Ласкаво просимо

студ.
УДК 070. 613 (477)

У статті розглядається система ідеологічних настанов видань, присвячених здоровому способові життя, що видавалися на території України на початку ХХ ст.
Ключові слова: часопис, здоровий спосіб життя, вегетаріанство.

In the article the system of ideological precepts of the magazines, devoted to health way of life, which were edited on the territory of Ukraine at the beginning of the 20th century, is researched.
Keywords: magazine, health way of life, vegetarian.

Початок ХХ ст. став знаковим для нових суспільних рухів, які з'являлися один за одним. Серед них значним і потужним був рух, що пропагував здоровий спосіб життя: вегетаріанство, нові способи лікування та оздоровлення, загартовування тощо. Звісно, виникла потреба у виданнях, які порушували б питання здорового способу життя та пропагували його ідеї серед населення. Такого роду видання виникли у багатьох губерніях на території України: у Херсонській – "Врачебная хроника Херсонской губернии" (1892–1915); у Харківській – "Вестник бальнеологии, климатологии и физиотерапии" (1910–1911), "Вестник гомеопатической медицины" (1900–1902), "Вестник курортов и лечебных учреждений" (1908–1911) і додаток до нього "Здоровая жизнь" (1909–1911), "Харьковский медицинский журнал" (1906–1909); у Таврійській губернії – "Балаклавский курортный листок" (1914), "Крымский курортный листок" (1911–1914), "Сеятель трезвости" (1913–1916); в Одеській – "Вестник медицины" (1911), "Куяльницкий курортный листок" (1905), "Самопомощь" (1902) та "Физиотерапевтический вестник" (1904). У Києві видавалися вегетаріанські журнали "Вегетарианский вестник" (1904– 1917) та "Вегетарианское обозрение" (1909–1915), у Полтаві – "Життя і знання" (1913–1914).

Загальні питання часописів "здорового способу життя" порушені у працях з історії журналістики В. Владимирова [1] та І. Михайлина [5]. Зокрема, В. Владимиров зазначає, що медичні видання сприяли просвітницькій діяльності на початку ХХ ст., а І. Михайлин, як приклад галузевого часопису для селян, що сприяв розвитку народної медицини, наводить журнал "Украинский домовод", присвячений розвитку ветеринарної науки (1817). Один із часописів, що досліджується у даній статті, "Життя і знання" побіжно згадується у підручнику А. Животка: "Заходами фельдшерського товариства в Полтаві за редакцією Коваленка появляється вісник гігієни, санітарії і природознавства під назвою "Життє і знаннє" (з 1914 р. – "Життя і знання") [2, 221]. Інформація про цей часопис, а також відомості про головного редактора і вступне слово містяться у збірнику "Матеріали з історії національної журналістики Східної України початку ХХ століття" [4]. Дослідженню спеціалізованої медичної преси присвячена наукова стаття Т. Лехмана "Лікарська періодика Галичини 1920–30-х рр. ХХ ст.: народознавчий аспект публікацій" [3], де автор переважно приділяє увагу народній медицині.

На першій сторінці щомісячника "Вегетарианское обозрение" вміщено вірша "Счастлив тот, кто любит все живое…", а у своїй програмі редакція стверджувала, що журнал має за мету "розповсюджувати у суспільстві гуманітарні ідеї і надавати допомогу порадами і роз'ясненнями всім бажаючим приєднатися до вегетаріанського руху". Так само у програмі зазначалося, що саме в ньому друкуються: "Статті оригінальні і перекладні з питань вегетаріанства; популярно-наукові повідомлення про вегетаріанський режим; хроніка вегетаріанського руху в Росії і за кордоном; переклади, реферати і витяги з інтернаціональної вегетаріанської літератури; внутрішня і закордонна кореспонденція (у межах програми); повідомлення про вегетаріанські трудові колонії і санаторії природного методу лікування; художня література: невеликі оповідання, вірші, новели, фейлетони і вірші в прозі; біографії і некрологи з портретами видатних вегетаріанських діячів; статті з історії інтернаціонального вегетаріанського руху; статті, повідомлення і замітки з вегетаріанського кулінарного мистецтва із вказанням меню и способу приготування страв; бібліографія і критика; суміш; запитання і відповіді, що стосуються вегетаріанства; редакційні повідомлення; об'яви" (1914. – № 1).

Видання також висловлювало готовність співробітництва з читачами: "Статті і кореспонденції, які надсилають для друку, мають бути за підписом і з докладною адресою автора. Рукописи, які надсилають без зазначених умов, вважаються безкоштовними, а визнані непридатними для друку не повертаються. Рукописи, що поступають у редакцію, підлягають, за потреби, скороченню та виправленню. Рукописи, що надсилаються, мають бути написані на одній стороні сторінки чітким почерком. На відповіді редакції повинні бути марки" (1914. – № 1). Найчастіше друкували листи читачів під рубрикою "Як я став вегетаріанцем", наприклад, матеріал А. Черткової (1913. – № 1), де вона розповідає, чому і як вона стала прихильницею вегетаріанства – вона одружилася з чоловіком, який не їв м'яса і вони виховали дітей вегетаріанцями.

Також друкувалася постійна рубрика "Листи з…" (Америки, Англії, Італії, Німеччини і т. д.). Це були повідомлення закордонних авторів, присвячені висвітленню питань вегетаріанства і вегетаріанських рухів у країнах Заходу. Наприклад, публікація Л. Перно про офіційний орган вегетаріанської спілки "Орден Золотого Століття", видання "Вісник Золотого Століття", заснований в Англії, де автор пояснює користь цього видання, яке містило "статті по фізіології харчування і гігієни вірніше підходять до своєї задачі і тому з цієї, практичної сторони, читач знаходить цікаві і корисні відомості про склад їжі, про те, як потрібно їсти, до якої дієти звертатися при різних хворобах, про догляд за новонародженими тощо" (1913. – № 1. – С. 34–35).

Одним із центральних питань було виховання дітей вегетаріанцями, йому присвячувалися статті чи не в кожному номері. Наприклад, у матеріалі "Харчування дитини" О. Сосновська стверджує: "Дратівливість і нервозність, що є характерними рисами багатьох людей сучасного покоління і зобов'язаних своїм походженням, поза сумнівами, збудженню м'ясною їжею та іншими супровідними збудниками (тютюн, алкоголь) вегетаріанець не знає" (1913. – № 3). В іншій статті "Вегетаріанство та виховання" В. Кіменталь розкриває концепцію виховання дитини вегетаріанцем: мати повинна дотримуватися вегетаріанського режиму під час вагітності, поважати свою дитину як особистість, виховувати дитину чистою та акуратною та уникати душевних конфліктів з нею, розвивати в ній повагу до природи. Також ідея вегетаріанства виключала злі іграшки для дитини (солдатиків, зброю тощо) (1913. – № 4/5). Більш предметною є праця доктора В. Поше "Здоров'я підростаючого покоління на нашій відповідальності", де він пропонував збірник правил фізичного розвитку дітей: "Розвиток грудної клітини; розвиток живота; розвиток правильного повітряного обміну шкіри; звертайте увагу на те, як дитина тримається; треба керувати дитячими іграми; вчіть дітей падати" (1914. – № 2).

Видання містило чимало статей-порад, спрямованих на пропаганду здорового способу життя. Таким є матеріал доктора В. Поше "Таємниця здоров'я, успіху і щастя", де він пропонував такі дії: "А. Перевиховання фізичне: а) пийте; б) жуйте; в) дихайте; г) рухайтеся; д) постіться; Б. Перевиховання духовне, яке полягає в позбавленні від: 1. Вразливості; 2. Страху, невпевненості, тривоги; 3. Ненависті; 4. Песимізму" (1914. – № 1). Стаття І. Моранда науково пояснює переваги вегетаріанства: "На думку Мечникова, старість викликають, головним чином, три хвороби: артеросклероз, склероз і міжм'язовий нефрит, що є наслідком отруєння кишок, що спричиняється двома видами рядів з ароматичного ряду: індолами і фенолами. Розвитку цих рядів сприяє головним чином їжа тваринного походження" (1913. – № 4 /5).

"Вегетарианское обозрение" прагнуло донести до читача, що вегетаріанство – явище насамперед духовне, а вже потім фізичне. Такий висновок зробив один із співробітників часопису, С. Полтавський, на першому з'їзді вегетаріанців: "Вегетаріанство тільки тоді має найвищу цінність, коли воно освітлено моральним ідеалом, здійсненням царства гармонії і справедливості на землі" (1913. – № 7. – С. 247). Але не обходилося і без матеріального втілення ідей вегетаріанства – виставок. Наприклад, один з номерів містить репортаж "Вегетаріанська виставка" (1913. – № 6), в якому описуються оригінальні експонати: спеціалізована література, таблиці, картини, фотографії, взуття зі штучної шкіри, різні сорти сушених овочів ("для доступного вегетаріанського харчування навіть для незаможних"), кухонні прилади для готування консервів, овочів на пару і терки тощо.

Часопис багато уваги приділяв духовному розвитку особистості взагалі. Наприклад, у статті С. Полтавського "Чи має особисте самовдосконалення суспільну цінність" зазначено: "Особисте самовдосконалення тільки тоді має суспільну цінність, коли воно має на увазі суспільне благо, коли воно проявляється назовні в суспільній діяльності, коли воно пов'язане з боротьбою не тільки проти того, що безпосередньо, саме по собі, є недосконалим, але і проти того, що заважає іншим вступити на шлях самовдосконалення" (1913. – № 2. – С. 49).

Інший вегетаріанський часопис – "Вегетарианский вестник" ставив аналогічні завдання: сприяти поширенню вегетаріанства та здорового способу життя серед населення України. Девіз видання – "любов до всього живого". "Видання об'єднує як усі вегетаріанські товариства і групи вегетаріанців, так і взагалі товариства і групи, які проводять у життя ідеали, які споріднені вегетаріанству. Містяться статті з вегетаріанства, повісті, оповідання, вірші, вірші у прозі, психологічні етюди, мініатюри, щоденники та інші твори художньої літератури, які відображають любов до всього живого, статті з продовольчого питання (діяльність кооперативів, продовольче піклування тощо), огляди діяльності вегетаріанських товариств, груп і окремих однодумців, огляд діяльності інших товариств, які хоча й працюють під іншими назвами, близькі за ідеями до вегетаріанства, довідковий відділ, бібліографія і критика, питання і відповіді, рецепти вегетаріанських кулінарій тощо" (1917. – № 2). Основною метою "Вегетарианского вестника" була розробка вегетаріанського вчення, формулювання завдань вегетаріанського руху, об'єднання товариств і окремих однодумців шляхом детального повідомлення про все, що відбувається у вегетаріанському світі, допомога порадами.

Журнал роз'яснював читачам позитивні риси та користь вегетаріанства ("Спорт і вегетаріанство", "Вегетаріанство – здоров'я"), розповідав про відомих вегетаріанців, друкував статті повчального характеру ("Вегетаріанство як світогляд, світосприйняття та життєрозуміння", "Вегетаріанство і моральність"), матеріали про освіту ("Зорька" (Лісова жіноча гімназія), "Сільські школи"), домашніх тварин ("Іграшки для тварин"), вірші (Г. Кореневський "Передчуття весни", С. Кротков "Гімн нашої слави", "До народів", В. Карпов "Дві ночі", В. Вороновський "Зима", "Ворон" (зі спогадів мисливця), мініатюра О. Гавронського "Яблуня", переклади (наприклад, з англійської "Вегетаріанство і юнацтво"). У першому номері за 1917 р. було навіть надруковано анкету, де читачі мали визначити своє ставлення до вегетаріанства.

Ряд публікацій розкривав позитивний вплив вегетаріанства на життя людини: "Перетворення життя" (лекції Г. Петрова), "Дія алкоголю на організм людини" (С. Залеський), "Породілля і вегетаріанство" (із лікарської практики), "Вплив деяких овочів на нервову систему" (морква викликає почуття бадьорості, життєрадісності, прилив енергії, репа – особлива варена чи печена – діє заспокійливо і т. ін.).

Звісно, цей часопис не зводив ідеї вегетаріанства лише до матеріального боку. О. Прохаско у розвідці "Нові шляхи" зазначає: "Основними положеннями вегетаріанства завжди були: рівність людей, братерські стосунки, свобода, відсутність будь-якого гноблення однієї людини іншою, життя в тісному єднанні з природою, право на землю кожного, хто бажає на ній трудитися, священне для вегетаріанства" (1917. – № 7. – С. 4). Чимало статей "Вегетарианского вестника" засуджувало байдужість людей до страждань тварин. Так, у роботі "До другого кроку" Н. Бекерман зазначав: "Не всім, звісно, доводилося бачити розстріл людей, але, напевно, майже кожен бачив, як ріжуть корів, овець, телят заради свого задоволення. І дивно: у більшості людей ніякої жалості до цих тварин" (1917. – № 6. – С. 1). Друкувалися статті пізнавального характеру, де було безліч цікавих порад: "Засіб проти безсоння", "Римська і звичайна ромашка", "Про збереження харчових продуктів у коморах" тощо.

Траплялися і публікації опонентів вегетаріанства. У статті "Куди ми йдемо?" С. Тхоржевський погоджувався з одним із противників, який стверджував, що "вегетаріанство – забава нероб і ситих людей. Суспільне вегетаріанство стає такою самою забавою, якою вже давно стала для оточуючого суспільства "благодійність" (1914. – № 2. – С. 1).

Видання містило такі рубрики, як "Швидкий здоровий дешевий обід" (рецепти, корисні продукти), "Фальсифікація продуктів домашнього вжитку", "Діти і тваринний світ" (оповідання Н. Маркович "Перше вбивство", Я. Цейтлін "Смерть Сірко"), "Довідковий відділ".

Навіть під час Лютневої революції 1917 р. часопис не припиняв свого видання і наголошував на нових пріоритетах: "Важкі події в Росії 1917 р. не могли не відобразитися на нашій загальній справі. Ніби заволоклася серпанком світла ідея вегетаріанства в цей період. Але роки йдуть, люди звикають до жахів, світло вегетаріанства знову приваблює змучених людей. Останнім часом недолік м'яса змусив звернути погляди всіх на те життя, яке не потребує крові. Вегетаріанські їдальні зараз переповнені у всіх містах, вегетаріанські кулінарні книжки всі розкуплені. Відродження журналу допоможе зберегти в усій чистоті, не допускаючи ніяких нівечень вегетаріанства, ніяких здрібнювань, що часом охоплюють у житті найпрекрасніші ідеали з метою їхнього пристосування до поточного моменту. Стоятимемо на сторожі чистоти й глибини дорогого нам вегетаріанства, ідею якого слід пронести не заплямованою крізь усі тяжкі події наших днів, вогнем яких, ми сподіваємося, вона тільки ще більше буде прояснена" (1917. – № 1. – С. 10).

Ще в кількох публікаціях згадувалися труднощі, пов'язані з виданням журналу через революційні події 1917 р. Так, Е. Юдзон у статті "Вегетаріанство і культура" зазначав: "…під грізний гул руйнівних знарядь продовжується творча робота людського духу: ніщо не в силах зупинити його рух уперед" (1917. – № 1. – С. 7). С. Уткін у матеріалі "Кілька думок про вегетаріанство" висловлював тверду впевненість у потребі звернутися до питання здорового харчування: "У сьогоднішній важкий історичний момент, коли напружені всі сили народів в боротьбі з вогнищем мілітаризму, коли всі матеріальні засоби йдуть до армії, жахлива дорожнеча предметів першої необхідності, треба поговорити про достоїнства вегетаріанської їжі, її чистоту, охайність і поживність, користь для організму" (1917. – № 3. – С. 3).

Поширення вегетаріанства в Україні відбувалося досить швидкими темпами навіть до подій 1917 р., коли люди відмовлялися від споживання м'яса головним чином через неможливість його придбати. Про популярність вегетаріанства свідчить і статистика відвідування вегетаріанських закладів харчування, наведена у замітці "У Київському вегетаріанському товаристві", де зазначається, що "відвідування столових товариства досягло за останній час величезних цифр: листопад – 1916 р. – 1-ша їдальня – 25.977 чол., 2-га – 11.185, 3-тя – 16.053. Усього – 53.215 чол. 1917 – 1-ша – 25.401, 2-га – 10.787, 3-тя – 14.611 чол. Усього – 50.798" (1917. – № 1. – С. 34).

Ідеї здорового способу життя також успішно пропагувалися серед широких народних мас. Цьому сприяв часопис, що почали видавати у Полтаві у 1913 р., – "перший народний медичний журнал українською мовою" – "Життя і знання" з підзаголовком "Популярний журнал гігієни, санітарії, медицини і природознавства". У його програмі було зазначено, що журнал "даватиме праці з гігієни, медицини, санітарії, про природу і її сили; про впорядкування і добрий лад громадської медицини; про потреби і організацію медичного персоналу; про товариства, спілки і з'їзди, про стародавню народну медицину, знахарство, ворожбу, забобони, про постанови громадських (земських) та інших урядів щодо здоров'я і служби лікарів і їх поліклінік; даватиме ще поради, відповіді на запитання, огляди нових книжок, портрети і малюнки. Праці в журналі можуть бути і в белетристичній формі (оповідання, нариси, спогади і т.д.). "Життя і знання" подає всі праці доброю, простою, усім зрозумілою українською мовою" (1913. – № 1). Також у своєму першому зверненні до читачів редакція наголошувала: "Для чого ми ведемо своє діло українською мовою? Чи не всім людям (а не тільки українцям) треба знати про все, про що вестимем розмови на сіх сторінках? То нащо ж заводити окремі видання для українців, литвинів, татар? Не було ще в нас народного українського медицинського часопису до сього часу – починаємо нове діло і кличемо усіх на поміч" (1913. – № 1). Своєю цільовою аудиторією редакція журналу бачила "селянську і робітничу інтелігенцію", а основною метою – "оздоровлення та відродження".

Після року виходу редакція підбила підсумки роботи видання: "Український медицинський персонал має тепер свою хату, має до чого приложити рук і розуму, коли хоче працювати для добра народного, для освіти та оздоровлення. Для витворення здорової культури ми забезпечили видання добрим літературним матеріалом, покликали до роботи в журналі кращих українських письменників" (1913. – № 12. – С. 5).

Видання постійно вміщувало біографії і некрологи видатних діячів медицини ("Ушанування лікаря А. Богаєвського"), статті порадницького характеру ("Як здобути здоров'я і силу" К. Вільного, "Що таке пошести і як їх стерегтися" П. Адаменка, "Догляд за малими дітьми" П. Біленка), публікації, спрямовані на поширення здорового способу життя ("Творіть здорову культуру"). Також постійно друкувалися цікаві пізнавальні матеріали про корисні властивості різноманітних харчових продуктів ("Кефір", "Кава", "Чай", "Какао" – цикл публікацій співробітника журналу П. Вільного), про інфекційні хвороби, де зазначалися перші симптоми і поради, як уникнути зараження ("Проказа", "Гідрофобія" тощо).

На другому році видання редакція у своєму зверненні до читачів зазначала: "Життя і знання" видається закладом фельдшерсько-акушерського товариства. В журналі містяться і белетристичні писання (оповідання, повісті, спомини, сцені і т.д.). В тих творах малюється життє і робота медицинського персоналу, народне життє і звичаї у справах здоров'я. Маючи вісник "Життя і знання" в руках, медицинський персонал зможе добре ширити між народом знання, потрібні для здоров'я. Журнал сей дає добрий матеріал для народних лекцій про всі питання гігієни, санітарії, медицини, про природу. Журнал засновано заходом фельдшерсько-акушерського товариства, щоб служити для просвіти, оздоровлення, відродження нашого народу. Справедливі інтереси і потреби всього медицинського персоналу. Журнал наш вияснятиме і боронитиме, дбаючи про добру згоду і добру організацію того персоналу" (1914. – № 1. – С. 5).

Отже, видання безумовно сприяли поширенню культури здорового способу життя серед різних прошарків населення. У своєму ідеологічному підґрунті вони спиралися: по-перше, на систему практичних порад і аргументацію їхньої корисності; по-друге, на морально-етичні критерії, які сприяли досягненню психологічного здоров'я та формуванню гармонійної особистості.

---

1. Владимиров В. М. Історія української журналістики (1917–1997 рр.). Навч. посібн. – Луганськ: Вид-во Східноукр. держ. ун-ту, 1998. – 210 с.
2. Животко А. П. Історія української преси. – К.: Наша культура і наука, 1999. – 368 с.
3. Лехман Т. Лікарська періодика Галичини 1920–30-х рр. ХХ ст.: народознавчий аспект публікацій // Вісн. Львів. нац. ун-ту. Сер.: Журналістика. – 2001. – № 9.
4. Матеріали з історії національної журналістики Східної України початку ХХ століття / Уклад. Н. М. Сидоренко, О. І. Сидоренко. – К., 2001. – 448 с.
5. Михайлин І. Л. Історія української журналістики ХІХ століття: Підручн. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 720 с.