Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентська творчість || Різне


Cтан і тенденції розвитку молодіжних програм на українському телебаченні

О. М. Дженжебір

студ.
УДК 070+654.197 (477) "7124"

 

У статті розглянуто основні риси розвитку телепрограм молодіжного спрямування на українському телебаченні. Проаналізовано кількість ефірного часу, що виділяється для них на передових телеканалах. Здійснено дослідження основних проблем телепрограм для молоді.

Ключові слова: молодіжні телепрограми, телебачення, ефірний час.

The main lines of TV programs development are studied in this article. It is analyzed the amount of the air time devoted tor them on the main channels. It is made the research of main problems of TV programs for the youth.

Key words: youth TV programs, the youth, TV, air time.

В статье рассмотрены главные черты развития телепрограмм молодежного направления на украинском телевидении. Проанализировано количество эфирного времени, которое выделяется для них на ведущих телеканалах. Осуществлено исследование главных проблем телепрограмм для молодежи.

Ключевые слова: молодежные программы, телевидение, эфирное время.

Актуальність теми полягає в тому, що український телеринок зіткнувся з проблемою нестачі молодіжних телепрограм. Тому важливо з'ясувати основні проблемні моменти та можливі тенденції розвитку цього напряму.

Проблематика молодіжних телепрограм – малодосліджена тема у вітчизняному журналістикознавстві. Якщо й робився аналіз цього контенту, то лише як окремої – нечисельної – частини телепродукту загалом.

Об'єкт дослідження – загальноукраїнські телеканали.

Предмет – молодіжні програми як складова програмної політики загальнонаціональних каналів.

Новизна полягає у з'ясуванні основних проблем, які потрібно вирішити для збільшення та покращення молодіжного телепродукту. Визна-чено основні критерії, за якими телепрограми можна вважати молодіжними. Здійснено обрахунок кількості годин молодіжних телепередач в ефірі на п'яти українських телеканалах. Досліджено основні законодавчі засади в галузі політики уряду, спрямованої на молодь, та рівень їх виконання. Також визначено можливі зміни у тенденціях розвитку вітчизняних телепрограм.

Виклад проблематики здійснено таким чином: з'ясовано вікову градацію, за якою визначається приналежність до молодіжної аудиторії; наведено характеристику програм, які можна віднести до молодіжних; досліджено законодавчі засади, спрямовані на молодіжне телебачення; визначено головні риси сучасного стану та тенденції розвитку вітчизняних телепрограм.

Для розвитку освіченої та духовно збагаченої нації необхідно розвивати інформаційний простір держави. Адже саме інформація, яку отримує і засвоює людина у ранньому віці, є вирішальним фактором у формуванні майбутньої особистості.

Законодавство України визначає, що молодь – це громадяни віком до 35 років. Розглянути хоча б Закон України "Про молодіжні та дитячі громадські організації" зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 19 жовтня 2006 року № 271-V. Так, у статті 2-й цього закону "Визначення термінів", молодіжні громадські організації – об'єднання громадян віком від 14 до 35 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів.

Як відомо, телебачення за своєю суттю є одним із найвпливовіших факторів становлення людини як особистості. Адже за допомогою аудіовізуальних засобів телевізійної програми у цей віковий період людина може засвоїти величезний масив інформації, яка може бути як позитивною, так і негативною. Отже, мати згодом не завжди приємні психологічні прояви у вже дорослому житті.

Виховний ефект творів про дійсність виникає в результаті засвоєння, раціонального та емоційного сприйняття аудиторією суджень, оцінок, висновків, цінностей, норм, ідеалів, які висуває журналіст, розкриваючи характер, зміст і значення тих чи тих явищ, процесів, подій, – вважає Є. Прохоров [1, 174].

Тому влада кожної держави повинна на урядовому рівні забезпечувати наявність в інформаційному просторі своєї держави по-справжньому корисних та сприятливих для психіки молодого покоління програм.

Якщо здійснити екскурс у минуле, то ми рідко побачимо програми суто для молоді. Та й на перших телевізійних конкурсах незалежної України номінації "Молодіжна програма" майже не існувало. На той час головний телеканал України УТ–1 працював над створенням і транслював телепрограми для дитячої аудиторії, особливо це стосувалося вечірнього ефіру. Візьмемо до уваги хоча б Перший всеукраїнський конкурс "Золота ера" 1997 року. Були такі номінації: "Дитяча програма", "Гумористична програма", "Музична програма", "Програма новин" та ін. [2, 453]. Молодіжної номінації, як бачимо, у цьому конкурсі немає. І на сьогоднішні таку номінацію складно ввести в подібний конкурс. Адже що розуміється під молодіжною програмою? У наукових розвідках до таких програм зара-ховуть "Мелораму", "Галопом по Європах". Але помилково визначати програму як молодіжну лише тому, що її ведучий молодий за віком. Галопом по Європах їздили представники і не молодіжної категорії. Отже, пропонуємо такі основні критерії визначення телепрограми як молодіжної, у яких пріоритетом є орієнтація на цільову аудиторію – 18–35 років.

По-перше, це тематика. Якщо в програмі розповідається про суто музичні новини чи про вечірки зірок шоу-бізнесу, то це ще не означає, що її можна підставити під критерій молодіжної. Ці новини можуть захоплювати і 60-річну людину. Те ж саме стосується і програм типу "Галопом по Європах". Помилково визначати її як суто молодіжну, адже вона є цікавою для найрізноманітніших вікових категорій. Це не молодіжна, а розважальна програма, хоча і рейтинг її глядацької аудиторії очолює саме молодь. Тому мають підійматися теми, що цікавлять молодь і є відповідними до динаміки життя цієї аудиторії: психологія міжособистісних стосунків, ведення здорового способу життя, освіта і робота, відпочинок.

Це доводиться і конкретною метою того чи того телепродукту. Це, отже, є другим критерієм визначення "молодіжності" певної програми. Візьмемо до прикладу ток-шоу "Хочу і буду", яке теж зараховують до молодіжних. Мета шоу – висвітлити у формі насиченої розповіді людські проблеми, бажання. Але справжня молодіжна програма все-таки повинна, в першу чергу, ставити перед собою завдання просвіти, духовного збагачення, направлення молоді на повагу до держави, виховання патріотизму або хоча б відповідати потребам молоді. А в наведеному вище шоу бачимо виступи напівголих товстих жінок. Невже така видовищність створена для молоді? Тут концепція передачі з молоддю не пов'язана, готувалася вона, щоб викликати інтерес усієї аудиторії за допомогою використання гострих тем (типу нетрадиційна орієнтація), шокуючих візуальних картин і т. п.

Третій критерій – мова програми. У наведених вище прикладах не простежуємо культуру мовлення, яка так необхідна сучасній українській молоді, що і підручник з мови майже не відкриває. Виклад інформації бути зрозумілим і прийнятним для цієї аудиторії. У вже згадуваних та й інших програмах та й інших такого типу не те, що сленг, а й просторіччя і навіть вульгаризми присутні. Наприклад, Кузьма Скрябін ніколи не церемониться з учасниками ані "Шансу", ані "Шейканемо". А ці шоу – зорієнтовані насамперед на молодь.

Отже, як бачимо, немає у вітчизняному телеефірі програми, яка би сповна відповідала цим критеріям. І хоча ці програми мають спрямування на молодіжну глядацьку аудиторію, вони все-таки – для широкої маси населення.

Марія Томак у статті "Приток рухливих мізків" зазначила: "Говорячи про молодіжне телебачення, дуже складно не вдатися до моралізаторства. Розтлумачувати і без того всім зрозумілий вплив програм на кшталт "Дом-2" на несформовану психіку немає потреби. Він зрозумілий усім. Як і те, що молодіжне телебачення повинно бути принципово іншим. У будь-якому випадку, телебачення повинно нести освітню функцію. Я вважаю, що основна функція телебачення – виховна. І щоб цей процес виховання краще сприймався молоддю, його треба поєднувати з розвагами" [3]. І прикладом таких шоу, як вважає Марія Томак, є проекти каналу "Тоніс" – "ЕкстреМікс" та "Диваки". Ведучий останньої, Олександр Гордус, наголосив у інтерв'ю, що основна причина відсутності програм для молоді – неплатоспроможність цієї частини аудиторії. Проте так вважати недоцільно. Британський журналіст Тоні Хоусон зазначав, що найкращі можливості розвитку й успіху мають засоби масової інформації, налаштовані на потреби аудиторії. Адже в таких засобах масової інформації ретельніше визначають стиль продукту і добір тем, а ще – як про ці теми розповідати, щоб якнайкраще увиразнити їх важливість [4, 5].

У вересні 2003 року на українських сайтах інтернету з'явилися публікації про відкриття першого та єдиного українського молодіжного телеканалу IPTV. Але, як зазначалося, він не мав на той час власної телевізійної частоти. До програм його власного, до речі, виробництва належать "Тема дня", "Київ", "Шоппінг", "Party Time", "Шкільна тусовка", "POST'er" та ін. Проте, як бачимо, і досі немає цього каналу у вітчизняній телесітці, бо він лишився доступним тільки в інтернеті. Тому, певним чином, можемо і надалі спостерігати тенденцію до створення потужного інтернет-телебачення. Адже кількість інтернет-користувачів стрімко збільшується, а їх інформаційні запити розширюються. Позитивним зрушенням останніх п'яти років є створення каналів, що орієнтуються на молодь. Це телеканали М-1, М-2, М-3. Проте їх програми проте не є винятково молодіжними, але це вже ознака змін на телеринку.

Дуже важливо розглянути і тенденції на рівні законодавства, політику уряду, яка стосується молоді. Важливими тут є законодавчі акти Кабінету Міністрів щодо реалізації молодіжної політики в Україні. Наприклад, частина заходів, що стосується створення окремих молодіжних телеканалів, а також низки освітньо-пізнавальних телепрограм для молоді протягом останніх десяти років, не виконана. А от положення щодо організації конкурсів для молоді у галузі телебачення виконуються досить успішно.

Наприклад, Український відкритий фестиваль дитячого, молодіжного кіно, телебачення та радіо "Кришталеві джерела". Його організатори – Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення; Міністерство сім'ї, молоді та спорту; Міністерство освіти і науки; Національна спілка кінематографістів. У розділі телебачення, зазвичай, виокремлюють такі номінації: кращі інформаційні телепрограми, кращі пізнавальні телепрограми, кращі дитячо-молодіжні програми, кращі розважальні телепрограми, кращі художньо-публіцистичні телепрограми. Ці телепрограми готують дитячі та молодіжні аматорські колективи, професійні студії. Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка був переможцем у 2006 році за художньо-публіцистичну телепрограму "Жовті". І подібних конкурсів вистачає. А от на вітчизняних телеканалах процес розширення молодіжних студій відбувається значно повільніше. Та й загалом аудиторія є дуже чутливою, вона постійно потребує руху в напрямі створення нових, сучасних технологій. А молодіжний телепродукт мають виробляти представники самої ж молоді. В Україні на сьогодні є кадровий потенціал. Але маємо й проблему відсутності шляхів державного фінансування молодіжних телепроектів, а комерційні структури переслідують тільки власні цілі. Проте є тут і позитивна тенденція: нові власники теле-каналів все-таки орієнтуються на розширення розважального телепродукту. А він у більшості випадків спрямований саме на молодіжну аудиторію. Тому, можливо, незабаром за допомогою збільшення кількості розважальних програм запити молодіжної аудиторії все-таки будуть задоволені. Також останнім часом на законодавчому рівні затверджено зміну кількості української мови в бік її збільшення в ефірі. А це в свою чергу може привести до такої позитивної тенденції, як споглядання молодіжною аудиторією якісного українськомовного телепродукту.

Здобутком столичного телебачення в цьому плані є "Молодіжна телевізійна служба" та телепрограма "Про сім'ю". Вона дійсно спрямовує діапазон питань навколо проблем молоді. Серед тем – проблеми подружнього життя, сварки у сім'ї, дизайн одягу та інтер'єру, спелеотуризм, історії про відомих українців і т. п. Але окрім молодіжних тем, нерідко можна зустріти і сюжети, що стосуються дітей. Наприклад, про дитячі гуртки, найкращі види дитмайданчиків. Тобто немає чіткого поділу. Серед журналістів в основному – представники молоді. Їх мовлення має досить експресивне забарвлення, часто вживається молодіжний сленг. Тобто, ці дві програми українського виробництва є яскравим прикладом того, що кожен канал може створити подібні програми для юнацтва. Надалі пропонуємо результати моніторингу п'яти вітчизняних каналів (за 17–23 березня 2008 року); підрахуємо, яку кількість молодіжних програм вони мають, час їх виходу і сумарна кількість годин за тиждень. Не всі з наведених нижче програм є виключно молодіжними, деякі з них спрямовані на більш загальну аудиторію, але рейтинг аудиторії очолює все-таки молодь.

Сумарна кількість годин за тиждень, що відводиться на молодіжні програми (округлено): "1+1" – 3 години; "Інтер" – 2 години; "Новий канал" – 7 годин; ТЕТ – 31 година; "Київ" – 2 години.

Якщо врахувати час на рекламу, то вийде значно менше. Як бачимо, серед телеканалів найбільший показник мають ТЕТ та "Новий канал", інші три – дуже мало годин ефірного часу відводять на показ молодіжних програм. Проте звернімо увагу і на виробника цих проектів. На ТЕТі та "Новому каналі" програми мають російське та американське виробництво. Натомість "Інтер", "1+1" та "Київ" представляють програми українського виробництва. Ось така тенденція: годин менше, та виробник вітчизняний. Цю проблему досить важко усунути, бо українське телебачення мало виробляє телепрограм для молоді, помилково вважаючи, що це не прибутково. Натомість масово закуповують іноземні, які зовсім не відповідають моральним потребам українського юнацтва, його сучасному менталітету.

За Є. Прохоровим, завдання журналістики у сфері підвищення обізнаності потребують розвитку свідомості мас та формування їх самосвідомості. Якщо свідомість – сукупність знань про навколишній світ, його закони, явища, процеси, тенденції соціального життя, то самосвідомість характеризується осягненням свого місця у світі, в системі соціальних стосунків, розумінням мети та смислу життя, своїх потреб та інтересів, шляхів їх досягнення… Свідомість виступає потужним двигуном поведінки людей, визначальним фактором їх соціальної активності [5, 101].

Тому для того, щоб свідомість молодого покоління була сформована у корисному державі напрямі, щоб виховувалася молода генерація, необхідно забезпечити її постійне інформування.

Під час дослідження були помічені такі ознаки розвитку молодіжних телепрограм: невідповідність більшості сучасних програм потребам молоді, що проявилось у їх тематиці; мовна недосконалість; малий час цих програм в ефірі, особливо на передових телеканалах; нереалізованість молодіжних проектів через хибність твердження про їх низьку прибутковість; невиконання законодавчих постанов, що стосуються молоді, вітчизняними ЗМІ у галузі телебачення.

Що ж до тенденцій, то в майбутньому ско-ріше за все відбуватиметься збільшення кількості розважальної телепродукції. А оскільки запити аудиторії швидко змінюються, то, можливо, відбуватиметься прискорення розвитку Інтернет-телебачення, до якого вона починає тяжіти. Адже нові технології швидко розвиваються і все частіше викликають інтересглядацьких мас. Це проілюстрував вже згадуваний канал IPTV. І ще одна характерна тенденція – збільшення українськомовного телепродукту. Це, безперечно, зацікавить молодь, адже вона зростатиме на телепрограмах, що озвучува-тимуться її рідною мовою.

Тому необхідно, щоб на українській телевізійній ниві з'являлися і постійно транслювалися проекти для молодої генерації. Бо саме культура, що йде з екрана, закарбовується у свідомості юнацтва. Молоді треба брати з чогось приклад. А це щось – не що інше як програми з високим рівнем духовності, цікаві аудиторії. Вони повинні стати еталоном, де молоде покоління черпатиме знання і чуття рідної літературної мови, історії, географії та інших суспільно важливих галузей науки.

Тон має задавати телебачення, адже чимало часу юнацтво проводить саме біля телеекрана. Держава нарешті має подбати про своїх молодих громадян.

 

 


1. Введение в теорию журналистики : учеб. пособ. / Прохоров Е. П., Гуревич С. М., Ибрагимов А. Х.-Г. – М. : Высш. шк., 1980. – 287 с.
2. Мащенко, І. Телебачення України / Мащенко Іван Гаврилович. – К., 1998. – Т. 1: Телебачення de facto. – 512 с.
3. Томак, М. Приток рухливих мізків" // День. – 2007. – 2 листоп.
4. Путівник ретельного журналіста. К. : ТОВ "Київська типографія" – 2007. – 176 с.
5. Прохоров, Е. П. Введение в журналистику : учеб. для студ. вузов, обуч по спец. "Журналистика" / Е. П. Прохоров. – М. : Высш. шк., 1988. – 279 с.

 


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові