Ласкаво просимо

Статтю присвячено аналізу конвергенції загальнонаціональної якісної та масової преси Великобританії наприкінці XX — на початку XXI століть. Автор аргументує, що основним фактором, який вплинув на зближення двох категорій преси, була таблоїдизація якісної преси як наслідок комерціалізації журналістики. Дослідження доводить, що сьогодні у взаємовідносинах якісних та масових часописів домінує симбіоз, а не чітка дихотомія. Результатом цього симбіозу є гомогенізація змістово-тематичної структури національної щоденної британської преси.

Ключові слова: якісна преса, масова преса, видання, газета, конвергенція, дискурс, таблоїд, прийом, читацька аудиторія.

The article analyses convergence of the national quality and popular press of the Great Britain in the late 20th — at the beginning of the 21st century. The author argues that the main factor influencing convergence of two categories of press was a tabloidization as a logical consequence of commercialization of journalism. The paper argues symbiotic model which dominates today in relationship between quality and popular editions instead of dichotomy. The result of this symbiosis is homogenization of the national British press structure in the terms of content and topic.

Key words:quality press, popular press, newspaper, edition, convergence, discourse, tabloid, readership, method.

Статья посвящена анализу конвергенции общенациональной качественной и массовой прессы Великобритании в конце XX — в начале XXI веков. Автор аргументирует, что основным фактором, который повлиял на сближение двух категорий прессы, была таблоидизация качественной прессы как следствие коммерциализации журналистики. Исследование доводит, что сегодня во взаимоотношениях качественных и массовых журналов доминирует симбиоз, а не четкая дихотомия. Результатом этого симбиоза является гомогенизация смыслово тематической структуры национальной ежедневной британской прессы.

Ключевые слова: качественная пресса, массовая пресса, издание, газета, конвергенция, дискурс, таблоид, прием, читательская аудитория.

Ідея конвергенції (лат. convergere — зближуватися, зустрічатись, бути подібним) зародилась у середині минулого століття в контексті біологічних мутацій. Суть цього процесу полягає у поступовій регресії та в кінцевому результаті елімінації відмінностей між діаметральнопротилежними поняттями. Саме поняття нині має міждисциплінний характер і активно застосовується як у природничих, так у гуманітарних науках [1, 37].

Сьогодні поняття конвергенції не менш актуальне, ніж півстоліття тому. І це стосується не тільки взаємодії, симбіозу різних політико-економічних чи соціально-виробничих систем, а й зближення різних типів медіа. При цьому процес відбувається не тільки на технічному рівні (поява мультимедійних поліфункціональнихпристроїв, що поєднують у собі атрибути декількох платформ медіа), а й на рівні формально-змістових ознак друкованих засобів масової інформації. У цьому плані ми не можемо погоди тися з точкою зору В. Золяк, нібито конвергенція завжди пропонує синтез технологічних елементів [2, 313]. На нашу думку, конвергенція, зокрема в журналістиці, передбачає і синтез, зближення нетехнологічних інгредієнтів (стилістики, контенту, рубрикаційної моделі, принципів відображення дійсності та ін.). Наприклад, процес стилістичного зближення масової та якісної преси Великобританії нами був аргументований у попередніх розвідках [3, 147—148].

Актуальність конвергенції в журналістикознавстві підтверджує також поява спеціалізованих наукових журналів ("Convergence: A journal of inquiry into new types of media"). У цьому дослідженні ми використовуємо ідею конвергенції як ілюстрацію зближення змістово-тематичних моделей двох категорій преси — якісних та масових видань Великобританії наприкінці XX — на початку XXI століть. При цьому конвергенція загальнонаціональної якісної та масової преси розглядається нами крізь призму принципу єдності та боротьби протилежностей гегелівської діалектики. Обраний науковий підхід до цієї проблеми детермінований тим, що такі категорії журналістики, як якісна та масова преса за своєю теоретичною сутністю є протилежними поняттями, котрі в сукупності дають нам цілісне уявлення про систему преси тієї чи тієї країни. При цьому кожне з цих понять можна розкрити через протилежність, протиставивши перше другому (omnis determination est negatio). Приміром, концепт якісної преси можна розкрити через протиставлення її масовій і vice versa. Понад те, принцип єдності та боротьби протилежностей надзвичайно конструктивний тим, що він дозволяє продемонструвати взаємозалежність якісної та масової преси, а, таким чином, їх діалектику, взаємоперехід та взаєморух. Тож, об'єктом дослідження є взаємовідносини сучасної загальнонаціональної якісної та масової преси Великобританії, а предметом дослідження — їхня концептуальна конвергенція.

Якщо наприкінці XXI — на початку XXI ст. у взаємовідносинах якісної та масової преси Великобританії домінував принцип боротьби протилежностей (чітка концептуальна дихотомія), то наприкінці XX — на початку XXI ст. превалює принцип єдності протилежностей. Інакше кажучи, якщо раніше новинний дискурс якісної та масової преси нагадували паралельні прямі, то за останні два десятиліття намітилися певні точки дотику, перехрещення новинних цінностей якісних і масових часописів та їх дискурсивних парадигм.

Варто зауважити, що взаємоперехід цих протилежностей можна простежити ще до початку XX ст. (поява тематичних секцій у широкоформатних газетах, спрощення стилістики, поява світлин, великих заголовків, підзаголовків та абзаців). Конвергенція якісної та масової преси Великобританії теж мала місце у 1915, 1940 та 1941 рр. [4, 35]. У ці роки відбувалося перехрещення новинних цінностей якісної та масової преси, взаєморух двох полюсів преси. Причиною цього стали Перша і Друга світові війни, коли на першому плані у редакційному порядку денному як масових, так і якісних часописів Великобританії були політичні, військові та міжнародні новини. Тим-то можна висунути припущення, що у кризові періоди для нації відбувається кардинальна конвергенція новинного дискурсу якісної та масової преси. Підтвердженням цієї гіпотези можуть бути події 11 вересня 2001 р., після яких новинний дискурс і якісної преси США ("Washington Post", "New York Times", "Christian Science Monitor"), і масової ("National Enquirer") кардинально зблизився. Іншим аргументом на користь цього припущення може бути висвітлення терактів у Лондоні в липні 2005 р. якісними та масовими часописами Великобританії, перехрещення новинних цінностей якісної та масової преси Іспанії після терористичних актів у Мадриді в березні 2004 р.

Таким чином, можна зробити логічний умовивід, що в період соціальних криз (революцій, масових страйків та мітингів) та кризових явищ у міжнародних відносинах (приміром, світова війна чи регіональний конфлікт) серйозна якісна преса може розраховувати на зростання своєї цільової аудиторії за рахунок збільшення інформаційного інтересу комунікатів із інших читацьких груп до висвітлення політико-економічних та міжнародних новин. Як наслідок, цей підвищений інтерес реципієнтів інформації якісні видання будуть змушені задовольняти розширенням традиційного новинного порядку денного та збільшенням накладу.

3 іншого боку, в умовах соціальної стабільності, економічного добробуту та розчарування більшості народу в політичному процесі, якісна преса постає перед викликами зі сторони різних видів масових видань (як "mid-market", так і "down-market"). Саме така тепер ситуація відбувається у Великобританії, і наслідком цієї політичної стабілізації та соціально-економічного добробуту є конвергенція якісної та масової преси, таблоїдизація та загострення конкуренції всередині самого сегменту якісних видань унаслідок розширення цільової аудиторії.

При цьому відправною точкою такого "притягання" діаметрально протилежних "полюсів" преси варто розглядати середину 1980-х рр. Із цим частково погоджується і британський журналіст М. Енджел [5]. Аналогічної точки зору на хронологію названої проблеми дотримується ще один британський журналіст і дослідник медіа Е. Семпсон, який зазначає, що "... у 1980-х рр. деякі якісні газети навчились, як робити сенсаційність серйозною" [6, 45]. 3ближення якісної та масової преси Великобританії наприкінці 1980-х рр. було закономірним наслідком руйнації "замкнених династій лордо-вої преси" та приходу на британський ринок друкованих 3МІ міжнародних транснаціональних медіа-корпорацій. Найяскравіший приклад — "News International" P. Мердока, яка одночасно контролювала і британський таблоїд "The Sun" і колись "найповажнішу газету" Королівства — "The Times".

Однією з причин зближення новинних цінностей загальнонаціональної якісної та масової преси були зміни в регіональній пресі Об'єднаного Королівства. У 1970—1980-х рр. якісні регіональні видання Великобританії перебували у занепаді через гостру конкуренцію із загальнонаціональними виданнями та локальними радіо і телебаченням. Для того щоб урятувати свої видання, редактори регіональних якісних газет (зокрема "News Scotsman", "Evening Argus") були змушені ввести в концепцію своїх видань специфічні елементи таблоїдної журналістики (зокрема, скорочення та спрощення контенту, появу спеціальних секцій із тематикою "образу життя" ("lifestyle"), подорожей, персональних фінансів та заощаджень, жіночих рубрик). Усе це призвело, з одного боку, до фінансового оздоровлення цього сегменту британських друкованих видань, а з другого — до таблоїдизації газетної справи, остаточного перетворення преси з "четвертої влади" у високоефективний бізнес "інфогедонізму", покликаний "інформувати та розважати" читачів.

Варто зауважити, що від самого початку національні якісні виданя Великобританії цілковито ігнорували субстанційні новинні цінності масової преси. Згодом (на початку 1990-х рр.) "The Times", "The Guardian", "The Independent", "The Daily Telegraph" почали критикувати таблоїди ("The Sun", "Daily Mirror", "Daily Mail") за втручання у приватне життя політиків та знаменитостей, надмірну персоналізацію матеріалів, зацикленість на скандалах, сенсаціях, спорті, сексі. Таким чином, якісна преса (а також телебачення і радіо) почали систематично висвітлювати поведінку таблоїдної преси, що призвело до перехресного висвітлення новинних пріоритетів таблоїдів (SSS — sport, sex, scandal). Урешті-решт широкоформатні видання почали публікувати матеріали, аналогічні тим, які появлялись раніше лише в масовій пресі. Тому не можна не погодитися з М. Енджелом у його оцінці взаємовідносин якісних та масових видань Великобританії: "...надто часто широкоформатні видання дозволяли таблоїдам задавати темп і рабськи наслідувати їх. Можна уявити ситуацію, коли якісні газети мають вигляд або звучать більш-менш ідентично... Правда полягає в тому, що якісні газети дають читачам те, чого вони хочуть, і в такий спосіб, якого не траплялося ніколи раніше. Логічним завершенням цього повинно бути зникнення межі між якісними та масовими виданнями" [5].

Простежити конвергенцію якісної та масової преси можна також за допомогою статистичного аналізу накладів видань із середини XX ст. до 1987 р. У 1957 р. сукупний наклад якісних видань Великобританії становив 4 млн 580 тис. примірників (8,8 % усіх друкованих видань). У 1972 р. цей тираж збільшився до 6 млн 468 тис. примірників. У 1982 р. він становив 6 млн 347 000 тис. примірників (13,4 % ), а в 1987 р. виріс до 7 млн 112 тис. (16,3 %). При цьому загальний наклад друкованих видань із 1982 до 1987 р. зменшився з 47, 3 млн до 43 млн. За п'ять років (1982—1987) наклад якісних видань ("The Times", "The Guardian", "The Daily Telegraph", "The Financial Times") виріс майже на 1 млн примірників, що яскраво свідчить про позитивну динаміку розвитку якісної преси у цей період. Пояснення цього варто шукати у динаміці розвою масової преси у той час. Наклад проміжних таблоїдів для середнього класу (mid-market) у 1957 р. становив 22 млн 840 тис. (44 %). У 1982 р. тираж зменшився до 11 млн 155 тис (23,6 %). У 1987 р. сукупний наклад усіх видань для середнього класу становив лише 9 млн 897 тис. (22,7 %). Характерно, що за період 1957—1987 рр. тираж таблоїдних видань ("down-market tabloids") збільшився на 13 %. У 1957 р. він становив 24 млн 541 тис. (47,2 %), у 1982 р. — 29 млн 529 тис. (63 %), у 1987 році — 26 млн 529 тис. (60,9 %) [7, 57—59].

Отже, можна зробити припущення, що збільшити наклад якісним газетам Великобританії вдалося за рахунок переманювання читачів видань для середнього класу ("Daily Mail", "Daily Express", "News Chronicle"). Як писав Маккрістел у 1995 р.: "...читацька аудиторія якісної преси Великобританії змінилася, ставши більш схильною до непослідовності та непередбачуваності" [8, 1—2]. Аналогічної думки дотримується Б. Макартур: "...нові читачі походили з трихвилинної культури, оніміння ("dumbing down") молодого покоління, яке не читає, не цікавиться політикою чи міжнародними відносинами, і не любить важковаговитих статей про НАТО... Це покоління постмодерне, пост-серйозне, пост-грамотне" [9, 21]. Зміна цільової аудиторії якісної преси, відтак, відбувалася за рахунок переорієнтації від класичної читацької аудиторії політико-економічного істеблішменту та інтелігенції Великобританії до нижніх прошарків британського середнього класу (С2). Як зауважує з цього приводу С. Бєглов, "серед якісних щоденних газет і проміжних "таблоїдів" найактивніше працювали у напрямі завоювання уваги читачів середнього класу "The Guardian", "Financial Times", "Daily Mail", "The Times", недільні "Observer", "Mail on Sunday" [10, 47].

Іншим свідченням переорієнтації якісної преси на С1, C2 є дані Національного опитування читачів ("National Readership Survey"). У 1995 р. найбільше читачів, що представляли середній клас, мали саме "up-market" видання (якісна преса) — 87 %, тимчасом як процент середнього класу читацької аудиторії у виданнях, зорієнтованих на цей клас, становив лише 58 % [11]. Ситуація змінилася ще більше після 1996 р. Як зазначає Р. Грінслейд: "...дані перепису свідчать, що соціальна шкала Великобританії змінилася наприкінці 90-х років XX — на початку XXI ст. — заможні верстви населення, репрезентовані категоріями ABC1, стали численнішими, ніж прошарки соціуму, представлені в нижній частині шкали — C2DE" [12, 629].

Таким чином, можна стверджувати, що з 1980-х рр. середній клас, який традиційно був прерогативою "The Daily Mail" та "The Daily Express", став ареною боротьби між якісними виданнями та таблоїдами проміжного типу. Зменшення цього сегменту ринку преси, що раніше відігравав функцію зазору між двома полюсами британської преси ("up-market" та "down-market"), відбувалося за рахунок збільшення сегменту національної якісної преси.

Конвергенцію якісних та масових часописів нині яскраво ілюструє таблоїдний формат. Після зміни формату видання з широкого на компактний (формальної таблоїдизації) у 2003—2005 рр. "The Independent", "The Times" та "The Guardian" стали прямими конкурентами "таблоїдів для середнього класу" або проміжних масових видань ("mid-market press"). У цьому випадку можна говорити про конвергенцію якісних та масових видань, детермінова-новану технологічними факторами. Ось чому, британський медіадослідник Ф. Шлезінгер звертає увагу на зникнення формального поділу між широкоформатними і таблоїдними газетами [13, 303].

При цьому і якісна, і масова преси були змушені трансформувати свої концепції для адаптації до потреб, запитів та інтересів нової цільової аудиторії. Отже, відбувалися протилежні за своєю природою процеси переосмислення — якісна преса переживала процес "таблоїдизації", що спричиняв девальвацію її класичних канонів, а масові таблоїди були змушені прогресувати у новинних цінностях, щоби піднятися до рівня інформаційних інтересів верхніх втрат середнього класу (C1). Західноєвропейські фахівці в галузі ЗМІ називають цей процес "квалоїдизація" (від англ. quality tabloid), вкладаючи у це поняття різний зміст. З одного боку, "квалоїдизація" (зокрема в сучасному британському контексті) означає "популяризацію", зниження концепту якісної преси до рівня масових видань. З другого боку, ця тенденція інтерпретується також як прогрес, "ревальвація" таблоїдів у їх наближенні до рівня якісних часописів.

Конвергенцію якісної та масової преси у 1990-х рр. характеризує запозичення якісними виданнями Великобританії у таблоїдів прийомів залучення нових читачів. Приміром, "The Daily Telegraph" та "The Guardian" під впливом "цінової війни", розпочатої виданнями Мердока в середині 1990-х рр., часто вдавалися до таких методів залучення читацької аудиторії, як роздача призів та різноманітні лотереї. У 1994 році над "шапкою" перших шпальт усіх газет з'явилися кольорові "ліхтарики", які рекламують знижку на ціну суботнього та недільного випусків. "Ліхтарики" в "The Independent" і "The Times" повідомляли тоді про всілякі конкурси й лотереї та обіцяли відпочинок на найкращих курортах, виграшні автомобілі, цінні подарунки у вигляді призів. У часи, які передували "революції в Уопінгу" (1986) та "ціновій війні" (1993) такі методи апеляції до читацької аудиторії були неприпустимими для загальнонаціональної якісної преси Великобританії. У цьому контексті ми не можемо не погодитися з провідним українським медіадослідником Б. Потя-тиником: "...запозичення якісною пресою цілої низки прийомів та рубрик масових видань робить межу між ними доволі умовною" [14, 57].

Британські оглядачі медіа-ринку припускають, що "Daily Mail" може почати в майбутньому переманювати читачів "The Times" за рахунок посилення уваги до міжнародних новин, які завжди вважалися сильним місцем останньої. У той же час "The Daily Mail" та "The Daily Express" переживуть процес "якісної революції" і гіпотетично перейдуть у категорію якісної преси. Як писав журнал "The Economist" ще у 1998 році, за "The Daily Mail" міцно закріпилася репутація видання "проміжного типу", яке дедалі більше наближається до якісних газет, на що завжди претендували також і видавці "Daily Express" [15, 38].

Таким чином, це може призвести до того, що "The Times", яка ще недавно вважалася "найповажнішою газетою Об'єднаного Королівства", часописом "первинної еліти" (за класифікацією Дж. Мерріла), перейде з категорії якісних часописів у категорію таблоїдів проміжного типу. Аналогічне можна стверджувати й про "The Guardian" та "The Independent".

У майбутньому це може призвести до того, що у Великобританії на ринку друкованих ЗМІ функціонуватиме незліченна кількість якісних видань ("квалоїдів") та 2—3 масові газети. Симптоматично, що подібний сценарій розвитку британської преси спрогнозував ще у 1961 р. тодішній віце-президент Міжнародної федерації журналістів (IFJ) Г. Бредлі. Деякі симптоми цієї тенденції можна простежити вже сьогодні. При-міром, Аудиторське бюро накладів видань Об'єднаного Королівства (ABC) у 2006 р. вперше внесло газети "Herald" та "Scotsman" до переліку загальнонаціональних якісних видань Великобританії. І хоча більшість британських журналістикознавців та дослідників медіа сьогодні не відносять вищезазначені часописи до категорії "якісних", не варто виключати того, що через декілька років перелік якісних видань поповниться.

Отже, можна дійти висновку, що одним із основних наслідків конвергенції якісної та масової преси є гомогенізація загальнонаціональної преси Великобританії, зокрема її змістово-тематичної моделі. Сучасна модель національної якісної преси Об'єднаного королівства є конвергентна, вона має вигляд "змішаної сполуки" різних якостей. Як наслідок, у взаємовідносинах якісних та масових видань сьогодні домінує симбіотична, а не дихотомічна модель.

З іншого боку, ми не можемо погодитися з умовиводами Е. Семпсона, Ф. Шлезінгера та низки інших дослідників сучасної британської преси про остаточне зникнення поділу між якісними й таблоїдними виданнями. На нашу думку, процес конвергенції якісної та масової преси Великобританії нині відбувається як єдність та боротьба протилежностей. При цьому про остаточне зникнення відмінностей між цими полюсами друкованих ЗМІ сьогодні робити висновки зарано. Таким чином, завданням наступних розвідок із цієї проблематики є продовження емпіричного та теоретичного аналізу взаємовідносин якісних газет та таблоїдів, зокрема на рівні мережевих версій, графічного наповнення друкованих варіантів, контенту тощо. Перспективним також вважаємо застосування аналогічних методів при аналізі сучасних тенденцій у розвитку змістово-тематичних моделей різних типів української преси.

 

---