Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Студентські ЗМІ в структурі сучасної української журналістики
(на прикладі газет "Студентська координата" і "Молодий журналіст")

Овдієнко Н. В.

студ.
УДК 070.15-057.87

 

Досліджується роль і місце студентських засобів масової інформації як одного з найреальніших механізмів представлення інтересів університетської громади в структурі української журналістики. На прикладі газет "Студентська координата" і "Молодий журналіст", які демонструють практичне надбання журналістів-початківців, простежуються основні тенденції добирання тем із життя студентської молоді, дається загальна характеристика зазначеним виданням.

Ключові слова: Болонський процес, практика, студентські ЗМІ.

The article deals with the role and place of student's mass media as one of the real mechanism to present the interests of university youth in the Ukrainian journalism structure. Namely on the example of the newspapers "Young journalist" and "Student's coordinate" that shows the practice gain of journalists, is presented the main trends of choosing themes of the life of young people, given general characteristic of these edition.

Key words: the Bolon process, practice, student's mass media.

Исследуются роль и место студенческих средств массовой информации как одного из наиболее реального механизма представления интересов университетской общины в структуре украинской журналистики. На примере газет "Студенческая координата" и "Молодой журналист", которые демонстрируют практические приобритения начинающих журналистов, отслеживаются главные тендентции подбора тем из жизни студенческой молодежи, дана общая характеристика указанным изданиям.

Ключевые слова: Болонский процесс, практика, студенческие СМИ.

Cтвоюрюючи єдину зону європейської освіти, країни-учасники Болонського процесу визначилися з шістьма основними цілями, без яких його формування неможливе: запровадження двоциклового навчання та кредитної системи контролю якості освіти; розширення мобільності студентів і викладачів; забезпечення випускників на єдиному для всіх ринку праці, а також досягнення привабливості європейської системи освіти для молоді з інших країн [1, 5].

Україна приєдналася до Болонського процесу 19 травня 2005 р. у норвезькому місті Берген на конференції міністрів країн Європи, таким чином автоматично зобов'язалася внести відповідні зміни в національну систему освіти. Окрім вищезазначених пунктів, зокрема, посилити роль самостійної роботи студентів.

Згідно з Болонською Конвенцією (1999 р.), студентам має забезпечуватися доступ до можливості одержання освіти і практичної підготовки одночасно з наданням супутніх послуг. Адже саме під час практичних завдань у вигляді доповідей, презентацій, досліджень тощо, на думку європейських спеціалістів, студент отримує основну освіту. Приміром, у Дублінському інституті технологій навчальні програми розроблені так, аби підготувати критично мислячих фахівців. Студент упродовж року прослуховує близько п'ятисот годин лекцій і стільки ж йому відводиться на самостійну роботу [2, 1—2]. Крім того, в окремих країнах як умову нарахування кредитів вимагається: навчальне навантаження має містити в собі п'ятдесят і більше відсотків самостійної роботи студента.

В Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка самостійна робота студентів полягає серед іншого у створенні власного інформаційного продукту. Результами практики студентів-журналістів стають насамперед друковані видання, які займають свою нішу в сучасному інформаційному просторі. Серед них газети "Студентська координата" і "Молодий журналіст".

Актуальність досліджуваної теми зумовлюється перш за все підвищенням ролі студентства, потужного соціально-демографічного прошарку з великими потенційними можливостями, з його зацікавленністю у створенні молодіжних ЗМІ (із впровадженням Болонської системи така практика тільки заохочується), як одного з найбільш реальних механізмів представлення своїх інтересів не тільки у навчальному закладі, а й за його межами.

Предметом дослідження виступають студентські засоби масової інформації, досліджується їх роль і місце в сучасному інформаційному просторі.

Об'єкт - видання "Студентська координата" і "Молодий журналіст".

Новизна роботи полягає насамперед у виокремленні серед розмаїття видань газет "Студентська координата" та "Молодий журналіст" для дослідження ролі та місця студентської періодики в сучасному інформаційному просторі та в їх ретельному аналізі.

Сьогодні студентська преса виконує функцію так званого речника молоді, що навчається у вищих школах. Не слід забувати, що молоді люди постійно поповнюють економічно активне населення держави, тому таким важливим є для них життєва самореалізація. За допомогою періодичних видань студенти представляють свої інтереси, і, трапляється, захищають власні права. Поки що студентські ЗМІ та студентське самоврядування - єдині можливі засоби вираження думок більшої частини університетської громади. Утім, говорити про реальний або хоча б адекватний вплив студентської преси поки що зарано. Більшість газетних видань, що видаються у вишах країни, - офіційні і створюються адміністрацією. Як правило, студентам ці друковані органи здаються нецікавими, тож найактивніші з них ініціюють видання власних студентських газет, які дають їм можливість виражати власні інтереси, не нав'язані керівництвом, а також цікаві їхнім потенційним читачам. Причини зрозумілі: редактор-студент краще розуміє, що потрібно читачеві-студентові.

Крім того, студентська преса завжди на вигляд жвавіша та привабливіша на відміну від менторської, офіційної. Хоч її тиражі завжди малі та нерегулярні, а ресурси для виробництва відшукуються з докладанням величезних зусиль.

За приблизними оцінками, зі студентської преси народжується така ж кількість професійних журналістів, яка випускається профільними інститутами та факультетами. Статистика свідчить: більшість студентських газет створюється там, де навчаються на технічних спеціальностях.

Про те, чого не бракує студентським ЗМІ, аби посісти поважне місце в українському медіапросторі, йдеться в дослідженні, проведеному з березня по вересень 2008р. Студентською радою Києва [3]. У заході взяли участь 78 редакторів видань, що створюються у вишах по всій країні. На результати такого дослідження варто звернути увагу хоча б тому, що в студентській газеті свого часу працював майже кожний п'ятий український журналіст, який, власне, і впливає на формування сучасного інформаційного простору.

Анкетування, запропоноване учасникам дослідження, показало: тільки 53 % редакцій студентських газет мають у власній команді студентів, які вчаться на журналістів. Студентські газети видають переважно друго- чи треттокурсники, які вже освоїлися зі студентським життям, але ще не почали писати диплом або працювати. До офіційної реєстрації у студентських видань доходить не завжди, 57 % з них взагалі існують без неї.

Цензура та фінансування - дві найголовніші проблеми молодих видавців. Усього 37 % з них вважають себе незалежними від впливу адміністрації вишів, решта ж констатують: газета прискіпливо прочитується керівництвом навчальних закладів. Щоб бути незалежними видавцями, потрібні тренінги та якісна допомога, насамперед із навичок заробляти гроші, досконало володіти видавничим процесом. Майже всі молоді газетярі визнають: жодне з таких видань не є прибутковим бізнес-проектом, відтак не може вийти за межі університетів і стати конкурентноспроможним продуктом в інформаційному сенсі. Отже, в медіапросторі України ще не з'явилася прибуткова ніша для студентських локальних видань, і вони можуть існувати лише за наявності підтримки недержавного сектору та адміністрацій вишу.

Не зважаючи на окреслені проблеми, кількість студентських ЗМІ щороку збільшується. Це пояснюється прагненням студентів донести свою думку до читачів. Воно виникає, коли автор вважає свої міркування й погляди на ту чи ту подію важливими, але не знаходить можливості утвердити або поширити їх іншим шляхом, окрім як через друковане видання. До того ж, студентська преса з огляду на обмежену читацьку аудиторію часто дозволяє отримати зворотній зв'язок - реакцію на власні думки та стиль викладу матеріалу. Іноді інформація зі студентської преси приносить відчутну користь читачам. Отож, ще однією мотивацією є прагнення бути корисним, нехай тільки своїм однокурсникам. Не менш важливу роль відіграє також зацікавленість у технології створення власного інформаційного продукту, зокрема процесом написання текстів, їх редагування та оформлення (верстка, дизайн тощо).

Студенти Інституту журналістики досить щедрі у створенні власних масмедійних творів. У стінах альма-матер з'являються газети та журнали різного спрямування (наукові, науково-популярні, художньо-публіцистичні), брошури, часописи, альманахи. Серед усього розмаїття друкованих ЗМІ вигідно вирізняються два проекти — "Студентська координата" і "Молодий журналіст". Ознайомимося з ними детальніше.

"Студентська координата" порівняно молоде видання, але вже встигло міцно закріпитися в Інституті журналістики і завоювати власну читацьку аудиторію. Гаслом газети обрано вираз "Знайди себе в координатній площині", який подається в кожному номері над назвою таб-лоїду і є своєрідним закликом уважно продивитися видання та, можливо, знайти матеріали до смаку. Девізи в кожному числі різні, переважно відомі латинські вислови, так чи інакше пов'язані з журналістикою. Наведемо деякі з них: "Nulla dies sine linea" (Жодного дня без рядка) або "Longa est vita, si plena est" (Життя довге, якщо воно насичене).

"Студентська координата" створюється і видається за ініціативи студентів-журналістів. Підготовка видання ведеться паралельно з навчальним процесом. Газета має сталу періодичність: виходить раз на місяць на 20 сторінках. Добиранням матеріалів, їх редагуванням, дизайном та версткою займаються самі студенти. Вони ж обіймають керівні посади у виданні, яке до того ж має редакційну колегію, що складається зі студентів різних курсів. Керує процесом шеф-редактор — доктор філологічних наук, професор і викладач Інституту журналістики Іван Петрович Мегела.

Серед основних переваг "Координати" — "зручний" формат A4, що дозволяє без особливих зусиль гортати сторінки. До того ж, газета щедро ілюструється, що завжди привертає увагу. A втім, світлини не завжди якісні та ще й зазвичай маленького розміру. Це, безперечно, ускладнює процес сприймання матеріалів.

Газета складається переважно з непостійних рубрик (частіше спонукальних, рідше інформаційних). Виняток становлять:

— персона,

— книгпейдж,

— проби_рання,

— культуризм,

— туризм,

— спорт,

— про вічне.

Нові рубрики з'являються щономера:

— вузівщина,

— кантрі культ,

— фестини,

— повний фешн,

— пазл,

— тенденція.

Подекуди за назвами рубрик можна зрозуміти ставлення автора до обраної теми, приміром, зневажливе ("Політика, тудить її" або "Сталініада"). Нерідко використовуються злиті назви, коли рубрика і заголовок являють собою одне ціле, тобто є ідентичними.

Щодо жанрового розмаїття, то тут переважають художньо-публіцистичні матеріали: від картинок з натури, критики та рецензій до нотаток журналіста, нарисів, фейлетонів, реплік. Водночас не в усіх матеріалах простежується чітке дотримання усталених норм відповідного стилю.

Серед інформаційних жанрів лідирують інтерв'ю та репортажі, до аналітичних жур-налісти-початківці майже не вдаються. Натомість щономера з'являється так звана літературна сторінка "Проби_рання", де друкуються уривки або цілі твори студентів.

Тематичний діапазон усеохопний: від гострих соціальних проблем до розважальних матеріалів. На сторінках "Студентської координати" з'являються матеріали, присвячені найпоширенішим проблемам сучасної молоді: наркоманії, алкоголізму, соціальній невлаштованості. Акцентується увага на проблемах студентства, як, наприклад, нестача підручників у вишах. "Після перших місяців навчання студенти перестають вірити у міф про 100 % забезпечення підручниками", зазначається у статті "Студентів більше, ніж підручників".

Значну частину матеріалів становлять статті про моду і стиль ("Вишиванка править бал", "Модно хоч голки збирай"), хобі ("Скутероманія або катання на "скажених табуретках" без правил"), музику ("Країна мрій"), питання освіти ("Хочу за кордон. Культурно-освітня програма Au pair"), стусунки статей і секс ("Вінчання: данина моді чи поклик душі? Що треба знати молодятам, ідучи до церкви"), спілкування у колективі ("Підтримка є") та багато іншого.

При цьому мова матеріалів відрізняється стилем викладу та подачею інформації. У них утверджується настанова на мовленнєву розкутість, порушення чи руйнування усталених форм слововживання. Зокрема, спостерігається вживання різнопланових засобів "осучаснення" мови. Серед них:

— елементи розмовного стилю ("Сталінською Воркутою давно вже не пахне", "Тут можна придбати листівки та іншу всячину");

— молоджні сленгові вислови ("Українська мова — не хрін і тим паче не моржова", "так кайфово це здається").

На відміну від "Студентської координати", "Молодий журналіст" не має сталої періодичності. Газету випускають під час журналістських практикумів групи зі спеціальністю періодична преса. Участь у створенні газети є обов'язковою й оцінюється викладачем-куратором, який керує редакційним процесом. З його допомогою студенти визначають концепцію майбутнього видання, обирають редакційний колектив, розподіляють обов'язки і виконують поставлені завдання. Щотижня протягом відведеного часу на практикум збирається редакційна рада й обговорює результати роботи.

Відтак наступний номер "Молодого журналіста" відмінний від попереднього не тільки змістом і тематичним наповненням, а й зовнішнім виглядом. Кожна група бачить газету по-своєму й обирає свій формат ("Журналіст" виходив у форматі А3 та А4), визначає кількість сторінок (від 4 до 16 тощо) та спрямування газети (від загальнонаціональної, громадсько-політичної до суто студентської, розважальної).

Незмінним у дизайні першої шпальти залишається герб Інституту журналістики, який розміщують перед назвою видання. А гасло, приміром, "Прийшов, побачив, написав" — угорі. Тираж "Молодого журналіста" становить 100 примірників і друкується у видавництві Інституту журналістики.

Рубрики, як правило, не повторюються. Серед найцікавіших:

— фінанси наші (економіка),

— ми і світ (міжнародні події),

— політикум (політика),

— патології суспільства (кримінал),

— артпортал (культура),

— будьмо здорові (здоров'я).

Серед інших:

— студмістечко,

— про спорт,

— вікенд.

Випуск 14 "Молодого журналіста", що вийшов у 2005 р. під керівництвом доцента кафедри періодичної преси Олекси Георгійовича Підлуцького, цілком можна назвати виданням загальнонаціонального характеру, яке б у разі виходу на широкий загал могло створити конкуренцію сучасним друкованим ЗМІ. Серед проблем, що їх порушують у своїх статтях студенти: стрімке зростання цін на продукти харчування ("Хліб — усьому голова, а картопля — головний біль"), соціальна допомога при народженні трійнят ("Щастя в кубі"), вступ України до НАТО ("НАТО: міфи та реалії") тощо. Достатня увага приділяється і суто молодіжній тематиці. При цьому стилі написання найрізноманітніші: складається враження, що жанри змагаються між собою на сторінках газети. Інформаційні, аналітичні, художньо-публіцистичні представлені мало не в повному обсязі.

Наступний випуск "Молодого журналіста" (№ 15 від 2006 р.) відрізняється від попереднього тематичним спрямуванням (студенти звузили коло читачів до молодіжної аудиторії) і поступається якісними характеристиками (від верстки й дизайну до змісту матеріалів). Акцент робиться на відомих "обличчях" із різних галузей: від шоу-бізнесу до журналістики. Відтак переважають інформаційні жанри, зокрема інтерв'ю.

Слід відмітити спецвипуски видання, присвячені вагомим подіям безпосередньо в Інституті (журналістська весна, ювілей кафедри) або подіям всеукраїнського рівня (помаранчева революція).

Отож, в умовах Болонського процесу, коли значна увага під час навчального процесу приділяється самостійній роботі студентів, практичне навантаження останніх полягає у створенні власного інформаційного продукту, зокрема друкованих ЗМІ. Студентська преса є не лише школою для навчання майбутніх журналістів та місцем здобуття першого досвіду з фаху, а ще й одним із найголовніших важелів демократії в системі національної вищої освіти. Утім, говорити про їх реальний вплив зарано. Тож роль студентських ЗМІ зводиться до представлення інтересів молоді у межах університетів, як це бачимо на прикладі досліджу-вальних газет "Студентська координата" і "Молодий журналіст".

 


1. Вища освіта України і Болонський процес : навч. посіб. / за ред. В. Г Кременя ; авт. кол.: М. Ф. Степко, Я. Я. Болюбаш, В. Д. Шинкарук, В. В. Грубінко. — Тернопіль : Навчальна книга, 2004. — 384 с.

2. Васьківський, Ю. Журналістська освіта і Болонський процес / / Зб. пр. кафедри української преси і Дослідницького центру історії західноукраїнської преси. — Вип. 7. — С. 30.

3. Дослідження студентської ради Києва. — [01. 03. 2008].

 

© Овдієнко Н. В., 2008


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові