Ласкаво просимо

Проаналізовано роль діалогічного та журналістикознавчого інструментарію у формуванні сприятливих умов для інформаційного процесу в політичній газетній комунікації.

Ключові слова: жанрові типи, політичний газетний текст, діалогічність, діалогічні цикли, діалогічні форми, діалогічні схеми, смислові позиції.

The role of dialogic and journalistic toolkit in formation of favorable conditions for information process in the political newspaper of communications is analysed.

Keywords: genre types, political newspaper text, dialogue structure, dialogic cycles, dialogic forms, dialogic charts, meaning positions.

Проанализирована роль диалогического и журналистиковедческого инструментария в формировании благоприятных условий для информационного процесса в политической газетной коммуникации.

Ключевые слова:жанровые типы, политический газетный текст, диалогичность, диалогические циклы, диалогические формы, диалогические схемы, смысловые позиции.

Сучасне інформаційне суспільство як комунікативне середовище вирізняється не стільки процесом обміну інформацією та кількістю суб';єктів, що беруть участь у спілкуванні, скільки специфікою цієї інформації та характером взаємодії між учасниками комунікації. Саме у взаємодії людей у процесі їхнього спілкування та діяльності містяться витоки діалогічності. Взаємодія суб';єктів спілкування не є хаотичною. Вона певним чином організована та укладена в системи — тексти — об';єднані за змістом і формою цілісні послідовності комунікативних одиниць.

Діалогічність допомагає журналістові спрямувати свій твір на читацьку аудиторію. Укладаючи в текст певні думки, сподівання, наміри, передбачення, автор робить його інформативно-комунікативним передавачем власних налаштувань на спільну дію з читачами. Можна стверджувати, що журналістський текст створюється з обов';язковим урахуванням ролі адресата, а розгортання тексту відбувається у взаємодії смислових позицій автора та реципієнта. Таким чином, діалогічність — це відобра-ження в тексті (незалежно від його форми) взаємодії двох чи більше смислових позицій із метою досягнення ефективної комунікації, потрібного комунікативного результату.

Журналістські дії організуються, систематизуються, компонуються у сценарій — типову програму комунікативної позиції автора. Діяльність журналіста виражається трьома модально-функціональними різновидами: інформуванням, оцінюванням, спонуканням цільової аудиторії до дії у відповідь [1]. Так, у журналістських творах політичної спрямованості наявні: інформація — як відповідь на інформаційні запити читацької аудиторії; оцінка дій, фактів, подій — зворотна реакція на повідомлення засобів масової інформації, громадської думки, соціальних інститутів; спонукання, що закликає адресата до певних дій у відповідь.

Ці аспекти комунікативної діяльності журналіста збігаються з розробленою Г. Кучин-ським класифікацією циклів взаємодії смислових позицій у діалозі, згідно з якою комунікативний сценарій відтворення журналістського задуму розгортається в основному трьома способами: 1) питання — відповідь; 2) повідомлення — його оцінка; 3) спонукання до дії — виконання її [2]. Такі способи мають назву діалогічних форм, завдяки яким відтворюються діалогічні цикли інформативний, оцінний, спонукальний. Закладена в діалогічні форми взаємодія смислових позицій структурується в подальшому завдяки діалогічним схемам. Саме вони допомагають остаточно просувати авторський текст у напрямку читацької аудиторії. Визначену діалогічну тріаду можна назвати допоміжним діалогічним інструментарієм формування журналістських жанрів.

У сучасному інформаційному просторі з огляду на щораз більший обмін інформацією та швидкі зміни подій в українському політи-кумі існує потреба у багатовекторності журналістських дій, варіативності застосованих методів, потяг до рухомості усталених форм, типів, категорій тощо. Автори політичних газетних текстів повсякчас варіюють використання діалогічних та журналістикознавчих аспектів. За певних обставин (відсутність професійної підготовки, нехтування законами журналістської етики тощо) це може призвести до небажаного результату: порушення усталеної системи жанрів, розбалансування взаємодії смислових позицій автора та реципієнтів і, як наслідок, — до комунікативної поразки, негативного комунікативного ефекту. Тому дослідження інтеграційних процесів у журналістських жанрах, пошук шляхів та засобів їхнього вдосконалення та збагачення — важлива ланка цілісного наукового погляду на формування комплексу складових якісної комунікації в політичній газетній публіцистиці.

Початком інтеграційних процесів у жанрових типах уважають середину 1970-х рр. [3]. Дифузія та взаємопроникнення елементів жанрів — об';єктивний результат взаємовідносин людини з навколишнім середовищем. Цей процес увібрав та відтворив зміни, що сталися в суспільній свідомості реципієнта.

Перегляд усталеності жанрових форм сприяв тому, що деякі жанри, зокрема звіт, інтерв';ю, кореспонденція, репортаж перестали категорично позиціонуватися як суто інформаційні чи аналітичні [4; 5].

У науковому плані з огляду на жанрову дифузію цікавий досвід російських дослідників, зокрема Лева Кройчика та Олександра Тертич-ного [6; 7]. На їхню думку, істотні перетворення спостерігаються в системі як інформаційних, аналітичних, так і в системі художньо-публіцистичних жанрів російської преси. Це пояснюється тим, що на зміну панівному знеособленому стилю публіцистики радянського періоду прийшов персоніфікований і демократичний публіцистичний стиль пострадянського суспільства, який, окрім того, працює в режимі діалогу з аудиторією, використовуючи риси літературності: змінюється його стилістика, текст стає експресивнішим, емоційнішим, дотепнішим [6].

Виходячи з того, що попередня, радянська класифікація, застаріла, Лев Кройчик уважає за потрібне виокремити три найважливіші компоненти публіцистичного тексту — повідомлення новини, осмислення ситуації, емоційний вплив на аудиторію, де для нашого дослідження важливим є факт уподібнення такого бачення до класифікації діалогічних циклів взаємодії смислових позицій у типовій програмі журналістської діяльності — інформування, оцінювання, спонукання до відповідних дій [6].

Олександр Тертичний дотримується традиційної жанрової класифікації, при цьому істотно розширюючи межі та збільшуючи перелік жанрових типів журналістських текстів. Наприклад, він пропонує виокремити як самостійні жанри такі, що раніше вважалися газетними рубриками, редакторськими колонками, жанровими різновидами чи журналістськими та соціологічними методами: версія, експеримент, прогноз, моніторинг, соціологічне резюме, журналістське розслідування, рейтинг, рекомендація та подібні [7].

Українські дослідники-журналістикознавці, зокрема Володимир Шкляр, Олександр Меле-щенко, Григорій Вартанов радять дотримуватися суворішого, усталеного погляду на визначення та класифікацію жанрів.

Науковці В. Шкляр і Г. Вартанов у навчальному посібникові Основи теорії журналістики: Конспект лекцій пропонують класичний поділ жанрів на інформаційні, аналітичні, художні та констатують наявність публіцистичних ознак у кожній категорії журналістських текстів, вважаючи, що публіцистичність властива будь-якому журналістському творові, незалежно від жанрової віднесеності [8]. Отже, утворюється така жанрова класифікація:

Автори підручника характеризують сучасну українську журналістику як таку, що формує власне обличчя, розвиває національний менталітет, набуває особистих творчих рис як за змістом, так і за формою. Спрямованість розвитку та зміст вітчизняної журналістики повсякчас корегується суспільно-політичними подіями, явищами, фактами. З другого боку, від українських ЗМІ залежить, яка інформація надається масовій аудиторії, які форми та методи впливу на свідомість реципієнтів функціонують у суспільстві, як ЗМІ ретранслюють та інтерпретують ті чи ті події українського політичного буття.

Справді, політична комунікація неможлива без інформаційного процесу в суспільстві. Засоби масової інформації виступають як матеріально-духовний компонент інформаційного процесу і, власне, являють собою спосіб передачі, збереження, виробництва та розповсюдження політичних орієнтирів, соціальних прі-оритетів, культурних цінностей у суспільстві.

Поділяємо думку вітчизняних журналісти-кознавців, які наголошують на тому, що в системі жанрів не все прямолінійно, оскільки через специфіку кожного жанру та критерії його віднесеності до тієї чи тієї групи жанрові береги бувають розмитими. Проте є ще домінуючий критерій, на основі якого прийнято відповідно групувати жанри журналістики. Такими критеріями виступають інформацій-ність, аналітичність і художність як найваж-ливіші ознаки жанрів [8, 31].

Наслідуючи наукову спадщину української журналістикознавчої школи, дотримуємося класичного поділу журналістських жанрів на інформативні, аналітичні, художньо-публіцистичні. А оскільки матеріалом для дослідження слугує політичний газетний текст, який увібрав у себе риси публіцистичного стилю та випромінює емоційність, експресивність, оцінність, образність, то й поділ журналістських творів політичної спрямованості на жанрові категорії буде такий: інформаційно-публіцистичні, аналітико-публіцистичні та художньо-публіцистичні жанрові типи.

Вибудована система жанрів вельми умовно, зважаючи на певну розмитість меж, укладається в таку схему:

Інформаційно-публіцистичні жанри:

Замітка: інформаційне повідомлення; хронікальне повідомлення; критичне повідомлення.

Інтєрв'ю: інтерв';ю-монолог; інтерв';ю-діа-лог; інтерв';ю-полілог.

Рєпортаж: прямий; проблемно-тематичний; подієвий/неподієвий; критичний; репортаж-роздум; колективний.

Звіт: інформаційний (прямий); проблемно-тематичний; звіт-пояснення; звіт-оцінка.

Аналітично-публіцистичні жанри:

Корєспондєнція: інформаційна; аналітична: критична.

Комєнтар: політичний; критичний; сатиричний.

Стаття: передова (оперативна); проблемна; теоретична; загальнополітична (пропагандистська).

Огляд прєси: інформаційний; загальний; тематичний.

Рєцєнзія: інформаційна; аналітична.

Лист.

Художньо-публіцистичні жанри: Нарис: портретний (замальовка); дорожній; проблемий.

Фейлетон:

— тематично-спрямований: документальний; проблемний; соціально-спрямований; внутріш-ньодержавної тематики; загальнодержавної тематики.

— за критерієм художнього наповнення: бе-летристичний; публіцистичний.

Памфлет

Наведена схема показує чималу розгалуженість жанрових типів політичної газетної публіцистики, на формування якої найперше впливають:

— об'єкт журналістського твору (сфери економіки, політики, права, релігії, моралі тощо);

— предмет (відображення подій, процесів, ситуацій, осіб у їхній різноманітності та відне-сеності до різних сфер суспільства);

— мета журналістської творчості (об'єктивне інформування, маніпулятивна дія, опис предмета (створення його наочної моделі), виявлення причинно-наслідкових зв';язків, оцінка предмета відображення, прогноз розвитку предмета, відображення формулювання програми дій);

— методи дослідження предмета.

Предмет відображення як жанроутворювальний чинник має особливе значення лише для деяких жанрових типів текстів. Тому говорити про жанрову різноманітність журналістики, маючи на увазі лише предмет відображення, можна тільки в певних межах: на-приклад, нарис та інформаційна замітка містять один і той же предмет відображення. Цього не відбувається при порівнянні нарису з рецензією. Але це не применшує ролі предмета відображення як важливого жанроутворюваль-ного чинника.

Різні завдання, що їх журналісти ставлять перед собою, створюючи конкретні публікації, зумовлюють велику різноманітність якостей цих публікацій, що дає підстави віднести їх до різних жанрових груп. Коли основні характеристики тексту виникають як неминучий результат застосування якогось методу пізнання предмета, його жанрова приналежність багато в чому корегується ступенем розгорнутості та послідовності використання такого методу, глибиною проникнення з його допомогою в предмет відображення.

Важливу жанроутворювальну роль відіграють також персоніфікаційна та діалогічна форми. Застосування першої форми — обов'язкова умова появи монологічних жанрів: замітки, статті, рецензії тощо. Застосування другої — породжує матеріали діалогічних жанрів: інтерв';ю, прес-конференцію, брифінг тощо. Початкові форми можуть поєднуватися, ускладнюватися, синтезуватися. Тому виникають гібридні форми типу інтерв';ю-анкета, інтерв';ю-звіт та ін.

Кожний жанр має власні структуру, різновиди, характер та своєрідність; може бути схожий чи, навпаки, відрізнятися від інших жанровими текстовими типами за певними ознаками.

До відповідної жанрової категорії текст відносять із обов'язковим врахованням діалогічного циклу, за допомогою якого створено публікацію. Зазначимо, що суто діалогічні параметри журналістських жанрів можна ви-окремити, попередньо проаналізувавши загальновідомі жанрові ознаки.

Авторський задум, діалогічний цикл та діалогічна форма, а також чималий спектр жанрових ознак створюють підґрунтя для взаємодії комунікаторів, узгодження їхніх позицій, розкриття тематики, смислової наповненості, виразності й оздоблення контакту інтер-текстуальною канвою, вираження діалогічного характеру текстової комунікації. Саме спільна та багатовекторна робота цих категорій формує жанровий тип будь-якого журналістського твору політичної спрямованості.

Інформаційні жанри в кількісному співвідношенні становлять основну частину масових інформаційних потоків. У періодичній пресі, як і в ЗМІ загалом, такі тексти є головними носіями оперативної інформації, яка дозволяє аудиторії здійснювати постійний моніторинг найвизначніших подій у певній сфері суспільства, отримуючи інформацію за діалогічною формою питання (інформаційний запит) — відповідь (у вигляді інформаційного повідомлення). Тому головну роль в інформаційних жанрах виконує діалогічний цикл інформативний. Це породжує діалогічність із прямим характером. Але структурно містким інформаційним жанрам притаманне також використання прихованої діалогічності, що пояснюється специфікою деяких інформаційних жанрів: не тільки поінформувати цільову аудиторію про явище, подію, проблему, відому особу, а й оцінити динаміку повідомлюваного, спонукати читача до відповідної дії. Для цього журналісти залучають діалогічні цикли — оцінний і спонукальний.

Аналіз виявив політичні газетні тексти у жанрах: замітка, звіт, інтерв'ю, репортаж.

Вони побудовані за допомогою діалогічного циклу інформативний, містять питання (часто гіпотетично виражене) та відповідь, пряму діалогічність, незалежно від зовнішньої текстової побудови — монологічної чи діалогічної структури.

Традиційно в теорії журналістики названі жанри диференціюються за предметом, метою, методами, структурою. Для окреслення меж та визначення суті сучасних інформаційних жанрів політичної публіцистики, крім зазначених складових, потрібне дослідження інформаційних повідомлень за ознаками схожості/ відмінності з іншими піджанрами, жанрового характеру та своєрідності, структурних різновидів, діалогічних параметрів і наявності/відсутності міжтекстової діалогічності.

Проведений аналіз жанрів політичних газетних текстів показав, що жанр замітки— первинний інформаційний жанр — сконструйований за допомогою діалогічних циклів інформативний та оцінний Завдяки інформативному циклу побудовані різновиди замітки — інформативне та хронікальне повідомлення. Інформа-тивна діалогічна форма питання — відповідь розгортає структуру замітки — послідовну відповідь на питання: що відбулося? де? коли? чому? як? тощо. Оцінний діалогічний цикл бере участь у формуванні піджанру замітки критичне повідомлення та в змішаних інваріан-тах — видових текстових типах, де використовуються методи оцінки та порівняння повідомлюваної інформації. Загалом жанрові ознаки замітки утверджують її як суто інформаційний жанр, а відображена взаємодія смислових позицій має прямий діалогічний характер.

Звіт — це форма обміну інформацією в між-особистісних стосунках. Перші позиції в розгортанні діалогічних відносин смислових позицій жанру звіту посідають попередньо визначена журналістом мета та обрані для її втілення методи: інформування про предмет повідомлення; пояснення причин певної ситуації, проблеми, процесу; оцінка їхнього актуального стану; прогноз розвитку;план чи програма дій залежно від реальних ситуацій. Отже, процес обміну інформацією вибудовується за допомогою інформативного та оцінного діалогічних циклів.

Звіт поділяється на піджанри залежно від обговорюваних проблем, ситуацій, процесів, що існують у позатекстовому просторі як інформаційні запити аудиторії: інформаційний (прямий); проблемно-тематичний: звіт-пояснен-ня, звіт-оцінка, звіт-програма. Але первинною у звіті залишається інформаційна складова з прямим діалогічним характером текстових відносин.

Інформаційна сутність рєпортажу. з прямим характером діалогічних текстових відносин комунікаторів ускладнюється оцінкою інформації та спонуканням аудиторії до певних дій у відповідь. Діалогічні цикли оцінний та спонукальний, і, відповідно, прояв прихованої діалогічності залежать від мети й завдань жур-наліста-репортера: створити у реципієнтів відчуття присутності на місці події, викликати співпереживання читача, змалювати динаміку події, наочно та емоційно відобразити суть справи.

Серед інших жанрових ознак репортажу мета як передтекстовий журналістський задум посідає чільне місце, формуючи опосередковану діалогічну взаємодію смислових позицій і жанрові підтипи репортажу, а інформаційне підґрунтя жанру та безпосередня фіксація репортером-очевидцем результатів власних спостережень вимагають безпосередньої діалогічної взаємодії з читацькою аудиторією.

Інтєрв'ю — найпрозоріший у структурному відображенні текстової взаємодії смислових позицій журналістський жанр. Його будова (контакт комунікаторів у формі безпосереднього діалогу) залежить від предмета, завдань та методів інтерв';ю. Діалогічний характер інтерв';ю формують типологічні різновиди жанру: інтерв';ю-монолог, інтерв';ю-діалог, інтерв';ю-полілог (структурно); інтерв';ю-звіт, інтерв';ю-зарисовка, інтерв';ю-анкета, бліц-опитування, прес-конференція, брифінг (за смислом).

Аналіз піджанрів інтерв'ю дозволяє дослідити особливості застосування певного діалогічного циклу та відповідної діалогічної форми. Якщо в інтерв';ю-діалозі та інтерв';ю-полілозі контакт комунікаторів сконструйований за допомогою повнокомпонентних діалогічних циклів (текстова експлікація взаємодії обох смислових позицій), то інтерв';ю-монолог зазвичай демонструє діалогічну взає-модію комунікаторів через згорнуті діалогічні цикли (діалог автора з реципієнтом згорнутий у монологічну форму).

Типологічним різновидам жанру інтерв';ю притаманна як безпосередня, так і опосередкована діалогічна взаємодія комунікаторів. Пряма діалогічність відтворюється завдяки питально-відповідному комплексу та інформативному діалогічному циклу — основному для жанру інтерв';ю. Прихована діалогічність виражається при оцінюванні та спонуканні до відповідного процесу: під час запитання журналіст може програмувати аналітичний характер свого виступу, використовуючи оцінний і спонукальний діалогічні цикли. Опосередкована взаємодія спостерігається в полеміці між співрозмовниками, в умінні переконати, наполягаючи на власній думці; за умови застосування методу доказового міркування, оцінного аналізу, наявності авторського підсумку-висновку.

Уживання в інтерв';ю — єдиному з усіх інформаційно-публіцистичних жанрів — між-текстової діалогічності проявляється в діалозі між двома різними за походженням текстами та в піджанрі інтерв';ю-анкети, яке складається з ентимем (скорочених форм висновків). Останні виступають у формі логічних відтинків, кожний з яких містить низку висловлювань реципієнтів, і ці відповіді є аргументами на користь важливої тези або посиланнями з відповідними висновками.

Дослідження журналістських творів політичної спрямованості довело: інформування є процесом задоволення запитів читацької аудиторії, де питання — початок інформаційної взаємодії, а подальший його супровід оцінкою, аналізом, коментарем, висновками — продовження інформаційного процесу.

У створенні інформаційно-публіцистичних жанрів беруть участь інформативний, оцінний, спонукальний діалогічні цикли, де інформативний цикл слугує основним підґрунтям для повноцінного обміну інформацією.

Використання діалогічного інструментарію у вибудові інформаційних жанрів робить діалогічність засадничою рисою політичної газетної комунікації. Журналіст повинен володіти комплексом методів і засобів вира-ження текстової діалогічності в інформаційних жанрових типах, уміти оперувати ним.

У будь-якому з інформаційних жанрів насамперед задовольняється інформаційний запит читацької аудиторії. Далі для ефективної взаємодії смислових позицій формується необхідний настрій інформації із суб';єктно-оцінним забарвленням. Це відбувається завдяки застосуванню діалогічного інструментарію та за допомогою спектру журналістико-знавчих ознак.

Важливо підкреслити, що прагнення сучасного суспільства до якісної комунікації та плідного діалогу вимагає від політичної публіцистики невгамовної журналістської творчості, професійного пошуку, коректного використання журналістикознавчого та діалогічного комплексу інструментів. Непрофесійний підхід та необачливе сполучення в межах одного твору елементів різних жанрів можуть негативно вплинути на внутрішні перетворення та зовнішні рамки жанрових типів політичних газетних текстів.

1.Дускаева, Л. Р. Диалогическая природа газет- ных речевых жанров : дисс. ... д. филол. н. - Спец. 10. 01. 10. / Л. Р. Дускаева. - Пермь, 2004. - 359 с.

2.Кучинский, Г. М. Мышление и диалог / Г. М. Кучинский. - Минск : Изд-во БГУ, 1983. - 190 с.

3.Ученова, В. В. Современные тенденции развития журналистских жанров // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 10. : Журналистика. - 1976. - № 4.

4.Шостак, М. И. Журналист и его произведение / М. И. Шостак. - М., 1998.

5.Тертычный, А. А. Аналитическая журналистика: познавательно-психологический подход / А. А.Тертычный. — М., 1998.

6.Кройчик, Л. Е. Система журналистских жанров // Основы творческой деятельности журналиста / под ред. С. Г. Корконосенко. — С.Пб., 2000. — С. 125—168.

7.Тертычный, А. А. Жанры периодической печати : учеб. пособ. — М. : АспектПресс, 2000.

8.Вартанов, Г. І. Основи теорії журналістики : конспект лекцій / Г. I. Вартанов, В. I. Шкляр. — К. : МІЛП, 1996. — 56 с.