Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Специфіка журналістського розслідування: основи жанру й методу

Нікітіна Н. В.

студ.
УДК 070:347.938

 

Розглядаються різні аспекти роботи журналіста-дослідника над створенням журналістського розслідування, головні умови та вимоги до професійного твору, різнобічність та складність жанру, важливість юридичної обізнаності та дотримання етичних норм професійного журналіста.
Ключові слова: журналістське розслідування, громадська думка, владні структури.

The article shows different aspects in work of exploring journalists aimed at making a journalistic investigation; mentions essential conditions and requirements for a professionally written work, reveals diversity and difficulty of the genre, underlines the necessity of law competence and esthetic norms of a professional journalist.
Keywords: journalistic investigation, public opinion, imperious structures.

Рассматриваются различные аспекты работы журналиста-исследователя над созданием журналистского расследования, главные условия и требования к профессиональному произведению, разносторонность и сложность жанра, важность юридической осведомленности и соблюдения этических норм профессионального журналиста.
Ключевые слова: журналистское расследование, общественное мнение, властные структуры.

У науковій практиці поняття "журналістське розслідування" розглядається у двох аспектах: як жанр та як метод. Серед усього спектру жанрів саме журналістське розслідування є найскладнішим. Професійність журналіста-дослідника набувається тяжкою працею у названій царині та нескінченними роками досвіду.
Термін "розслідування" означає всебічний розгляд, вивчення фактів, подій, проведення досліджень, тобто визначення обставин, пов'язаних із якимись подіями. Цей складний жанр досліджували багато публіцистів, одним з перших був Гюнтер Вальраф, який підготував збірник публіцистичних творів у жанрі журналістського розслідування [1]. Американський журналіст Роберт Грін визначив журналістське розслідування як "матеріал, що ґрунтується на власній роботі та ініціативі, на важливу тему, який окремі особи або організації хочуть залишити у темряві" [2]. Український дослідник О. Глушко пояснює, що журналістське розслідування — це жанр аналітичної публіцистики, мета якого виявити потаємні пружини гострих суспільних проблем, справжні причини існування яких старанно приховуються від широкої громадськості владними, політичними та іншими впливовими колами. Факти, вчинки і поведінка людей, колізії, що виникають між ними — є складовими, на підставі яких журналіст вибудовує власну концепцію досліджуваного явища, його природу та умови існування. За формою реалізації авторського задуму журналістське розслідування —  складний,   синтетичний  жанр,   у  якому
можуть бути використані елементи проблемної статті, памфлету, нарису, фейлетону, репортажу, рецензії, а також документи, листування, протоколи, угоди, архівні, статистичні дані [3]. Бути майстром у цій справі надзвичайно важко, тому важливо знати всю специфіку та методологію роботи над журналістським розслідуванням.

Головним принципом у роботі журналіста, який проводить розслідування, є гласність, створення відповідної атмосфери, громадської думки стосовно тих чи тих суспільних явищ, що включало б їхнє повторення у майбутньому. Для здійснення цієї мети в журналістському розслідуванні використовується весь арсенал літературно-публіцистичних засобів і стилістичних прийомів, які стимулювали б розумову енергію та впливали на емоції людей, викликаючи в них відповідну реакцію на подію.

Сприяти розумінню певного факту, ситуації, персонажів, послуговуючись, за необхідності, й іншими жанрами журналістики задля досягнення вагомішого результату, що його легко перевірити, — така мета розслідування.
Методика журналістського розслідування по-різному сприймається суспільством: в офіційних представників влади вона викликає певні негативні емоції, інші, навпаки, сприймають діяльність журналіста-розслідувача як єдиний засіб вирішення проблеми та розкриття правди. I насправді пріоритетом цього жанру є не розкриття прихованого, а інформування суспільства про об'єктивний стан справ, поширення вкрай необхідних фактів.

Мета розслідування — з'ясувати й довести. Воно має розкрити механіку події та її підтекст, інколи прихований, а інколи просто невідомий. Це залежить від обраного журналістом об'єкту зображення, де розслідування поділяються на два типи:
1) проблемне;
2) історичне.
У проблемному розслідуванні за предмет дослідження взято певну проблему, вирішення якої шукає журналіст. В історичному ж автор оцінює історичний факт, досліджуючи документи та свідчення очевидців.
Загальне правило стверджує, що матеріал має містити відповіді на такі запитання: хто? що? де? коли? як? чому? Але розслідування йде значно далі, даючи гострі відповіді на ці запитання. Хто насправді є головною дійовою особою події? Що саме відбулось? У якому точно місці це сталося? Чим саме займалися учасники цієї події? Як функціонує система, що спричинила подію? Чому це могло статися?
Професор В. Здоровега вважає, що журналістське розслідування проводиться тоді, коли ситуація є предметом:
— журналістського (а не, наприклад, юридичного) аналізу;
— коли інший (юридичний, медичний або інший) аналіз не задовольнив [4].
Із цього варто зробити висновок, що журналіст відображає у розслідуванні своє бачення проблеми переважно з морально-етичної точки зору.
Журналістське розслідування вимагає особливих інтелектуальних зусиль і спеціальної підготовки. Тут, як ніде, перевіряються фахові знання автора-дослідника, аналітика і репортера, інтерв'юера та психолога, критика і, звичайно ж, літератора, який майстерно володіє словом, видобуваючи з нього магічну силу переконання.

Мабуть, жоден із жанрів, що ними послуговуються в наш час ЗМК, не викликає стільки цікавості, а водночас діаметрально протилежних думок і суджень щодо свого походження та природи, як журналістське розслідування. Цей жанр відрізняється від інших тим, що він використовує різні інструменти в пізнанні істини, в тому числі й найголовніший із них — дослідження фактів, документів, тенденцій, конфліктних ситуацій, вчинків людей тощо.

Специфіка цього жанру полягає саме в тому, що журналіст, який проводить власне і, відповідно, незалежне розслідування, опиняється наодинці з собою. Він має шукати правду, добре розуміючи, що всі, з ким він спілкуватиметься, будуть проти нього. У кожного з них свій інтерес, у журналіста він має бути один: знайти істину, з'ясувати, що ж насправді відбулося. А для цього треба уникати не лише будь-яких зовнішніх впливів, а й свого власного упередження та самовпевненості. Треба не боятись здаватися простачком і ставити наївні запитання. Іноді саме вони допомагають зрозуміти, що відбулося [2]. Усе інше — різноманітні види розслідувань на замовлення, або псевдорозслідування за підкинутою інформацією, не мають жодного відношення до журналістики і непотрібні нашому читачеві. Незалежна журналістика може бути професійною і не дуже, а залежна — тільки непрофесійною. Тому головним мірилом тут є чесність. Журналіст має бути чесним перед самим собою та перед споживачем своєї творчості.

На думку В. Ворошилова "журналістське розслідування споріднює з науковим єдина методологія пізнання соціальних явищ" [6]. У ньому використовуються перевірені в науці методи: спостереження, опитування, вивчення документів, порівняльний аналіз, узагальнення, синтез, індукція, дедукція, абстрагування тощо. "Розслідування — це полювання на факти, які дозволяють читачеві зрозуміти те, що він має зрозуміти", — вважає французький критик і теоретик журналістики Жак Мурікан. Аналізуючи природу жанру, автор розрізняє такі його форми: розслідування навколо події; розслідування навколо пригод; розслідування журнального типу, що може базуватися лише "на схожості певних подій"; дослідницькі розслідування, за яких нерідко "робота провадиться в атмосфері напруження, ворожості та дезінформації"; розслідування-портрет, коли журналістові доводиться вивчати характер, вчинки, поведінку певної особистості; а також розслідування-документ або есе — це коли автор, витративши чимало часу і коштів на вивчення якоїсь проблеми, видає свій твір окремою книжкою [5].

І хоча журналістові-розслідувачу доводиться часто діяти на свій страх і ризик, він тільки виграє, дотримуючись правил, вироблених як вітчизняною, так і зарубіжною практикою мас-медіа. Одне з найперших — бути компетентним у тій сфері, проблеми якої стали предметом вашого розслідування. Ніщо так не роззброює журналіста, як поверховість, дилетантизм.
Накопичуючи необхідний матеріал з обраної проблеми, журналіст-розслідувач мусить знати усталені закони та порядки в країні, де він творить. Конституцією та законами України гарантуються свобода слова і вільне вираження своїх поглядів та переконань, що означає право кожного вільно й незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку відкриту за режимом доступу інформацію. Тобто для ефективного виконання своєї роботи журналіст має право виконувати всі зазначені дії стосовно інформації, потрібної для журналістського розслідування. Держава гарантує всім учасникам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації за винятком випадків, передбачених законом. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Водночас Конституція забороняє збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, і це підтверджено рішенням суду. Конфіденційною інформацією про особу вважаються будь-які відомості про неї, які не є загальновідомими. Цей аспект досліджував російський журналіст О. Тер-тичний [6].

І це лише "крапля в морі", бо існує чимала кількість правових актів, що їх журналіст має знати та використовувати. Не менш важливим є дотримання етичних норм у роботі журналіста, а тим паче, коли він працює в такому екстремальному жанрі, як журналістське розслідування, — не тільки показник професіоналізму, а й високої культури автора [7]. Воно здатне застерегти від багатьох помилок, а то й від судових позовів.
Журналістський твір як продукт творчої діяльності, результат тривалої праці має певні стадії. Узагальнюючи їх, можна назвати три основні:
— пізнання дійсності або накопичення матеріалу;
— написання тексту;
— його редагування.
На практиці кожен журналіст складає власний план розслідування, який має задовольнити автора й та містити вимоги до процесу та передбачуваного результату.
Розслідування будується на протиставленні різних елементів. Аби з'ясувати певну ситуацію, явище  треба,  щоб  певні  поняття  були  чітко визначені. Саме з цією метою використовують цитати, малюнки, графіку — все, що працює на висвітлення події.
Цитування має різне призначення. По-перше, воно робить оповідь жвавішою. Цитати запам'ятовуються тоді, коли вони дають пояснення у зрозумілій формі або засвідчують відповідальність цитованої особи. Такі елементи використовуються, оскільки журналістське розслідування — це, як правило, великий та складний текст, який буває доволі важким для сприймання пересічного споживача.
Отже, головна умова для журналіста-роз-слідувача — професійність. Це навички, що їх набувають тільки з досвідом. "Знайти, виявити факт, подію, явище, розібратись у його сутності, зрозуміти "навіщо", "про що" і "як" показати його в телевізійній програмі — ось фундамент журналістського розслідування. Фундамент, якщо "закладати" його по-справжньому, важка праця. Праця, яка потребує і сил, і знань, і навичок, і успіху, і інтуїції, і ... таланту!" [8].

 

1. . Вальраф, Г. Репортер обвиняет / Г. Вальраф. — М., 1988. — 397 с.

2. Уиллмен, Дж. Журналистское расследование / Дж. Уиллмен. — М., 1998. — С. 10—12.

3. Глушко, О. К. Журналістське розслідування: Історія, теорія, практика : навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / О. К. Глушко. — 2-е вид., перероб. та доп. — К. : Арістей, 2006. — 144 с.

4. Здоровега, В. Пошуки істини, утвердження переконань / В. Здоровега. — Львів, 1975. — С. 14—23.

5. Мурикан, Ж. Журналистское расследование / Ж. Мурикан. — К., 2001. — 74 с.

6. Тертычный, А. А. Расследовательская журналистика : учеб. пособ. для вузов / А. А. Тертычный. — М. : Аспект Пресс, 2002. — 384 с.

7.Етичні засади роботи журналіста: західний досвід. — К., 2002. — С. 95.

8. Саруханов,    В.   А.   Азбука   телевиденья / В. А. Саруханов. — М. : Аспект Пресс, 2003. — 222 с.

9.Ворошилов, В. В. Журналистика : учебник / В. В. Ворошилов. — 4-е изд. — С.Пб. : Изд-во Михайлова В. А., 2002. — 656 с.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові