Ласкаво просимо

Проаналізовано використання жанру інтерв'ю в сучасній українській пресі культурологічної спеціалізації на прикладі "журналу культурного спротиву" "ШО". Окреслено риси культурологічних матеріалів у жанрі інтерв'ю та подано їх узагальнену класифікацію за змістом і видами.

Ключові слова: об'єкт інтерв'ю, жанр, аудиторія, особистість.

In the article the use of a genre of interview in the modern Ukrainian press of culturalogical specialisation on an example of "magazine of cultural resistance" "SHO" is analysed. The special features of culturalogical materials in a genre of interview are marked and their generalised classification behind the maintenance and kinds is submitted.

Key words:interviewee, genre, audience, personality.

Проанализировано использование жанра интервью в современной украинской прессе культурологической специализации на примере "журнала культурного сопротивления" "ШО", выделено приметы культурологических материалов в жанре интервью и предложено их обобщенную классификацию за содержанием и видами.

Ключевые слова:объект интервью, жанр, аудитория, личность.

Інтерв'ю — важлива складова змістового наповнення будь-якого друкованого засобу масової інформації. Роль жанру інтерв'ю особливо важлива для видань, що спеціалізуються на культурно-мистецькій проблематиці. Інтерв'ю з відомими особистостями, що формують сучасне культурне середовище, — дієвий засіб привертати увагу читацької аудиторії. Матеріали цього жанру дозволяють інформувати, розважати читача, спонукати його до аналізу, внутрішньої полеміки з об'єктом інтерв'ю, журналістом тощо.

Актуальність теми нашого дослідження випливає з того, що сьогодні в Україні видається дуже мало газет і журналів культурно-мистецької проблематики, які задовольняли б читацький попит. Журналістські матеріали в жанрі інтерв'ю для таких видань мають низку специфічних рис: журналіст повинен прагнути цікаво подати образ співбесідника, бути лаконічним і точним, ставити незвичні запитання, обирати цікаві об'єкти для інтерв'ю. Надрукований матеріал має бути привабливим та креативно оформленим для візуального сприйняття.

Мета дослідження — визначити особливості інтерв'ю, що публікуються в журналі "ШО", і класифікувати їх за змістово-видовою ознакою. Завдання — проаналізувати матеріали в жанрі інтерв'ю, надруковані протягом 2006—2008 р. у журналі "ШО", та систематизувати їх за видовою ознакою.

Об'єкт дослідження — жанр інтерв'ю у друкованих виданнях, що спеціалізуються на культурно-мистецькій проблематиці. Предмет дослідження — журналістські матеріали в жанрі інтерв'ю, що публікувалися в "журналі культурного спротиву" "ШО".

Методи дослідження — аналіз і синтез змісту надрукованих інтерв'ю, їх порівняння, дедукція та індукція.

Наукова новизна дослідження: визначити прикметні особливості у створенні та візуальному оформленні журналістських матеріалів жанру інтерв'ю в журналі "ШО", запровадити поняття "ключові інтерв'ю" та виокремити деякі характерні риси таких матеріалів.

Інтерв'ю — один із найпоширеніших інформаційних жанрів та один із методів збирання інформації в журналістиці, соціології, психології. Журналіст добув відомості за допомогою опитування експертів, свідків, компетентних осіб (наживо, по телефону, за допомогою інших засобів комунікації). На базі отриманих відомостей він пише журналістський твір. При цьому не завжди обов'язково подавати інформацію у вигляді інтерв'ю: іноді доречніше зацитувати чи зробити послання на слова людини. Інтер-в'юйований має знати, в якій формі будуть передані його слова.

Існує чимало дефініцій поняття інтерв'ю як жанру. Наприклад: "Інтерв'ю (англ. interview — зустріч, бесіда) — інформаційний або аналітичний жанр, який передає розмову журналіста у вигляді запитань і відповідей із суспільно важливими, компетентними у визначених питаннях особами чи просто з цікавими особистостями" [1, 43]. На думку вітчизняного журналістикоз-навця В. Карпенка, "водночас — це не простий запис розмови і не проста розповідь співбесідника. Інтерв'ю — жанр, у якому стикаються дві позиції: позиція інтерв'юера (журналіста) полягає в його запитаннях, позиція інтерв'юйованого (співрозмовника) — в його відповідях" [2, 208].

На сьогодні маємо безліч класифікацій інтерв'ю залежно від засобу масової інформації, характеру, особливостей спілкування, тематичної спрямованості бесіди тощо.

Сьогодні на українському ринку друкованих ЗМІ практично не заповнена ніша якісного висвітлення культурної проблематики та якісної мистецької критики. Перед інтелігенцією, що цікавиться культурним життям, постають питання на кшталт: де знайти якісне сучасне українське видання культурно-мистецької проблематики, яке можна було б придбати в будь-якому кіоску та яке мало б авторитет не лише серед літературо-, музико-, театро-, мистецтвознавців і професійних критиків, а й серед молоді та інтелігенції середнього віку? До такого видання висувається низка вимог: відмінна поліграфічна якість, прийнятна періодичність випуску (не рідше одного разу на місяць), відносно невисока ціна, добре налагоджена промоція та розповсюдження і найголовніше — усебічне та професійне висвітлення актуальних питань української та світової культури і мистецтва.

Удалим прикладом відповідності вищеназваним показникам ми вважаємо кольоровий журнал "ШО", який позиціонується як "журнал культурного спротиву" і видається в Україні та Росії.

Видання виходить із 2005 року. Випускається раз на місяць (також один номер щороку — раз на два місяці) переважно російською мовою (деякі статті публікуються українською). У журналі друкуються різноманітні інформаційні, аналітичні та публіцистичні матеріали різних жанрів, систематизовані за трьома напрямами:

— "ШО дивитися" ("ШО смотреть"): кіно, телебачення, відео, живопис, фотографія, комп'ютерні ігри, виставки, колекціонування, туризм;

— "ШО слухати" ("ШО слушать"): музика, звук в усіх його проявах;

— "ШО читати" ("ШО читать"): література в усій різноманітності, книги, журнальні та газетні видання включно з електронними.

"Читацька аудиторія журналу "ШО" — це нова українська інтелігенція, представники середнього класу, котрі вже сьогодні потребують авторитетного й не нуднуватого гіда, а своєрідного й самобутнього путівника у сфері таких розумних розваг, як література, музика, театр, кінематограф, інтернет, цифрові технології, актуальний живопис, колекціонування, туризм тощо" [1].

Концепція, змістове наповнення та візуальне оформлення аналізованого видання роблять його не схожим ні на популярну пресу (як-от глянцеві журнали чи суспільно-політичні тижневики), ні на інші часописи, котрі спеціалізуються на культурно-мистецькій критиці. Від перших "ШО" відрізняється змістом та різко негативним ставленням до всього, що можна класифікувати як "глянець" (мода, світські тусовки, сучасне телебачення тощо), від других — значно кращою якістю друку та новаторством.

Серед жанрів, до яких вдається журнал "ШО", одним із найрозповсюдженіших є інтерв'ю. Журналістським матеріалам цього жанру відводиться близько третини друкованої площі кожного номера.

Щономера у трьох розділах журналу ("ШО смотреть", "ШО слушать", "ШО читать") публікується 8—10 інтерв'ю із провідними сучасними вітчизняними та закордонними культурними діячами. У журналі майже не буває дайджестів — передрукованих матеріалів: переважну більшість інтерв'ю журналісти "ШО" беруть у Києві, зрідка друкуються статті спеціальних кореспондентів. Кількість інтерв'ю в кожному "розділі" варіюється: скажімо, в № 7—8 2007 р. читачі мали змогу прочитати по 4 інтерв'ю з діячами кіно, 1 — з музикантами та літераторами. У № 9 за 2007 р. було надруковано 4 інтерв'ю з кіномитцями, 2 — з письменниками та 2 — з музикантами. У № 4 за 2008 р. пропорція відповідно 7—3—0... Найчастіше журналісти "ШО" беруть інтерв'ю в письменників, кіно- й театральних режисерів, рідше — в акторів та музикантів. За період з другого півріччя 2006 по перше півріччя 2008 р. у журналі "ШО" найчастіше друкувалися такі види інтерв'ю:

— інтерв'ю думки (за класифікацією видів інтерв'ю О. Чекмишева);

— інтерв'ю-полілог (за О. Чекмишевим);

— інтерв'ю-портрет;

— інтерв'ю-діалог;

— документальне інтерв'ю (останні три види — за класифікацією французьких дослідників жанрів журналістики).

Рідше друкувалися інтерв'ю таких видів, як:

— інтерв'ю-опис;

— інтерв'ю-переказ;

— інтерв'ю-анкета;

— інтерв'ю-монолог;

— інтерв'ю-замальовка;

— інтерв'ю-нарис.

Пропонуємо аналіз деяких інтерв'ю, надрукованих у № 9 журналу "ШО" 2006 р. Було обрано саме цей номер журналу, оскільки видова палітра матеріалів у жанрі інтерв'ю тут найбільш різноманітна, а тематика їх — актуальна. Крім того, серед аналізованих видів інтерв'ю є такі, що загалом рідко використовуються журналістами "ШО".

1. Александр Гусев. Человек дела // ШО. — 2006. — № 9. — Сент. — С. 22—23.

Об'єкт — Володимир Xорунжий, український продюсер і композитор. Інформаційний привід — вихід українського широкоформатного фільму ("Orange Love" — прим. авт.). Інтерв'ю невелике за обсягом як для журналу "ШО". Мінімум візуальних елементів — велике фото об'єкта (1/2 сторінки), біографічна довідка. Заголовок спонукальний. Читач знайомиться з одним із авторів кінокартини. Журналіст сприяє співрозмовникові у професійному та соціальному визнанні, адекватно відтворює розмову. Недоліком є те, що читачеві не пояснюють, що конкретно зробив об'єкт журналістського матеріалу для створення фільму. За О. Чекмишевим, журналіст спілкується із ключовою особою, відповідно вид матеріалу — інтерв'ю з ключовою особою або інтерв'ю-опис (за французькою класифікацією). Інтерв'ю впливає на читача, повідомляючи знання про невідомі елементи дійсності, завдяки яким людина змінює своє ставлення до неї — глядач може зацікавитися кінофільмом, творчістю Володимира Xорунжого тощо. Інтерв'ю можна вважати оперативно-інформаційним.

2. Василь Лье. Андрей Жолдак: "Если художник не свободен, то он — карлик..." // ШО. — 2006. — № 9. — Сент. — С. 50—55.

Об'єкт — Андрій Жолдак, сучасний скандальний український театральний режисер. Інформаційний привід — розірвання контракту з харківським театром, тривалий від'їзд режисера до Німеччини та його подальша творча діяльність. Найбільше за обсягом і центральне за розташуванням інтерв'ю номера. Ілюстроване 8 світлинами, з яких дві — портретні (об'єкта інтерв'ю, одне фото займає сторінку журнальної площі). Подано знімки зі сценами вистав, біографічна довідка. Заголовок інформаційний, із цитатою. За видовою ознакою журналістський матеріал — інтерв'ю з ключовою особою і водночас — інтерв'ю думки та інтерв'ю-полілог (за О. Чекмишевим), журналіст спілкується з об'єктом приблизно на однаковому рівні). За французькою класифікацією матеріал можна вважати документальним інтерв'ю (найважливіша інформація надається інтерв'юйованим — це фахівець своєї справи та знавець теми. У центрі матеріалу — особистість А. Жолдака). Інтерв'ю може вплинути на читача по-різному: з одного боку, повідомляється нова інформація про вже відомі речі, суттєві для глибшого їх розуміння й усвідомлення (для фахівців); з другого — нова інформація, завдяки якій людина змінює ставлення до теми інтерв'ю (для нефахової аудиторії). За М. Василенком, уплив даного інтерв'ю на читача може здійснюватися за рахунок інформування та/або засобами переконання, в тому числі через пряму агітацію. Тема інтерв'ю є суспільно значущою (стан сучасного театрального мистецтва в Україні), об'єкт цікаво й нестандартно її розкриває, відчувається його компетенція. Інтерв'ю пізнавально-аналітичне.

3. Остап Кармоди. Черным по белому // ШО. — 2006. — № 9. — Сент. — С. 56—61.

Об'єкт інтерв'ю — Давид Чорний, художник-скульптор, інсталятор. Інформаційний привід — встановлення нової скульптури художника у центрі Праги. Велике за обсягом інтерв'ю, 7 світлин, з яких 1 — портрет об'єкта (1/2 сторінки), решта — фото робіт Д. Чорного. Заголовок спонукальний. Матеріал власного кореспондента із Праги. За видом інтерв'ю можна віднести до портретного (за французькою класифікацією) або до інтерв'ю-замальовки (створюється ефект присутності читача на місці розмови, детально описуються антураж та події, що передують інтерв'ю, реакція публіки на скульптуру тощо). Мета інтерв'ю — представити читачеві постать митця, дати змогу скласти уявлення про творчість об'єкта. Матеріал можемо вважати цікаво-розважальним і пізнавально-аналітичним водночас. Уплив на читача відбувається через інформування.

4. Юрий Володарский. Виктор Шендерович: "В настоящее время я — хрен с горы" // ШО. — 2006. — № 9. — Сент. — С. 88—92.

Об'єкт — Віктор Шендерович, російський сатирик і публіцист. Інформаційний привід — презентація книги "Недодумець" та творчий вечір Віктора Шендеровича в Києві. Інтерв'ю велике за обсягом, ілюстроване 7 портретними світлинами, найбільша з яких займає сторінку (зображений об'єкт інтерв'ю із журналом "ШО" в руках), 4 фото розміщені поряд як фотосерія. Під останнім надруковано автограф Віктора Шендеровича для читачів журналу. Заголовок інформаційний, із цитатою. За видом матеріал належить до інтерв'ю думки. Журналіст і об'єкт спілкуються майже на рівних, тож матеріал містить риси інтерв'ю-полілогу (за О. Чекмишевим). Мета матеріалу — представити думки, судження, враження об'єкта щодо його власної творчості та актуальних суспільно-політичних питань. Інтерв'ю впливає на читача, повідомляючи нову інформацію про вже відомі речі, суттєві для їх глибинного розуміння та усвідомлення. Матеріал пізнавально-аналітичний.

5. Светлана Пыркало. Против всех // ШО. — 2006. — № 9. — Сент. — С. 106—107.

Об'єкт — Орхан Памук, сучасний турецький письменник, лауреат Нобелівської премії. Інформаційний привід — вихід його роману "Моє ім'я — червоний" в українському перекладі. Інтерв'ю-переказ — цей вид у журналі "ШО" застосовується досить рідко. Обсяг матеріалу невеликий, 2 портретні світлини (на першій — чорно-білий портрет об'єкта, на другій — об'єкт зі своєю книгою в руці). Заголовок спонукальний. Матеріал інформаційно-пізнавальний, упливає на читача за рахунок інформування.

Виходячи з вищевикладеного, а також проаналізувавши інші номери журналу за 2006—2008 рр., можемо виокремити деякі особливості журналістських матеріалів у жанрі інтерв'ю, що публікуються в журналі "ШО":

— кожне інтерв'ю (за винятком декількох) містить біографічну довідку про об'єкт матеріалу, що є актуальним, оскільки дозволяє читачеві пригадати особливості діяльності об'єкта інтерв'ю чи познайомитися з ним;

— кожне інтерв'ю ілюструється виразними знімками об'єкта (мінімум одне велике фото на сторінку журнальної площі) та продуктів його творчої діяльності (картини, арт-об'єкти, інсталяції, скульптури, сцени з театральних вистав, концертів тощо). Іноді публікуються фото, на яких об'єкт зображений із журналом "ШО" в руках (рекламна технологія). Світлини промовисті, динамічні: наприклад, зображення об'єкта в момент мовлення у характерній для нього позі, в момент виразної жестикуляції, артикуляції тощо. Це створює ефект присутності, впливає на читача і приваблює його, дозволяє виразніше, "живіше" показати об'єкт інтерв'ю. Практично відсутні статичні фото, окрім тих, що зрідка надаються об'єктами інтерв'ю з їхніх особистих архівів;

— іноді під фоторядом розміщується автограф об'єкта інтерв'ю із побажанням для читачів журналу, якщо об'єкт інтерв'ю є особливо видатною персоною і/або постійно проживає за кордоном (ще один спосіб упливу на читача, зближення через відстань);

— часто під журналістськими матеріалами подаються інтернет-посилання, за якими читачі можуть знайти більш детальну інформацію про інтерв'юйованого, його творчу діяльність тощо;

— нерідко підписи під журналістськими матеріалами подають за принципом "Бесіду вів та-кий-то", хоча не всі інтерв'ю, підписані таким чином, можна віднести до виду інтерв'ю-бесіди (або інтерв'ю-полілогу за О. Чекмишевим), коли журналіст і об'єкт інтерв'ю спілкуються на однаковому рівні);

— обсяги інтерв'ю зазвичай не менші, ніж 2 сторінки журнальної площі з фото (інтерв'ю-опис, інтерв'ю-діалог, інтерв'ю-переказ та оперативно-інформаційні інтерв'ю), до 8 сторінок тексту зі світлинами (інтерв'ю думки, портретні інтерв'ю, полілоги, документальні інтерв'ю з ключовими особами на суспільно важливі теми, пізнавально-аналітичні інтерв'ю). Особливо вирізняються інтерв'ю з сучасними українськими та закордонними письменниками й театральними діячами (за обсягом, кількістю ілюстрацій, художньо-візуальними рішеннями тощо);

— запитання журналістів зазвичай дуже стислі, проте конкретні, що дозволяє охоплювати в інтерв'ю чимало різноманітних тем і проблем та динамічно розвивати розмову з об'єктом;

— окрім вищезгаданого, до всіх інтерв'ю є інформаційний привід (літературний вечір, мистецький фестиваль, вихід нової книги, підготовка художньої інсталяції тощо), тобто має місце не тільки відслідковування, констатація чи аналіз тенденцій мистецького життя, а й оперативне реагуваня з боку журналістів на події та поінформованість щодо того, які компетентні особи вітчизняного й закордонного культурно-мистецького середовища перебувають на даний момент у Києві та можуть дати інтерв'ю для журналу.

Окремо варто виділити деякі риси значних за обсягом інтерв'ю (6—8 сторінок тексту з ілюстраціями), які друкуються в кожному номері журналу "ШО". Ці статті можна вважати центральними матеріалами випуску: журналісти беруть інтерв'ю у ключових осіб українського та закордонного культурно-мистецького середовища, чиє переконання авторитетне й вагоме та може формувати суспільну думку. Саме ці матеріали викликають інтерес значної читацької аудиторію. Фото об'єктів цих інтерв'ю доволі часто виносять на обкладинку відповідного номера журналу. Виходячи з вищесказаного, для подібних журналістських матеріалів можемо запровадити визначення "ключові інтерв'ю".

Деякі риси ключових інтерв'ю в журналі "ШО":

— у переважній більшості випадків заголовки до цих матеріалів інформаційні, з цитатами несподіваного чи епатажного змісту, щоб читач одразу зрозумів, хто є об'єктом матеріалу. Це дозволяє привабити читацьку аудиторію відомими іменами;

— близько половини проаналізованих інтерв'ю належать до виду інтерв'ю-полілогу (за О. Чекмишевим): співрозмовники спілкуються майже на рівних, нерідко — на "ти";

— також аналізовані інтерв'ю найчастіше належать до виду інтерв'ю думки (за О. Чекмишевим) або портретних інтерв'ю (за класифікацією французьких дослідників). Від особистості та її діяльності відбувається плавний перехід розмови до аналізу актуальних культурно-мистецьких, а нерідко й суспільно-політичних явищ сучасності;

— нерідко, крім особистості об'єкта інтерв'ю, розкривається й особистість журналіста через його запитання. Це відбувається ненав'язливо шляхом постановки лаконічних і влучних запитань, елементів дискусії;

— серед аналізованих інтерв'ю немає викривальних або, за класифікацією О. Чекмишева, інтерв'ю-конфронтацій: мета цих матеріалів — "розкручування" іміджу об'єктів та формування суспільної думки шляхом інформування й переконання;

— "аналізованим інтерв'ю не притаманна прогностичність, значно більше — констатація тенденцій та їх суб'єктивний аналіз, а також розповіді про специфіку особистої (письменники) та колективної (режисери, актори, музиканти) творчості.

Окремо зазначимо деякі особливості, своєрідні ноу-хау журналу "ШО", які вигідно відрізняють його від конкурентів та завдяки яким загальний вигляд і зміст стають цікавішими:

— із 2006 р. в кожному номері журналу "ШО" друкуються чорно-білі вкладки з уривками нових текстів сучасних українських та закордонних письменників і поетів. Це потужний фактор привертання читацької аудиторії. Нерідко відразу після надрукованого уривка художнього твору подано невелике за обсягом (1—1,5 сторінки журнальної площі з фото) інтерв'ю з автором, що стосується безпосередньо даного художнього твору та творчості письменника.

— із другої половини 2007 р. на 2-й та 3-й сторінках видання розміщуються два великі анонси з кольоровими фото обсягом на сторінку журнальної площі кожне. Один або обидва анонси стосуються ключових інтерв'ю номера;

Поєднавши класифікації видів інтерв'ю, запропоновані В. Здоровегою, О. Чекмишевим, В. Карпенком та Е. Моріном, ми можемо відслідкувати, як розподіляються за змістом (відповідно до класифікації В. Здоровеги) різні види інтерв'ю, надруковані в журналі "ШО".

Таким чином, на прикладі журналістських матеріалів, надрукованих у журналі "ШО", ми об'єднали класифікації видів інтерв'ю, що були виведені різними вітчизняними та закордонними дослідниками. Цю узагальнену класифікацію можна вважати придатною для подальшого дослідження, аналізу та узагальнення теми інтерв'ю в сучасній українській пресі.

 

---