Ласкаво просимо

Досліджується спектр тематичного розмаїття висвітлення синтезу релігії та екології у публікаціях природоохоронної, релігієзнавчої та релігійної преси. Ґрунтуючись на одержаних результатах дослідження висувається деталізована пропозиція щодо впровадження на сторінках аналізованих видань постійної природоохоронної рубрики з оригінальною, тематично гармонізованою релігійною складовою.

Ключові слова:журналістика, журналістикознавство, преса, екологія, релігія, релігієзнавство, синтез, екологічна проблематика, навколишнє природне середовище

Here we study the subjects diversity range in coverage of religion and ecology synthesis in publications of environmental, theological and religious mass media. Relying on the study results, we make a detailed suggestion as to founding at editions under analysis a regular environmental item with an unconventional, harmonized with the subject, religious component.

Keywords: journalism, science of journalism, the press, ecology, religion, science of religion, synthesis, ecological problems, environment.

Исследуется спектр тематического разнообразия освещения синтеза религии и экологии в публикациях природоохранной, религиеведческой и религиозной прессы. Исходя из полученных результатов исследования выдвигается детализированное предложение относительно внедрения на страницах анализируемых изданий постоянной природоохранной рубрики с оригинальной, тематически гармонизированной религиозной составляющей.

Ключевые слова:журналистика, журналистикознавство, пресса, экология, религия, религиеведение, синтез, экологическая проблематика, окружающая естественная среда.

Церква дедалі активніше долучається до природоохоронного процесу. З останніх прикладів — включення Ватиканом забруднення навколишнього середовища до переліку "смертних гріхів" [1, 12]. Природоохоронні, релігіє-знавчі та релігійні видання доволі активно висвітлюють співпрацю захисників довкілля з церквою, яка може набувати різних, іноді дуже несподіваних форм. Тож тематично різноманітні, хоча поки що мало вивчені маємо публікації щодо спільних кроків релігійних та природоохоронних організацій. Цим пояснюється неабияка актуальність нашої теми.

Об'єктом дослідження є публікації природоохоронної, релігієзнавчої та релігійної преси, в яких висвітлюється синтез релігії та екології. Предметом дослідження є спектр тематичного розмаїття згаданих публікацій.

Мета дослідження — визначити тематичну структуру публікацій природоохоронної, релі-гієзнавчої та релігійної преси з висвітлення співпраці релігійних і природоохоронних організацій; ґрунтуючись на одержані результати окреслити шляхи тематичної гармонізації таких публікацій.

— тематично структурувати публікації природоохоронної, релігієзнавчої та релігійної преси, в яких висвітлюється синтез релігії та екології;

З— ґрунтуючись на одержаних результатах дослідження, подати деталізовану пропозицію щодо впровадження на сторінках аналізованих видань постійної природоохоронної рубрики з оригінальною, тематично гармонізованою релігійною складовою.

Новизна цього дослідження визначається відсутністю в українському журналістико-знавстві ґрунтовних наукових праць, в яких вивчається саме спектр тематичного розмаїття публікацій преси з висвітлення співпраці релігійних і природоохоронних організацій. Піонером журналістикознавчих досліджень у царині висвітлення синтезу релігії та екології у ЗМК є О. Бєляков. Його наукова стаття "Вплив релігії на формування екологічної свідомості" [2] — перша журналістикознавча праця на цю тему. О. Бєляков посилається також на церкву серед джерел екологічної інформації у кандидатській дисертації [3, 46—48], монографії [4, 53—54] та навчальному посібнику [5, 42]. Автор цих рядків досліджував висвітлення синтезу релігії та екології у пресі у своїй магістерській праці [6]. Нині працює над цією темою в межах кандидатської дисертації. Що ж до вивчення безпосередньо спектру тематичного розмаїття цієї проблематики в пресі — то ця ніша поки що взагалі не заповнена.

Спробуємо розділити масив публікацій із висвітлення синтезу релігії та екології на окремі тематичні блоки, проілюструвавши їх конкретними прикладами.

1. Тварини як масовокомунікаційна аудиторія релігійних проповідників. Звучить неймовірно, але у світових релігіях — буддизмі, християнстві та ісламі — існує традиція проповідувати не тільки людям, а й тваринам!

Коріння особливих стосунків християнства з природою сягає щонайменше третього століття, коли жив святий мученик Мамант. За переказами, біля його житла збиралися звірі з навколишньої пустелі й слухали читання Святої Євангелії. Харчувався Мамант молоком диких кіз і ланей. Коли ж цього чоловіка віддали на розтерзання хижим звірам, ті не зачепили його [8, 62].

На подібне натрапляємо у старовинній легенді про суфійську святу Хазрат Рабій Басрі (суфізм — містична течія в ісламі як у шиїзмі, так і в сунізмі [9, 342]). Ця жінка постійно приходила на вкриту лісом гору помедитувати. Тим часом навколо святої збиралися всі лісові звірі і насолоджувалися її товариством [10, 89].

2. Небесне заступництво за природоохоронний рух. Засновник католицького чернечого ордену міноритів (менших братів) Франциск Ассизький (жив наприкінці XII — на початку XIII ст.) пішов далі: проповідував не тільки птахам і звірам, — а й рослинам [11, 27]. Прикметно, що йдеться не про маргіналізованого дивака: Франциск Ассизький — одна з ключових постатей католицької церкви. У 1980 р. за шанобливе ставлення до навколишнього природного середовища Ватикан визнав його заступником екологів [2, 9]. А 1986 р. на батьківщині Франциска Ассизького, в італійському місті Ассиз, за ініціативою Всесвітнього фонду дикої природи (WWF) були зібрані лідери буддизму, християнства, індуїзму, ісламу та юдаїзму, які разом з представниками природоохоронних організацій заснували Альянс релігій і захисту природи [12, 79].

3. Тваринні та рослинні алегорії в релігіях. Релігійна література — та ж таки християнства — багата на тваринні та рослинні алегорії. Чи не найвідомішою з них є голуб як алегорія Святого Духа. А також риба як алегорія раннього християнства: у ті часи охрещених через занурювання у воду людей називали саме рибами, грецькою мовою "іхтіс". До того ж, "іхтіс" є ще й абревіатурою: Ісус Христос, Божий Син, Спаситель [13, 57].

Не дивуйтеся, коли побачите на старовинній іконі... пелікана — це надзвичайно красива алегорія Ісуса Христа. За легендою, під час посухи згаданий птах розриває дзьобом груди й рятує власною кров'ю своїх пташенят [13, 58]. Цікаво, що сюжет цей поширився як у православній, так і в католицькій традиції. Зокрема, він був присутній на іконостасі Успенського собору Києво-Печерської лаври, а нині ми можемо знайти пелікана на бічному вівтарі київського костелу Святого Олександра [14, 29—30].

Чи не кожному з нас доводилося бачити зображення оленя, що прямує до джерела — це алегорія духовної спраги, шляху до Бога [13, 61]. Варто зазначити, що олені в цій статті згадуються вже вдруге: вперше у розповіді про зародження буддизму — нині у контексті християнства. Що це — випадковість, чи, може, різні релігії не такі вже й різні?

Цікаво, що троє з чотирьох Євангелій (а разом з ними й відповідні євангелісти) мають тваринні алегорії: орел — Євангелія від Івана [13, 61]. Віл — Євангелія від Луки. А лев — Євангелія від Марка [13, 62]. До речі, царя звірів із німбом над головою зображено на гербі Венеції. Адже євангеліст Марк — покровитель цього міста, серцем якого є площа Святого Марка зі знаменитим Собором Святого Марка на ній [15, 12].

Щодо рослинних алегорій, то у християнстві це насамперед виноградне гроно — символ євха-ристійної кровної жертви (за нагоди придивіться у церкві до різьблень на іконостасі — там часто можна побачити саме виноград) та пальмова гілка — символ перемоги над смертю [13, 63]. До речі, пальма особливо шанується й мусульманами, адже пророк Мухаммед казав: "Деякі рослини благословенні як мусульмани, особливо пальма" [16, 106].

4. Тварини, що одержали статус "священних". Вражає традиція українців: першою на Великдень розговляти корову спеціально освяченим для неї в церкві окрайцем житнього хліба. А одна зі старовинних молитов нашого народу починається словами: "Дай, Боже, здоров'я корові" [17, 6].

На Житомирщині білого лелеку досі називають буслом. Виявляється, Бусел — це божество з української міфології, син Буса. За легендою, Бусел перевтілився в білого лелеку й приніс нашим предкам виноградну лозу з гроном, чим урятував їх від голоду. Відтоді цей красивий і благородний птах став священним в українців [9, 66]. Цікаво, що білий лелека набув "священного статусу" і nематичне розмаїття публікацій преси з висвітлення синтезу релігії та екології серед мусульман. За арабським повір'ям, у цих птахів перевтілюються душі тих мусульман, які за свого життя жодного разу не здійснили передбаченого Кораном паломництва в Мекку, до гробу пророка Магомета. Вони вимушені робити це вже після смерті в образі птахів. Тому кожен, хто вбив лелеку, вважається вбивцею [18, 23].

А чого вартий культ вужа, що подекуди й досі існує на Волині. Цю незлобливу тваринку держать у хаті, поять молочком, усіляко оберігають... і вірять, що від неї залежить родинне щастя та достаток [19, 8].

Є в українців і священні комахи. Йдеться, звісно, про бджіл. Президент Віктор Ющенко в одному зі своїх інтерв'ю "Україні молодій" назвав бджільництво напівдуховною сферою та згадав давні народні ікони, на яких сльози Ісу-са Христа зображені у вигляді бджілок [20, 9]. На старовинних українських пасіках можна знайти ікону Зосима та Саватія — святих покровителів бджіл [21, 8].

А ось за своїх коней козаки молилися святому Кононові [22, 10]. В українців зовсім немає традиції споживати конину. Адже ці тварини у нас споконвіку помирали власною смертю — підняти ножа на коня й нині вважається гріхом навіть серед професійних різників.

Цікаво, що в християнстві є приклади того, коли тварини є взірцем для наслідування віруючим. Згадаймо крилатий вислів самого Ісуса, адресований апостолам, про який ми дізнаємося з Євангеліє від Матвія: "Будьте мудрі, як змії, та смиренні, як голуби" (Матв., 10:16) [23, 198].

Тварини були свідками й народження Ісуса. Чи не на кожній іконі "Різдва Христового" можна побачити вола та віслюка. Ці істоти зображені не просто так. Коріння цієї традиції зображувати їх поряд із божественним немовлям вбачають у пророцтві Ісаї: "Віл знає володаря свого, і осел — ясла господаря свого; а Ізраїль не знає (Мене), народ Мій не розуміє" (Іс., 1:3) [24, 8].

5. Так звані священні природні об'єкти. Мабуть, ніщо не єднає релігію з екологією так сильно, як ставлення до води. Адже чисте джерело — одна з найграндіозніших та найкрасивіших трансрелігійних алегорій. Скажімо, в київського поета Юрія Титова (який пересувається у візку) є такі прекрасні рядки: "Господь! / Не дай мне заблудиться / В неверье, в грусти и в тоске. / А дай воды святой напиться / В прозрачном, чистом роднике!" [25, 15]. Водночас боротьба за чисту воду є однією з найбільших проблем сучасної екології.

Ціла низка водних об'єктів одержала статус священних: згадайте колодязь Якова в Сихарі [26, 8] чи джерело Благовіщення в Назареті [27, 8]. Не бракує подібних пам'яток і в Украї- ні — до прикладу, на території Головчинського Спасо-Преображенського жіночого монастиря на Хмельниччині особливо шанується джерело преподобного Онуфрія [28, 8]. Варто згадати й ікону Божої Матері "Живоносне Джерело", на честь якої в Одесі нині будується собор [29, 3].

ВНа теренах України є сотні криниць, що одержали в народі статус священних. Величезний вклад у їх вивчення робить відомий журна-ліст-природоохоронець Олег Листопад. Особливого статусу можуть набувати не тільки водні, а й інші природні об'єкти. Скажімо, гори — згадаймо Синай, Фавор, Афон. До речі, гори та печери наділені сакральними властивостями в багатьох релігіях.

6. Роль сакральної архітектури у справі збереження рідкісних видів тварин. Такий аспект синтезу релігії та екології видається майже фантастикою, але він справді існує. Скажімо, деякі рідкісні тварини упродовж століть призвичаїлися селитись на дзвіницях. Тож при-родоохоронці ведуть діалог із віруючими задля того, аби ті з розумінням ставилися до незвичного сусідства [30, 146].

. Синтез релігії та природи в еротичних культах. Звучить доволі дивно, але синтез релігії та природи знаходить своє відображення... і в еротичних культах: "Віра у спорідненість чи інтимну близькість людини з певними видами тварин або рослин стала ядром так званого статевого тотемізму. У багатьох народів збереглися міфи про зв'язок жінки з твариною, від якої в неї народжується дитина. Зокрема міфи, де жінка приваблює тварину чоловічої статі, а чоловік — жіночої, вельми поширені серед народів Півночі" [31, 45].

8. Синтез релігії та екології у прикметах. Релігійний та природоохоронний світи переплітаються навіть у народній прикметі, пов'язаній із церковними святами преподобного Симеона Стовпника і матері його Марфи (14 вересня) та Стрітення Господнього (15 лютого). Вважається, що від Семена до Стрітення не повинно бути грози. Якщо ж вона трапиться — це ознака негараздів у природі [32, 9].

9. Символічне єднання природи та церкви. Напрочуд символічною є ситуація з трьохсотлітнім дубом у Чернігові. Виявляється, що від збереження цієї пам'ятки природи напряму залежить збереження найвищої в Європі підземної церкви святого Феодосія. Дуб своїм корінням тримає купол унікальної підземної пам'ятки сакральної архітектури й акустичного мистецтва. Коли старе дерево почало трухлявіти, — над церквою нависла загроза: якщо дуб загине, його коріння згниє й через утворені в ґрунті "капіляри" до храму потраплятиме вода, що вкрай небезпечно. Тож старезного дуба старанно лікують і просять науковців допомогти продовжити вік дерева [33].

10. Практична спільна праця релігійних і природоохоронних організацій на сучасному етапі. Нині у світі практична співпраця релігії та екології — доволі потужний напрям. Релігійні організації ініціюють та фінансують природоохоронні програми, беруть під свою опіку види флори та фауни, що зникають. На жаль, в Україні широкий загал ще мало поінформований про таке співпробітництво. Найактивніше цю прогалину заповнює "Гуманитарный экологический журнал" Київського еколого-культур-ного центру, очолюваного знаним природо-охоронцем Володимиром Борейком. Ще Папа Іван Павло ІІ у своїх роздумах щодо навколишнього природного середовища долучив злочин проти довкілля до гріхів, що волають до Неба. Тобто прирівняв руйнування природи до навмисного вбивства людини та інших найтяжчих проступків [34, 8]. Минулого року українські католики зініціювали проведення в Ужгородській богословській академії імені блаженного священномученика Теодора Ромжі міжнародної наукової конференції "Церква і навколишнє середовище: європейський досвід та українські перспективи". До роботи конференції долучилися представники різних релігій та конфесій, а також низка організацій, що вже у своїх назвах поєднують релігійну та екологічну складові: Католицький екологічний форум Європи, Європейська християнська енвайроментальна мережа, Міжнародне соціально-екологічне об'єднання "Відповідальність за створіння". Свій екологічний напрям презентувала також Європейська єпископська конференція [35, 8]. Такий інтерес католиків до проблем довкілля не випадковий, адже в "Компендіумі соціального вчення Церкви" є розділ "Захист навколишнього середовища" [36, 298—319]. "Основи соціальної концепції Української православної церкви" (так само, як і "Основи <...> Руської православної церкви") містять розділ "Церква та проблеми екології". А Патріарх Української православної церкви Київського Патріархату Філарет називає екологічну проблему найсерйознішою проблемою сучасного світу й закликає шукати її розв'язання у духовному відродженні людської особистості [37, 31].

Проведене дослідження дає підстави говорити, що публікації з висвітлення синтезу релігії та екології на сторінках природоохоронної, релігієзнавчої та релігійної преси мають доволі широкий тематичний спектр. Одначе про певну повноту його представлення в конкретному аналізованому виданні можна говорити тільки щодо "Гуманитарного экологического журнала". В інших виданнях ця тематика висвітлюється фрагментарно, можливо навіть випадково. Очевидно, тут є простір для розвитку та гармонізації висвітлення синтезу релігії та екології. Найвдаліший варіант — запровадити відповідну рубрику, за яку відповідала б конкретна людина в редакції. Тоді можна говорити про планування, всебічність та перспективність висвітлення цієї напрочуд цікавої й актуальної проблематики. А значить — сподіватися на інтерес та вдячність читачів.

В українському журналістикознавстві вже є деякі напрацювання з висвітлення синтезу релігії та екології у ЗМК. Насамперед ідеться про згаданий доробок О. Бєлякова, а також дослідження згаданої теми автором цих рядків. Водночас, актуальність проблем довкілля, роль церкви у їхньому вирішенні та роль ЗМК в інформуванні суспільства щодо такої співпраці вимагає від журналістикознавців активізації зусиль у вивченні цієї теми, адже чимало її аспектів досі чекають на опрацювання науковців.

Дослідження спектру тематичного розмаїття висвітлення синтезу релігії та екології у публікаціях природоохоронної, релігієзнавчої та релігійної преси дозволило виокремити десять тематичних блоків: тварини як масовокому-нікаційна аудиторія релігійних проповідників; небесне заступництво природоохоронного руху; тваринні та рослинні алегорії в релігіях; тварини, що одержали статус священних; так звані священні природні об'єкти; роль сакральної архітектури в справі збереження рідкісних видів тварин; синтез релігії та природи в еротичних культах; синтез релігії та екології у прикметах; символічне єднання природи та церкви; практична співпраця релігійних і природоохоронних організацій на сучасному етапі. Найширше з аналізованих видань цей спектр представлено на сторінках "Гуманитарного экологического журнала".

Ґрунтуючись на одержаних результатах дослідження висувається деталізована пропозиція щодо впровадження на сторінках аналізованих видань постійної природоохоронної рубрики з оригінальною, тематично гармонізованою релігійною складовою. За серйозного професійного підходу вона здатна стати справжньою окрасою видання, ефективним інструментом у боротьбі за увагу читачів.

 

1. 1. Микульський, О. Чим більший перелік гріхів, тим легше тебе тримати в руках // Газета по-українськи. — К., 2008. — 14 берез. — С. 12.

2. Беляков, О. О. . Вплив релігії на формування екологічної свідомості // Образ. — Вип. 5. — К., 2004. — С. 5—10.

3. Беляков, О. О. Н. Комунікація як інструмент екологічної політики (на прикладі порівняльного тематичне розмаїття публікацій преси з висвітлення синтезу релігії та екології України та Німеччини) : дис. ... к. філол. н. : 10. 01. 08 / О. О. Беляков ; Київський ун-т ім. Т. Шевченка. Інститут журналістики. — К., 1999. — С. 183.

4. 4. Беляков, О. О Масова комунікація та екологічна політика : монографія / О. О. Беляков. — К. : ВПЦ "Київський університет", 2001. — 149 с.

5. . Беляков, О. О. Екологічна проблематика в засобах масової інформації : навч. посіб. / О. О. Беляков. — 2-ге вид., допов. і перероб. — К. : ВПЦ "Київський університет", 2003. — 186 с.

6.<>i>Хомінський, С. Й.Екотеологічні публікації на сторінках українських журналів "Людина і світ" та "Гуманитарного экологического журнала" (1999— 2004 рр.). : дипломна роб. студ. магістратури : 10.01.08 / С. Й. Хомінський ; Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут журналістики. — К.,2005. — 99 с.

7. Вайнтруб, І. Буддизм // Людина і світ. — К., 1998. — № 2. — С. 41—46.

8. Мученик Мамант . Живой родник. — Донецк,2007. — № 9—10. — Сент.—окт. — С. 62.

9. Шевченко, В. М. Словник-довідник з релігієзнавства / В. М. Шевченко. — К.: Наукова думка,2004. — 560 с.

10. Роузен, С. . Уважение к жизни в мировых религиях // Гуманитарный экологический журнал. — К., 2006. — Т. 8. — Вып. 2 (21). — С. 86—94.

11. Кинсли, Д. Христианство и экология: за и против // Гуманитарный экологический журнал. — К., 2003. — Т. 5. — Вып. 1—2. — С. 18—29..

12. . Альянс религий и защиты природы Гуманитарный экологический журнал. — К., 2002. — Т. 4.— Вып. 2. — С. 79.

13.Степовик, Д. Символи й алегорії в катакомбній Церкві // Православний вісник. — К., 2000. — № 9—10. — С. 55—65.

14. Пархоменко, І. "Христос — лоза виноградна" // Людина і світ. — К., 1995. — № 12. — С. 29—30.

15. Дзядевич, Т. Дзядевич, Т. Місто Святого Марка // Парафіяльна газета. — К., 2007. — 22 квіт. — С. 12.

16. Двиведи, О. Экологические и этические взгляды индуизма, буддизма и ислама / О. Двиведи, Л. де Сильва, М. Иззи Дин // Гуманитарный экологический журнал. — К., 2006. — Т. 8. — Вып. 2 (21). — С. 97—107.

17. Бондаренко, Г. "Дай, Боже, здоров'я корові" // Людина і світ. — К., 1994. — № 2. — С. 6—7.

18. Грищенко, В Миграции птиц и народные верования // Гуманитарный экологический журнал. — К., 1999. — Т. 1. — Вып. 1. — С. 23—32.

19. . Якименко, М Гад, але з авторитетом (Здавна на Волині існує культ вужа. Звідки це тут?) // Голос України. — К., 2004. — 13 жовт. — С. 8.

20. . Шовкун, Л. Віктор Ющенко: Зараз нація проходить іспит, який не можна скласти "заочно" // Україна молода. — К., 2007. — 23 лют. — С. 8—9.

21. Бджолярство в поезії, прозі, живописі Е/ упоряд. В. Корчемний. — Тернопіль : Лілея, 2001. — 138 с.

22. Лещенко, Н. Інстинкт воїна // Україна молода. — К., 2008. — 12 січ. — С. 10.

23. Коваль, А. П. О. Спочатку було Слово: крилаті вислови біблійного походження в українській мові. —К. : Либідь, 2001. — 312 с.

24. . Іконографія Різдва Христового / Архімандрит Іларій (Шишковський) КЦерковна православна газета. — К., 2007. — № 2 — Січ. — С. 8—9.

25. Бондарук, А. . "Осіння казка" Юрія Титова // Церковна православна газета. — К., 2007. — № 2. — Верес. — С. 15..

26. . Карпенко, О. Єрусалимська церква — колиска християнства (продовження) // Церковна православна газета. — К., 2007. — № 15. — Лип. — С. 8—9.

27. Карпенко, О. СИерусалимская церковь — колыбель христианства (начало) // Церковная православная газета. — К., 2007. — № 14. — Июнь. — С. 8—9.

28. . Игумен Лонгин (Чернуха). ). "Если кто подаст милостыню во имя мое или принесет дар Господу, то такому человеку да будет дарован мой многомощный молитвенный покров" // Церковная православная газета. — К., 2007. — № 17—18. — Авг. — С. 8.

29. "...закликаю український народ об'єднатися навколо канонічного Предстоятеля" (Візит Патріарха Олександрійського і всієї Африки Блаженнішого Феодора ІІ до України) // Церковна православна газета. — К., 2007. — № 22. — Жовт. — С. 2—4.

30. Грищенко, В. Роль сакральной архитектуры в охране животных // Гуманитарный экологический журнал. — К., 2000. — Т. 2. — Вып. 2. — С. 146.

31. . Бучма, О. : Еротичні культи в історії релігії // Людина і світ. — К., 1996. — № 6. — С. 44—47.

32. Ткач, М. / "Звели, пане-господарю, винограддя співать!..." // Людина і світ. — К., 1993. — № 8—9. — С. 4—9.

33. Литовченко, В. Спиляєш дерево — загине церква / В. Литовченко, Г. Травінцева. — К., 2007. — 27 листоп. — .

34. Виноградова, С. Руйнування природи — гріх, що кричить до Неба // Парафіяльна газета. — К.,2007. — 15 лип. — С. 8.

35. Середнянська, С. Відповідальність за створіння // Парафіяльна газета. — К., 2007. — 15 лип. — С. 8.

36. Компендиум социального учения Церкви. — М. : Раоїіпе, 2006. — 623 с.

37. Доповідь Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета Православний вісник. — К., 2001. — № 1—2. — Січ.-лют. — С. 26—41.

© Хомінський С. Й.