Ласкаво просимо

Досліджується феномен молодіжної регіональної журналістики на прикладі діяльності студії "Шанс" при газеті "Життя Лебединщини" (м. Лебедин на Сумщині). Проаналізовано зміст та оформлення тематичної сторінки, досліджено такі явища, як провінціалізм регіональної преси, інформаційна дискримінація в українській глибинці та перспективи розвитку молодіжної журналістики в регіонах.

Ключові слова:молодіжна журналістика, регіональна журналістика, інформаційне суспільство, інформаційна дискримінація.

The given research is initiated to investigation of the phenomenon of regional youth journalism on the example of SHANS youth studio, attached to newspaper ZHYTTYA LEBEDYNSCHYNY (Lebedyn town, Sumy region), activity. In particular, the content and design of youth topical columns are analyzed; the phenomenon of regional press provincialism, informational discrimination in Ukrainian backwoods and youth journalism development prospects as per the regions are examined.

Key words: youth journalism, regional journalism, informational society, informational discrimination.

Исследуется феномен молодежной региональной журналистики на примере деятельности студии "Шанс" при редакции газеты "Жизнь Лебединщини" (г. Лебедин на Сумщине). Проанализировано содержание и оформление тематической страницы, исследованы такие явления, как провинциализм региональной прессы, информационная дискриминация в украинской глубинке и перспективы развития молодежной журналистики в регионах.

Ключевые слова:молодежная журналистика, региональная журналистика, информационное общество, информационная дискриминация.

Актуальність дослідження регіональної журналістики у контексті висвітлення молодіжної проблематики та участі журналістів-початківців у редакційному процесі зумовлена стрімкими соціальними перетвореннями у суспільстві, що створюють дедалі більшу відокремленість села і міста, що практично унеможливлює самореалізацію молодих людей у невеликих населених пунктах. Оскільки на формування молодого покоління значною мірою впливає комунікація як усередині молодіжного середовища, так і між молодими людьми та соціумом, а одним із інструментів забезпечення цієї комунікації є ЗМІ, то виникає потреба вивчення молодіжної журналістики задля кращого розуміння тенденцій розвитку молодіжного середовища.

Молодіжна регіональна журналістика — явище в Україні не розповсюджене й мало-досліджене. У друкованому вигляді нам вдалося відшукати лише книгу Ю. Ярмиша "Молодіжна преса" [1]. Пошуки в мережі інтернет теж дали доволі скромні результати.

Найбільше досліджують молодіжну тематику в Україні науковці, аспіранти та студенти Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. На сайті його електронної бібліотеки (http://journlib. kiev.ua) можна знайти кілька наукових статей, присвячених різним аспектам молодіжної журналістики.

Цікавим є дослідження аспіранта О. Піскуна "Проблема висвітлення молодіжної тематики регіональними мас-медіа (на матеріалі Миколаївського регіону)" [2]де аналізуються проблеми висвітлення молодіжної тематики на телебаченні, наводиться цікаве порівняння між регіональними та всеукраїнськими телекомпаніями. Вузькоспеціалізованої теми "Проблеми орфоепії в молодіжних телепрограмах" торкнувся у своєму дослідженні В. Маргалик [3]. Неабиякий інтерес викликає також змістовна праця аспіранта О. Федорченко "Контент-аналіз як метод дослідження впливу демінутивних формантів на емоційно-оцінне забарвлення газетних текстів (на матеріалі молодіжної преси)" [4], де розглядається емоційність у мовній інформації молодіжних ЗМІ. Безперечну увагу привертає матеріал із книги В. Шевченко "Заголовний комплекс сучасної молодіжної газети — важливий засіб її змістового спрямування" [5], в якому досліджується роль і значення заголовка як одного з головних виражальних засобів на шпальті. Але подальший пошук наукових досліджень регіональної молодіжної преси виявився марним, тому новизна пропонованої роботи очевидна.

У нашому суспільстві узвичаєна думка, що молодь пасивна, не хоче брати участі в суспільному житті, не має жодних серйозних інтересів. Але ж молодь — майбутнє країни, то необхідно забезпечити молодим людям рівні можливості для самореалізації незалежно від місця їх проживання.

Стаття 21 Конституції України твердить: "Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужува-ними та непорушними" [6]. З переходом світу до інформаційного суспільства дедалі важливішим стає новий вид дискримінації людей, а саме дискримінації інформаційної. У кожній країні, хоч на якому щаблі розвитку вона б не перебувала, люди мають більший чи менший доступ до інформації, до нових засобів комунікації та новітніх технологій. У країнах так званого "третього світу", до яких відносять і Україну, цей розрив найбільш відчутний. Від інформаційного та комунікаційного голоду страждають здебільшого невеликі міста і села, а зважаючи на те, що молодь завжди гостро відчуває нові віяння в суспільстві та потребу в комунікації, то саме молоді люди провінції найбільше потерпають від нестачі зв'язків зі світом та інформації про своїх ровесників із України та інших держав.

Об'єктом дослідження є діяльність молодіжної журналістської студії "Шанс" при міськрайонній газеті "Життя Лебединщини" як унікальної організації молоді у Сумській області. Предметом дослідження є ступінь розвитку регіональної молодіжної журналістики, тенденції її функціонування. У цій роботі ми прагнемо віднайти вектор для подальшого розвитку молодіжної журналістики в регіонах та шляхи її поширення і професійного становлення, окреслити такі моделі діяльності, щоб регіональним ЗМІ було вигідно розвивати у своїх редакціях молодіжне спрямування.

У 2000 р. навколо міськрайонки "Життя Лебединщини" згуртувалися молоді люди, які мріяли про славу, що мала їм принести журналістика. Назвавши себе Молодіжна студія "Шанс", вони знайшли підтримку у заввідділом сільського господарства газети Олени Гудєлової, і спільними зусиллями навіть змогли здобути офіційний статус — діяльність студії було схвалено на засіданні трудового колективу редакції та співзасновників. Така молодіжна журналістська студія — унікальне явище для Сумщини. Нічим подібним не могли похвалитися ні в інших районних газетах, ні в Сумах.

Актив студії, що зазвичай не перевищує п'ять-шість чоловік, щомісячно випускає у міськрайонці тематичну сторінку під назвою "Шанс", цілковито присвячену саме молодіжній тематиці. Журналісти-початківці самі виконують практично весь процес підготовки до друку сторінки: формують тематику, розшукують і пишуть статті, макетують і вичитують сторінку.

За надруковані матеріали молоді журналісти отримують гонорари. При потребі, кожен із них може замінити будь-кого зі штатних журналістів редакції. За час існування студії шансівці здобули собі репутацію ініціативної та креативної молоді. Винахід ще перших учасників студії — "Наш рейтинг" — опитування думки лебединців щодо того чи того питання — став доволі популярним серед читачів газети. Тепер ця рубрика постійно подається в суботньому номері газети "Життя Лебединщини". Кореспонденти у своїх "рейтингах" порушують найрізноманітніші проблеми — від подружньої зради чи флірту на роботі до найсерйозніших проблем міста. Тепер іноді навіть представники міськвиконкому Лебедина пропонують теми для проведення опитування серед лебединців, а вже привілей шансівців прийняти чи відхилити запропоновану тематику.

"Про те, як писати журналістські тексти, учні, що приходять у молодіжну студію, спочатку мають вельми приблизне значення, — каже керівник студії Олена Гудєлова. — їхні матеріали часто схожі на шкільні твори, де факт губиться серед образів. [Тому для шансівців у редакції обов'язково проводиться невеликий теоретичний курс, але все основне навчання відбувається на практиці — І. С.]. Часто молоді люди дуже болісно сприймають будь-яку критику своїх журналістських творів. Більшість із них пишуть вірші, буває, вельми непогані, і чомусь вважають, що поезія — це неодмінна запорука успіху і в журналістиці. Доводиться обережно й лагідно пояснювати, що це далеко не так, і вказувати на похибки".

Деякі з учасників студії "Шанс" уже працюють в інших ЗМІ: наприклад, Марина Приходько стала співробітником Сумської обласної газети "Панорама", Наталя Кур'янова — працює в корпоративній газеті відкритого акціонерного товариства "Сумихімпром", дехто так і не пов'язав своє доросле життя з журналістикою, але більшість шансівців іще навчається. У 2003 р. у Сумському державному університеті відкрилася кафедра журналістики, яка здобула популярність серед амбітної молоді Лебедина; багато шансівців навчається і на філологічному факультеті та відділенні журналістики Харківського національного університету ім. Каразіна.

Але від історії розвитку молодіжної журналістики в Лебедині перейдімо до аналізу форми та змісту сторінки "Шанс" і взагалі матеріалів журналістів.

Провінційність — те негативне явище, що його мусить долати молодіжна регіональна журналістика. "Провінційність завжди і з повною на те підставою вважали чимось закляклим. Для неї характерний оптичний обман. Провінціал не усвідомлює, що дивиться на світ з далекої від центру позиції. Він, навпаки, вважає, що перебуває в центрі світу і судить про все, немов його бачення центральне. Звідси гідна жалю зарозумілість, що обертається на комічність", — зауважував іспанський філософ Хосе Ортега-і-Гасет [7].

Саме закляклість, повільне проникнення нових віянь і тенденцій та навіть самозаглибленість характерні для регіональної молодіжної журналістики. Перша і найбільша її хиба — дотримання штампів: якщо "молодіжне" — отже, несерйозне, якщо "недосвідчене" — значить, поверхове. І це позначається насамперед на тематиці. Молодіжна сторінка "Шанс" найчастіше висвітлює такі теми: психологічні (нещасливе кохання, конфлікти з батьками та вчителями тощо), молодіжні течії (часто у формі інтерв'ю з представником певної течії, але знову-таки на регіональному рівні), музичні напрями (зазвичай передрук із інтернету чи інших видань), мода і секс (доводиться обстоювати молодим журналістам перед редактором газети "Життя Лебединщини" найбільше). Інша тематика на сторінці з'являється вкрай рідко, а, наприклад, огляд нових книг, музики, фільмів, якісь пізнавальні матеріали відсутні зовсім.

Доволі обмежена тематика визначає і жанрову структуру молодіжної сторінки. Найпопу-лярніший жанр — інтерв'ю, якому зазвичай відводиться центральне місце. Привертає увагу різноманіття підвидів цього жанру: портретне, проблемне, інформаційне, бліц-інтерв'ю. На другому місці за популярністю — есеї як проба публіцистичного пера молодих журналістів. Третім популярним жанром є нариси — здебільшого портретні, і лише іноді подорожні. Інші жанри майже не представлено на сторінці "Шанс".

Однією з особливостей регіональної молодіжної журналістики стає дуже виразна жанрова дифузія. Крім того, жанри переходять один в одного не лише в межах своєї власної групи. Тому на сторінці "Шанс" доволі навіть природно сприймається матеріал, що починається як есей про кохання, а закінчується проблемним інтерв'ю із завідувачкою венеричного диспансера.

Емоційне забарвлення текстів відіграє далеко не останню роль у молодіжній журналістиці. Не є винятком цієї тенденції і молодіжна сторінка "Шанс". Тут практично відсутні інформаційні матеріали, але будь-який факт обов'язково обрамляється епітетами, образами, оціночними судженнями тощо. Звідси — схильність молодих журналістів удаватись у своїх матеріалах до складних, довгих речень, різноманітних зворотів та мовних конструкцій. Так виникає загроза того, що сам факт, у якому здебільшого й полягає цінність журналістського тексту, просто загубиться серед рясних мовних прикрас. До того ж, як переконують дослідники цієї теми, "...сама по собі емоційність викладу часто для аудиторії менш важлива, ніж це можна було передбачити. Сучасний молодий читач високо цінує новизну самої інформації, тобто свіжі факти, цікаві повороти теми, оригінальну думку" [8].

Молоді журналісти студії "Шанс" намагаються творити свої матеріали українською літературною мовою. Дуже рідко на сторінці можна побачити сленг чи якісь суто молодіжні неологізми. Жоден із шансівців не пише такою мішанкою, як, наприклад, Соя Лось у київському журналі "Молоко". За словами учасників студії, більшість із них уважає, що використовувати сленг у друкованому слові — це, як мінімум, показувати своє безкультур'я, а як максимум — неповагу до себе і читача. Лише одна дівчинка зізналася, що не проти частіше вживати молодіжні "слівця", і вважає це вираженням свободи, але остерігається, що редактор усі ці нелітературні вислови просто видалить.

Але, на нашу думку, така схильність до мовної чистоти зумовлена ще й тим, що в Лебедині спілкуються суржиком, і тому літературна мова сприймається як щось особливе, виняткове. До того ж шансівці — ще учні шкіл та училищ, де якесь ненормативне вживання мови трактується як помилка. І в молодих людей спрацьовує своєрідний рефлекс: помилка — покарання.

Природно, що молодіжна преса за змістом та оформленням суттєво відрізняється від інших сучасних періодичних видань. Але оформлення та верстка молодіжної регіональної сторінки "Шанс" теж страждає на певну провінційність. По-перше, верстка сторінки, хай і молодіжної, але ж органічної частини "Життя Лебединщини" не має кардинально вирізнятись із загального графічного та дизайнерського образу газети. Тому, хоча дизайнер і намагається використовувати різні шрифти, більше світлин та інфографіки, візуалізувати рубрики та заголовки, все ж дизайн сторінки можна назвати скоріше традиційним, ніж новітнім. Друга проблема — обмеженість технічних можливостей. Сторінка "Шанс" ніколи не друкується в кольорі, а тому не має потужного виражального засобу. Дизайнер видання та самі журналісти намагаються заповнити цю прогалину іншим: тематикою, емоційном забарвленням текстів, оформленням заголовкових комплексів, чорно-білим сприйняттям світлин та малюнків. Але з іншого боку, чорно-білі фотознімки завжди виразніші, тому, професійно використовуючи цю перевагу, можна досягти потрібного естетичного та психологічного ефекту сприйняття.

Закономірно, що за відсутності такої важливої частини дизайну та верстки, як перша шпальта, не маючи жодного впливу на колонтитул своєї сторінки, який завжди оформляється традиційно, найголовнішим засобом як навігації, так і здійснення виражальної функції для сторінки "Шанс" залишається заголовний комплекс. Як відомо, до елементів, з яких він може складатися, належать: шапка, рубрика, заголовок, підзаголовок, зображальний матеріал, лід, анонс, вріз, епіграф, резюме [9].

Протягом року сторінка "Шанс" застосовує щонайменше три підходи до шрифтового оформлення заголовків: використання однієї-двох гарнітур, при цьому розмаїття досягається чергуванням великого та малого, прямого й курсивного, широкого та вузького — найпоширеніший спосіб; застосування однієї групи шрифтів; та — закріплення за кожною тематично однорідною групою матеріалів "своїх" титульних шрифтів.

Доволі часто молодіжний "Шанс" із виражальною метою використовує лід — виділений вступ до матеріалу, добірки. Так само, як лід, іноді виділяється особливим накресленням шрифту чи форматом набору перша фраза публікації. Тим часом практично ніколи не використовуються врізи: примітки, коментарі, заклики тощо.

На думку Ю. Ярмиша, останнім часом молодіжна преса помітно активізувалася [1, 17]. Цілком погоджуючись із думкою цього дослідника, ми вважаємо, що молодіжна преса, а надто регіональна, сьогодні перебуває на зародковому етапі розвитку. Найбільша проблема для регіональної журналістики є та, що до районної газети нові віяння доходять тоді, коли в столичній журналістиці вони вже вважаються банальністю. Та й ці віяння в редакції сприймаються з осторогою і як щось небажане. Новий, креативний погляд у районку могли б принести молоді журналісти, але й тут є чимало пересторог. Найперше, свою, так би мовити, першу журналістську освіту вони здобувають саме в редакції від працівників із провінційним мисленням. Вступаючи до вищих навчальних закладів на факультети чи відділення журналістики, молоді, а найчастіше амбітні люди, звісно ж, із часом звільняються від провінційності, як те курчатко від уже зайвої шкаралупи. Але найімовірніше, що ці молоді журналісти, маючи власний погляд на те як писати матеріал та як робити газету, навряд чи повернуться у свою районку; вони шукатимуть реалізації у більш престижних ЗМІ.

Отже, ми дійшли висновків, що провінційність зумовлюється обмеженістю можливостей. Інформаційна та комунікаційна дискримінація змушує молодих людей шукати можливості для реалізації своїх творчих та матеріальних прагнень в обласних центрах чи в столиці. Тому села вимирають, а в суспільстві склався дуже небезпечний стереотип: у селі залишаються лише невдахи. Втрачено багато часу, й зупинити цей процес буде складно. Але можливо: за рахунок розвитку громадського сектора, шляхом упровадження інформаційних технологій не лише у великих містах, а й у містечках та селах, за умови державної підтримки некомерційних і молодіжних ЗМІ та, що найважливіше, завдяки усвідомленню необхідності виховання молодого покоління активним, професійним, небайдужим до історичної, культурної, духовної спадщини України. Тоді молода людина не шукатиме самореалізації десь далеко від дому й ми матимемо в регіонах професійних журналістів, управлінців, агрономів, банкірів і промисловців.

 

---