Ласкаво просимо

студ.
УДК 655.5 (070)

Аналізуються проблеми книговидання для дітей. Зокрема йдеться про найменшу вікову групу. Розглядаються проблеми стандартизації видань для дитячої аудиторії, редакційного процесу та поліграфічного виконання.

Ключові слова: книжкові видання, текст, стандарт, вікова група, дитяча аудиторія.

In the article the problems of book publishing industry for the children are analyzed. In particular the question is about the smallest age group. The problems of standardization of editions for children audience, editorial process and polygraph implementation are analyzed.

Keywords: editions of books, text, standard, age group, children audience.

Анализируются проблемы книгопечатания для детей. В частности речь идет о самой маленькой возрастной группе. Рассматриваются проблемы стандартизации изданий для детской аудитории, редакционного процесса и полиграфического исполнения.

Ключевые слова: книжные издания, текст, стандарт, возрастная группа, детская аудитория.

На сьогоднішній день, коли в Україні так гостро постають проблеми мови і культури, коли ми боремося за виховання національної свідомості, коли прагнемо виховати покоління успішних людей, яким до снаги розбудова нового суспільства, досліджувана тема є надзвичайно актуальною. Адже без книжки не може бути повноцінної особистості. А залежно від того, які книжки читаємо в дитинстві, якими цінностями наповнюємо свою свідомість, таке майбутнє ми й обираємо. Тож видання для дітей – це підґрунтя для розвитку особистості, а отже, й розбудови нації та держави. Бо, як сказав свого часу дитячий письменник Всеволод Нестайко в інтерв'ю газеті "День": "Невже не розуміють наші владні структури, що незалежність України, як не дивно, залежить від української дитячої літератури. Якщо діти не читатимуть книжок українською мовою – вони не знатимуть рідної мови, не стануть українцями, і їм та незалежність буде до ґудзика" [1]. І це – так. Без літератури для дітей нація не має майбутнього.

Мета нашої наукової роботи – привернути увагу до проблем книговидавничої галузі для дітей.

Завдання роботи полягає в дослідженні українських книжкових видань для найменших читачів з огляду на їхні кількість і якість та з'ясувати, чи задовольняє це теперішні потреби маленького українця.

За об'єкт дослідження взято текстові та зображальні матеріали книжкових видань для дітей. Предметом дослідження оберемо книжки для малят українських видавництв.

Територіальні та хронологічні межі дослідження – Україна, 1991–2006 рр.

Методи дослідження: аналітичний, порівняльний та літературознавчий.

До недавнього часу дана тематика практично не досліджувалася. Останнім часом у науковій періодиці з'явилися статті, що порушують ті чи ті питання стосовно книжки для дітей. З'являються перші ґрунтовні наукові праці. Так, доцент кафедри видавничої справи і редагування Української академії друкарства, кандидат філологічних наук Е. І. Огар у 2002 р. видає окремим виданням наукову працю "Дитяча книга: проблеми видавничої підготовки", де вміщує аналітичну інформацію про редакційно-видавничу підготовку видань для дітей та про психологію сприйняття текстів маленьким читачем [2]. Ця ж авторка розглядає також особливості підготовки тексту видань для читачів-початківців [3] та визначає критерії видавничої оцінки видань для наймолодших [4]. Конструктивно-композиційний аспект проблематики в періодичних виданнях для дітей розглядає здобувачка Н. О. Кіт [5]. Аспірантка Інституту журналістики Н. П. Шевченко аналізує гендерні аспекти текстових і зображувальних матеріалів у виданнях для дітей [6]. Власне цими темами й обмежується спектр наукових досліджень у галузі книговидання та періодики для дітей. Але ці напрацювання не охоплюють усіх проблем. А чи не найголовніша з них у цій галузі книговидання криється у невідповідності (чи недоопрацьованості) стандартизації. Зокрема стандартизації за віковими групами [7]. А це дає підстави для багатьох порушень недобросовісних та непрофесійних видавців, створює хаос на ринку дитячої книги, вводить в оману батьків, які обирають видання для своїх дітей і, врешті, не приносить ніякої користі маленькому читачеві або навіть шкодить йому. Погляд на дану проблематику крізь призму поліпшення якості завдяки удосконаленню стандартизаційних норм і є науковою новизною роботи.

Проблеми стандартизації. У 1994 р. в Україні було розроблено перший суто український стандартизаційний пакет документів "Інформація та документація". Потреба у виробленні нових стандартів постала у зв'язку з тим, що радянські нормативні документи вироблялися для внутрішнього використання і діяли в межах радянської системи. Тепер же, коли перед Україною постала проблема входження в загальносвітовий інформаційний простір, це можна зробити зокрема і завдяки виробленню стандартизаційної системи європейського зразка, яким користується весь цивілізований світ. До розробленого в 1994 р. пакету документів увійшов і стандарт, що регламентує видавничий сектор ("Видання. Основні типи. Терміни та визначення"). З того часу Книжкова палата України постійно працює над упровадженням нових стандартів і нормативних документів. Та чи достатньо зроблено для досягнення бажаних результатів у окремих галузях? Зокрема, в галузі книговидання для найменших читачів.

Нормативно-стандартизаційна база для регламентації книговидавничої галузі для найменших читачів. Серед основних стандартів та інших нормативних документів, що врегульовують питання книговидання для дітей, варто назвати:

      · ДСТУ 29.6-2002. Видання для дітей. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги. – К. : Держстандарт України, 2002. – 18 с.;
      · ДСанПіН 5.5.6-084-02. Державні стандартні правила і норми. Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей. – К., 2002 [8];
      · ДСТУ 3017-95. Видання. Основні види. Терміни та визначення. – К.: Держстандарт України., 1995. – 48 с. [9];
      · ГОСТ 3018-95. Видання. Поліграфічне виконання: Терміни та визначення. – К. : Держстандарт України, 1995 [10].

Аналіз стандартів та наукових розробок і пропозицій. Порівнюючи різні джерела, можна одразу помітити разючу невідповідність поділу за віковими категоріями видань для дітей.

Так, стандарт поділяє такі видання всього на чотири групи:

      – І група – видання для дітей віком до 5 років включно;
      – ІІ група – видання для дітей віком від 6 до 10 років включно;
      – ІІІ група – видання для дітей віком від 11 до 14 років включно;
      – ІV група – видання для дітей віком від 15 до 18 років включно [7, 3].

Тимчасом, як психологи запевняють, що в дитячому віці людина проходить складний, так би мовити, ущільнений період розвитку. Етапи психологічного і світоглядного розвитку дитини швидко змінюються, вони короткотривалі й насичені. Тому вважати, що від народження й до п'ятирічного віку дитина перебуває у полі одних і тих же інтересів, абсолютно неправильно. За п'ять років людина проходить щонайменше два різних по суті своїй етапи: до трьох років вона пізнає світ навколо себе, а після трьох – починає усвідомлювати себе як частину всесвіту. Крім цих основних психологічно-світоглядних етапів розвитку є ще низка перехідних, що дають підстави для детальнішого заглиблення в дану проблематику. Але й названих основних етапів достатньо для того, щоб переосмислити стандартизаційну вікову градацію.

Це питання у своїй праці порушує Е. І. Огар, яка вважає названий вище поділ надто формальним. Авторка наводить аргументи на користь того, що у своєму психофізичному розвитку та соціалізації дитина проходить значно більше етапів [2]. Дорослішання дитини, зазначає науковець, супроводжується динамічним розвитком інтелекту, зміною світогляду, естетичних уподобань та інформаційних потреб, а також мотивів читацької поведінки. Тут автор наводить глибшу диференціацію реципієнтів дитячої книги:

      – видання для дітей віком від 2 до 3 років. Книжка як іграшка, що знайомить малюка з навколишнім світом та привчає його до спілкування з книгою як засобом отримання нової інформації;
      – видання для дітей віком від 3 до 6 років (період раннього дитинства). Спроби самостійного читання. Сприйняття інформації на рівні окремих слів;
      – видання для дітей віком від 6 до 8 років (період власне дитинства). Це період повноцінного систематичного навчання, коли книга стає предметом активної розумової роботи;
      – видання для дітей віком від 9 до 11 років (період зрілого дитинства). Період соціалізації дитини, коли вона усвідомлює себе активним учасником усього, що відбувається довкола неї;
      – видання для дітей віком від 11 до 15 років (підлітковий період). Розвиток самосвідомості. Зі спостерігача дитина перетворюється на активного учасника навколишнього життя. В цей період стрімко розвиваються інтереси дівчочої та хлоп'ячої читацької аудиторії;
      – видання для дітей віком від 15 до 17 років (період юнацтва). Це вже власне наймолодша з дорослих вікова категорія з відповідними потребами різнобічного читання [2].

Тож при підготовці будь-якого видання до друку треба враховувати інтереси та потреби читача відповідно до вікової категорії, на яку орієнтується видавець.

Ми ж звернемо свою увагу тільки на видання для найменшої вікової категорії – до трьох років.

Отже, дитина готова до контакту з книжкою вже у віці двох років, а то й раніше. Для прикладу, користувачами американських бібліотек можуть стати діти у віці 18 місяців, а 3–4-річних малюків тут розглядають як цілком серйозну читацьку аудиторію [2, 31].

Книжка-іграшка: потреби та реалії. Цілком зрозуміло, що перші контакти малюка з книжкою відбуваються за посередництва батьків. Форма контакту з книжкою такого читача теж не традиційна – вона відбувається через використання книжки як іграшки. Це період, коли дитина знайомиться з довколишнім світом. Вона ще не досить добре розмовляє, має мінімальний словниковий запас. Не вміє структурно чи бодай об'ємно мислити. На цьому етапі для неї важлива називна форма інформації. Є предмет і є назва.

Тож маємо три основні запити наймолодшого читача:

      – книжка має бути привабливою, щоб нею хотілося гратись;
      – книжка має містити ілюстрації, що естетично відображають предмети навколишнього світу, щоб дитина могла порівнювати книжкові зображення з конкретними предметами і впізнавати їх;
      – книжка має містити мінімум тексту великим і чітким кеглем, щоб дитина могла роздивитися літери й створити підсвідому асоціацію зображувального й текстового наповнення.

Знайомити малюка з навколишнім світом можна також через прості за формою і сюжетом та короткі за обсягом вірші й загадки, де правдиво та послідовно описано предмети, про які йдеться, та подається звуконаслідування персонажів. Дитина повинна легко вгадувати предмети опису. Завдяки такій методиці малюк швидше накопичує інформацію, збільшує свій лексичний та світоглядний запас, об'ємніше бачить предмети, знайомиться з поведінкою тварин і птахів тощо.

Такими є потреби. Чи відповідають цим потребам наявні реалії.

Дослідження книжкового ринку для найменшого читача. За інформацією Держінформу на сьогодні в Україні понад чотириста видавництв здійснюють видання книжок для дітей. Однак за результатами недавньої виставки книжкових видань для дітей, що в переддень дня Святого Миколая проходила в Українському домі, з'ясувалося, що ці видавництва жодним чином не задовольняють потреб найменшого українського читача. Загальний наклад усіх видань для дітей майже в чотири рази менший за кількість потенційних читачів, а в порівнянні з книжками іноземного виробництва на українських прилавках це співвідношення просто вражає: одна українська книжка до майже 70 книжок іноземного виробництва.

Але то вже інша проблема. Наше завдання виокремити із загального ряду книжок для дітей видання для наймолодшого читача. Їх майже немає. Адже виготовлення таких книжок передбачає: по-перше, додаткові технологічні затрати, бо книжка-іграшка – це і нестандартний формат, і спеціальне оформлення тощо; по-друге, потреби відповідних ідейних розробок і текстів, що зацікавлять теперішню дитину; по-третє, є ризик того, що така книжка буде неконкурентноспроможною – дороге виконання, що вплине на ціну і купівельну неспроможність батьків, які цілком можуть надати перевагу іграшці над книжкою. Та спроби зробити книжку-іграшку є. Тут варто назвати низку видань харківського видавництва "Ранок" (серія "Дзвіночок"), видавництва "Літера" (серія "Казочка під подушку"), а також видавництв "Книжкова хата" (серія "Українська народна казка"), "Махаон-Україна", "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" тощо. Та чи ефективні проекти цих видавництв? Чи грамотно дотримано адресної орієнтації на читача?

Аналіз книжкових видань. Так, серія "Дзвіночок" видавництва "Ранок" пропонує читачеві низку видань "для дітей дошкільного віку" – це стандартна фраза на більшості видань для малюків, що лишилася у спадок від радянських часів. А для якої вікової групи за існуючим стандартом? До 5 років? Чи від 6 до 10? Ні. Це щось середнє. Так пишуть для полегшення збуту товару, щоб купували і ті й ті. Але чи така невизначеність на користь маленькому читачеві? Звісно, ні. Тому, хоч видання цієї серії добре розроблені з художньої та технічної точки зору, але текст містить лексичні і поняттєві елементи для старшого віку (Додаток 1); або навпаки – текст цілком прийнятний для малюка, а ілюстрація – вже для дошкільника, оскільки містить безліч дрібних деталізаційних елементів та виконана художньою технікою, що несе експресивне сприйняття, притаманне старшим дітям (Додаток 2).

Видавництво "Літера", працюючи над розробкою власної серії "Казочок під подушку", передбачало читання книги з батьками. Тому казки містять простий і зрозумілий сюжет, короткі за обсягом. Книжки добре ілюстровані, нагадують іграшки, що привертають увагу малюків. Але текстова частина книг оформлена неграмотно. У першому випадку (Додаток 3) – це "густий" текст (малі міжрядкові та міжлітерні відстані, недбало дібраний шрифт – без засічок). І хоча видавці розмістили текстові блоки на чистому прозорому тлі, вони все одно не сприймаються дитиною, навіть більше, – "тиснуть" на дитячий зір, заважають сприймати ілюстрацію. У другому випадку (Додаток 4) – текст уміщено на гарну, але надто насичену кольором плашку. Отже цікавий текст теж залишиться поза увагою дитини. Їй, швидше за все, не цікаво буде імітувати читання.

Приклади гарного текстового наповнення танавмисне маркують свої видання позначками на зразок "для дітей дошкільного віку", або й "для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку", щоб розширити контингент покупців. Але таким чином видавці готують свій продукт ні для кого.

Друга важлива причина нерозвиненості цієї галузі полягає у відсутності традиції "раннього" читання в нашій країні. Батьки зазвичай надають перевагу іграшці, коли добирають подарунок для трирічної дитини.

Ще одна важлива причина – низька купівельна спроможність сьогоднішніх батьків, спричинена загальнодержавною економічною ситуацією.

Не менш вагомою причиною залишається складність поліграфічного виконання книжок-іграшок, оскільки це передбачає додаткові технологічні затрати та підвищення собівартості книжки.

  І, нарешті, проблема текстового наповнення видань для малят. В Україні дуже мало письменників пише для найменших читачів.

1. Нестайко, В. Незалежність України залежить від української дитячої літератури // День. –  2003. – 29 січ. – № 16 (1517). – С. 6.

2. Огар, Е. І. Дитяча книга: проблеми видавничої підготовки : навч. посіб. / Е. І. Огар. – Львів : Аз-Арт, 2002. – 158 с.

3. Огар, Е. Особливості підготовки тексту видань для читачів-початківців / Е. Огар, І. Лисик // Наук. зап. Укр. акад. друкарства : наук.-техн. зб. – Львів : УАД, 2000. – Вип. 2. – С. 93–95.

4. Огар, Е. Критерії видавничої оцінки видань длянаймолодших // Квалілогія книги : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. – Львів : УАД, 1998. – С. 47–51.

5. Кіт, Н. О. Особливості конструктивно-композиційного вирішення журналів для дошкільнят. Єдність у різноманітності // Наук. зап. Ін-ту журналістики. – К. : Ін-т журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка, 2003. – Т. 10. – С. 84.

6. Шевченко, Н. Тендерний аналіз текстів літератури для дітей: лексико-граматичний зріз мови // Стиль і текст. – К. : Ін-т журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка, 2005. – Вип. 6. – С. 157.

7. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги. – К. : Держінформ України, 2002. – 18 с.

8. ДСанПіН 5.5.6-084-02. Державні стандартні правила і норми. Гігієнічні вимоги до друкованої продукції для дітей. – К., 2002.

9. ДСТУ 3017-95. Видання. Основні види. Терміни та визначення. – К. : Держстандарт України, 1995. – 48 с.

10. ГОСТ 3018-95. Видання. Поліграфічне виконання: Терміни та визначення. – К. : Держстандарт України, 1995.

11. Про видавничу справу : Закон України, 5 черв. 1997 р. // Голос України. – 1997. – 22 лип.; Те саме // Урядовий кур'єр. – 1997. – 19 лип.; Те саме // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 32. – С. 206.

 

Аналізовані джерела

1. Орлов, В. Н. Морське зебреня : вірші. – Х. : Ранок, 2002. – 10 с.

2. Вернигора, Н. М. Веселі загадки : вірші. – Х. : Ранок, 2002. – 10 с.

3. Комова, О. Б. День і ніч : казка. – К. : Літера, 2002. – 12 с.

4. Комова, О. Незадоволена Генрієтта : казка. – К. : Літера, 2000. – 12 с.