УДК 655.5:006.72. 001.73:001.891.57
магістр
Аналізується вміщена в навчальному посібнику теоретична інформація та методичні рекомендації з погляду повноти подання, практичності застосування студентами. Порушується проблема недотримання бібліографічної стандартизаційної бази молодими науковцями.
Ключові слова: бібліографія, стандарт, бібліографічна культура.
The theoretical information and methodical recommendations contained in a train aid is analysed from point of plenitude of presentation, practicality of application students. The problem of failure to observe of bibliographic standartizatsiynoy base rises by the young workers of researches.
Keywords: bibliography, standard, bibliographic culture.
Анализируется опубликованная в учебном пособии теоретическая информация и методические рекомендации с точки зрения полноты представления, практичности применения студентами. Рассматривается проблема несоблюдения библиографической стандартизационной базы молодыми научными работниками.
Ключевые слова: бибилиография, стандарт, библиографическая культура.
У наш час роль бібліографічної науки часто недостатньо осмислюється нефахівцями, мовляв, це формальний опис документа. Вважаємо такий погляд на цю галузь поверховим. Наука про науку, а саме: бібліографознавство доводить своїм існуванням важливість самої бібліографії, досліджуючи її.
Ще за тих часів, коли люди не мали достатніх навичок мови й письма, вони вже робили позначки на предметах. Такі записи передавали знання наступним поколінням. У XXI ст., коли людина володіє не лише мовою, а й масивом інформації, постає проблема передачі її у сконденсовано описовому вигляді. Реалізацію цього завдання покладено на бібліографічну науку. Як і кожна наука, що має свої принципи, бібліографія ґрунтується на стандартах. На сьогодні особливо актуальною проблемою є недотримання цих стандартів, оскільки, як зазначалося вище, суб'єктивно зменшується роль цієї науки.
Оскільки об'єктом є сама бібліографія, то предметом подальшої розмови стане важливість даної галузі, необхідність її висвітлення в друкованому вигляді й аналіз видання "3агальна і спеціальна бібліографія", що висвітлює дану проблематику.
Метою дослідження є не тільки проаналізувати видання з бібліографії, визначити його переваги та недоліки, а й й зрозуміти, чому студенти факультету "Журналістика" та молоді науковці не дотримуються стандартів із бібліо- графії. У бібліографічній науці точність дуже важлива і нехтування якоюсь областю опису може призвести до того, що читач або не зможе шукати інформацію, на яку зроблено посилання, або пропустить запис, не надавши йому належного значення. Недооцінювати роль бібліографії не слід, оскільки зробивши неправильне, неточне посилання в науковій роботі, при затвердженні у ВАК можуть виникнути значні проблеми, а саме — звинувачення у компіляції чи плагіаті. У такій справі задіяна і законодавча база, що передбачає відповідальність за порушення авторського права. Слід згадати, наскільки потрібною є бібліографічна наука для бібліотек, архівних фондів тощо.
"Бібліографія — то не тільки провідний апарат наукової праці, головний інструмент у наукових дослідженнях, путівник бібліотек, а й окрема галузь історії розвитку культури та науки, показник ставлення народу до своєї історії та історико-культурної спадщини. Вона починається для людини ще у дитячому віці, коли школяр складає список підручників та прочитаних книжок. Для багатьох тим і обмежується опанування бібліографії" (Курсив наш — Н. П.) [2].
Розуміючи необхідність бібліографії, варто поговорити й про стандарти, які регламентують принципи галузі. Саме на цьому етапі й виникають певні суперечності. За часів СРСР були розроблені радянські стандарти, деякими з них ми користуємось і нині, але розпад Союзу призвів до того, що стандарти почали різнитися. У Москві був створений стандарт щодо бібліографічного опису ГОСТ 7.1—84 "Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления", яким тривалий час керувались і в Україні. Після появи українського вдосконаленого варіанту названого стандарту ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 "Бібліографічний запис. Бібліографічний опис: Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи", з'явилися розбіжності в культурі бібліографічного запису, тому що дехто все ще послуговується радянським стандартом, а хтось українським — чи то через брак інформації про появу нової стандартизації, чи то через звичку. Отже, важливим є не тільки створення та оновлення стандартизаційної бази, а й поширення інформації про її появу серед фахівців, для того, щоб культура українських видань зростала та набувала уніфікованого характеру.
Якщо брати до уваги видавництва, то потрібну для своєї роботи стандартизаційну інформацію вони можуть знайти в Книжковій Палаті України. Але коли йдеться про студентів або молодих науковців, то навряд чи хтось із них вважатиме за необхідне шукати нові стандарти тільки для того, щоб зробити опис використаних джерел. Тому такі знання мають подаватися у навчальних підручниках і посібниках та розглядатися на парах із дисциплін цього напряму. Варто зауважити, що таких дисциплін, а надто підручників чи посібників обмаль.
Для студентів спеціальності "Видавнича справа та редагування" передбачено такий предмет, як "3агальна і спеціальна бібліографія", де на практичних семінарах проводиться не лише ознайомлення з галуззю, а й на конкретних прикладах закріплюються знання. Проблема полягає не стільки у висвітленні цієї інформації, скільки у зацікавленні нею студентів. Але, хоч би як прикро це звучало, студентів (в основному) не цікавить наука бібліографія, багато хто з них не розуміє, навіщо її вивчати. Можливо, варто переосмислити навчальний процес із цієї дисципліни, наголошувати не лише на потребі, а й на поясненні, для чого це треба та наскільки важлива роль бібліографії. 3гадуючи той факт, що мозок пам'ятає лише те, що цікаво, слід звертатися до історичних витоків бібліографії, видатних особистостей, які створювали покажчики, впроваджуючи цю науку, практикуватися у бібіліографічному описі не лише друкованої продукції, а й передовсім електронної та будь-якої іншої, бо описувати можна все що завгодно. 3алік складено, дисципліну вичитано, але проблема недоотримання та невикористання тих знань, що подавалися, позначаються насамперед на наукових роботах (курсових, бакалаврських, дипломних, кваліфікаційних), не кажучи вже про реферати. Такі фахівці навряд чи зможуть професійно впорядковувати бібліографічні списки, відшукувати помилки в цитуваннях та скороченнях. Але не знайшовши необхідних знань у голові, їх, на щастя, можна побачити у довідковій та навчальній літературі.
Новим, з погляду глибини висвітлення ретроспективної бібліографічної інформації та використання оновленої стандартизаційної бази, на сьогоднішній день є навчальний посібник Ніни Вернигори "3агальна і спеціальна бібліографія". У ньому представлено як теоретичні положення бібліографії, її історичний розвиток, так і розділ із практичним застосуванням бібліографічних знань.
Зокрема в історико-теоретичному розділі I "Бібліографія та бібліографічна діяльність" лаконічно подано інформацію про витоки бібліографії, історію, бібліографічну продукцію, систему Еталонних таблиць УДК та ББК тощо. Уся представлена теоретична інформація є необхідною, оскільки коротко характеризує предмет розмови і подає додаткові знання, цікаві факти, які мають знати студенти хоча б оглядово. Особливе зацікавлення викликають витоки самої бібліографії та періоди її історії, — тут чітко вимальовується картина розвитку цієї науки. Проглядається професійний добір та впорядкування фактичного матеріалу. Однак звертаючи увагу на те, що видання навчальне, стилістичний виклад самої інформації нерідко переходить межу від науково-навчального до суто наукового стилю, що ускладнює сприймання тексту ще недосвідченими в цьому аспекті студентами. Наприклад, наведення термінів, таких, як бібліологія, бібліософія, бібліономія та бібліогнозія (що не виходять із кола бібліографії) має передбачати їх тлумачення, адже видання є навчальним і знати, що означають вищезазначені поняття, студентам усе ж таки потрібно. У першому розділі роз'яснюються також основні поняття: бібліографія, її категорії, завдання; бібліографічна продукція, державні та міжнародні класифікатори.
Розділ II "Практична бібліографія" названого видання чи не найбільше зацікавить студентів, бо тут ідеться про бібліографічну культуру в роботі вже на першому курсі: написати анотацію, реферат, правильно вибрати тему наукової роботи та зробити дослідження. Детально пояснюються вимоги до бібліографічного опису, правила оформлення цитат, укладання списків літератури та їх різновиди. 3начну частину присвячено скороченням у бібліографічному описі. Це дуже важливо, бо помітна різниця в бібліографічному описі написання, наприклад, слова сільськогосподарський та (усталене і зрозуміле скорочення) с.-г. Бібліографічні модифікації: моделювання наслідків, реалій, перспектив
Особливої уваги заслуговує восьмий параграф "Загальні зауваження до бібліографічного опису", в якому сказано про оформлення бібліографічних посилань, де зазначати автора праці та її назву, якою має бути мова опису, як зробити опис електронного видання та найголовніше — наводяться типові похибки в бібліографічних описах. Вони трапляються через те, що описи робляться переважно за зразком, але мало хто розуміє порядок розташування інформації опису та розділових знаків. У посібнику "Загальна і спеціальна бібліографія" Н. Вернигора розтлумачує необхідність вживання того чи того знака в різних підрозділах опису та наводить приклади, що влучно ілюструють теоретичний матеріал. На доказ проілюструємо вищезазначене з посібника.
"Заголовок опису та відомості про видання
1. Назва
У випадку, коли видання має кілька назв, зазначених на титульній сторінці, то в описі подають ту, яка розташована першою, або виділена поліграфічними засобами. Якщо видання має паралельну назву іншою мовою (іншими мовами), основною вважатиметься та, якою подано більшість елементів опису. Інші вважатимуться паралельними й відділятимуться одна від одної знаком рівності (=).
Наприклад: Тишина = Silence."
Заслуговують на увагу й додатки навчального посібника. Вони мають прикладний характер і можуть знадобитися не лише студентові, а й викладачеві. Представлено особливі випадки скорочення, що трапляються в бібліографічному описі. У вигляді таблиці подається слово, його скорочення та в окремих словах із зазначенням місця чи області опису, де трапляється таке скорочення. Наведемо приклад.
| Слово (словосполучення) | Скорочення | Умови застосування |
| Будинок | б. | при цифрах |
| будівельний | буд. | Скорочується в заголовку опису, якщо не є першим словом заголовка |
| будівний | будів. | |
| будівництво | буд-во |
Авторка також робить корисну справу і подає скорочення назв міст та похідних, місяців року, наукових ступенів і наукових звань.
У Додатку III представлено зразки бібліографічного опису окремих видань та аналітичного опису творів друку для тих, хто полюбляє робити описи за зразком. Але подані описи можна і потрібно брати за взірець, бо вони складені за всіма правилами. А для того, щоб краще зорієнтуватися на потрібному взірцеві, приклади розділено на три складові: бібліографічний опис книжкових видань, періодичних видань та аналітичний опис творів друку. У наступному додатку автор подає ще й зразки вичерпного бібліографічного опису періодичних видань, що робить навчальний посіб- ник ще більш прикладним і потрібним не лише для того, хто навчається чи деколи звертається до даної книги як довідника, а й фахівцеві у щоденній роботі. Спеціально для студентів у кінці цього видання вміщено тлумачення найуживаніших бібліографічних термінів.
Під час укладання посібника "Загальна і спеціальна бібліографія" авторка переглянула і використала значну кількість додаткових матеріалів, — їх подано у вигляді бібліографічних описів рекомендованої літератури.
Якщо говорити про навчальний посібник Ніни Вернигори загалом, то варто зосередитися на тому, що такого видання давно бракувало студентам. І хоч посібник за ДСТУ 3017—95 вважається додатково-допоміжним, у даному випадку він має стати основою для черпання інформації, бо матеріал подано лаконічно, чітко, зрозуміло, ілюстровано вдалими прикладами. Це не лише поліпшує роботу з виданням, а й заохочує зазирати в нього частіше. А це дуже важливо для студентів, коли хочеться звертатися до видання не один раз. І все ж наостанок зауважимо, що наука бібліографія розвивається, створюються нові стандарти, а тому навчальні видання мають перевидаватися, матеріли оновлюватися відповідно до нових реалій. Розбіжності в оформленні бібліографічної інформації спричинюють бібліографічну безграмотність, а це впливає на бібліографічну культуру і на культуру нації зокрема. Як зазначав український бібліограф М. Гуменюк "На певному етапі історичного розвитку в кожного народу виникає необхідність підсумувати культурні здобутки багатьох поколінь" [3]. Отже, бібліографія не обмежується описами друкованої продукції та покажчиками, бо описувати насправді можна все що завгодно, хоча це ще не широко практикується. Наприклад, досліджується зовнішня реклама, і науковець хоче зробити бібліографічний опис рекламних повідомлень, то це теж можливо. Графічно опис виглядатиме так...
Більшість не уявляє наскільки це розширює сферу застосування науки бібліографії і якою потрібною вона стає. Тому нехтування правилами бібліографії та культурою бібліографічного апарату лише зупиняє розвиток української нації.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові