Ласкаво просимо

асп.
УДК 070:[050:001.89]

Розглянуто новітні погляди на жанр інтерв'ю, його різновиди та модифікації, що є результатом взаємокореляційних процесів. Окрім того, здійснено моніторинг сучасної української преси щодо фукціонування цього жанру, частоти вживанння, визначено тенденції та перспективи розвитку.
Ключові слова: жанр, жанрова модель, інтерв'ю, бліц-опитування, анкета, взаємокореляція, взаємозбагачення.

In the article the new views on the genre of interview, its varieties and modifications, which have appeared as a result of intercorrelation process, are considered. Besides, the survey of interview functioning in the modern Ukrainian press is done, the tendencies and perspectives of development are defined.
Keywords: genre, genre model, interview, vox-pop interview, questionary, intercorrelation, mutual enrichment.

Рассмотрены новейшие взгляды на жанр интервью, его разновидности и модификации, которые являются результатом взаимокореляционных процессов. Кроме того, осуществлен мониторинг современной украинской прессы относительно фукционирования этого жанра, частоты употребления, определены тенденции и перспективы развития.
Ключевые слова: жанр, жанровая модель, интервью, блиц-опрос, анкета, взаимокореляция, взаимообогащение.

Зміна політичних та соціально-економічних умов розвитку друкованих ЗМІ України значною мірою вплинула на фукціонування жанрів усередині цієї системи. На перший план виходить інформаційна та аналітична групи жанрів, що на даному етапі розвою суспільства більше відповідають інформаційним запитам читачів. Одним із лідерів інформаційної групи є жанр інтерв'ю – загальнорозповсюджена та широковживана форма подачі матеріалу. Інтерв'ю стало багатограннішим, варіативнішим, воно видозмінюється не лише за формальним, а й за змістовим наповненням. Дифузія жанрів, взаємокореляційні процеси ведуть до появи нових модифікацій та різновидів жанрових моделей, в основі яких лежать запитання-відповідь.

Тому об'єктом дослідження є українська періодика (на прикладі друкованих видань "Дзеркало тижня", "День", "Сільські вісті" та "Кореспондент"), а предметом – жанр інтерв'ю в усіх його різновидах та модифікаціях.

У статті презентовано новітні підходи до жанру інтерв'ю у вітчизняному та світовому журналістикознавстві, за допомогою моніторингу певного сегменту української преси визначається наявність та частота використання цього жанру, встановлюються взаємокореляційні зв'язки, що сприяють збагаченню жанрової палітри, тенденції та перспективи розвитку.

Сучасні проблеми функціонування інтерв'ю, його місце та роль у загальній системі жанрів досліджують О. Чекмишев [1], М. Василенко [2], І. Михайлин [3], М. Кім [4], О. Тертичний [5], М. Лукіна [6], З. Вайшенберг [7], Б. Пфейфер [8], В. Ворошилов [9] та багато інших. У їхніх працях детально описані методологія підготовки, проведення та написання інтерв'ю, розвиток жанру у світовому журналістикознавстві, охарактеризовані його різновиди. Проте недостатньо приділено уваги природі та характеру виникнення нових його модифікацій, взаємодії, взаємокореляції інтерв'ю з іншими формами всередині жанрової системи ЗМІ.

Ця робота дасть змогу окреслити тенденції, динаміку та перспективи подальшого розвитку жанру інтерв'ю, що є важливим для розвою сучасної теорії, історії та практики українського журналістикознавства.

Критерії поділу журналістських текстів на відповідні жанри – предмет відображення, цільова установка (функції), метод відображення – мають специфічний вплив на виокремлення інтерв'ю. Російський дослідник М. Кім говорить, що за предметом інтерв'ю бувають індивідуальні та колективні, при цьому різновидами останніх є анкета (якщо опитувані є анонімними респондентами), пресові опитування, інтерв'ю-анонім, експертне опитування, прес-конференція, дискусія. За функціями науковець вирізняє інформаційне та аналітичне інтерв'ю, інтерв'ю-діалог, інтерв'ю-стенограма, інтерв'ю-монолог, інтерв'ю-думка, інтерв'ю "потік свідомості". За методом відображення інтерв'ю саме по собі є методом збору інформації, воно може використовуватись у всіх групах жанрів. Окрім того, М. Кім виокремлює портретне інтерв'ю у чотирьох різновидах (подієве портретне, біографічне портретне, ювілейне портретне, політичне портретне), соціологічні види інтерв'ю (пресове опитування, інтерв'ю-анкета, фокусоване інтерв'ю), "запитання-відповідь". Саме тим, що жанр визначається не одним критерієм, а їх взаємодією критеріїв, пояснюється велика кількість різновидів інтерв'ю [4, 147–171].

Український учений О. Чекмишев визначає інтерв'ю як жанр новинної журналістики, різновидами якого є інтерв'ю думки, інтерв'ю з очевидцями та свідками, інтерв'ю-конфронтація, інтерв'ю-прес-конференція, власне інтерв'ю з ключовою особою, інтерв'ю-діалог, інтерв'ю-монолог, інтерв'ю-бесіда (інтерв'ю-полілог), інтерв'ю-бесіда за круглим столом, інтерв'ю-переказ [1, 112].

Інший представник українського журналістикознавства М. Василенко називає інтерв'ю інформаційним жанром, а серед форм – колективне інтерв'ю (круглий стіл, прес-конференція), інтерв'ю-монолог (як вид – офіційне протокольне), інтерв'ю-звіт, портретне інтерв'ю (інтерв'ю-замальовка), гумористичне інтерв'ю [2, 161–170].

У російського вченого В. Ворошилова інтерв'ю теж належить до інформаційної групи, а його різноманіття становлять бесіда, інтерв'ю-монолог, інтерв'ю-повідомлення, інтерв'ю-діалог, інтерв'ю-замальовка, інтерв'ю-думка, масові інтерв'ю, анкета [9, 68].

Французька школа журналістики відносить цей жанр до інформаційних і вирізняє інтерв'ю-опис, інтерв'ю-анекдот, інтерв'ю-діалог, інтерв'ю-сповідь, документальне інтерв'ю [8, 23]. З. Вайшенберг як виразник поглядів німецької школи журналістики вважає інтерв'ю окремим жанром поряд із новинними жанрами, формами подачі власної думки та формами подачі розважальної інформації [7, 53–70].

Отже, огляд класифікацій різновидів інтерв'ю сучасних українських та зарубіжних журналістикознавців свідчить про такі тенденції: – відсутність єдиного критерію при визначенні різновидів інтерв'ю. Певні жанрові моделі з'являються переважно під впливом якогось одного чинника (наприклад, індивідуальні та колективні інтерв'ю), проте у більшості випадків саме взаємодія, взаємозалежність критеріїв веде до новоутворень. Інтерв'ю-думка може бути виразником поглядів як однієї особи, так і цілого колективу, тому основна її відмінність від інтерв'ю-повідомлення – це подати не просто відомості, а враження, позиції, ідеї; – наявність одинакових форм за сутністю, але відмінних за назвами, наприклад, інтерв'ю-сповідь та інтерв'ю-монолог, інтерв'ю-опис та інтерв'ю-повідомлення тощо; – взаємокореляційні, взаємоперехідні процеси між групами жанрів породжують такі моделі, як інформаційне та аналітичне інтерв'ю, інтерв'ю-повідомлення та бесіду, інтерв'ю-анекдот та гумористичне інтерв'ю, портретне інтерв'ю та інтерв'ю-замальовка. Дослідники почали більше уваги приділяти не лише формі подачі інформації (запитання-відповідь), а й змістовому наповненню: глибині аналізу фактів, ролі журналіста й опитуваного, мовно-стилістичним засобам, художності, образності; – дедалі частіше соціологічні методи збору інформації не лише стають основою майбутнього матеріалу, але й визначають його жанровий різновид (наприклад, пресове опитуванння, інтерв'ю-анкета, фокусоване інтерв'ю).

Окрім різновидів самого жанру інтерв'ю, у контексті сучасного українського та світового журналістикознавства бачимо цікаві форми подачі матеріалу, в основі яких лежить запитання-відповідь. Модифікації цієї моделі є варіативні, вони можуть належити до різних груп жанрів залежно від присутності чи відсутності аналізу фактів, подій, ситуації тощо. Результати огляду згаданих вище наукових праць оформлені у таблиці 1.

М. Кім		О. Тертичний
інформаційні	аналітичні	інформаційні	аналітичні
інтерв’ю	круглий стіл	інформаційне інтерв’ю	аналітичне інтерв’ю
опитування	анкета	бліц-опитування	аналітичне опитування
запитання-відповідь		запитання-відповідь	анкета
полілог			бесіда

Зарахування жанрів до певної групи базується на наявності аналітики в журналістському тексті, на ролі журналіста у процесі розмови. Анкету, аналітичне опитування, круглий стіл дослідники відносять до аналітичної групи в тому випадку, якщо подано не просто запитання-відповіді, а фіксація, опис самого процесу, аналіз результатів.

Українська преса ХХІ ст. представляє все багатство інтерв'ю та інших жанрових моделей, побудованих на запитанні-відповіді. Сьогодні спостерігається сприймання жанру інтерв'ю у різних аспектах: як основного методу збору та викладу матеріалу, як вимога аудиторії отримувати відомості з перших рук, як потреба публічних осіб повсякчас займатися власним позиціонуванням, як наслідок відкритості мас-медійного простору після демократичних зрушень 90-років ХХ ст. Тенденційним стало вкраплення інтерв'ю в інші жанри: репортаж, нарис, портрет, фейлетон, кореспонденцію не лише як додаткові відомості, а як повноправний елемент архітектоніки певного жанру.

Моніторинг жанру інтерв'ю та його різновидів, моделей, побудованих на запитанні-відповіді, в українських періодичних виданнях (періоду 2003–2005 рр.) детально оформлений у таблиці 2.

	Жанри		День				Дзеркало тижня				Кореспондент				Сільські вісті
2003		2004	2005	2003	2004	2005	2003	2004	2005	2003	2004	2005
інтерв’ю	454	526	564	367	245	317	10	36	71	35	53	38
бліц-опитування	255	289	259	11	16	10	2	-	-	3	1	-
бліц-інтерв’ю	26	29	20	3	11	8	3	15	48	-	-	-
анкета	8	7	9	2	-	-	-	1	-	-	-	-
бесіда за круглим столом	17	26	11	8	3	8	-	1	1	-	-	-

Особливої уваги заслуговують такі жанрові моделі, як бліц-інтерв'ю, бліц-опитування, анкета чи бесіда за круглим столом, які доволі часто використовується на шпальтах "Дзеркала тижня", "Дня", "Кореспондента". Деякі дослідники прирівнюють ці форми до модифікацій інтерв'ю, що різняться між собою лише кількістю запитань і учасників розмови. Інші журналістикознавці, зокрема О. Тертичний, розрізняє їх як окремі жанри інформаційної (бліц-опитування) та аналітичної (бесіда, анкета) груп. "На відміну від інтерв'ю, мета якого – одержати відповіді на декілька (інколи – на безліч) різноманітних питань від однієї особи, у ході опитування журналіст намагається здобути відповіді на одне й те ж запитання (чи на декілька таких самих запитань) від багатьох людей... Ті публікації, які репрезентуюють фіксацію ходу опитування, можна віднести до самостійного жанру опитування" [5, 81]. Окрім того, цю модель можна розглядати як вид коментаря, але при цьому слід зважати на наявність аналізу в сказаному. Бліц-опитування стоїть на межі жанрів інтерв'ю, бо побудоване на діалогічній основі запитання-відповідь і коментаря, якщо у словах опитуваного міститься аналіз, прогноз, а не просто факти, враження, емоції.

"У ювілей Миколи Ковальського інавгураційну залу Національного університету "Острозька академія" вщерть заполонили його колеги, послідовники, учні. Корпункт "Дня" поцікавився: ким для них особисто є Микола Ковальський, і що вони хотіли б йому побажати.

Ігор Пасічник, доктор психологічних наук, професор, ректор Національного університету "Острозька академія":
1. В цій людині поєднується, як мінімум, 50 характерологічних рис. Це і людина з великої літери, геніальний вчений, невід'ємна частинка історії Острозької академії та й України в цілому. Миколу Павловича я називаю завжди "Останній із Могікан", окрім нього таким могіканином в Україні є хіба що академік Володимир Антонович Овсійчук. Це ті люди, які дійсно є істинними вченими...
2. Секрет Миколи Павловича в його працездатності. Це вміння виходити на вершини науки завдяки невтомній праці, наполегливості та природному таланту.
3. Все, що тільки можна побажати найближчій людині. В першу чергу – здоров'я...

Леонід Зашкільняк, доктор історичних наук, завідувач кафедри історії слов'янських країн Львівського національного університету ім. І. Франка:
1. Для мене Микола Павлович насамперед людина, а потім вчений з великої літери. Це дуже важливо, коли в одній особі поєднуються ці два компоненти. Власне таке унікальне поєднання якраз і визначає його творчий та життєвий шлях...
2. Його секрет в його природі, його натурі, в його людському щирому ставленні до інших.
3. Найбільше хочу побажати, щоб у нього ніколи не закінчувалося прагнення жити й працювати..." [10].

В аналізованих виданнях бліц-опитування має суто інформаційний характер, ці публікації не фіксують хід опитування чи аналіз результатів, а просто презентують запитання та думки . Це саме стосується й анкети. Частота вживання цієї жанрової моделі в українській пресі не є важливою, більшість анкет треба зараховувати до інформаційної групи як різновид інтерв'ю. Поодинокі випадки, коли анкета – це не просто запитання-відповіді, а їх аналіз. Наприклад, як у матеріалі Олександра Рутковського "Бюро української кіножурналістики (БУК) оцінює "Молитву":

"Нещодавно, після довготривалої й безпрецедентної за розголосом рекламної кампанії, екранами України пройшов фільм Юрія Іллєнка "Молитва за гетьмана Мазепу"... Запропоноване БУКом опитування київських журналістів, які спеціалізуються на висвітленні у пресі, на ТБ і радіо кінотематики, мало на меті конкретизувати саме їх точку зору на цю, безсумнівно, визначну подію вітчизняного екрану.

В анкетуванні взяли участь 30 журналістів.

До оцінки художньо-мистецьких якостей фільму було застосовано якомога більш диференційовану шестибальну шкалу...: "1" – абсолютна невдача; "2" – дуже мало цікавого; "3" – непогано, але без особливого блиску; "4" – добре, втім є зауваження; "5" – висококласна професійна робота; "6" – видатний твір, шедевр...

Загальна оцінка фільму Юрія Іллєнка ... в цілому як мистецького явища в контексті української національної культури – 3,8.

Загальна оцінка фільму Юрія Іллєнка "Молитва за гетьмана Мазепу" в цілому, як мистецького явища в контексті світового кіно – 2,4.

Драматургічна основа картини – 2,7.

Робота режисера-постановника – 3,5.

Операторська робота – 3,8.

Загальний рівень акторського виконавства – 2,7. Персонально: Б. Ступка (Мазепа) – 3,7; Л. Єфименко (Кочубеїха) – 3,4; В. Довженко (Петро I) – 2,6; Н. Джигурда (Карл XII) – 3,3; В. Демерташ (Кочубей) – 2,6; О. Драч (Голіцин) – 2,2...

Було запропоновано навести три епітети, які, на думку респондентів, найбільш адекватно характеризують їх загальні враження від фільму...

Отримано такий загал визначень: авторський; агресивний (2); амбіційний (2); андеграундний; бароковий (2); безпорадний; викличний (2); ганебний; геніальний; еклектичний; естетський; закомплексований (2); замаскований; зарозумілий; застійний; катастрофічний; кічевий; клімактеричний; істеричний; історично неадекватний (2); кричуще неуцький; лютий; маячний; моторошний; нарцисичний; невдалий (2); невправний; незавершений; незадовільний; некомпетентний; непереконливий; непрофесійний; нерівний (2); нудний; неяскравий; образливий; патологічний; переускладнений (2); поетичний; показушний; помпезний; пошуковий; претензійний; резонансний; ризикований; розтягнутий; сектантський; скандальний; спонтанний; сумбурний; суперечливий (4); суто фестивальний; талановитий; титанічний; "трешевий"; шизофренічний" [11]. /i>

Бліц-інтерв'ю – це модифікація жанру інтерв'ю з притаманною йому невеликою кількістю запитань на одну тему. Така подача інформації більше демонструє певний погляд, думку, позицію щодо проблеми, аніж розкриває особистість співрозмовника. Бліц-інтерв'ю властиві стислість, лаконічність, одновекторність водночас при малому обсязі – завершеність, цілісність матеріалу.

"Діана Арбеніна, солістка гурту Нічні снайпери.
– Хто Вам подобається серед українських музикантів?
– Найулюбленіший мій артист – це Олег Скрипка. Він такий... француз. М-м-м. І ще, звичайно, харизматичний вокал у Вакарчука, він написав прекрасну пісню Вище неба – така пісня! Диск взагалі надто мажорний, але ці два блокбастери – Я не здамся без бою та Вище неба, не можна заперечувати – класні.
– А ось ще запитання, більшість артистів, особливо коли довго співають, вони...
– Слова забувають?
– Ні. Захоплюються просуванням молодих талантів. Ну, як Земфіра з Корнєєвим. У Вас є хтось на прикметі?
– Поки що не бачу. Не дивлячись на те, що касет та дисків мені передають пачками... " (переклад наш – О. Г.) [12].

Українські періодичні видання доволі часто звертається до жанру бесіди за круглим столом, прес-конференції чи дискусії, аби не лише передати хід, атмосферу, обстановку зустрічі, круглого столу, семінару тощо, а й докладно розібратись у проблемі. Наприклад, як у матеріалі Світлани Короткової:

"Почалася розмова з того, що ж відбувається з документальним кіно в Україні сьогодні й наскільки воно є затребуваним глядачами.

Юрій Терещенко: За десять років незалежності зник інтерес до документального кіно. Хоча в світі воно модне... Документальне кіно в Росії, як джаз у всьому світі – не масове, як попса, але завжди в нього є свій інтелігентний слухач або глядач, оскільки документальне кіно може бути тільки авторським...

Сергій Тримбач: Слід сказати кілька слів про ту еволюцію, яка характеризує вітчизняне неігрове кіно за останні десять-дванадцять років. Перше, на що звертаєш увагу, – цілковите зникнення публіцистики. Вона була в нас завжди – при тоталітаризмі, потеплінні, у перебудовні часи, коли спалахнула особливо яскраво... Де це все, куди поділося?

Хоча відповідь досить проста: публіцистика перемістилася в журналістику...

Андрій Халпахчі: Усі пишаються, що в нас в Україні відкрили канал "Культура". Я подивився вдень – це катастрофа. Потрібно, передусім, думати, яким репертуаром наситити ефір і екрани кінотеатрів. Ми з ностальгією згадуємо 70-ті роки – період відродження документального кіно..." [13].

Популярність жанру інтерв'ю в усіх його різновидах та перехідних формах (бліц-інтерв'ю, бліц-опитування, бесіда, анкета, інтерв'ю-монолог) свідчить про відкритий характер масовокомунікаційних процесів і є реакцією на запити політизації суспільства. Інтерв'ю в українській пресі ХХІ ст. стає одним із найуживаніших жанрів, незважаючи на тематичну спрямованість газети, регулярність виходу, кількість сторінок. Ця форма викладу матеріалу є дуже поширена серед читачів, бо дає їм можливість "особисто зустрітись" зі співбесідником, отримати відомості від безпосередніх учасників подій чи свідків. Жанрові моделі, побудовані на запитанні-відповіді, з'являються не лише завдяки різновидам уже усталених жанрів (інтерв'ю та бліц-інтерв'ю), а також як результат взаємокореляційних, взаємоперехідних процесів між жанровими групами (інформаційне та аналітичне інтерв'ю, бліц-опитування, аналітичне опитування), потенціал яких ще не розкрито до кінця.

Окрім самостійного існування, інтерв'ю активно входить до інших жанрів не лише як додатковий, а саме як основний елемент. Нерідко на сторінках української преси друкуються статті з інтерв'ю. І коли ці уривки запитань-відповідей чергуються з авторським текстом у рівнозначних частинах, то це створює якісно новий зразок втілення журналістського задуму. Такий прийом надає публікації динамічності, офіційності й водночас спрощує завдання журналістові-аналітику. Але не можна однозначно сказати, чи не втрачається при цьому (50 % тексту становить авторський виклад, а другу половину – слова співбесідника чи співбесідників) аналітичність статті, її важливість, функціональне призначення.

Отже, для жанру інтерв'ю в українській пресі ХХІ ст. характерне багатство різновидів та модифікацій. Інтерв'ю черпає можливості для подальшого жанротворення не лише із суміжних сфер – соціології, психології, реклами, воно є активним учасником взаємокореляційних процесів усередині жанрової системи ЗМІ. Еволюція жанру інтерв'ю – це новітня тенденція розвитку журналістської творчості і яке заслуговує на пильну увагу з боку дослідників.

1. Чекмишев, О. В. Основи професіональної комунікації. Теорія і практика новинної журналістики / О. В. Чекмишев. – К. : ВПЦ "Київський університет", 2004. – 129 с.
2. Василенко, М. К. Динаміка розвитку інформаційних та аналітичних жанрів в українській пресі : монографія / М. К. Василенко. – К. : Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка, 2006. – 238 с.
3. Михайлин, І. Л. Основи журналістики : підручник / І. Л. Михайлин. – Вид. 3-е доп. і поліпш. – К. : ЦУЛ, 2002. – 284 с.
4. Ким, М. Н. Жанры современной журналистики / М. Н. Ким. – С.Пб : Изд-во Михайлова В. А., 2004. – 355 с.
5. Тертычный, А. А. Жанры периодической печати : учеб. пособ. – М. : Аспект Пресс, 2000. – 312 с.
6. Лукина, М. М. Технология интервью : учеб. пособ. для вузов. – М. : Аспект Пресс, 2003. – 188 с.
7. Вайшенберг, З. Новинна журналістика : навчальний посібник / З. Вайшенберг; за загал. ред. В. Ф. Іванова – К. : Академія української преси, 2004. – 262 с.
8. Техніка інтерв'ю: посібник / Ю. Сарбі, А. Лазарєва (адаптація та пер. з фр.) ; Ю. Лазарєв та ін. (ред.) ; Інститут масової інформації, Центр підготовки й вдосконалення журналістів. – К. : ПП "Еліс", 2000. – 120 с.
9. Ворошилов, В. В. Журналистика: учебник. – 2-е издание. – С.Пб. : Изд-во Михайлова В. А., 2000. – 336 с.
10. Останній із Могікан // День. – 2004. – 31 берез. – № 57. – С. 6.
11. Рутковський, О. Бюро української кіножурналістики (БУК) оцінює "Молитву" // Дзеркало тижня. – 2003. – 8–16 трав. – № 17. – С. 17.
12.До відповіді // Кореспондент. – 2005. – 3 груд. – № 47. – С. 10.
13. Короткова, С. Країна утверджується, а музи документального кіно – мовчать // Дзеркало тижня. – 2003. – 19–25 квіт. – № 15. – С. 19.