Ласкаво просимо

к. філол. н
УДК 654.191(477)

Аналізуться інформаційні повідомлення, які звучали в ефірі закордонних представництв радіостанцій "Свобода" та Бі-Бі-Сі, з точки зору їхньої доступності та привабливості для пересічного українського слухача; акцентується увага на основних причинах непривабливості, неякісності інформаційних повідомлень, відсутності простоти викладу фактів; запропоновано шляхи модернізації новинного тексту.
Ключові слова: : інформаційне повідомлення, новина, привабливість, доступність, простота викладу новини, радіо "Свобода", радіо Бі-Бі-Сі.

It was realised in the article the analyse of the information messages, which were brodcasted by foreign repre-santation of Radio Liberty and BBC, from the point of view of their accessibility and attractiveness for the ordinary Ukrainian citizen; the attention is fixed on main reasons of non — attractiveness, poor quality of messages, lack of simplicity in issuing of facts; the ways of improvement of information textes were shown.
Keywords: information message, news, attractiveness, accessibility, simplicity in issuing of facts, Radio Liberty,BBC radio.

Анализирутся информационные сообщения, которые звучали в эфире заграничных представительств радиостанций "Свобода" и Би-Би-Си, с точки зрения их доступности и привлекательности для рядового украинского слушателя; акцентируется внимание на основных причинах непривлекательности, некачественности информационных сообщений, отсутствия простоты изложения фактов; предложены пути модернизации новостийного текста.
Ключевые слова: информационное сообщение, новость, привлекательность, доступность, простота изложения новости, радио "Свобода", радио Би-Би-Си.

За умов розвитку демократичних процесів в українському суспільстві першорядного значення набуває повномасштабне об'єктивне та неупереджене інформування громадян про найважливіші події в різних сферах життя як України, так і світу. Власне, розширення та урізноманітнення інформаційних інтересів громадян, юридичних осіб, державних інституцій є визначальною характеристикою розвитку Української держави першого десятиліття ХХІ ст., адже від наявності всебічної, збалансованої інформації залежить ухвалення політичних, економічних та будь-яких інших рішень країни в цілому та кожного її громадянина зокрема.

З-поміж численних аудіовізуальних засобів масової комунікації України чільне місце в постачанні громадянам інформації належить закордонним представництвам радіостанцій — радіо "Свобода" та радіо Бі-Бі-Сі. На початку ХХІ ст. (2001—2008) саме ці радіостанції відіграли вирішальну роль у наданні об'єктивних новин про найважливіші події держави та світу. Здійснюючи невеликий екскурс в історію, не можна не наголосити, що в 90-і роки ХХ ст. згадані радіостудії зробили неоціненний внесок у здобуття Україною незалежності й суверенітету. На той час вони являли собою практично єдину серйозну альтернативу державним джерелам інформації. Від часу проголошення незалежності ці радіомовні організації започаткували формування національного суспільно-політичного, соціально-економічного, духовного та інформаційного простору. Вони обстоювали та продовжують обстоювати позиції одного з най-масовіших і наймобільніших чинників формування суспільної свідомості. Початок ХХІ ст. ознаменувався тим, що на мас-медійному ринку з'явилася значна кількість теле- і радіомовців та збільшилася питома вага їхнього інформаційного продукту, що стимулювало закордонні радіостанції до пошуку оптимальної і конку-рентноспроможної моделі подальшого інформаційного мовлення. Зауважимо, що унікальність моделі медійних корпорацій "Свобода" та Бі-Бі-Сі полягає в тому, що вони є незалежними від політики та бізнесу, а більшість коштів отримують від сплати податків громадянами США, Великої Британії та продажу ліцензій на трансляцію. Власне, головне призначення радіостанцій полягає в тому, щоб забезпечувати слухачів збалансованою інформацією. Тож слушно зауважує науковець О. Гоян з приводу того, що для радіожурналістики важливим є продукування збалансованої інформації, яка дозволятиме мовити про побудову громадянського суспільства [1, 10]. Безперечно, що незалежність мовлення радіо "Свобода" та радіо Бі-Бі-Сі від політики та бізнесу є наріжним каменем програмної політики радіостанцій. Стосовно першої радіостанції, то RFE/RL (Radio Free Europe/Radio Liberty -офіційна назва радіо "Свобода") позиціонує себе як приватна міжнародна комунікаційна служба для Східної та Південно-Східної Європи, Росії, Кавказу, Центральної Азії, Середнього Сходу та Південно-Західної Азії, заснована Конгресом Сполучених Штатів Америки. Відповідно до свого статуту, RFE/RL забезпечує слухачів збалансованою, надійною інформацією задля підтримки демократичного розвитку та ринкових економік у країнах, де мирна еволюція громадянських суспільств є головним національним інтересом. У свою чергу, Британська медійна корпорація Бі-Бі-Сі (ВВС) має статус громадської інформаційної служби ("public service broadcaster"), тому об'єктивність та неупередженість у висвітленні світових подій є головними засадами діяльності компанії. Крім того, сьогодні корпорація Бі-Бі-Сі, до якої входять телебачення, радіо, друковані та інтернет-видання, є найбільшою в світі за кількістю щоденної аудиторії.

Але виникає питання - чи завжди незалежність радіостанцій "Свободи" та Бі-Бі-Сі від політики й бізнесу, дотримання їх працівниками принципів достовірності, об'єктивності та неупередженості в подачі інформації означають створення привабливих, цікавих, отже, якісних новин? Не можна не погодитись із думкою багатьох дослідників радіожурналістики з приводу того, що якісні, привабливі новини - це повідомлення, які є доступними широкому загалу, себто кожному слухачеві, грамотно викладені українською літературною мовою, підготовлені з урахуванням особливостей публіцистичного та розмовного стилю. Адже як цілком слушно зауважує проф. Віктор Миронченко, радіоматеріа-ли зачитуються та прослуховуються лише один раз. За словами вченого, у слухача немає можливості ні перечитати, ні перепитати, він мусить збагнути зміст повідомлення з першого разу - повторення неможливе [3, 330]. Недарма російські науковці Л. Болотова, Г. Кузнецов, В. Смирнов та О. Шерель одностайні в думці про те, що хоч радіоповідомлення подає невеликий текст, ця мала форма потребує ґрунтовної підготовки, уміння та досвіду журналіста [4, 192].

Мета цієї статті полягає в дослідженні інформаційної продукції радіо "Свобода" та радіо Бі-Бі-Сі з точки зору дотримання ними основних стандартів підготовки привабливих новин. Для реалізації мети нам необхідно проаналізувати стан наукової розробленості проблеми, здійснити аналіз інформаційних повідомлень, які звучали в ефірі закордонних представництв радіостанцій "Свобода" та Бі-Бі-Сі щодо їх доступності та привабливості для пересічного українського слухача, і на такій основі запропонувати шляхи модернізації створення новин-ного тексту.

Проведений автором контент-аналіз засвідчив, що характеристика новин щодо дотримання основних канонів інформаційного мовлення прямо або опосередковано вивчалася українськими теоретиками та практиками радіожурна-лістики. Але ці розвідки переважно стосуються мовлення Національної радіокомпанії України та мовлення комерційних радіостанцій. Питання привабливості, якісності новин закордонних радіостанцій в Україні майже не досліджене, що й зумовило потребу в даній статті.Об'єктом дослідження є інформаційні повідомлення радіостанцій "Свобода" та Бі-Бі-Сі, предметом дослідження виступають особливості інформаційних повідомлень згаданих радіостанцій у плані привабливості та цікавості.

У межах цього дослідження автор провів аналіз текстів інформаційних повідомлень радіостанцій "Свобода" та Бі-Бі-Сі з точки зору дотримання законів інформаційного мовлення. За основу взято 50 новин радіо "Свобода" та 50 новин радіо Бі-Бі-Сі, які звучали в ефірі протягом січня 2008 року. Результати аналізу показують, що переважна більшість новин обох радіостанцій не відповідає стандартам побудови та викладу інформаційних повідомлень в аудіовізуальних ЗМК, себто вони є непривабливими, неякісними. Це виявляється у таких положеннях.

1. Інформаційні повідомлення "Свободи" та Бі-Бі-Сі надто великі за обсягом. Вони складаються із 10—15-и, а то й більше речень, що є неприпустимим відповідно до канонів новинно-го мовлення. Стандартне інформаційне повідомлення, як правило, має містити від 5-и до 8-и речень. У більшості випадків працівники радіостанцій нехтують "золотим правилом" ефіру: що коротше новина, то краще її запам'ятає слухач. За приклад слугуватиме новина радіо Бі-Бі-Сі, що пролунала в ефірі 3 січня 2008 р.: "В Азовському морі загинули майже всі члени екіпажу болгарського вантажного судна, яке затонуло в умовах потужного шторму. Згідно з повідомленнями, російські рятувальники підняли з води тіла принаймні трьох загиблих моряків і одного живого моряка, але дуже обмороженого. На борту судна були 10 членів екіпажу та український лоцман. Судно везло вантаж заліза з українського порту Бердянськ у Болгарію. Кореспондент Бі-Бі-Сі в Криму Валентина Самар каже, що інцидент стався в зоні відповідальності російської сторони в умовах потужного шторму. Теплохід "Ванесса" подав сигнал про нещастя о 2-й годині ранку, а через 20 хвилин, за даними українського міністерства транспорту, зв'язок із ним було втрачено. На допомогу відразу вирушило судно "Тегусігальпа" під прапором Белізу з українською командою. Це судно прибуло на місце аварії о 5-й годині ранку, однак болгарське судно вже затонуло. За повідомленнями, коли судно затонуло, члени екіпажу були на рятувальних плотах, але рятувальникам перешкоджали хвилі завишки 3—4 метри. Як повідомляють, збудований 1974 року теплохід "Ванесса" належить болгарській компанії. Рятувальною операцією керує російська влада. Участь у ній бере також український вертоліт, який прибув із Сімферополя. Рятувальники не втрачають надії знайти вцілілих моряків". Це інформаційне повідомлення складається із 13-и речень. Чи може людина, дослухавши новину до кінця, відповісти на запитання, скільки моряків живих чи вже мертвих вдалося-таки підняти з води? Звісно, ні, оскільки про це йшлося в другому реченні. Прослухавши 12 інших речень (та й то, якщо вистачить снаги!), слухач забуває про найголовніше в новині. Звернімо увагу ще на одну новину, цього разу вона прозвучала в ефірі радіо "Свобода" 5 січня 2008 р.: "Президент Туркменистану не задоволений українськими будівельниками й погрожує міжнародним арбітражем. Гурбангули Бердімухаммедов висловив серйозні претензії компанії "Укртранс-буд", яка зводить залізничний міст через річку Амудар'ю, а також компанії "Інтербудмонтаж", яка будує інженерний тунель у столиці Ашгабаті. Відвідавши в п'ятницю будівництво моста на Амудар'ї, Бердімухаммедов заявив, що воно останнім часом анітрохи не просунулося і що терміни введення мосту в експлуатацію практично зірвані з вини української сторони. Як повідомляє Державне інформаційне агентство Туркменистану, Президент заявив, що про таку ситуацію на будівництві керівництво України інформували ще минулого року, але тодішні запевнення української сторони, що всі проблеми негайно вирішать, виявилися "пустими обіцянками". Згадавши й про тунель в Ашгабаті, прокладання якого "практично завмерло", Бердімухаммедов додав: "Схоже, це фірмовий стиль партнерів з України". Якщо українська сторона протягом місяця не вживе реальних заходів, щоб виправити становище, Туркменистан звернеться до міжнародного арбітражу, попередив туркменський керівник". Наведене повідомлення складається із 6 речень, але не можна не помітити, що вони надто розлогі, містять непросту для пересічного слухача лексику тощо. Чи можна сказати, у чому ж полягають претензії туркменської сторони до української (українські будівельники повільно будують міст через Амудар'ю)? Навряд, бо основний зміст повідомлюваного губиться у мовних торосах, словесній еквілібристиці. Обидва повідомлення читати важко, не кажучи вже про те, щоб сприймати на слух.

2. Речення інформаційних повідомлень радіо "Свобода" та Бі-Бі-Сі надто довгі, розлогі. Складається враження, що журналісти радіостанцій вуиступають своєрідними майстрами зі створення саме таких речень. Тимчасом, як наголошують Л. Болотова, Г. Кузнецов, В. Смирнов та О. Шерель, мова інформаційного повідомлення повинна бути доступною, ясною, простою та чіткою, а стиль — лаконічним, максимально стислим, орієнтованим на розмовний варіант літературної мови та нейтральну лексику. Особливо неприйнятний для радіо, зауважують дослідники, адміністративно-бюрократичний стиль, для якого характерні довгі фрази, з нагромадженням термінів [4, 193]. На жаль, цих застережень практично не дотримуються ані на радіо "Свобода", ані на Бі-Бі-Сі. Наведемо зразок речення з випуску новин Бі-Бі-Сі 6 січня 2008 р.: "Міністерство закордонних справ каже, що Україна із задоволенням відзначила те, як грузинська влада виконала свій політичний і моральний обов'язок, провівши дострокові президенстські вибори, і таким чином, давши можливість грузинському народові вирішувати своє майбутнє". Це складне речення містить кілька підрядних, ускладнених ще й розлогим дієприкметниковим зворотом. Окрім того, все речення по суті являє собою загальну фразу, в якій відсутні конструктивні елементи, воно ні про що не говорить слухачеві. Ще один приклад такого ж типу — речення з новини, яка прозвучала в ефірі радіо "Свобода" 4 січня 2008 р.: "Повернути заощадження з сіро-блакитних радянських ощадкнижок, які з розвалом СРСР перетворилися на папірці, різні політичні сили обіцяють уже понад півтора десятиліття". Ясно, що подавати в новинних текстах епітети ("сіро-блакитні радянські ощадкнижки") та порівняння ("які з розвалом СРСР перетворилися на папірці") є недоречним.

3. Надто часте використання у текстах повідомлень обох радіостанцій інакомовності — "лапок", що передають іронію, сарказм, прихований зміст. Слухач ніяк не зможе побачити по радіо слів, узятих в лапки. Ведучий інформаційної програми, якщо він не професійний оратор чи диктор, навряд чи зможе передати голосом іронію та сарказм. Прикладів можна навести чимало — "за його словами, це "дуже тривожна тенденція"", "початок переговорів є "питанням тижнів"", "вони "вийшли на рівних"" у питанні компромісу", "за словами Тимошенко, "ця програма припинилася", "Партія регіонів заявляє: "Хочуть повертати не живими грошима, а боргами за ЖКТ"" тощо.

4. Зловживання цифровим матеріалом. На радіо виробилися свої правила щодо вживання цієї специфічної інформації. Перше правило — не використовуйте цифри лише через те, що вони у вас є, кожна цифра мусить бути вмотивована, вона має асоціюватися в слухача з певною конкретикою. В іншому разі цифрова інформація утруднює сприймання новини. Друге правило — якщо відчуваєте, що немає особливої потреби вжити цифру, відмовтеся від неї взагалі. Ось фрагмент новинного повідомлення, який прозвучав в ефірі "Свободи" 4 січня 2008 року: "Українські шахти — одні з найнебезпечніших у світі. Лише за 11 місяців минулого року на них загинуло 249 гірників, майже шість тисяч — травмовані". Звісно, ріже слух оте бюрократичне "11 місяців минулого року", краще сказати "практично за рік". Так можна легко відмовитися від непотрібної цифри. Щодо 249 гірників, то фахівці радять вживати приблизні, заокруглені величини, адже точні цифри важко читати ведучому та сприймати слухачеві. Тут доречніше сказати "майже 250 гірників" або "понад 200 гірників". Звісно, трапляються винятки. Приміром, якби трагедія на копальні сталася сьогодні й ми подавали інформацію про кількість загиблих у випуску новин найближчої години, потрібно було б неодмінно повідомити точну цифру — 249 осіб.

Докладно проаналізувавши інформаційні повідомлення радіо "Свобода" та Бі-Бі-Сі з точки зору дотримання законів інформаційного мовлення, які дозволяють мовити про якісність та привабливість новин, доходимо висновку, що переважна більшість повідомлень обох радіостанцій непрофесійні, нецікаві. Спробуймо визначити причини непривабливості інформаційних повідомлень.

1. Відсутність ґрунтовної підготовки новин, більшість з яких перекладаються з міжнародних інформаційних агенцій, переписуються з інтернет-видань, прес-релізів офіційних подій. Отже, виходить, що новини зовсім не адаптовані для передачі по радіо. Тому їх не сприймають слухачі. А перед радіостанціями, нагадаємо, стоїть головне завдання — привабити та утримати увагу аудиторії.

2. Недосвідченість радіожурналістів, які працюють у редакціях новин. Для таких редакцій характерна плинність кадрів, новини часто-густо готують початківці, студенти-практиканти, люди, які мають незначний досвід роботи. Задля того, щоб навчитися професійно створювати інформаційні повідомлення, журналістові необхідно сумлінно попрацювати щонайменше 5—7 років. Тільки після такого терміну можна вважати, що фахівець, як мовиться, "пройшов обкатку".

3. Намагання виправдатися браком часу, відведеного на підготовку новин. Як правило, саме цим прикриваються несумлінні репортери та редактори. Ця причина бере витоки з двох ситуацій — або на місці творчого працівника опинилася випадкова людина, або така особа не здатна до самоосвіти та самовдосконалення. До речі, у цьому зв'язку російські дослідники Л. Болотова, Г. Кузнецов, В. Смирнов та О. Ше-рель наголошують, що найважливіші характеристики радіоповідомлення — оперативність, новизна, актуальність — вимагають від журналіста, редактора випуску новин безпомильної орієнтованості в політичному житті суспільства, теж значної мобільності [4, 190]. Виникає запитання, чи можна навчити людину бути допитливою, цікавою до життя, мобільною? На нашу думку, означені характеристики є вродженими рисами та якостями особистості.

4. Відсутність розуміння того, що новини за своєю сутністю діалочні, а не монологічними. Ведучі, кореспонденти, знайомлячи слухачів із новинами про події в Україні та світі, мають уявляти, що вони звертаються до конкретної людини, певного слухача. Треба пам'ятати, що інформаційні повідомлення викладаються в розмовній манері, а не просто читаються та декламуються. Останнє, на жаль, усе ще має місце в радійній практиці. Недарма професор Ю. Єлі-совенко зазначає з цього приводу: "Монологу притаманний рух інформації в одному напрямі. Щодо діалогу, то йому властиві такі риси, як оперативність, гнучкість, динамічність, що виявляються в мотивах, особливостях, характері спілкування, в обміні інформацією, у миттєвих реакціях на неї — текстах, підтекстах, жестах, міміці, поглядах, натяках тощо" [2, 172]. Отже, зрозумівши діалогічну суть інформаційного мовлення, можна навчитися створювати новин-ні повідомлення, орієнтовані на спілкування зі слухачем. Ідеться про доступні, прості, чіткі, лаконічні тексти новин. А це є не що інше, як привабливі новини.

По-перше, до підготовки новин — тих, що перекладаються з міжнародних інформаційних агенцій, тих, які посилаються на інтернет-видання, чи то тих, які формуються на основі прес-релізів офіційних подій — потрібно підходити максимально виважено та відповідально, враховувати специфіку подачі новин на радіо. Інакше кажучи, текст інформаційного повідомлення має бути адаптований до радіостандартів. Професор В. Ми-ронченко з цього приводу зазначає: "Описуйте новину в розмовній манері, яка забезпечує стислість та ясність викладу. Не пишіть розлого... [3, 331]". Науковці зазначають, що не слід розуміти мову інформації як офіційно-канцелярську, піднесено-урочисту або ритуально-мовленнєву. Лексика розмовної мови наближає слухача до інформації, особливо до тієї, якою він є зацікавлений особисто [4, 194]. Тому, готуючи новини до ефіру, треба керуватися цими застереженнями.

По-друге, радіожурналістам, що працюють в редакціях новин, слід набувати досвіду повсякденної новинної практики. Керівникам радіостанцій варто поновити редакційні летючки, на яких ретельно аналізувати найкращі інформаційні повідомлення та повідомлення, підготовлені з порушенням законів новинного мовлення, обговорювати шляхи того, як зробити новини привабливими, цікавими для слухачів. По-третє, немає сенсу виправдовувати власний непрофесіоналізм браком часу, що відводиться на підготовку новин. Репортерів-почат-ківців, студентів-практикантів слід привчати до думки, що похибки та недогляди треба вчитися визнавати й виправляти. Розуміння своїх вад та робота над їх викоріненням — найкраща школа репортерства. Лише за умови цілеспрямованої, системної, чіткої роботи журналістів радіостанцій "Свобода" та Бі-Бі-Сі можна досягти такого рівня у підготовці інформаційних повідомлень, який вдовольняв би смаки найвибагливі-ших слухачів. Адже вони хочуть споживати високоякісний інформаційний продукт, створений висококваліфікованими журналістами. ;

---

1. Гоян, О. Я. Основи радіожурналістики і радіоменеджменту : підручник / О. Я. Гоян. — 2-ге вид., допов. — К. : Веселка, 2004. — 245 с.
2. Єлісовенко, Ю. ПОраторське мистецтво: постановка голосу й мовлення : навч. посіб. / Ю. П. Єлісовенко ; за ред. В. В. Різуна. — К. : Атіка, 2008. — 204 с.
3. Миронченко, В. Я. Основи інформаційного радіомовлення : підруч. для студ. ун-тів спец. "Журналістика" / В. Я. Миронченко ; Інститут змісту і методів навчання ; Київський ун-т імені Тараса Шевченка. — К., 1996. — 438 с.
4. Радиожурналистика : учебник / под. ред. А. А. Шереля. — 2-е изд. — М. : Изд-во Моск. ун-та, 2000. — 480 с.