Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Технічна преса Катеринославщини в контексті розвитку спеціалізованої періодики краю ХІХ – початку ХХ ст.

Школьна О. Д.


к. філол. н., доц.
УДК 070 (477) (09)

У статті аналізується розвиток технічної преси Катеринославщини в контексті функціонування спеціалізованої періодики реґіону наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., вирізняються найважливіші часописи, наголошується на їх ролі у становленні фахової журналістики, поступі господарського життя краю та розвитку галузі, діяльність якої вони висвітлювали.
Ключові слова: спеціалізована преса, галузева журналістика, тематика, місцева проблематика, автори.

The article deals on the formation of technical periodicals in Katerynoslav region at the end of XIX – at the beginning of the XXth centuries. The role and characteristic of the most signifacant peridicals is stressed in the context of economical, industrial and scientific development of the region.
Key words: specialized periodicals, trade journalism, subject-matter, regional issues, authors.

Спеціалізована преса – цікаве явище суспільного життя, що перебуває на перетині інтересів і впливів власне журналістики як одного з самодостатніх інститутів будь-якого суспільства та найрізноманітніших галузей людської діяльності. Дослідження цього пласта періодики дає чимало фактів, необхідних для розуміння процесів, що відбуваються як у медіапросторі, так і в різних професійних сферах. В історичному контексті картину функціонування спеціалізованих видань із погляду розвитку журналістики намагався докладно відтворити російський дослідник О. Акопов [1]. Неодноразово до цього питання дотично зверталася авторка цієї розвідки [2]. У статті спробуємо оглянути і проаналізувати поступ спеціалізованої преси окремого реґіону України, наголошуючи на значній ролі фахових видань у соціально-економічному розвитку краю.

Спеціалізована періодика Катеринославщини – надзвичайно потужний і розмаїтий сегмент реґіональної преси ХІХ – початку ХХ ст. Потреба у спеціалізованій пресі виникла наприкінці ХIX ст. із розвитком нових галузей господарства та у зв'язку з різким збільшенням кількості читачів, які потребували оперативної та якісної фахової інформації. Початок цій пресі поклав "Сборник статистических сведений по Екатеринославской губернии" (1884–1886).

Поява сільськогосподарської періодики стала нагальною наприкінці ХIX – на початку ХХ ст. Перше видання "Сведения о ветеринарно-санитарном состоянии Екатеринославской губернии" (1894–1917) видавала повітова земська управа (редактор М. Олешко), ставлячи завданням висвітлення ветеринарно-санітарного стану, публікацію порад для ветеринарів і тих, хто утримував худобу, ветеринарно-санітарних оглядів, звітів про діяльність земської ветеринарно-бактеріологічної станції, діагностичних кабінетів і дільничних ветеринарів. Журнал "Пчела"(1900–1917) видавався Катеринославським товариством бджолярів (редактори М. Новосельський і Я. Подгорський). Тут друкувалися розпорядження уряду щодо бджолярства, вісті з пасік, протоколи засідань товариства, поради з використання продуктів бджільництва, їх продажу. Подібний журнал "Пчеловодное хозяйство" (1911–1913) виходив у губернському центрі за редакцією М. Новосельського. У 1908 р. Новомосковське товариство сільських господарів видавало тижневик "Степь" (редактор К. Шевякін) – єдиний часопис із питань сільського господарства за межами губернського центру. У Катеринославі існував "Вестник сельскохозяйственной агентуры в Америке" (1911– 1915).

Найбільшим галузевим виданням був сільськогосподарський економічний кооперативний журнал "Южное хозяйство" (1912–1917) як орган Катеринославського товариства сільського господарства (редактор О. Гертопан). Його мета – посередницькі операції між виробниками та споживачами щодо збуту й закупки продуктів, задоволення потреби в робочій силі, сприяння об`єднанню кредитних і позиково-ощадних товариств. Редакція закликала звертатися за довідками і допомогою, гарантувала роз`яснення, бо прагнула задоволення практичних потреб, для чого засновані бюро попиту і пропонування на робочу силу, насіннєве бюро, склади землеробних машин і механізмів, книжковий склад. Популярними серед читачів були розповіді й поради про обробіток ґрунтів, застосування механізмів, утримання тварин, вирощування культур, боротьбу зі шкідниками, переробку продукції, організацію господарства, фахову освіту, збут продукції.

Катеринославське губернське земство планувало скликати 11–19 червня 1913 р. з`їзд із впорядкування хліботоргівлі на півдні Росії, підготовкою опікувалося організаційне Бюро, що видавало "Известия Организационного Бюро Областного съезда по упорядочению хлебной торговли на Юге России" (1912–1913). З листопада 1917 р. видавався журнал "Известия Екатеринославского губернского продовольственного комитета". Група сільськогосподарських часописів прагнула поширювати знання серед господарників, пропагувати перспективні методи господарювання, захищати інтереси виробників сільськогосподарської продукції.

Потреба у медичній періодиці виникла внаслідок централізації медично-санітарної справи, створення мережі медичних установ і спеціалізованих навчальних закладів. У 1898–1917 рр. губернська земська управа видавала "Врачебно-санитарную хронику Екатеринославской губернии", що подавала спостереження за захворюваннями, повідомлення про діяльність лікарських дільниць, протоколи засідань з`їздів лікарів, програми їх діяльності, огляд медичної преси. Часопис торкався проблем діяльності персоналу медичних закладів, з`ясовував причини епідемій, турбувався про розширення мережі аптек і лікарень, запобігання виробничим травмам, увага зверталася на лікарняні умови, дитячу захворюваність і смертність, алкоголізм, становище медичного персоналу, екологічну безпеку, методи діагностики й лікування. До цих видань належать: "Дневник Южно-русского областного съезда по борьбе с холерой"(1911), "Эпидемический бюллетень Екатеринославского губернского земства" (1911–1914), одноденка "Белая ромашка" (4 червня 1916, видав Катеринославський відділ ліги для боротьби з туберкульозом). Медична періодика мала основну мету – організацію діяльності медичного персоналу, підвищення рівня кваліфікації, захист їхніх інтересів.

Низка видань висвітлювала діяльність бірж. Серед подібних видань у Катеринославі – "Биржевая весть"(1901) та "Бюллетени Екатеринославской биржи" (1911– 1917, редактор-видавець Ю. Фрідман) з інформацією про вартість товарів, цінних паперів, оголошення про продаж-купівлю, звіти про контракти.

З-поміж наукової періодики краю вирізняються насамперед "Сборник статей Екатеринославского научного общества" (1901–1907, редактор В. Курилов) і "Летопись Екатеринославской учёной архивной комиссии" (1904–1915), що служили завданням осередку – опису, упорядкуванню, зберіганню, дослідженню архівних матеріалів, створенню місцевого архіву. На їхніх сторінках публікувалися історичні акти, документи, наукові розвідки. Під керівництвом редактора А. Синявського працювали співробітники: В. Біднов, Я. Новицький, В. Пічета, М. Биков, I. Огієнко, Д. Яворницький, Д. Дорошенко. Наукова періодика прагнула об`єднати дослідників, ознайомити з працями вчених широкий загал.

Рекламно-довідкова преса не дістала розповсюдження й обмежилася кількома виданнями. Першим був "Мариупольский листок объявлений" (1904–1906, редактор-видавець С. Копкін), далі – журнал реклам "Южно-русский листок объявлений"(1911–1912, редактор-видавець Ш. Бердичевський), газета для всіх і про все "Спрос и предложение" (22 квітня 1913, редактор В. Алексєєв). В Олександрівську виходила "Южная торгово-промышленная газета объявлений"(9 квітня – 6 травня 1914, редактор-видавець I. Яковлєв). На цьому й обірвалася історія рекламно-довідкової преси.

Катеринославщина була реґіоном, де склалися сприятливі умови для торгівлі, та преса з цієї проблематики не набула поширення. У Катеринославі функціонував літературно-комерційний та промисловий журнал "Местный торговый мир" (1911–1912, редактор-видавець М. Каплан). У Луганську 16 січня 1915 р. вийшло "Коммерческое образование" (редактор М. Ангелевич). Два числа "Вестника нотариальных вакансий в России" (1914) видав у Катеринославі П. Широцький.
Преса з проблем кооперації з`явилась у губернському центрі лише 1917 р.: це вісті Катеринославського губернського кооперативного комітету "Кооперативная жизнь" (два номери) та однойменний місячник товариства споживачів – службовців, майстрових і робітників Катерининської залізниці (1917–1918).

Появі та розвитку наступної групи технічної преси сприяло стрімке зростання промислових підприємств у Придніпров'ї, збільшення кількості технічного персоналу на місцевих фабриках, заводах, рудниках і наобхідність у масовому обміні технічною інформацією. Наприкінці ХIX ст. Катеринославщина посідала перше місце серед східноукраїнських реґіонів за концентрацією промисловості. Всі вищезазначені чинники потребували відображення на шпальтах друкованих видань і створили передумови до виникнення технічної періодики. З огляду на специфіку реґіону закономірним став розвиток часописів, що зверталися до проблем металургійної, гірничої промисловості, будівництва, загальнотехнічних питань.

Перший технічний журнал "Записки Екатеринославского отделения Императорского Русского технического общества" (1902–1917) друкував звіти про діяльність товариства, програми навчальних курсів із технічних дисциплін, повідомлення про винаходи, наукові статті й доповіді, зокрема з питань очищення стічної води, водопостачання, спорудження залізничних шляхів, проблем зрошення земель. Значна увага приділялася координації, організації і технології промисловості. У 1906–1909 рр. журнал випускав у вигляді додатків технічну літературу. Виклад матеріалу, тематика, мова і стиль були розраховані на спеціалістів і людей із певною технічною підготовкою чи хоча б із конкретним зацікавленням фаховою інформацією. Редагували видання висококваліфіковані інженери, науковці. Це був найбільший науково-технічний журнал у реґіоні, він мав високий науково-теоретичний рівень, відрізнявся серйозним підходом до найзначніших теоретичних і технічних проблем, сприяв впровадженню у виробництво нововведень, підвищенню кваліфікації технічного персоналу, своєю багаторічною працею прислужився поширенню технічних знань.

У 1905–1916 рр. виходили "Известия Екатеринославского высшего горного училища", де друкувалися найкращі праці викладачів і студентів, подавалася інформація про діяльність навчального закладу. Редагувала його рада професорів. 1912 р. після перейменування училища часопис мав назву "Известия Екатеринославского горного института".

Подальші видання відповідали виробничо-технічному спрямуванню. Існував часопис, присвячений проблемам металургії, "Успехи прокатного дела" (1907–1916, Катеринослав-Новочеркаськ, редактор-видавець А. Родзевич-Белевич). Виходив щомісячний технічний журнал, що висвітлював питання чавуноливарної, сталеливарної справи та відливки металів "Литейное дело" (редактор К. Неймейєр). У 1908 р. розпочався випуск ілюстрованого двотижневого журналу "Новости техники и промышленности" (редактори М. Іванов, Й. Танатар), видавцем якого виступало товариство інженерів – випускників Катеринославського гірничого інституту, що було запорукою високого теоретичного та практичного рівня. Крім інформації про діяльність товариства, журнал висвітлював проблеми техніки і промисловості, поширював фахові знання. Від січня 1914 р. журнал обрав назву "Южный инженер", маючи такі відділи: адміністративні новини, теорія і практика в техніці та промисловості, статті з природничих наук, професійної гігієни, винаходи і вдосконалення, інформація про техніку, огляд літератури, біржовий огляд, інформація про діяльність товариства. Часопис припинив вихід 1917 р., залишаючись одним із найкращих технічних журналів свого часу, що розповсюджувався в багатьох містах Російської імперії та за кордоном.

У 1909 р. щомісячно виходив "Сборник технических статей" за сприяння ради з`їздів гірничопромисловців півдня Росії та за редакцією інженера С. Сучкова. Видавалися також "Маркшейдерские известия" (1910–1917, видавець – з`їзд гірничопромисловців Росії, з 1913 р. – Товариство маркшейдерів Південної Росії) за редакцією інженера П. Леонтовського. У Дебальцево та Луганську існував гірничо-технічний і професійний журнал "Известия общества штейгеров" (1912–1918, видавець – Товариство взаємодопомоги штейгерів і гірничих техніків) за редакцією О. Липського і Ф. Кауна. Це єдиний технічний часопис, що виходив за межами губернського центру.
4 січня 1907 р. з'явився перший номер "Вестника Екатеринской железной дороги", що виходив 4, 12, 21 і 27 числа кожного місяця, інформував про діяльність управління, висвітлював роботу транспорту в реґіоні. Він мав офіційний та неофіційний відділи. Перший вміщував розпорядження по залізниці, вказівки управління, циркуляри начальників служб, відділів та частин управління, звіти про зміни в особовому складі службовців та про матеріальне забезпечення службовців. Неофіційний відділ містив статті з питань техніки, біографії відомих залізничників, огляди спеціалізованої періодики, повідомлення про відкриття й винаходи в галузі, хроніку з життя залізниці, технічні новини, відповіді на запитання читачів, оголошення тощо. Тематика журналу обмежувалась, як правило, галузевими інтересами, друкувалися статті загальнотехнічного спрямування. Редакторами журналу були відповідальні службовці управління залізниці. Найдовше на посаді редактора перебував начальник залізниці К. М. Ваніфатьєв (1910–1917), в інший час ці обов`язки почергово виконували Т. І. Акоронко (1907, перший редактор), В. К. Фурман (1907, 1909), В. Г. Стульгинський (1907–1910), А. Х. Лубенський (1908–1909), Л. М. Щербаков (1910–1911), М. О. Лопатін (1910–1913), П. П. Савін (1911–1914), А. С. Гутовський 1914–1917). Часопис припинив вихід 27 грудня 1917 р. та його історія на цьому не закінчилася.

Радянська влада, націоналізувавши залізниці, не ліквідувала відомчого часопису, використавши його традиції інформування. Журнал кількаразово змінював назву: "Бюллетень распоряжений по ведомству комиссариата путей сообщения и управления Екатерининской железной дороги"(1921), "Бюллетень Управления Екатерининской железной дороги"(1922–1923), "Вестник Правления Екатерининской железной дороги" (1924), "Бюлетень Правління Катеринівської залізниці" (1926, з № 58 – Дніпропетровської залізниці, а з № 77 – знову Катеринівської залізниці); в останньому номері за 1926 р. повідомлялося, що двічі на тиждень виходитиме видання "Накази Правління Катерининської залізниці". У 1921–1922 рр. часопис мав попередню періодичність, 1923 р. – 8 номерів щомісячно (3, 7, 11, 15, 19, 23, 27 та 30 числа); з 1925 р. офіційна частина з'являлася двічі на тиждень, неофіційна – 1 та 15 числа щомісяця. Наклад журналу в різні роки становив від 1250 до 2000 примірників. Обов'язки редакторів покладалися на начальників адміністративної служби залізниці.

За радянської доби змістове наповнення часопису суттєво не змінилося, він мав такі розділи: "Розпорядження центру", "Накази по Катерининській залізниці", "Циркуляри начальника залізниці", "Циркуляри начальників служб", "Професійний відділ", "Хроніка". Неофіційна частина поновилася 1924 р., включаючи розділи: науково-технічний відділ, професійне життя, хроніка, оголошення. Інформуючи про відновлення підрозділу видання, редакційна колегія наголошувала, що уявляє неофіційну частину як "загальноколективну працю всіх, хто любить свою справу", тому звертається до всіх працівників залізниці з палким закликом поділитися з нею всіма думками і проектами, що виникають на місцях, обговорювати нові заходи тощо.

Серед матеріалів, опублікованих на шпальтах часопису впродовж 1925–1926 рр., цікавими з погляду сьогодення є свідчення про перебіг процесів українізації. Уявлення про цей процес дають документи залізничного відомства, де йдеться про проведення повної українізації медичних установ, підпорядкованих залізничному відомству, про ведення українською мовою всього листування в освітніх установах, що належали залізниці, роботу консультантів з української мови в усіх відділах Правління залізниці, загальну перевірку знання української мови службовцями залізниці, встановлення обов'язкових іспитів із української мови для випускників навчальних професійно-технічних закладів, встановлення термінів оволодіння українською мовою для спеціалістів на транспорті, поглиблення українізації апарату залізниці, заповнення бланків, видрукуваних українською мовою, роль адміністрації у справі посилення українізації транспортного апарату. Ці документи мають відбиток неоднозначної епохи в розвитку українського суспільства, є цікавими зразками, ознайомлення з якими додає важливі штрихи у розуміння тогочасних подій. Загалом, відомчий часопис залізничного відомства лишається пам'яткою своєї доби, в діяльності якої водночас відбивалися закономірності розвитку української фахової журналістики та систематично фіксувалася історія залізниці. Завдяки цьому журнал досі цікавий і фахівцям-залізничникам, і журналістам-практикам.

Технічна періодика краю була найбільшим підрозділом фахової періодики, вона присвячувалася переважно проблемам гірничої і металургійної промисловості, що зумовлювалося зосередженням у краї підприємств цього профілю. Основна мета таких видань – підвищення кваліфікації, пропаганда нових технологій, висвітлення діяльності підприємств. Переважали професійно-практичні журнали, що висвітлювали діяльність галузі, інформували про винаходи й відкриття, публікували матеріали про організацію і технологію виробництва, діяльність інженерів. Фахові періодичні видання відігравали велику роль, сприяючи розвитку господарства, рухаючи професійну освіту, підвищуючи професійний рівень спеціалістів, повідомляючи про досягнення в науці та техніці, задовольняючи потреби в обміні інформацією, відображаючи історію розвитку науки і техніки. Спеціалізовані видання Катеринославської губернії були свідченням високого наукового потенціалу місцевої інтелігенції.

  1. Акопов А. Отечественные специальные журналы (1765–1917): Историко-типологический обзор. – Ростов н/Д., 1986. – 128 с.
  2. Школьна О. З історії катеринославської преси (1838–1917 рр.): особливості становлення та розвитку // Вісн. Київ. ун-ту. Сер. Журналістика. – К., 1995. – Вип. 2. – С. 239–249; До історії медичної преси України: за матер. періодики Катеринославщини та Полтавщини ХІХ – початку ХХ століття // Відродження української державності: проблеми історії та культури: Матер. міжнар. наук. конф., 13–16 травня 1996 р. – О., 1996. – С. 210–211; Спеціалізована преса як відображення і чинник господарського життя регіону (на прикладі видань Катеринославської губернії кінця ХІХ – початку ХХ ст.) // Українська періодика: історія і сучасність: Доп. та повідомл. сьомої Всеукр. наук.-теор. конф., Львів, 17–18 трав. 2002 р. – Л., 2002. – С. 239–244; Історична періодика східноукраїнських губерній кінця ХІХ–початку ХХ століття // Матеріали V конгресу Міжнародної асоціації україністів. Історія: Зб. наук. ст. – Чернівці, 2004. – С. 227–229.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові