Ласкаво просимо

Визначено роль українського журналістикознавства у контексті євроінтеграційного процесу нашої держави. Досліджено, зокрема, вплив української публіцистичної думки кінця XIX—XX ст. на розуміння гео-політичного та геостратегічного становища України сучасною публіцистикою. Виокремлено проблеми сучасного журналістикознавства у формуванні та реалізації орієнтаційного процесу України.

Ключові слова: журналістикознавство, євроінтеграція, орієнтація, концепція, імідж.

The role of Ukrainian journalism in the context of process of eurointegration in our state is considered. In particular, the influence of Ukrainian publicistic opinion of the end of the XIX—XX centuries on geopolitical and geostrategic situation in Ukraine is studied by modern publicism. The problems of modern journalism are impha-sized in forming and realization of orientational process of Ukraine.

Keywords: journalism, eurointegration, orientation, conception, image.

Определено роль украинского журналистиковедения в контексте евроинтеграционного процесса нашего государства. Исследовано, в частности, влияние украинского публицистического мнения конца XIX—XX вв. на понимание геополитического и геостратегического положения Украины современной публицистикой. Выделены проблемы современного журналистиковедения в формировании и реализации ориентационного процесса Украины.

Ключевые слова: журналистиковедение, евроинтеграция, ориентация, концепция, имидж.

Aктуальність теми зумовлюють два взаємопов'язані чинники: вагомий вплив сучасного журналістикознавства на формування та визначення геостратегічної орієнтації України, яке визначає громадську думку щодо інтеграційних процесів, зокрема, інтеграції нашої держави у Європейський Союз.

Історіографія питання свідчить, що, узагальнюючи українську публіцистичну думку, концепція прозахідної, євроінтеграційної, орієнтації України в історії української публіцистики постає як намагання в духовно-культурному та історико-політичному відстоювання твердження про європейську приналежність нашої країни. її яскравими представниками є І. Франко, М. Грушевський [1, 44—49], Д. Донцов ("Підстави нашої політики"), М. Хвильовий (його рівняння на "психологічну Європу"), Ю. Вассиян та інші. На сьогодні дискурс щодо євроінтеграційної моделі розвитку України є наповнений новими парадигмами ознак та розуміння орієнтаційного процесу. Сучасний розвиток глобалізації, її новітні виклики та функціонування масмедіа стають основними причинами модернізованого осмислення цих парадигм. Це чітко відчувається в працях відомих публіцистів М. Рябчука, Є. Сверстюка, І. Дзюба, Б. Кушніра, А. Погрібного, Д. Яворівського, А. Паламара.

Об'єкт нашого дослідження — тексти про українсько-європейські стосунки України та її геостратегічну роль, що становлять цінність для українського журналістикознавства.

Предмет — функціонування цих текстів у сучасному суспільно-політичному контексті.

Новизна праці — дослідження ролі та виокремлення проблем українського журналістикознавст-ва у контексті євроінтеграційного процесу.

Мета роботи — на основі аналізу наукових та журналістських матеріалів виокремити проблеми українського журналістикознавства у висвітленні євроінтеграційного питання, що є важливим для журналістської науки.

Завдання наукової роботи — 1) з'ясувати роль українського журналістикознавства у формуванні громадської думки щодо геостратегічної інтеграції України; 2) окреслити шляхи мас-медійної політики у висвітленні євроінтеграційного процесу держави.

Сучасне журналістикознавство має надзвичайно впливові важелі на формування громадської думки щодо питання, куди Україні інтегруватися: на Схід чи на Захід? Ще у 2006 р. на Міжнародному медіафорумі "Україна на інформаційній карті світу" голова представництва Єврокомісії в Україні Ієн Боуг висловив актуальну думку. Він, характеризуючи роль медіа в процесі євроінтеграції України, зазначив, що головною метою роботи всіх засобів масової інформації є формування громадської думки у населення щодо цього питання. Позитивне або негативне сприйняття Європейського Союзу українськими громадянами залежатиме не тільки від успішного розвитку двосторонніх відно- син, а й від об'єктивного висвітлення українськими медіа. Саме у цьому контексті роль українських ЗМІ надзвичайно висока.

Процес європейської інтеграції нашої держави в українському журналістикознавстві висвітлюється декількома шляхами: через журналістські матеріали інформаційного характеру, через журналістські матеріали аналітичного характеру. При цьому варто зауважити, що ідеться про друковані ЗМІ та про інтернет-виданння. Теле бачення і радіо у своєму арсеналі інформування, окрім вказаних, мають ще додаткові та допоміжні шляхи. Додаткові — телевізійні конференції та телемости, ток-шоу, публіцистичні передачі та документальні фільми. Допоміжними шляхами при цьому є у телебаченні картинка та звук, а в радіо — лише звук. Окрему, особливо важливу, увагу потрібно звернути на книжкові видання українських публіцистів, які присвячені питанню інтеграції України у європейське співтовариство. Це, зокрема, публіцистичні праці М. Рябчука, І. Дзюби, Б. Кушніра, П. Штепи, С. Костя та інші.

Аналізуючи сучасну літературу публіцистично-наукового характеру та українські періодичні видання, що акцентують свою увагу на проблемі орієнтації України та її інтеграційних перспектив і процесів, можна зробити такі загальні висновки.

По-перше, публіцисти сходяться на тому, що географічний чинник відігравав і до нині відіграє надзвичайно важливу роль в політичних процесах України як у внутрішньому житті держави, так і в зовнішньоінтеграційних пер-спективах. Не останнє місце займає і економічна потуга України з огляду на наявність природного богатства, інтелектуальних і робочих ресурсів.

По-друге, українські публіцисти на сьогодні особливу увагу звертають на західноєвропейську орієнтацію державу: на процес "входження", "інтеграцію у Європейські структури" чи, радше, "повернення" України до Європи. ЗМІ показують, що інтеграційні процеси в Західній Європі ніколи не були предметом короткострокових політичних спекуляцій та маневрів, вони залишаються питанням стратегічної ваги. Прихильники та супротивники інтеграції мають сталі усвідомлені позиції, виважені стратегії і змушені адаптовувати їх до умов навколишньої реальності. Аналізуючи друковані матеріали, в українців сформувалося розуміння того, що на теренах України часто відбувається протилежне: інтеграція стає поняттям декларативним, використовується як інструмент у політичний боротьбі, проте не є стратегічним усвідомленим пріоритетом. Використання гасел європейської інтеграції лише як козирів у внутрішньополітичний грі та як засобу одержання чергових порцій міжнародної допомоги може відштовхнути європейців від України, зробити її ще менш привабливою для західноєвропейського капіталу. Поки що варто відзначити, що спроби "пробитися" в Європу сприймаються українцями як справа нашої політики, яка їх не стосується. На думку науковця В. Шкляра, корінь такого ставлення — у відсутності достатньої, адекватної інформації про європейські структури. Тому може статися таке, що вступивши в ЄС, українці не зможуть адекватно сприймати, а отже, повноцінно увійти у європейську спільноту [2, 227]. На сьогодні, за матеріалами соціологічних досліджень, якими так охоче оперує преса, є велика кількість тих, що не визначилися щодо євроінтеграції України. Це, за словами М. Рябчука, свідчить про те, що прозахідні настрої в Україні можуть істотно посилитися, якщо тільки люди отримають ширшу, докладнішу, об'єктивнішу інформацію про ЄС [3].

Особливо важливий внесок в українське журналістикознавство щодо питання європейської інтеграції на сучасній медіакарті держави роблять всеукраїнські видання "День" та "Дзеркало тижня". 3окрема перше видання має своїх провідних журналістів, які з номера в номер висвітлюють інтеграційну проблематику України, — В. 3амятін, С. Солодкий, Т. Саліна. Натомість "Дзеркало тижня" інтеграційну тему висвітлює завдяки синдикат-проектам. Водночас варто наголосити на тому, що остання газета найбільше уваги надає питанню вступу України в НАТО. Але незважаючи на роботу цих якісних періодичних видань над євроінтегра-ційною проблематикою, на думку самого В. 3а-мятіна, у них все-таки відсутній системний підхід до висвітлення цілої низки питань, пов'язаних із цією сферою [4, 122].

Питання євроінтеграційного процесу регіональні друковані 3МІ висвітлюють взагалі незадовільно. 3окрема такі найбільш популярні львівські видання серед західноукраїнського населення, як "Львівська газета" та "Високий замок" обмежуються подачею короткої інформації про найважливіші державні кроки інтеграції в ЄС, про візит представників європейських структур до Львова, відкриття консульств. Журналістські матеріали про те, що отримає звичайний українець від вступу в ЄС, як цей вступ змінить його життя взагалі відсутні.

У цілому, аналізуючи сучасну публіцистику періодичних видань, можна стверджувати, що концепт "Європа" ("ЄС", "3ахід") набуває різної парадигми зі всіма "за" і "проти". Інколи ці парадигми навіть не є зумовлені реальним та сутнісним баченням інтеграційних речей.

Окрім того, що українська преса займається формуванням громадської думки щодо питания європейської інтеграції, вона ще й творить образ України (імідж України) на зовнішній арені. Геостратегічне сходження держави можливе лише за умови захисту власного іміджу як у світовому контексті, так і у внутрішньому. Авторитет національних друкованих видань, радіо і телебачення, веб-сайтів повинен працювати на створення позитивного образу України. У цьому контексті швейцарский дослідник Аксель Дре-хель вважає, що політична глобалізація сприяє розвиткові країни через її авторитет та вплив на міжнародній арені, опосередковано і повільніше, порівняно з економічною та соціальною глобалізацією. Але в кінцевому підсумку масштабніше [5]. На сьогодні можна константувати, що інформаційна аура нашої держави строката та неоднозначна за свою сутью. І цілком слушно зауважує Л. Костенко, що ми розпочали входження в Европу "з оберемком анахронічних хвороб": українці — це нація, що хропе, стоячи на колінах; там, де два українці, там три гетьмани; українці мають комплекс меншовартості тощо [6].

Як ми, українці, маємо певні стереотипи про Європейський Союз (зі вступом в ЄС у нас відбудеться: 1) нівеляція національної культури та власної ідентичності; 2) занепад аграрної галузі національного господарства та економіки; 3) відтік робочої сили тощо), так само і європейці мають про нас стереопи. Спираючись на власний досвід, редактор польського телебачення у Вроцлаві Войцєх Маліновський під час минулорічного грудневого Міжнародного семінару "Вивчення польського досвіду інформування громадськості з питань європейської інтеграції" висловив актуальну тезу. На його думку, робота українських ЗМІ з висвітлення євроінтеграції країни буде важкою насамперед, через необхідність подолання існуючих у суспільстві стереотипів, які формувалися багато років.

Мас-медійний імідж України на шляху євро-інтеграційного процесу держави — це комплексна проблема сучасності, яка охоплює такі аспекти, як висвітлення українськими медіа інтеграційного процесу (тим самим формування ними громадської думки подо нього) та вплив образу України, які творять медіа, на світ, зокрема на Європу, куди ми прагнемо інтегруватися. Відомо, що саме від останнього чинника залежить те, як швидко відчинить перед Україною свої двері ЄС.

У тоталітарному суспільстві символічна мова мас-медіа виконувала функцію ідеологічного контролю [7, 72]. Сучасну символічну мову журналістських текстів кардинально змінено, що справило неабиякий вплив на свторення нових дискурсивних практик в осмисленні євроінтеграційного процесу держави.

Проголошені свобода слова і плюралізм відіграли у цьому важливу роль. А фактором, що суттєво впливає на формування та втілення геоекономічної політики України, є глобалізація світогос-подарського розвитку, поглиблення взаємозалежності країн, регіонів і субрегіональних економічних структур через інтенсифікацію товарної, фінансової, інвестиційної, валютної взаємодії.

Парадигма концепту "Україна — Європа" трансформується через мас-медіа у свідомості простого українця на гносеологічному рівні, що сприяє розумінню ними зовнішньополітичних процесів у контексті розвитку внутрішньополі-тичних, і навпаки, — розвиток фактору ззовні, спричиненим світовими процесами (глобалізації, інтеграції, політичними, економічними), — це визначає внутрішню державну політику.

У найширшому розумінні, роль журналісти-кознавства у сприянні процесу європейської інтеграції — це створення атмосфери взаєморозуміння і толерантності між людьми, різними групами і кланами, формування у суспільстві прагнення до демократичної, соціальної і культурної єдності [8, 133].

Варто зауважити, що особливо велику роль у цьому аспекті відіграють аналітичні матеріали, які газети подають на своїх сторінках із закордонних авторитетних видань, таким чином висвітлюючи світові дискусії навколо інтеграційних прагнень України. Це свідчить лише про одне: Україна цікавить Європу, Україна є важливою державою на геополітичній карті світу. Як аргумент можна навести такий приклад. "The Economist" від 27 жовтня 2006 року, ана-лізуючи політико-економічний рік в Україні після Помаранчевої революції, містить статтю під промовистим заголовком "Сусідня з Європою територія". її лейтмотив: "Українці вважають себе частиною Європи, а не околицею. Обійміть їх міцніше" [9].

Українська журналістика щодо євроінтегра-ційного процесу розділилася на два табори. Цей поділ зумовлений часто прихованою ідеологічно-партійною приналежністю медіа. Обгрунтування концепту "Україна-Європа" нерідко має дезінформативний та беззмістовний характер. Яскравими прикладами цього є журналістські матеріали газет "2000" і "Сегодня". Так А. Лє-онтьєв уважає, що основним визначальним фактором в обранні Україною курсу на європейську інтеграцію є Західна Україна [10].

Важливу роль в українському журналістико-знавстві відіграють спеціалізовані періодичні видання, що присвячені темі європейської інтеграції України. Серед них важливо виділити часопис "Політика і час", тематика якого зоріє-нтована на висвітлення геостратегічної інтеграції держави та її процесів.

Кардинально протилежні погляди в журна-лістикознавстві на геостратегічну інтеграцію України свідчать про важливість нашої держа ви на геополітичній карті світу та про важливість цього питання для українців.

Сучасне українське журналістикознавство в контексті євроінтеграційного процесу має актуальні проблеми, які потребують негайного обдуманого вирішення. Перша — стан висвітлення євроінтеграції регіональними ЗМІ. Вона у своїй суті має всеукраїнський характер, адже мас-ме-дійна політика щодо питання інтеграції в ЄС у регіонах має надзвичайно вважливий уплив на формування громадської думки всього народу.

Другою проблемою журналістикознавства є незадовільна робота над інформаційним іміджем України. Журналістські матеріали на тему європейської інтеграції часто стають джерелом створення та розповсюдження певних стереотипів, дезінформації, що особливо негативно впливає на імідж держави у контексті інтеграції України в європейську структуру та імідж держави серед європейської спільноти. Як стверджує І. Бурчак, наразі наша держава сприймається у світі зі знаком "мінус". При цьому зауважує, що проблема формування міжнародного образу України тісно пов'язана із функціонуванням національного інформаційного простору [11, 29].

Третю проблему можна назвати "інформаційне лінивство ЗМІ". Суть її у тому, що чи не всі мас-медіа найчастіше обмежуються звітами про дипломатичні контакти і візити українських посадовців за кордон, а закордонних — до Укра-їни, матеріалами-інтерв'ю з ними щодо обраного курсу. Натомість вони б мали інформувати українське суспільство про основні засади роботи та функціонування ЄС, про роль громадянського суспільства у розвитку цих країн, про принципи, мету і значення розширення європейської структури. Така робота вимагає від журналістів застосування ширшої палітри журналістських жанрів у висвітленні євроінтегра-ційної проблематики.

Розгляд теми "Українське журналістикознав-ство у контексті євроінтеграційного процесу" дозволяє робити такі висновки. По-перше, сучасне українське журналістикознавство відіграє надзвичайно важливу роль у формуванні гро-мадської думки щодо геостратегічної інтеграції України. По-друге, журналістикознавство є важливим і чи не основним фактором у формуванні іміджу України у світовому контексті. По-третє, журналістикознавство має проблеми, вирішення яких можливе лише за умови запровадження інструментів та методів для досконалішого висвітлення інтеграційного питання. І останнє. Українське журналістикознавст-во у контексті євроінтеграційного процесу потребує свого осмислення в працях науковців та дослідників. Це буде великим внеском у жур-налістикознавство не тільки, як у певну галузь функціонування медіатекстів про євроінтегра-цію, а й як у науку.

1. Грушевський, М. На порозі нової України. Гадки і мрії / М. Грушевський. — К., 1991. — 128 с.

2. Шкляр, В. Вектор часу // Україна на шляху до Європи / упоряд. : В. І. Шкляр, А. В. Юричко. — К., 2006. — С. 226—265.

3. Рябчук, М. "Четверта свобода" // Дзеркало тижня. — 2006. — № 32. — 26 серп.—1 верес.

4. Замятін, В. Європейська інтеграція та українська преса: явище, що нагадує саботаж // Роль ЗМІ у європейській інтеграції. — К., 2001. — С. 121—124.

5. Згуровський, О. Війни глобалізації // Дзеркало тижня. — 2006. — № 27. — 30 верес.—6 жовт.

6. Костенко, Л. Гуманітарна аура нації або дефект головного дзеркала // Поступ. — 2000. — № 37. — 26 лют.

7. Павлюк, Л. Знак, символ, міф у масовій комунікації / Л. Павлюк. — Львів, 2006. — 120 с.

8. Підлуська, I. Роль ЗМІ у європеїзації України. Завдання на вчора // Роль ЗМІ у європейській інтеграції. — К., 2001. — С. 132—134.

9. The Economist Сусідня з Європою територія // День. — 2006. — № 187. — 31 жовт.

10. Леонтьев, А Колесо истории: анфас и профіль // 2000. — 2005. — № 31. — 5—11 авг.

11. Берчак, І. Чинники формування негативного міжнародного образу України : зб. пр. каф. укр. преси. — Львів, 2000. — Вип. 3. — С. 29—34.