Ласкаво просимо

студ.
УДК 316.776.23

Досліджуються маніпуляції, що застосовуються в інтернеті з метою впливу на громадську думку. Інтернет, з одного боку, є найбільш демократичним і швидким способом комунікації, а з другого — дає необмежену свободу входження в нашу свідомість будь-якої інформації, часом шкідливої чи навіть небезпечної. Автори проаналізували низку способів, розкрили технологію створення та використання таких маніпуляцій.
Ключові слова: інтернет, маніпуляція, комунікація, технологія, інформація.

The article is an attempt to research the various manipulation techniques used in the Internet discourse with the purpose of influencing public opinion. The Internet, on the one hand, is the most democratic and rapid means of communication, on the other hand, it is a source of all kinds of unlimited and unrestricted information, sometimes harmful and even dangerous. The author describes a range of such techniques, as well as analyses the technology behind this form of social manipulation.
Keywords: Internet, manipulation, communication, technology, information.

Исследуются манипуляции, применяемые в интернете с целью повлиять на общественное мнение. Интернет, с одной стороны, является наиболее демократичным и быстрым средством коммуникации, а с другой — дает неограниченную свободу всаждения в наше сознание какой угодно информации, иногда вредной или даже опасной. Авторы анализируют ряд способов, раскрывают технологию создания и использования таких манипуляций.
Ключевые слова: интернет, манипуляция, коммуникация, технология, информация.

Маніпулятивні технології в інтернеті — тема, що потребує специфічних підходів для аналізу, оскільки комунікація в межах "всесвітньої павутини" — це проблема більше майбутнього, ніж теперішнього часу. Однак уже сьогодні бачимо конкретні психологічні, соціальні та культурні проблеми, що виникають саме у зв'язку з комунікацією у сфері інтернету. Слід зазначити, що джерел із цього питання майже немає, оскільки відсутнє поки що комплексне розуміння інтернету як специфічного засобу масової комунікації. Тому спробуємо розглянути маніпулятивні засоби, які використовуються в інтернеті, крізь призму тих досліджень, що вже були здійснені в науці. Маніпулятивний вплив ЗМК аналізували такі науковці, як Г. Почеп-цов, Б. Потятиник, С. Кара-Мурза, Г. Грачов, А. Цуладзе та ін. Маніпуляція — це нав'язування маніпулятором своєї волі у формі прихованого психологічного впливу. Основою маніпуляції є експлуатація емоцій людини. С. Кара-Мурза зазначає: "Природа маніпуляції полягає в наявності подвійної дії — разом з відкритим повідомленням маніпулятор посилає адресатові "закодований" сигнал, сподіваючись на те, що цей сигнал розбудить у свідомості адресата образи, потрібні маніпуляторові. Ця прихована дія спирається на "неявне знання", яким володіє адресат, на його здатність створювати у своїй свідомості образи, що впливають на його відчуття, думки і поведінку. Мистецтво маніпуляції полягає в тому, щоб спрямувати процес уяви у потрібне русло, але так, щоб людина не помітила прихованої дії" [1]. Серед головних маніпулятивних технологій у ЗМІ Кара-Мурза виокремлює використання евфемізмів, спрощення; використання стереотипів, повторів, уривчастий спосіб подачі інформації, конотації [1].

Маніпулятивні технології використовують із метою таємного психологічного, політичного, комерційного і навіть фізичного примусу. По суті, маніпуляція — це насильство, але ще небезпечніше, ніж звичайне, оскільки впливає на підсвідомість, викривляє наше сприйняття реальності, робить інструментом задоволення чужих потреб, нівелює нашу індивідуальність.

Способи маніпулювання детально розписані в багатьох джерелах. До них відносимо: 1) пряме підтасовування фактів; 2) замовчування невигідної інформації; 3) упередженість інтерпретації фактів; 4) надання сфальсифікованої інформації; 5) навішування ярликів для компрометації політиків; 6) використання групових інтересів тощо. [1; 2; 4; 5; 6; 7; 8; 9].

Основні засоби маніпуляції суспільною свідомістю: 1) мовні (використання певних штампів, термінів, ідеологічних та політичних кліше); 2) немовні (блокування "невигідної" інформації; подання інформації у сприятливому для себе контексті); 3) активні (насаджування стереотипів і цінностей); 4) пасивні (фрагментарність інформації) [2]. Найбільш розповсюджені способи маніпуляції в політиці — це паблік рілейшнз (ПР), політична реклама та пропаганда. Тут вони використовуються як засіб досягнення, реалізації та збереження влади. Технічні прийоми маніпулювання залежать від тих можливостей, що ними володіє маніпулятор. Але найбільш ефективним є сьогодні маніпулятивний потенціал засобів масової інформації. Тут використовуються не тільки певні методи, а й цілі жанрові форми, які вміщують псевдоподію, містифікацію. "Псевдоподією вважають навіть такий безневинний жанр, як інтерв'ю. Сюди ж належать і прес-конференції — псевдоподії, які вміло використовують служби паблік рілейшнз для належного спрямування журналістських репортажів і громадської думки" [3, 48]. Масову інформацію завжди сприймають як "четверту владу" — рупор правди. Люди звикли довіряти друкованому слову, особливо якщо це "серйозне", якісне видання. Тож саме таку довіру часто використовують для маніпулювання.

На етапі поширення електронних мас-медіа можливості для маніпуляцій різко зростають, оскільки людина краще сприймає не текст повідомлення, а посередника, який і проголошує це повідомлення. Маніпуляції дедалі більше розквітають в електронний період розвитку мас-медіа, оскільки при сприйманні комбінованого способу подачі інформації уява реципієнта розсіюється і розумове прочитання змісту поступається чуттєвому, ірраціональному.

Комп'ютерні технології можуть бути використані для модифікації пам'яті індивіда і спрямовувати її в певному річищі. Ці технології яскраво представлені в нашому повсякденному житті, коли ми стикаємося з рекламою. Використання технологій мульти-медіа створює передумови для формування нового типу сприйняття, модифікації внутрішнього світу індивіда. Сприймаючи інформацію через інтернет, ми занурюємося в текстово-аудіовізуальний простір, який притому ще й можна змінювати, гратися з ним і сприймати як іншу реальність.

Не секрет, що з'явилася певна соціальна і психологічна проблема, пов'язана з повним ототожненням деякими користувачами реальності віртуальної з реальністю справжньою. В епоху електронних мас-медіа навіть мало-освічена людина може почути або побачити повідомлення і сприйняти його. Як правило, для читання і розуміння тексту потрібно докладати певних розумових зусиль, а для сприйняття аудіовізуальних ЗМІ не треба докладати надто великих зусиль, оскільки створюється ілюзія аудіовізуального контакту.

Такий контакт, як правило, є більш комунікативним, адже не секрет для психологів, що більше інформації ми сприймаємо якраз не вербальним, а позавер-бальним способом. Отже, і вплив на свідомість через такі засоби є швидшим і результативнішим.

В інтернет-виданнях застосовують такі ж методи маніпулювання, як і в усіх ЗМІ: маніпулювання мовою, образами, звуками, способами та послідовністю подачі матеріалів. Активно використовують також засоби, що їх можна назвати пропагандистськими та маніпулятивними одночасно: навішування ярликів, блискучі узагальнення, перенос, "трансфер", посилання на авторитети, гра у простонародність, підтасовка фактів, загальна "колія" [4, 150]. Крім цього, одним із найпотужніших методів маніпуляції є мультиплікаційність, швидкий темп подачі інформації, розбивання її на фрагменти за допомогою реклами.

Людина, не маючи досконалої пам'яті, пропускає деякі важливі положення, не сприймає адекватно події. Методом маніпуляції у ЗМІ сьогодні виступає інтертекстуальність повідомлення, особливо іронія, що є невід'ємною частиною постмодернового дискурсу сучасних текстів ЗМІ. Пряма критика, як правило, блокується психологічними бар'єрами, а щодо висміювання, надто за допомогою вишуканих інтертекстуальних "родзинок", то тут об'єктом сарказму стає сфера підсвідомих психічних явищ, на які знижений психологічний захист особистості. Ситуація чи людина, що її висміює, уже не сприймається як варта уваги. Всі аргументи розбиваються об стіну іронії, несерйозного принизливого ставлення до особи чи факту. Наприклад, в інтер-нет-версії черкаської газети "Антенна" висміюють мера Черкас С. Одарича з приводу того, що він завів свій блог (www.sergiyodarych.live-journal.com). По-перше, на початку автор статті "Бродя рулит" Діма Ящик [10] цитує відомий анекдот про чукчу-письменника, якого порівнює з мером. По-друге, дається фрагмент щоденника С. Далі, епатажного художника ХХ ст., де він описує власний процес дефекації. По-третє, мера висміюють за те, що він хвалить італійські макарони, які начебто сам собі варить. Паралельно з цим його звинувачують у тому, що він та його помічники вистежують і контролюють тих, хто залишає коментарі у блозі. Такий метод маніпуляції має назву "емоційне підлашту-вання", мета якого — створення настрою з одночасним передаванням певної інформації [4, 157]. У психології існує спеціальний термін — фасцинація, яким позначають умови підвищення ефективності повідомлення завдяки використанню фонових впливів.

Далі виявляємо: у статті насправді засуджується те, що мер позбавляється стихійно встановлених у місті кіосків. Хтось не зацікавлений у тому, щоб кіоски прибирали, бо аргументів "за" і "проти" можна знайти безліч. Використання інтертекстуальності в цій статті проявляється через уживання специфічної жаргонної лексики "нарисовался", "рулит", "расклад", "менты", "лохи", "пацаны", "ховаться". Насамкінець стає зрозумілим, що стаття спрямована навіть не проти мера, а проти М. Бродського, якого в статті називають "Бродя", та його партії, а в цілому вона має яскраве політичне забарвлення. Більше того, перехід до інтертекс-туальної іронії тут зумовлений натяком на напівкримінальне минуле та примітивний рівень інтелекту деяких політиків, прагненням викрити підводні течії української політики.

Цікавий приклад маніпулювання спостерігаємо в статті "Руйнівникам пам'ятників не йметься" [11]. Розповідається про звернення творчої інтелігенції м. Черкаси щодо зняття з головної площі міста пам'ятника Леніну. У статті зазначено: "Під цим "зверненням" стоять підписи 14 осіб, які справді заробляють на хліб насущний тим чи тим видом творчої діяльності. Є серед них літератори, журналісти, художники, викладачі вузів тощо". Але увагу автор статті зосереджує на трьох підписантах, вихідцях із КПРС, і лунають звинувачення в тому, що ці люди: "...були членами КПРС. Усі вони відвідували дитячі садки, вчилися у школах, збудованих нині проклятими ними комуністами, здобули вищу освіту за державний кошт, мали роботу за фахом, були забезпечені житлом. І ось тепер їм намуляв очі гранітний Ленін на центральній площі Черкас. Люди-флюгери, орієнтовані на мінливі політичні кон'юнктури, були у всі часи і в усіх суспільствах. Але в Україні таких — очевидний надлишок. Чи не тому злі сусіди вважають нас "нацією потенційних поліцаїв"?"

Решта підписантів цього звернення не цікавить автора статті (до речі, її подано без підпису, а це теж є методом маніпуляції). Автор все ж досягнув головної мети повідомлення: за допомогою методу маніпуляції переносу, "трансферу" вдалося сформувати асоціативні зв'язки з прекрасним соціалістичним минулим і одночасно негативне ставлення до "запро-данців"-підписантів як до представників усієї української нації, яку названо начебто словами "сусідів" "нацією потенційних поліцаїв". Причому не зрозуміло, яких сусідів та хто використовує таке словосполучення щодо українців. Якщо йдеться про росіян чи білорусів, то навряд чи вони нас так сприймають. Тобто тенденційність статті очевидна.

Досліджуючи матеріали інтернет-видання м. Черкаси "Прес-Центр" ми помітили, що найчастіше вдаються до таких методів маніпуляції, як:

1. Модальність повідомлень, де використовуються слова-примуси "потрібно", "обов'язково", "ми маємо зробити", "нагальна потреба", "зробимо", "віддамо". Причому ці слова належать авторитетним особам, яким люди, як правило, довіряють. Наприклад, стаття "Ми маємо дбати про майбутнє нації" [12] висвітлює звичайну роботу координаційної наради облдержадміністрації з питань оздоровлення, відпочинку, зайнятості дітей та учнівської молоді.Заголовок замітки "Борги із заробітної плати віддадуть до кінця року" [13] насправді не відповідає основному змістові повідомлення, де йдеться лише про заклики першого заступника голови облдержадміністрації Петра Гамана щодо погашення боргів.

2. Експресивність заголовка, який доконче має привернути увагу читача, навіть шляхом обману чи залякування. Такі заголовки інтригують, але розгорнувши статтю або замітку, ми пересвідчуємося, що це звичайна хроніка чи звіт: "Надзвичайники" захопили Черкаський аеропорт" [14]. Виявляється, це замітка про навчально-методичний збір керівників органів управління цивільного захисту Черкаської області. Але вплив таких заголовків на свідомість безсумнівний. Наприклад, у статті "Черкасам пророкують долю Содому та Гоморри" [15] насправді йдеться про те, що міська влада демонтувала самовільно встановлені малі архітектурні форми.

3. Маніпулятивні технології містять також посилання на анонімне джерело. Такий спосіб знімає відповідальність зі ЗМІ за недостовір-ність поданої інформації. Приміром у замітці "Черкаський підприємець-бютівець Павло Костенко дістав травму" [16] автор посилається на анонімне джерело, яке подає можливі причини появи на обличчі депутата набряку: наслідок спортивної травми чи бійки в розважальному клубі.

4. Окрема група — постійні рубрики — такі, наприклад, як "Колонка оглядача" або "Колонка редактора", де в аналітичній формі журналіст висловлює свої думки. Часто це суб'єктивні погляди, іноді іронічно-саркастичного характеру. Політичні симпатії журналіста цікаві, але вони не завжди сприяють об'єктивному поданню інформації. Читач зацікавиться такою рубрикою або тому, що йому симпатизує думка і позиція журналіста, або ж навпаки, тому що думка журналіста гостро протилежна його власній. У першому випадку читач бачитиме в авторові ідеологічного однодумця, авторитетний образ, який уособлює чесність і правдивість (четверту владу). У другому випадку читач перейде до рубрики з цікавості: яка цього разу думка ідеологічного супротивника. Висновок із перегляду таких матеріалів може бути неоднозначним. Людина зі слабкою соціальною мотивацією легко перейде на бік журналіста, втративши право вибору.

5. Окремим засобом маніпуляції є рекламні банери, особливо анімаційні. Наприклад, реклама певної новини, яка повторюється через певну кількість відвідувань сайту. Анімація і постійні повтори мають дуже сильний психологічний уплив, отже, є інструментом маніпуляцій в Інтернеті. Часто банери відсилають нас до іншого сайту, де увага автоматично переключається на теми не тільки непотрібні, а й небезпечні, зокрема підліткам. Наприклад, заходимо на сайт громадсько-політичного тижневика "Прес-Центр", клікаємо на банер із заголовком "Такую Тимошенко от нас скрывают! (фоторепортаж)" [17] і там бачимо назви новин: "Эротические откровения Дайнеко и Ягудина (много фото)", "Её формы сведут с ума любого! (фото)", "7 самых интимных вопросов о сексе", "Вот как одинокие девушки используют резиновых мужчин!", "Секреты красоты и упругости женской попки!", "Суперсексуальные игры, доводящие до оргазма!", "Ещё одна суперзвезда обнажилась ради зверюшек. Фото".

Але все ж таки цікаво, яку Тимошенко від нас приховують? Виходимо на сайт інтернет-видання "Цитата" і бачимо звичайну серію фото Юлії Тимошенко з її публічного виступу — брифінгу. Незрозуміло, чому автор заголовка вирішив, що таку Тимошенко від нас приховують. Нічого особливого в таких зображеннях немає, хіба що фото більш динамічні. Тому єдиним поясненням вибору такого заголовка є маніпуляція шляхом обдурювання, фальшивої сенсації. Ще більше вражають коментарі до фото, які ми наводити не будемо з етичних міркувань: надто брудні.

6. Маніпулювання на форумах. З приводу коментарів треба говорити окремо, з огляду на останні тенденції в інтернет-виданнях, які активно почали маніпулювати громадською думкою. Відомо, що інтернет-видання часто дає можливість анонімно прокоментувати повідомлення. Це вказує на демократизм і плюралізм інтернету. В одночас зацікавлені особи можуть активно втручатися у форуми, коментуючи, начебто й неупереджено, ті чи ті події. Але насправді "голос народу" виявляється звичайним пропагандистським засобом, іноді провока-тивним, часто нав'язливим, але завжди дієвим, бо здається, що це об'єктивний голос народу. Як бачимо, йдеться про небезпеку матеріалів форумів, заснованих на маніпуляціях суджень та думок. Небезпека маніпуляцій через інтер-нет-форуми безперечна. На таких форумах зареєстровані користувачі або й вільні відвідувачі залишають анонімні повідомлення, які, наприклад, вихваляють продукцію певної фірми чи діяльність певної партії або політичного діяча. Це може відбуватися на форумах інтернет-сайтів якоїсь фірми, персональних сайтах політиків і навіть в інтернет-виданнях суспільно-політичного спрямування. Маніпулювання на інтернет-форумах соціально шкідливе, оскільки розповсюдження неправдивої інформації дискредитує сам інститут громадської думки, робить його вразливим, недієздатним.

Маніпулювання пошуковими системами відбувається в напрямі використання помилок користувачів при звертанні до адреси потрібного сайту. Цікавий випадок описано в книзі Б. По-тятиника "Медіа: ключі до розуміння". Коли молоді люди створили сайт, що імітує CNN, то мільйони користувачів були введені в оману, не маючи й гадки, що це містифікація: "Кількість відвідувань сайту стрімко зростала і сягнула двох мільйонів на день, а кількість обманутих теж визначалась мільйонами" [3, 47]. Але більш вишуканим прикладом маніпулювання в інтернеті є використання деяких популярних серед молоді сайтів для накручування рейтингів інтернет-видань [5]. Перебуваючи на певному сайті (приміром, fishki.net) для розваг, користувачі інтернету не здогадуються, що придбали певний "напівпорнографічний" трафік, за рахунок якого вони підвищують свій рейтинг. А користувачі, які слідкують за рейтингами, отримують сфальсифіковану інформацію.

Оскільки в умовах демократичного розвитку людина має право на отримання достовірної, правдивої інформації, то маніпуляції в засобах масової комунікації — це зазіхання на свободу вибору і, в підсумку, можливість самоіденти-фікації особистості. Прикро констатувати, що дуже часто ЗМК не сприяють формуванню нормального громадянського суспільства, а стають інструментом маніпуляції в руках недобросовісних політиків, журналістів, бізнесменів.

Маніпулятивні технології в інтернеті пов'язані з використанням не лише текстових, мовних та аудіовізуальних засобів маніпуляції. Тут вони набувають специфічної гіпертекстуальної форми і за допомогою певних психотехнологій спрямовують нашу увагу в потрібне річище.

Різноманітні містифікації та інтерпретації втілюються у незвичному синкретичному з'єднанні з технічними засобами. Тож вивчення механізмів маніпулювання в інтернеті допоможе ефективніше опиратися такому небезпечному соціально-психологічному примусу.

1. Кара-Мурза, С. Г. Манипуляция сознанием / С. Г. Кара-Мурза. — М., 2000. — http://www.kara-murza.ru/books/manipul/manipul49.htm#hdr_72 [29. 03. 06].

2. Картунов, О. Політичний маркетинг і менеджмент / О. Картунов, О. Маруховська. — http://www. politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=34&c=60 9 [29. 03. 06].

3. Потятиник, Б. Медіа: ключі до розуміння / Б. Потятиник. — Львів : ПАІС, 2004. — 312 с.

4. Грачев, Г. Манипулирование личностью: организация, способы и технологи информационно-психологического воздействия / Г. Грачев, И. Мельник. — М. : Алгоритм, 2002. — 228 с.

5. Зазеркалье рейтинга Бигмир // ОБКОМ. — 2006. — 22 серп. — http://www. obkom.net.ua/arti-cles/2006-08/22.1301.shtml [29. 03. 06].

6. Доценко, Е. Психология манипуляции / Е. Доценко. — М., 1996.

7. Медведева, В. К. Манипулятивные избирательные технологии и право граждан на информацию / В.К.Медведева. — http://www.humanities.edu.ru/ db/msg/50963 [29. 03. 06].

8. Тертичка, В. Державна політика: аналіз та здійснення в Україні / В. Тертичка. — К. : Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2002.

9. Цуладзе, А. Большая манипулятивная игра / А. Цуладзе. — М., 2000.

10. Ящик, Д. Бродя рулит / Д. Ящик. — http://www.antenna.com.ua/stat.php?074713.

11. Руйнівникам пам'ятників не йметься. — http://www.antenna.com.ua/stat.php?075214.

12. Ми маємо дбати про майбутнє нації. — http://www.pres-centr.ck.ua/politics/5964.

13. Борги із заробітної плати віддадуть до кінця року. — http://www.pres-centr.ck.ua/politics/1750.

14. "Надзвичайники" захопили Черкаський аеропорт. — http://www.pres-centr.ck.ua/politics/ 5927.

15. Черкасам пророкують долю Содому та Гоморри. — http://www.pres-centr.ck.ua/politics/ 6029 .

16. Черкаський підприємець-бютівець Павло Костенко дістав травму. — http://www.pres-centr. ck.ua/politics/5848.

17. Такую Тимошенко от нас скрывают! (фоторепортаж). — http://www.marketgid.com/pnews/ 2425і/576.

18. Кассирер, Э. Техника современных политических мифов // Вестн. МГУ. Сер. 7: Философия. — 1990. — № 2.

19. Лисичкин, В. Третья мировая (информационно-психологическая) война / В. Лисичкин, Л. Шелепин. — М., 2000.

20. Пониделко, А Чёрный РІЇ / А. Пониделко, А. Лукашев. — С.Пб., 2000.

21. Почепцов, Г. Как становятся президентами. Избирательные технологии ХХ века / Г. Почепцов. — К. : Знання, 1999. — 380 с.

22. Цуладзе, А. Политические манипуляции, или покорение толпы / А. Цуладзе. — М. : Университет, 1999.