Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Комунікаційний аналіз процесів стереотипізації у мас-медіа

M. В. Бyтиpiнa

к. філол. H.
УДК 070: 316.77

 

Здійснюється комунікаційний аналіз процесу стереотипізації у мас-жедіа. Розкривається зміст основних етапів стереотипотворення. Висвітлюється рецептивний аспект функціонування стереотипів.
Ключові слова: стереотипізація, стереотипотворення, перцепція, комунікація, мас-медіа.


The communication analysis of stereotypization in mass media is analyzed in the article. The contents of basic stages of creation stereotypes and receptive aspect of functioning stereotypes are covered.
Keywords: stereotypization, creation of stereotypes, perception, communication, mass media.


В исследовании осуществляется коммуникационный анализ процесса стереотипизации в масс-медиа. Раскрывается содержание основных этапов создания стереотипов. Освещается предлагаемая точка зрения функционирования стререотипов.
Ключевые слова: стереотипизация, создание стереотипов, перцепция, коммуникация, масс-медиа.

Дослідницький інтерес до явища стереотипізації диктується сьогодні ситуацією, пов'язаною із зростанням впливовості ЗМК, а це спричиняється до щораз більшої активізації масовидних структур у свідомості людини. Проте постановка і розв'язання проблеми здійснюються, як правило, у парадигмах психології (А. Рождест- венська) [1], соціології (І. Валієв, Р. Базіков) [2; 3], політології (М. Литвинович, С. Медведєва) [4; 5], філософії (Т. Васильєва) [6], культурології (І. Дзюба) [7]. Засаднича ж для розуміння механізму стереотипізації ідея комунікації часто залишається поза увагою. Посилання на неї бачимо лише в окремих розвідках із журналістикознавства (В. Владимиров, Г. Мельник) [8; 9]. У процесі вивчення витоків та наявних проявів явища стереотипізації стає зрозумілим, що розгляд масової комунікації неможливий без урахування впливу стереотипів на характер взаємодії комунікантів. У свою чергу дослідження стереотипізації має ґрунтуватися на засадничій ідеї комунікації.

У зв'язку з цим об'єктом дослідження було обране явище стереотипізації у комунікаційному аспекті. А предметом — процес стереотипотворен­ня у мас-медіа. Поняття стереотипізації перебирає на себе ознаки природного процесу сприйняття та осмислення людиною дійсності, що характеризуються когнітивною економією, інверсією, перейманням досвіду від інших тощо. Застосовуючи поняття стереотипотворення, ми маємо на увазі технологічно обумовлений процес продуку­вання стереотипів засобами масової комунікації. Сюди можна також віднести процедуру відчу­ження індивідуальних та групових стереотипів у медіасередовищі та подальшу їх медіатизацію.
Метою розвідки є здійснення комунікаційно­го аналізу процесу стереотипізації у мас-медіа.
Нашим завданням є виокремлення етапів стереотипотворення, розкриття їх змісту у зв'язку із функціонуванням ЗМК, розгляд рецептивного аспекту стереотипізації.
У зв'язку зі структурною формулою масової комунікації в дослідженнях стереотипізації можна виділити такі напрями: комунікатор, реципієнт, канал, контент, ефекти. Для механізму медіатизації стереотипів характерною є взаємопов'язаність факторів комунікації. Але процеси стереотипотворення та стереотипізації можуть стосуватися також окремих елементів комунікативної системи. Так, аудиторія може мати стереотипні уявлення щодо національних чи регіональних ЗМК, і тоді мотивація звернення до того чи того медіа стосуватиметься насамперед каналу, і вже потім контенту. У дослідженнях ЗМІ це явище має назву селективної експозиції. Воно означає, що люди цікавляться тими джерелами, які обстоюють подібну до їхніх переконань позицію.

Етапи процесу стереотипотворення у мас-медіа
Стереотипізація є іманентною властивістю людського мислення й поведінки, а також між людської взаємодії. І хоч окремі прояви механізму стереотипотворення можна спостерігати на рівні індивідуальної когнітивної та поведінкової активності, вся сукупність чинників та умов, за яких уявлення класифікуються як стереотипні, реалізується тільки в інтерсуб'єктивному вимірі. Умовно в процесі стереотипотворення ми виділили три етапи, на кожному з яких відбувається перетворення певного об'єкта на стереотип. Не можна абсолютизувати цю послідовність як обов'язкову і, тим більше, єдино можливу. Етапи її можуть переплітатися, здійснювані на них процедури поєднуватися. Окрім того, деякі з процедур можуть бути достатніми для здійснення процесу стереотипотворення. Наприклад, унаслідок генералізації змісту певного явища може з'явитися стереотип, який, щоправда, буде функціональним лише на рівні індивідуальної перцепції. Запропонована нами послідовність є евристично цінною, оскільки охоплює процедури утворення різних за генезисом, формами прояву та наслідками явищ, які мають ознаки стереотипів.


І етап. Формування когнітивного базису стереотипу. На цьому етапі реалізується когнітивна активність журналіста, обумовлена вимога­ми оперативної переробки значної кількості різноманітної інформації. За цих умов найефективнішими стають такі операції мислення, як генералізація, схематизація, редукція. За моделі пояснень беруться такі соціально-перцептивні феномени, як каузальна атрибуція, селективна типізація тощо. Зазначимо, що каузальна атрибуція здійснюється як приписування соціальному об'єктові причин та мотивів, а також цілей поведінки. Атрибуція зумовлюється необхідністю "добудовування" образів, оскільки інформація, доступна суб'єктові сприйняття, виявляється не­достатньою. У журналістиці каузальна атрибуція застосовується тоді, коли, наприклад, шукають "раціональне" пояснення певних дій злочинця. За таких випадків прагнуть підвести дії людини під певний розумний задум поведінки, під усвідомлену мету, що є не завжди справедливим й адекватним ситуації, оскільки дії людей часто бувають результатом неусвідомлених емоцій.
Селективна типізація відбувається як ідентифікація соціального об'єкта за довільно обра­ною ознакою. Зрозуміло, що ця процедура теж не може бути раціональною.
Тут можна послатися на точку зору Т. Васильєвої, згідно з якою у сфері суспільної та індивідуальної свідомості діє складний механізм, який визначає специфіку їх самовираження та адаптації до навколишньої дійсності. Він відрізняється від раціональних та ірраціональних ме­тодів пізнання і розкривається мережею уявлень та понять, що несуть одночасно пізнавальний та культурний смисл [6]. Даний механізм — за наведеними ознаками бачимо, що це механізм стереотипізації, — блокує надлишок інформації, яка надходить до суб'єкта, і тим самим гальмує раціональний приріст свідомості.

Недостатнє когнітивне опрацювання журналістом "сирої реальності" призводить до появи забобону стосовно того чи того об'єкта. Власне, на таке судження наводить дефініція В. Даля: російською "предрассудок" — тверде поняття, думка, переконання щодо справи, яку знаєш недостатньо, думка хибна й однобічна [10]. Аналогічне тлумачення забобону трапляється у більшості європейських мов: "упереджена думка або попереднє поняття, судження, що виноситься до отримання відомостей, які стосуються справи, і тому засноване на недостатньому або навіть уявному доказі" [11, 75].
Зважаючи на те, що сприйняття навіть найпростішого об'єкту — не ізольований акт, а частина складного когнітивно-перцептивного процесу, в якому задіяні досвід, відпрацьовані мисли тельні схеми, мета суб'єкта, не можна класифікувати забобон як "локальне когнітивне відхилення". І хоча, справді, певним поштовхом для актуалізації забобону стає журналістська недбалість, яка виражається у надто поспішному висловенні суджень (до і частково замість набуття досвіду ознайомлення з об'єктом), дієвість забобону зумовлена системним характером свідомості. Для переважної більшості досліджень характерним є недиференційоване застосування понять "стереотип" та "забобон". Утім, ознайомлення з їх етимологією дозволяє співвіднести забобон із докогнітивною стадією перцепції. Він буквально передує свідомому твердженню, обмежує його контури, надає згорнуту смислову схему, внаслідок розгортання якої з'являється стереотип. Важливо зазначити, що забобон керуватиме пізнавальним процесом упередженого журналіста, активізується не тільки стосовно досвіду, а часто і всупереч досвіду, який набувається при безпосередньому контакті з об'єктом.

Міркуючи над гносеологічною послідовністю "забобон — стереотип", ми не можемо лишити поза увагою ідею герменевтичного кола, що відображає циклічний характер пізнання і взаємообумовленість пояснення та усвідомлення: для ро­зуміння цілого треба збагнути його окремі частини, але для розуміння окремих частин уже потрібно мати уявлення про зміст цілого. Та ж сама циклічність проявляється у взаємодоповненні номотетичних та ідіографічних схем пізнання: щоб виявити своєрідне в об'єкті і забезпечити таким чином приріст знання, спочатку слід мати уявлення про загальне й генералізоване у ньому — і навпаки, щоб побачити закономірне, спочатку слід ідентифікувати унікальне й абстрагуватися від нього. У теорії пізнання в зв'язку з цим вказується на два контроверсивні напрями мислення — сприйняття та осмислення. Сприймаючи, прагнуть отримати певне враження або судження про "реальні", "справжні" властивості предмета. Ці ознаки узагальнюються й консервуються у пам'яті у вигляді сталих образів та понять. Залежно від характеру процедури (буденне чи наукове, професійне сприйняття) вони можуть бути стереотипними чи не стереотипними, тобто такими, що повно, адекватно й не емоційно відображають явище дійсності. Під час сприйняття спостерігається рух від предмету до знання. У такий спосіб будує, зокрема, свою схему стереотипізації О'Хара, пропонуючи спочатку диференціювати складний соціальний об'єкт і вже потім опрацьовувати виділені риси [12]. Осмислюючи, навпаки, прагнуть "приписати" об'єктові дещо з того, що вже міститься у свідомості, хоча реально об'єкт може й не мати цих властивостей. Під час осмислення відбувається рух від знання до предмета. Отже, особливого значення набувають ті конструкти свідомості, що лежать у підґрунті когнітивної активності. Виникає ситуація, коли до акту безпосереднього сприйняття індивід (тим більше всебічно обізнаний журналіст) здатен висловити міркування не міркуючи. Спрацьовує забобон (передміркування, передзнання), який сприяє орієнтації журналіста на дорефлексивній стадії роботи над матеріалом. Журналіст не стільки мислить, скільки виявляє себе в "успадкованій ситуації". Приміром, отримавши завдання зробити репортаж із антинатівського мітингу, він актуалізує у свідомості змістовий формат події, зумовлений усією сумою попередніх актів сприйняття. По-перше, він відтворює у передзнанні формат мітингу, по-друге, актуальний формат ставлення громадян України до НАТО, набір аргументів "за" і "проти", по-третє, формати ключових державних персон в аспекті розв'язання натівського питання. Далі, за потребою, може бути відтворений формат референдуму, формат громадянської непокори, формат натівської історії тощо. Поняття формату як наперед заданої схеми сприйняття належить У. Найссеру, котрий вважав, що активний характер перцепції спричиняється до самоорганізації пізнавального процесу та його гнучкої адаптативності виходячи з попереднього досвіду. "Інформація, що заповнює формат у певний мо­мент циклічного процесу, пише У. Найссер, стає частиною формату в наступний момент, визнача­ючи те, як сприйматиметься подальша інформація" [13]. У прикладі з мітингом це означає, що зміст конкретної події в акті сприйняття та співвіднесення з поточним форматом увійде до нього як складова частина, аби згодом уплинути на характер перцепції. Розширення формату відбудеться завдяки взаємодоповнюваності процедур сприйняття та осмислення. Адже, з одного боку, будь-яке сприйняття, "навантажене" попередніми знаннями, відчуває їхній вплив і в цьому сенсі є осмисленим, а з іншого боку, осмисленню підлягає лише те, що сприйнято, осмислення не може бути безпредметним. Коло замикається: передзнання утворює формат знання, яке у свою чергу стає апріорною передумовою для подальшого сприйняття. Особливо виразно це простежується на рівні масової, а не індивідуальної свідомості.
Отже, продуктом цього етапу є спрощені, схематичні уявлення з генералізованим змістом, які через особливості соціальної перцепції теж можуть характеризуватися інверсивністю, надлишковою деталізацією та ігноруванням суттєвих ознак об'єкта. Інакше кажучи, формування когнітивного базису стереотипу неодмінно супро­воджується "когнітивним відхиленням", що, власне, й дозволяє визначити певне уявлення як стереотипне.

II етап. Утворення стереотипно-установчих комплексів. Відомо, що когнітивна активність будь-якої людини, і журналіста зокрема, детермінується вимогами когнітивної конгруентності. Катетеризація соціуму здійснюється журналістом безвідносно до логікоцентричних засад, а на підставі власного досвіду, домінуючого міфу, ідеології, ментальних пріоритетів тощо включає у себе ознаки метафоризації, метонімізації тощо. "Когнітивне відхилення" тут зумовлюється впливом власної картини світу журналіста, або медійної картини світу, яку він обстоює. Когнітивне опрацювання елементів дійсності виконується шляхом застосування установочно-перцептивної призми. Роль установки полягає в тому, що вона гальмує, інтенсифікує або певним чином спрямовує когнітивний процес.

Результатом етапу стають стереотипно-установочні комплекси, які містять спрощені й комунікативно адаптовані елементи і, що найважливі­ше, готову оцінку явищ, об'єднаних межами категорій.

III етап. Медійна легітимізація стереотипів. Визначальна для стереотипних уявлень процедура тиражування відбувається на стадії медіатизації стереотипів. Вони легітимуються в процесі масової комунікації шляхом утворення в ЗМК та надання аудиторії прецедентних поєднань смислообразів усередині категорій. Далі ми докладно розглянемо операції із семантичними мережами, що лежать у підґрунті стереотипотворення. Стереотипи активно споживаються масою, яка переважно потребує готових, адаптованих до сприйняття змістових елементів. Накопичення у масовій свідомості повторюваних когнітивнооцінних сполучень призводить до виникнення спільних для індивідів психолінгвістичних та соціально-організованих структур, що зумовлюють їх сприйняття та поведінку і стають передумовою до "керування" соціальною поведінкою маси.

Результатом етапу стають конвергентні, апріорні, легітимні уявлення, що за своєю когнітивною специфікою є спрощеними, схематичними та генералізованими. їх інтерсуб'єктивність зумовлює існування однорідного мислиннєвого й поведінкового простору, де, з одного боку, панує порозуміння між комунікантами, а з другого, через стереотипне роз'єднання груп виникають комунікативні невдачі. ЗМК санкціонують поляризацію групових стереотипних уявлень, штучно підсилюючи конфліктність між різними національними, ідеологічними, релігійними групами. В умовах панування певної ідеології стереотипи надають поштовх до розгортання процесів конформізму.
Отже, найбільш значущі соціальні наслідки можуть мати стереотипні уявлення, утворені із застосуванням процедури медійної легітимації. Такі стереотипи, що мають за собою впливову картину світу й пройшли комунікаційне загартування, позбавляють людину свободи вибору. Особливо це стосується стереотипів, у ґенезі яких "випадає" когнітивна стадія, а домінуючою стає класична біхевіористська діада. Небезпечним для нормальної збалансованої життєдіяльності суспільства стає безконтрольне тиражування стереотипних уявлень, що підтримують одні цінності й ігнорують інші.
Існування схожих, апріорних за походженням, когнітивно конгруентних мисленнєвих схем є обов'язковою, але не достатньою ознакою стереотипізації, яка відбувається на рівні масової свідомості. Для того, щоб у стереотипах була реалізована вся гносеологічна й комунікативна своєрідність медіасередовища, вони мають пройти процедуру відчуження від конкретного індивіда, утвер­дитися як надперсональне знання і згодом в акті комунікації бути повернутими множині індивідів, які становлять масу. Відчужені стереотипні уявлення утворюють нормативно-конвенційну структуру культури, виступають еталонами соціального сприйняття. Розуміння такої ролі медіатизованих стереотипів має призвести до свідомої локалізації поляризуючих, конфліктогенних уявлень, що переважно супроводжують медіатизовану міжгрупову взаємодію.

Рецептивний аспект стереотипізації стосується специфіки сприйняття медіаповідомлень, зумовленої трансформуючим впливом стереотипів, що вже містяться у свідомості аудиторії. Функціональність мас-медіа не вичерпується завданнями суто інформаційного характеру. Адже інформа­ційний вплив завжди опосередковується адап­таційними процесами, що відбуваються у масовій свідомості. Саме тому комунікація буває ефективною тоді, коли процес засвоєння відповідним чином організованої інформації стає безперервним. А комунікаційні повідомлення, окрім нових сенсів, містять посилання на прецедентні когнітивні елементи та способи їх взаємодії із новим знанням. Засвоєння нової інформації масовою аудиторією зводиться до спроб знайти у пам'яті подібні смислові елементи, оскільки людина здатна опрацьовувати нові дані лише шляхом співвіднесення їх із накопиченим досвідом. Та інформація, з якою аудиторія повсякчасно стикається у медіа, потребує переформулювання у поняттях, що прилучені до її системи знань. З цієї точки зору стереотипи, які виконують функцію забезпечення рівноважного стану свідомості, водночас сприяють і породженню нового знання. Вони виконують моделювальну роль, визначаючи спосіб і стиль мислення щодо об'єкта. У процесі сприйняття інформації ключові стереотипи переносять образ уже засвоєного фрагменту дійсності на фрагмент, що висвітлюється у повідомленні. Коли аудиторія має стійке уявлення щодо певної етнічної групи, то розповідь у ЗМІ про представника цієї групи неодмінно буде відфільтрована через систему наявних стереотипів. "Існування фільтрів сприйняття, на думку О.Баксанського, призводить до непереборної розбіжності між "сирою" реальністю і реальністю-для-суб'єкта" [14, 112]. Персональна історія людини, побудована на стереотипах різних рівнів соціальної взаємодії, у тому числі й медіатизованих, зумовлює активність одних категорій та ігнорування інших. Потреба у когнітивній конгруентності зовнішньої інформації призводить до її трансформації шляхом застосування адаптаційних механізмів. Вони забезпечують необхідне когнітивне відхилення від "сирої реальності" відповідно до принципів соціальної перцепції і за своєю функціональністю та спрямуванням частково або цілковито збігаються зі стереотипізуванням.
Рецепція медіаповідомлень відбувається шляхом гененералізації їх змісту. Генералізація, що неодмінно супроводжує стереотипізацію, полягає у перенесенні наявного когнітивного правила на нові контексти. Таке правило може випливати з певної ідеології, національної пам'яті, буденного досвіду, групових переконань. Воно функціонує як перцептивно-установча призма, що зумовлює спосіб організації й пріоритетність когнітивних елементів. Варіативністю таких призм можна пояснити значні розбіжності у сприйнятті повідомлень медіа різними групами, що представляють масову аудиторію.
Окремо слід зазначити роль унастанови, яка задає спрямованість когнітивного процесу, активізує чи гальмує його. Якщо інформація, що сприймається, відповідає когнітивному базису установки, процес її засвоєння буде активним. І навпаки, якщо запропоновані медіафакти суперечитимуть "правилам" стереотипно-настановного комплексу, він буде гальмувати або трансформувати процес їх когнітивного опрацювання.


Скажімо, носіями антиамериканських настроїв на рівні настановки будуть відторгнуті публікації під назвами "Буш — це наше все! Україна забезпе­чить американському президентові безпрецедентні міри безпеки" (Комунікаційний портал Украї­ни. — 2008. — 31 берез.); "Буш і Ющенко підпишуть документ про пріоритети співробітництва — дипломат" (Газета.ru. — 2008. — 31 берез.); "Буш буде говорити про НАТО з кожним зі своїх українських співрозмовників" (ІА Regnum в Києві. - 2008. - 31 берез.); "Бушу не терпиться привітатися з українською демократією" (УРАін- форм. - 2008. - 31 берез.). І навпаки, настановно- стереотипна призма цього сегменту масової аудиторії, сформована на рівні групових переконань, зумовлюватиме активне засвоєння матеріалів із критичним антиамериканським пафосом: "Киян попросили сховатися вдома "під ковдри" під час візиту Буша. Щоб ні-ні..." ("Фраза". - 2008. - 31 берез.); "Бушу приготували 100 грам і вила" (Сегодня. - 2008. - 31 берез.); "Україна зустрічає президента США наметами, антинатовськими гаслами й англійським матом" (Взгляд. - 2008. - 31 берез.); "Ющенко й Буш поспілкуються нао­динці в "Будинку з химерами" (КПУnews).
Характерно також, що когнітивне правило, за яким відбувалася медійна генералізація змісту такої видатної події, як візит до України Дж. Буша, ґрунтувалося переважно на буденних - неполітичних - уявленнях, характерних для пересічних громадян. Свідома деполітизація факту дозволила сформувати ставлення до нього на рівні буденних стереотипів та установок, що легко відтворювалися у масовій свідомості. "США - країна, яка нам заважає" - стереотип, згідно з яким було організоване висвітлення події у більшості масмедійних повідомлень: "Візит американського президента паралізує Київ на добу" (Новий канал); "Буш перекриє рух у центрі Києва" (НТН); "Через Буша завтра в Києві буде не пройти, не проїхати" (Главред); "Буш заблокує центр Києва" (Українська правда); "Через Буша киян просять завтра не виходити на балкони й не гуляти в центрі міста" (proUA.com); "Киян, що поливають квіточки, завтра може "зняти" снай­пер" (Гроші.UA).
Генералізація сприяє адаптуванню інформації і водночас обмежує її, адже когнітивне правило, що керує процесом сприйняття, може виявитися ціл­ком чи частково не адекватним новому контексту.
Адаптаційну цінність може мати і такий механізм стереотипотворення, як селекція інформації — деталізація значущих та ігнорування не зрозумілих або неприйнятних фрагментів. Вибірково - "через рядок", "через абзац" — може прочитуватися газета, "через слово", через репліку" — сприйматися повідомлення аудіовізуальних медіа. Під час телевізійного ток-шоу аудиторія може достеменно запам'ятовувати аргументи комунікатора, що відображають її ідеологічні або буденні уявлення, і водночас залишатися несприйнятливою до реплік його опонентів. Цей дуже популярний сьогодні жанр експлуатує феномен контрастного мислення людини, для якого важливим є розподіл на "своїх" та "чужих", що відбувається на засадах стереотипотворення. Адже опонентами під час дискусій виступають найбільш типові представники своїх груп, які доволі рельєфно, але водночас і доволі спрощено, схематично репрезентують їхні позиції.
Конверсія повідомлення виявляється у зсуненні акцентів для збереження тієї моделі реальності, яка вже міститься у свідомості реципієнта. Медійна інформація співвідноситься із "картою стереотипів" аудиторії в такий спосіб і в такій мірі, як цього дозволяє наявна когнітивна схема. Так, будучи носієм стереотипу: усі політики при владі — крадії, людина сприйматиме і застосовуватиме як доказ на користь цього твердження будь-які медійні повідомлення, навіть ті, що поза впливом стереотипу мають протилежне значення.

Таким чином, при сприйнятті комунікаційних повідомлень відбуваються процеси генералізації, селекції, конверсії їхнього змісту, обумовлені впливом значущих когнітивно-поведінкових матриць. Чи означає це, що відрефлектована через стереотипи медійна інформаціям не має нічого спільного із реальністю? З точки зору когнітивного підходу про істинність уявлень людини доречно розмірковувати тільки з огляду на корисність цих уявлень для її нормальної життєдіяльності. Влада стереотипів може бути настільки могутньою, що на певному етапі життя, чи, коректніше на певному етапі когнітивної активності, людина починає реагувати тільки на внутрішні моделі реальності, ігноруючи або відповідним чином трансформуючи зовнішні події. Напевно ступінь впливовості стереотипів можна пов'язувати також і з типом особистості реципієнта, принаймні такого погляду дотримувався Т. Адорно. Чим вище рівень її суб'єктивної консервативності, тим більшу схильність до когнітивних відхилень вона виявлятиме. Діапазон реакцій у рамках залежності/незалежості від стереотипів може стати підґрунтям для типологізації масової аудиторії, дослідженні її на засадах цих уявлень та створенні ефективних комунікаційних стратегій. Емпіричним референтом того чи того типу реципієнтів може стати здійснена ними оцінка впливу ЗМК. У праці "Соціологія масової комунікації" І. Фомічова на­водить дані, що свідчать про доволі низьку оцінку впливу ЗМК середньостатистичною людиною, особливо у випадках, коли йдеться про зміну позиції. Зокрема, роль ЗМК у формуванні політичних, ідеологічних уявлень визнають лише 6 % опитаних [15, 21]. Решта, отже, виявляє низьку конформність щодо позиції комунікаторів. Розробляючи технології впливу на таку аудиторію, слід спиратися на прецедентні тексти, позитивно сприйняті нею та засвоєні, застосовувати моделі двоступінчастої комунікації за умов, що лідери думки є носіями стереотипів, важливих для певної аудиторної групи.

В акті сприйняття конформність аудиторії ви­являтиметься тим сильніше, чим більший вплив у процесі соціалізації на неї чинили механізми утворення солідарності та ідентичності. "Евклідів геометричний простір — трьохвимірний, — писав П. Сорокін. — Соціальний простір — багатовимірний, оскільки існує більше трьох варіантів групування людей за соціальними ознаками, які не збігаються один з одним" [16, 27]. Звідси — розбіжності усередині групової рецепції, комунікативні невдачі в роботі з аудиторними сегментами, виокремленими на недостатній кількості підстав. Отже, стереотипотворення є успішним, коли воно відбувається як неперервний когнітивний генезис аудиторії, як процес акумуляції у масовій свідомості відповідним чином організованої інформації, а також накопичення необхідних соціальних установок. Тож будь-яке масовокомунікаційне повідомлення передбачає вплив на спосіб сприйняття та структуризації дійсності аудиторією.
  1. Рождественская, Н. А Роль стереотипов в познании человека человеком // Вопросы психологии. — 1986. — № 4. — С. 69-76.
  2. Валиев, И. Н. Динамика стереотипов социального взаимодействия в условиях реформируемого общества : автореф. дисс. ... к. филос. н. / И. Н. Валиев. — Казань, 2006. — 16 с.
  3. Базиков, Р. В. Социальные стереотипы: концептуальный аспект : автореф. дис. ... к. филос. н. / Р. В. Базиков. — Ростов н/Д, 1999.
  4. Литвинович, М. А. Политические стереотипы в сознании россиян // Вестн. МГУ. — 2002. — №2. — С.88-100.
  5. Медведева, С. М. Воздействие политических стереотипов на массовое сознание : автореф. дис. ... к. политол. н. / С. М. Медведева. — М., 2000.
  6. Васильева, Т. Е. Стереотипы в общественном сознании (социально-философские аспекты) / Т. Е. Васильева. — М. : ИНИОН АН СССР, 1988.
  7. Дзюба, І. Стереотипи сприйняття української культури // Київ. — 2002. — № 11. — С. 141-145.
  8. Владимиров, В. М. Журналістика, особа, суспільство: проблема розуміння / В. М. Владимиров. — Луганськ : Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2003. — 272 с.
  9. Мельник, Г. С. Mass Media: Психологические процессы и эффекты / Г. С. Мельник. — С.Пб. : Изд- во Санк-Петербургского ун-та, 1996. — 160 с.
  10. Даль, В. Толковый словарь живого великорусского языка : в 4-х т. / В. Даль. — М. : Олма-пресс, 2006.
  11. International Encychlopedia of the Social Sciences. The Free Press. — 1968. — Vol. 12. — P. 431.
  12. O'Hara, R. Media for million / R. O'Hara. — New York, 1961.
  13. Neisser, U. Cognition and Reality. Principles and Implications of Cognitive Psychology. — San Francisco : W. H. Freeman&Co, 1976.
  14. Баксанский, О. Е. Фундаментальные, прикладные и практические аспекты когнитивных наук. Когнитивный подход : научн. моногр. / О. Е. Баксан­ский. — М. : Канон, 2008.
  15. Фомичова, И. Д. Социология СМИ / И. Д. Фомичова. — М. : Аспект Пресс, 2007. — 335 с.
  16. Сорокин, П. Человек, цивилизация, общество / П. Сорокин. — М., 1992.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові