На підставі довідкової літератури проаналізовано та відредаговано ненормативне вживання лексем "викликати" і "зустрічатися" на сторінках періодичних видань. Зосереджено увагу на поясненні значень цих слів у "Великому тлумачному словнику сучасної української мови".
Ключові слова: лексема, ненормативне вживання, газетні матеріали, словники.
The article is based on nonnormative using of lexemes "to call" and "to meet" which were analysed and edited in periodicals. We have focused our attention on the explanation of the words meanings in "Great explanatory dictionary of modern Ukrainian language".
Keywords: lexeme, nonnormative using, newspaper materials, dictionaries.
На основании справочной литературы проанализировано и отредактировано ненормативное употребление лексем "вызывать" и "встречаться" на страницах периодических изданий. Обращено внимание на объяснение значений этих слов в "Большом толковом словаре современного украинского языка".
Ключевые слова: лексема, ненормативное употребление, газетные материалы, словари.
Одна з особливостей періодичних видань – оперативність. За короткий термін журналісти намагаються зібрати, опрацювати і донести до читача відповідну інформацію. Іноді оперативність вимірюється годинами, навіть хвилинами. Тож часу на роботу зі словом, на пошук відповідника у певному контексті обмаль.
Літературні редактори газет якомога швидше повинні відредагувати ті матеріали, що "йдуть у номер". Якщо редактор видавництва здебільшого має можливість попрацювати зі словниками у видавництві чи в бібліотеці, обдумувати вживання відповідного слова, то в газеті на таку розкіш часу не залишається.
Мова газет наближена до розмовної. "Аналіз журналістських текстів засвідчує випадки функціонування ненормативних мовних [1, 53], що потребують досліджень. Адже "ненормативне написання зумовлює неправильне сприйняття і розуміння контексту" [1, 53]. Журналісти, як і актори, лектори, вчителі, викладачі "не мають права на помилки... бо їхнє слово повинно бути взірцем для решти громадян України" [2, 10].
На мовленнєві неточності зосереджують увагу у своїх працях Б. Антоненко-Давидович [3], Т. Бондаренко, П. Дудик [4], А. Капелюшний, А. Коваль, Л. Мацько та Л. Кравець [5], Н. Непийвода, О. Пономарів [2], В. Русанівський, О. Сербенська, М. Яцимірська та ін. Зокрема П. Дудик зазначає, що "кожне слово у будь-якому поєднанні з іншими словами потрібно вживати в його найусталенішому значенні, бо тільки точне формулювання думки найповніше відповідає ситуації та меті мовлення" [4, 307].
У газетах читаємо "викликати захворювання", "телефони зустрічаються". Та чи відповідають ці словосполучення нормам української мови? На підставі довідкової літератури проаналізуємо та відредагуємо ненормативне вживання лексем "викликати" і "зустрічатися".
Як видно з газетних матеріалів, є труднощі у вживанні лексеми "викликати". Наприклад, читаємо: "Хоча в західних областях скоро з'явиться нова хвиля тепла, що викличе незначне підвищення температури" (Експрес. – 2006. – 7–14 груд.); "Немає елементарної інформації, що, відповідно, викликає вже не тільки дискусії, а й суперечки щодо того, скільки мігранти заробляють і скільки надсилають чи привозять в Україну"; "<...> я мимоволі продовжив спостереження. Це було викликано появою в коридорі вагонного провідника..." (Дзеркало тижня. 2007. – 21–27 квіт.); "<...> це призводить до підвищення ризику захворювань, викликаних уживанням недоброякісної води; по-третє, розширення знань про наслідки захворювань, викликаних "водним чинником"..." (Дзеркало тижня. – 2007. – 16–22 черв.); "Причина може викликати нервовий тик..." (Дзеркало тижня. – 2007. – 2–8 черв.); "Статут у його нинішньому вигляді викликав безліч скарг з боку місцевої опозиції..."; "Саме це – зміст нового статуту, те, чому він прийнятий у такому вигляді і кому це, на думку супротивників нової редакції, потрібно – і викликало різку негативну реакцію з боку опозиційних харківській владі політичних і громадських організацій"; "Це єдиний пункт, який не викликав суперечок"; "Якусь частину білків вона [дитина. – М. Р.] отримує, та не настільки ж велику, аби так змінювати поведінку, викликати таку агресію" (Дзеркало тижня. – 2007. – 7–13 лип.); "Будь-які незжиті батьками страхи, сумніви й тривоги можуть негативно впливати на дитину, викликати в неї усілякі психосоматичні розлади..." (Дзеркало тижня. – 2007. – 28 квіт. – 11 трав.); "Погодьтеся, років 20 тому такі речі викликали б шквал обурення з боку громадськості..."; "Людям, які страждають на алергійні захворювання, методи ароматерапії треба використовувати обережно, проте якісна ефірна олія рідко викликає побічну алергійну дію" (Дзеркало тижня. – 2007. – 12–18 трав.); "А нервова реакція ЗМІ, мабуть, викликана не тим, що Україна усього за місяць перевершила цілий річний ліміт інфляції..." (Дзеркало тижня. – 2007. – 13–19 жовт.).
У тритомному російсько-українському словнику до лексеми "вызывать" наведено такі відповідники: "(кого-что) викликати <...> (приглашать – еще) прикликати <...> (служить причиной чего-л. – еще) спричиняти и спричинювати <...> (порождать – еще) породжувати <...> (возбуждать – еще) збуджувати... вызывать к жизни – викликати, викликати до життя; вызывать на разговор – викликати, викликати на розмову; вызывать на соревнование – викликати, викликати на змагання; вызывать радость – викликати, викликати (породжувати, породити, збуджувати, збудити) радість; бомба вызвала пожар – бомба спричинила пожежу, бомба спричинилася до пожежі" [7, 235–236].
В "Українсько-російському словнику" "викликати" подано у таких словосполученнях: "викликати до себе підозру", "викликати у кого здивування", "викликати тривогу в кого", "це не викликає найменшого сумніву" [7, 69–70]. А в "Російсько-українському словнику наукової термінології. Суспільні науки" читаємо: "викликати в суд (до суду)", "викликати на змагання" [8, 84].
У навчальному посібнику "Культура української фахової мови" написано, що "викликати можна овації, захоплення, радість, не можна протест, хворобу" [5, 115]. Науковці зазначають, що "викликають" радість, гнів, захоплення, обурення [10, 85–86]; не "зливи викликають повені", а "зливи спричиняють повені" [11, 72].
Святослав Караванський у словнику складної лексики до лексеми "вызывать" подає такі відповідники: "(крах) призводити до, (сумніви) будити; вызывать беспокойство, занепокоювати; вызывать головокружение, паморочити (голову); вызывать неудовольствие чье, гладити проти шерсти кого <...> вызывать переполох, зчиняти бучу <...> зто вызывается многими причинами, на це є багато причин..." [12, 74].
Отже, у вищенаведених реченнях замість "викликати", на нашу думку, правильно писати "спричиняти", "зумовлювати", "приводити до", "призводити до". Зазначимо, що не "куріння може викликати захворювання на рак", як пишуть у рекламах цигарок, а "куріння може спричинити захворювання на рак" або "куріння може призвести до захворювання на рак".
Під час читання журналістських текстів виявляємо ненормативне вживання дієслова "зустрічатися": "Перша письмова згадка про квас зустрічається в літописі 989 року" (Дзеркало тижня. – 2007. – 16–22 черв.); "У пресі можна зустріти повідомлення, що сільське господарство, насамперед тваринництво, дає майже третину всіх викидів вуглекислого газу в атмосферу" (Дзеркало тижня. – 2007. – 7–8 черв.); "Яскраві" телефони зустрічаються в користувачів "Інтертелекому" та милих СD МА-операторів, проте працюють вони там як 2 G – термінали" (Дзеркало тижня. – 2007. – 7–13 лип.); "Стометрівка (цієї назви не зустрінете на жодній карті Львова, однак почуєте не раз..."; "Пироги (це слово можна зустріти в меню) – вареники" (Високий Замок. – 2006. – 28 верес.); "Цікаво, що такі самі пейзажні мотиви зустрічаються майже в кожнім творі Гейсбрехта Лейтенса"; "Якби ми не знали, що під деревом біля вогнища зображені цигани (подібні фігури у незвичному одязі – яскравих накидках і тюрбанах зустрічаються на багатьох творах Гейсбрехта Лейтенса), можна б було припустити, що художник зобразив відпочинок трьох волхвів"; "Важливим також є те, що на київській картині присутній повний комплекс клейм, який зустрічається доволі рідко й може слугувати еталоном під час порівнювання з іншими роботами Гейсбрехта Лейтенса" (Дзеркало тижня. – 2007. – 12–18 трав.).
Можливо, це пов'язане з тим, що у "Великому тлумачному словнику сучасної української мови" до лексеми "зустрічатися", крім значень "1. з ким, кому і без додатка. Зближатися, сходитися один з одним, рухаючись навпроти. // Зближаючись, торкатися <...> Стикатися з ким-небудь у житті, в роботі... 2. з ким. Сходитися разом, бачитися де-небудь. // тільки недок. Разом проводити час, разом бувати де-небудь. // Збиратися з ким-небудь у якомусь місці для бесіди, на нараду і т. ін. // Сходитися де-небудь для бою, збиратися для змагання і т. ін. (про армії, спортивні команди і т. ін.). // тільки док. рідко. Познайомитися з ким-небудь" [9, 483], подано "Траплятися на чиєму-небудь шляху, десь, у якомусь місці. // безос. І! Стикатися з <...> чим-небудь у житті, в роботі. // перен. у сполуч. зі сл. Труднощі, перешкоди і т. ін. Зазнавати чого-небудь, відчувати щось. // перен. Виявляти під час читання, внаслідок дослідження і т. ін." [9, 483], що не відповідає нормам української мови. Ненормативною також є конструкція "зустрівши труднощі" [12, 67]. Бо, як зауважує Б. Антоненко-Давидович, "дієслово зустрічатися (зустрітися) має вужче значення, ніж відповідне російське встречаться; його слід ставити там, де справді йдеться про зустріч когось із кимось: "Павленко зустрівся з ним на партзборах" тощо.
Коли треба шукати українського відповідника до російського слова встречаться в значенні дієслів попадаться, наталкиваться, тоді слід уживати інших наших дієслів. Ось вони: траплятися ("Села траплялися все рідше, а далі перед ними розіслався широкий степ"), попадатися ("Чи газета попадається, чи книжка – біда неписьменному"), бувати ("Бувають і в нас такі дурила, що нап'ється на копійку, а нашкодить на карбованця"...), натрапити ("Ми сміялись із радощів, що натрапили таких гарних людей"), надибати ("Чудові були пущі. Тепер таких і не надибаєш, бо таких уже нема")" [3, 115–116].
З огляду на це у вищенаведених реченнях треба було написати "згадка є в літописі"; "трапляються (або можна натрапити на) повідомлення"; "телефони є (або трапляються)"; "назви не побачите (або не прочитаєте, не написані на карті)"; "можна прочитати (або зазначені) в меню"; "мотиви є (наявні або можна простежити)"; "подібні фігури трапляються (можна побачити або є)"; "комплекс трапляється досить рідко"; який не "присутній на картині", а "зображений", "є", "наявний" чи "можна побачити", бо "відсутніми не можуть бути речі, які відповідно не бувають і присутніми" [3, 190].
На підставі вищезазначеного маємо висновок:
1. На позначення дії, що стала причиною чого-небудь, треба вживати лексеми "спричиняти", "зумовлювати", "приводити до", "призводити до", а не "викликати".
2. Коли не йдеться про зустріч когось із кимсь, треба вживати не "зустрічатися", а "бувати", "траплятися", "стикатися", "натрапляти".
Журналістам, видавцям треба пам'ятати, що "кожна помилка автора, редактора чи диктора завдає великої шкоди справі боротьби за підвищення культури мовлення" [10, 52].
Ще 1936 року автори журналу "Рідна мова" зосереджували увагу на значенні неграмотного написання газетних матеріалів: "Неправильно написане слово, або нелітературний термін, лишаються в нашім умі так само, як і правильні слова. Отже, ми, хочемо чи не хочемо, як тільки прочитаємо, то несвідомо навчаємось неправильних слів, нелітературної мови. Пізніш, якщо хочемо йти з духом часу, мусимо ці небажані слова переучувати. Яка тут страта часу й енергії, і скільки плутанини!" [13, 300–301].
Сьогодні ця проблема ще актуальніша. Ненормативне вживання лексем на сторінках газет, на нашу думку, зумовлене в деяких випадках незнанням правильних відповідників, а також труднощами, що виникають у пошуках відповідного слова. Редактори, які щодня працюють зі словниками та іншою довідковою літературою, і мають чималий досвід роботи зі словом, повинні співпрацювати з філологами, мовознавцями у написанні словників-порадників, словників-помічників на допомогу журналістам, працівникам редакцій. Це сприятиме вилученню з журналістських текстів ненормативних конструкцій.
З огляду на важливість порушена проблема потребує подальших досліджень.
1.Шитик, Л. В. Синкретичні мовні помилки: до постановки проблеми // Вісн. Черкас. ун-ту. Сер.: Філологія. – 2002. – Вип. 29. – С. 52–57.
2.Пономарів, О.Культура слова: Мовностилістичні поради : навчальний посібник. – О. Пономарів. – 2-ге вид., стереотип. – К., 2001.
3.Антоненко-Давидович, Б.Як ми говоримо / Б. Антоненко-Давидович. – К., 1991.
4.Дудик, П. С.Стилістика української мови : навч. посіб. – К., 2005.
5.Мацько Л. І.Культура української фахової мови / Л. І. Мацько, Л. В. Кравець. – К., 2007.
6.Русско-украинский словарь: в 3 т. – 2-е изд. – К., 1980–1981.
7.Українсько-російський словник/ уклад. : В. С. Ільїн, К. П. Дорошенко, П. Левченко та ін. – 4-те вид. – К., 1976.
8.Російсько-український словник наукової термінології: Суспільні науки / Й. Ф. Андерш, С. А. Воробйова, М. В. Кравченко та ін. – К., 1994.
9.Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та СD ) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь, 2007.
10.Коваль, А. П.Особливості мови і стилю засобів масової інформації. / А. П. Коваль, Г. Я. Солганик, О. Ф. Пінчук та ін. – К., 1983.
11.Волощак, М.Неправильно-правильно. Довідник з українського слововживання: За матеріалами засобів масової інформації. – К., 2003.
12.Караванський, С. Російсько-український словник складної лексики. – К., 1998.
13.Шклянка, І. Канадійська часописна мова. Шкоди від мовного хаосу в Канаді // Рідна мова. – 1936. – Ч. 7. – С. 297–304.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові