студ.
УДК 070+343.163
Статтю присвячено комплексному аналізу теоретичних та практичних засад, які мають стати підґрунтям для побудови продуктивної взаємодії між органами прокуратури та ЗМІ. Автор дослідження встановив, чи відповідають взаємовідносини друкованих періодичних видань та органів прокуратури потребам сучасного українського суспільства, і, проаналізувавши газетні публікації, в яких висвітлюється діяльність органів прокуратури, знайшов конкретні шляхи налагодження їх продуктивної співпраці.
Ключові слова: взаємовідносини, прокуратура, ЗМІ, газети.
This article is devoted to the complex analysis of theoretical and practical bases which must become a foundation for the construction of productive cooperation between the organs of Public Prosecutor Office and Mass media. The author of work found out, whether the relationship of newspaper and organs of Public Prosecutor Office corresponds to the requirements of modern Ukrainian society and, analysing newspaper publications in which lighted up activity of organs of Public Prosecutor, exposed the concrete ways of adjusting of their productive collaboration.
Keywords: relationship, Рublic Рrosecutor, Mass media, newspapers.
Статья посвящена комплексному анализу теоретических и практических принципов, которые должны стать основой для построения производительного взаимодействия между органами прокуратуры и СМИ. Автор исследования установил, отвечают ли взаимоотношения печатных периодических изданий и органов прокуратуры потребностям современного украинского общества, и, проанализировав газетные публикации, в которых освещается деятельность органов прокуратуры, нашел конкретные пути налаживания их производительного сотрудничества.
Ключевые слова: взаимоотношения, прокуратура, СМИ, газеты.
Зважаючи на сучасний стан взаємовідносин органів прокуратури та ЗМІ, актуальність теми статті полягає у тому, що хоча ці два органи існують зараз в єдиному соціальному та правовому навколишньому середовищу, але вони мають різну природу та виконують різні функції, вирішуючи в державі одне завдання – служіння суспільним інтересам. При цьому в них багато точок зіткнення, а це само по собі виключає відчуження одне від одного, отже, вони повинні шукати нові способи плідної співпраці. Будь-яка державна установа потребує інформаційної підтримки, і прокуратура – не виключення. У той час як свобода масової інформації неможлива без правового захисту. Таким чином, пресові видання та органи прокуратури потрібні одне одному. Сучасний стан відносин органів прокуратури і ЗМІ такий, що й ті й інші не дуже протистоять багаточисельним порушенням прав громадян, злочинності тощо, а у власній діяльності все частіше припускаються правопорушень, у тому числі й по відношенню одне до одного – цю проблему потрібно вирішити.
Об'єктом статті є тексти публіцистичних статей журналістів засобів масової інформації Миколаївської області на тему діяльності органів прокуратури. А метою є визначення особливостей висвітлення діяльності органів прокуратури певної області України друкованими ЗМІ а також з'ясування того, чи відповідає сучасний стан взаємовідносин ЗМІ та органів прокуратури потребам суспільства. Методи дослідження в статті – це метод статистичного спостереження (разове спостереження) та моніторинг статей.
Джерельну базу складають тексти статей друкованих засобів масової інформації Миколаївської області; дослідницькі роботи, наукові статті щодо особливостей висвітлення діяльності прокуратури ЗМІ, інтернет-ресурси.
Проведені в статті дослідження дозволять отримати нову за своїм змістом та обґрунтуванням багатосторонню характеристику положення справ у частині взаємовідносин органів прокуратури та засобів масової інформації, виявити обставини, що обтяжують їх конструктивну взаємодію та нормальне функціонування. Ця стаття є комплексним аналізом теоретичних та практичних засад, які мають стати підґрунтям для побудови продуктивної взаємодії між органами прокуратури та ЗМІ.
Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні при створенні комплексної програми розвитку взаємодії ЗМІ та органів прокуратури, що буде покликана забезпечити підвищення правової культури журналістів та професійної кваліфікації кадрів органів прокуратури, та допомогти подолати відчуження між ними, зблизити їх професійні інтереси. Дослідження можна буде використовувати для подальшого розвитку теоретичних положень тактики роботи органів прокуратури, для розробки та здійснення всебічних заходів щодо вдосконалення діяльності органів прокуратури, для подальшого розвитку досліджень проблем інформаційного забезпечення прокуратури, для вдосконалення системи правової освіти журналістських кадрів, для підвищення правового рівня працівників ЗМІ, а також працівників органів прокуратури.
Дослідженням теми взаємодії органів прокуратури та ЗМІ займалося багато провідних учених, але кожен із них робив це під певним кутом зору, досліджуючи конкретні явища та нюанси, що стосувалися теми взаємодії ЗМІ та органів прокуратури в цілому. Завдяки кожній із цих робіт, ми намагалися не тільки проаналізувати усі досліджені аспекти та узагальнити їх під єдиною темою, але й відповісти на нові питання теми, які раніше не досліджувалися детально. Згадуючи усі проаналізовані наукові роботи, треба визначити ті наукові праці, які особливо допомогли автору під час дослідження: В. Томін "Использование средств массовой информации в борьбе с преступностью" [1], Г. Гросс "Руководство для судебных следователей, как система криминалистики" [2], Й. Клямкін та Л. Тимофєєв "Теневая Россия. Экономико-социологическое исследование" [3], В. Вільчек "Плохие" и "хорошие" новости" [4], А. Головін, Є. Дубоносов "Этапы и особенности использования средств массовой информации в раскрытии и расследовании преступлений" [5], В. Кобець "Деякі напрямки оперативного супроводження судового розслідування злочинів" [6], Н. Кулагін "Использование органами следствия средств массовой информации" [7], М. Кержнер "Участие учреждений массовой информации в осуществлении профилактики правонарушений" [8], Ю. Наумкін "Взаимодействие правоохранительных органов и учреждений массовой информации в обеспечении социалистического правопорядка" [9], Л. Колодкін "Журналистское расследование и предварительное следствие" [10], Л. Воронцова "Актуальные проблемы правового регулирования взаимодействия ОВД со средствами массовой информации" [11], А. Смірнов "Организация взаимодействия прокурора с редакциями средств массовой информации и журналистами" [12].
В Україні здійснюються великомасштабні перетворення, спрямовані на зміцнення демократії й створення правової держави. Однією з головних проблем громадянського розвитку є зміцнення законності та правопорядку. Це висуває на перший план завдання забезпечення законності, захист прав і законних інтересів громадян, верховенство закону. Зростає протидія силам правопорядку.
Майже усюди, особливо у великих промислових центрах, збільшується кількість небезпечних злочинів, поєднаних із насильством, жорстокістю й цинізмом. Злочинність стає більш організованою. Вона є одним із головних факторів, що негативно впливає на забезпечення правопорядку і внутрішньої безпеки держави. Характерною ознакою суспільних відносин стала зневага до законів та їх ігнорування. Кримінальні структури проникли у сферу економіки, зовнішньоекономічну діяльність, кредитно-банківську систему. За такої ситуації правоохоронні та інші державні органи в окремих випадках проявляють терпимість до грубих порушень громадського порядку та інших фактів беззаконня [2, 34–35].
На стан правопорядку негативно впливає відсутність чіткого механізму виконання законів, що поряд з халатністю, безвідповідальністю та низькою дисципліною створює сприятливі умови для пограбування держави, для корупції, хабарництва, інших службових законів, формує негативну думку в суспільстві.
Органом, на який покладено здійснення нагляду за дотриманням та правильним застосуванням законів України є прокуратура. Але і в цьому органі правопорядку в нашій країні процвітає корупція. Яким чином за допомогою взаємодії прокуратури і друкованих засобів масової інформації можна зменшити випадки правопорушень та помилок слідства – це питання і є головним у цьому дослідженні. Складність питання полягає у тому, що прокуратура як державний орган перебуває під захистом держави, законів та Конституції України. Вона напряму керується цими ж інстанціями, а вплинути вже на державу в свою чергу дуже складно, майже неможливо, але спробувати все ж таки є сенс. Вважається, що водночас із вищеназваними факторами, співробітники прокуратури незалежні від політичного впливу, не можуть бути членами партій, політичних рухів, а це є дуже важливим, зважаючи на те, що ЗМІ і так вже мають проблеми з політичними силами [12, 56].
Однією з найбільших проблем у взаємовідносинах ЗМІ та органів прокуратури є заангажованість інформації, її недоступність для журналістів.
За чинним законодавством України забороняється втручання органів державної влади та управлінь, посадових осіб, засобів масової інформації, об'єднань громадян та їх представників у діяльність прокуратури з нагляду за дотриманням законів або з розслідування діянь, що містять ознаки злочину. Вплив у будь-якій формі на працівників прокуратури з метою перешкодити виконанню ними службових обов'язків або з метою вимагання прийняття неправомірного рішення тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Звернення представників влади, інших посадових осіб до прокурора з приводу конкретних справ і матеріалів, що перебувають у відомстві прокуратури, не можуть містити жодних вказівок або вимог щодо результатів їх вирішення.
Ніхто не має права без дозволу прокурора або слідчого розголошувати дані перевірок і попереднього слідства до їх закінчення. Вимоги прокурора, що відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконують невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором терміни, невиконання без поважних причин законних вимог прокурора тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Зважаючи на все вищесказане, можна стверджувати, що ЗМІ не мають жодних прав щодо висвітлення тих чи тих подій пов'язаних із прокуратурою. Тобто, за Конституцією, вони можуть лише спостерігати за перебігом слідства, а будь-які припущення і думки опублікувати тільки після закриття справи [14, 25]. Але, як можемо побачити з публікацій у друкованих ЗМІ, останні не дотримуються цих законів, пишучи і припущення і думки, а іноді й незважаючи на презумпцію невинуватості та оголошуючи свої власні вироки! Це є результатом абсолютного розладу у взаєморозумінні органів прокуратури і друкованих ЗМІ. Але може бути і навпаки. Тому головним завданням даного дослідження є знайдення компромісу між першими та другими. А це можливо, тільки якщо відповісти на таке запитання: як зробити так, щоб публікації друкованих ЗМІ не заважали, а допомагали роботі прокуратури? Наприклад, у тих випадках, коли прокуратура помилково намагається прийняти неправомірне рішення, причому цілком свідомо. На думку автора даної статті, в такому випадку слід втрутитися, але, звичайно, дуже м'яко і тактовно. Статті в ЗМІ неодноразово рятували безневинних людей, які потрапили під "корупційні дощі" у прокуратурах різних областей нашої країни [15, 47]. Для налагодження взаємовідносин між прокуратурою та ЗМІ, останні повинні вивчити функції та повноваження перших. Адже ЗМІ, намагаючись вплинути на рішення прокурорських органів, повинні будуть потім захищатися тими статтями в законодавстві, за якими друкувати певну інформацію про дії прокуратури все ж таки можна.
Для того, щоб вміти захиститися подібним чином слід знати усі можливі та неможливі варіанти інтерпретації законодавства. Найголовніший фактор, що може допомогти засобам масової інформації, а саме: друкованим виданням, вплинути на те чи інше рішення прокуратури – це допомога людського загалу, його підтримка. Для того щоб її отримати, слід привести справді непробивні факти.
Ще один аспект, який допоможе налагодженню взаємовигідних відносин між друкованими ЗМІ та прокуратурою, – це вдосконалення роботи Антикорупційного фронту України, як вагомої допомоги друкованим засобам масової інформації у боротьбі із корупцією, – органу, який буде в змозі виправдати ті чи ті статті друкованих ЗМІ, що будуть інтерпретуватися органами прокуратури, як тиск на них та перешкоджання винесенню правомірного рішення.
Практична частина даного дослідження базується на аналізі публіцистичних статей, що бралися з друкованих періодичних ЗМІ Миколаївської області. Розглядалися архівні статті таких газет, як "Новости N"; "Южная правда"; "Николаевское время"; "Контакт"; "Николаевские новости"; "Вечірній Миколаїв"; "Николаевский бизнес"; "Микола"; "Энергетик".
Найбільш показовими є декілька статей, одна з яких могла б використовуватися як вдалий приклад абсолютно різних точок зору прокуратури та ЗМІ. Це стаття "Прокуратура "трясет" атомщиков" у газеті "Вечірній Миколаїв" від
10. 08. 2005 [17, 14]. У ній можемо побачити, як журналіст намагається об'єктивно висвітлити події, пов'язані зі справою. В одному з абзаців він припускає, що прокуратура помилилась із підозрюваними. Працівники прокуратури зреагували швидко, і у тій ж газеті "Вечірній Миколаїв" від 13. 08. 2005 можемо прочитати спростування, хоч і не дуже переконливе. Так, якщо звинувачують працівників прокуратури, вони реагують досить швидко, але якщо ЗМІ підтримують їх дії, порушуючи презумпцію невинності, прокуратура мовчить. Подібний приклад можемо побачити в наступній публікації. У статті "Как закалялся металлолом", надрукованій в газеті "Южная правда" (Южная правда – 2005. – 2 лип. – № 8 (44)) [18, 8–9], навпаки – ЗМІ відчайдушно підтримує діяльність прокуратури, що вже само по собі викликає підозри, адже моменти, на які вказує журналіст не можна назвати об'єктивними, а в деяких абзацах можна побачити, що порушується презумпція невинності. На це звертаємо увагу перш за все тому, що відомо, – справу ще не закрито, про це журналіст сам (!) зазначає на початку статті. Незважаючи на це, він спокійно пише, що люди, які були під слідством винні, і що давно вже слід було їх пересаджати. Треба зауважити, що через 1,5 роки слідство таки визнало основного фігуранта цієї справи невинуватим. Але спростування так ніхто і не надрукував.
У ще одній статті "Прокуратура завершила следствие по обвинению бывшего руководства ЮУ АЭС" у газеті "Николаевские Новости" від
17. 07. 2005 [19, 12] взагалі не зрозуміло, чи підтримує журналіст діяльність прокуратури чи навпаки. За певних обставин, це можна було б назвати об'єктивністю, але якщо більш ретельно проаналізувати текст, бачимо, що це не так. На початку публікації простежуємо думки журналіста щодо дій працівників прокуратури, він згоден з ними, це випливає з пафосних виразів на кшталт "Справедливість перемогла!..." й т. д. Але що ми бачимо, починаючи з середини статті? Таке враження, що першу частину писала одна людина, а другу – зовсім інша. Журналіст нібито прозрів і починає доказувати читачу, що люди, звинувачені прокуратурою зовсім не винні, це наклеп корупційної прокуратури тощо. Найсумніше, що навіть якщо так воно і було, читач все одно не повірить у це, як не повірить й у винність підсудних. Більш того, не побачивши якоїсь певної лінії думки в журналістському тексті, читач взагалі може ніколи не повернутися до певної рубрики, адже об'єктивності там ніякої не має, а тільки суцільний сумбур.
Саме завдяки таким статтям, можна чітко простежити, яким чином іноді можуть співпрацювати чи не співпрацювати журналісти і працівники прокуратури.
Аналізуючи публіцистичні статті з різних джерел, можемо простежити певну поведінку тих чи тих видань, конкретних журналістів. Дуже сумно констатувати, але справді об'єктивних публікацій дуже мало. У переважній більшості або ЗМІ повністю підтримують дії прокуратури (але, незважаючи на презумпцію невинності, навіть виносять вирок самостійно), або взагалі не підтримують їх, висуваючи свої власні думки щодо злочину та намагаючись виправдати підсудних. У процесі дослідження підтвердилося те, що нинішнє положення й взаємовідносини мас-медіа та працівників прокуратури не відповідають потребам сучасного суспільства. Вони не дуже протистоять незліченним порушенням прав громадян, злочинності, повсюдному поширенню правового ні-гілізму та у своїй діяльності часто самі допускають правопорушення, у тому числі й по відношенню одне до одного. Проблема "ЗМІ та органи прокуратури" вимагає розгляду з більш високого рівня соціальних об'єднань й у більш широкому контексті правової політики, побудови цивільного суспільства й демократичної держави.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові