Ласкаво просимо

УДК 070.12+371.322

Йдеться про студентські видання, обґрунтовується необхідність їх створення та розвитку, окреслюється тематика.

Ключові слова: студентські видання, редакційна політика, організаційна структура управління студентської газети, редакційний процес, тематика і жанри студентського видання.

The article deals wath students publications it deskribes necessity of their creation and development, the main topics.

Keywords: studionts publication, editorial politics, editorial process, thematic genres of student edition, organizational structure of the student newspaper department.

Речь идет о студенческих изданиях, обосновывается необходимость их создания и развития, намечается тематика.

Ключевые слова: стеденческие издания, редакционная политика, организационная структура управления студенческой газеты, редакционный процесс, тематика и жанры студенческого издания.

Нині в Україні майже два мільйони студентів. Це значна частина суспільства, яка має свої права та обов'язки, котра, зрештою, є частиною електорату. Тож і не дивно, що студенти, як й інші верстви населення, мають свою пресу, радіо, а інколи й телебачення. Бо їм потрібне спеціалізоване, галузеве джерело інформації [2].

Актуальність теми: проблема незалежних видань майже не досліджується. Тим часом студентська преса — це перші кроки професійного становлення журналіста. Тому узагальнення досвіду студентської преси є особливо цінним і корисним дослідженням. Предметом дослідження є "Креденс" — газета студентів-журналістів. Основні питання, які були поставлені — чи студентське видання може завоювати свою аудиторію; чи можливо самим студентам заснувати свою пресу, без підтримки викладачів; що таке для студента його видання, що воно для нього означає та ін.

Об'єкт дослідження — незалежне студентське видання.

Новизна — вперше зроблена спроба класифікувати студентські видання.

Студентські видання мають велике значення в формуванні студентів-журналістів як фахівців. Саме в них спудеї роблять перші свої професійні кроки, лише завдяки цим виданням можуть накопичувати потрібний фаховий досвід і використовувати здобуті знання на практиці. Навчити писати не можна. Писати, а особливо писати добре можна навчитися, якщо у молодої людини є велике бажання, природні здібності й хоча б мінімальний рівень знань [1]. Саме цю роль виконують студентські видання — студенти самі вчаться писати. Тим більше, зі студентського видання майже неможливо зробити комерційно вигідне, тобто таке, яке постійно приносило б прибуток, але його можна зробити цікавим і таким, яке було б популярним в аудиторії.

Мета кожного навчального закладу, що готує журналістів, — підготувати інформаційну еліту, на яку можна буде покласти важке завдання — здобувати та поширювати інформацію, а головне, виховувати відповідального та національно свідомого громадянина. Але для цього треба мати своє періодичне видання, в якому можна буде студентові-журналістові робити перші кроки та перші помилки. Також наявність студентського друкованого органу дасть можливість спудею не лише добре навчитися писати, а й виховувати в собі й організаторські, художні та бухгалтерські здібності. Адже за весь процес підготовки газети — від написання тексту до виходу видання у друкарні — відповідатимуть самі студенти.

Для того щоб студенти змогли себе реалізовувати повністю, їм потрібно надати повну свободу дії, а це означає повну незалежність від адміністрації навчального закладу. Досвід переконує в іншому. За результатами дослідження Студентської ради Києва, лише третина студентських газет вважають себе незалежними від адміністрації університетів, і майже жодне з цих видань не є прибутковим бізнес-проектом. Більшість газетних видань, що видаються у вишах України, — офіційні й створюються адміністрацією [3]. Здебільшого студентам ці друковані органи здаються нецікавими, тож найактивніші з них ініціюють видання власних газет. Проте для цього їм потрібно не лише мати кошти, а й навчитися ними розпоряджатися і організувати роботу редакції. Адже праця журналіста охоплює дуже широкий спектр видів організаційно-редакційної роботи, починаючи від розробки концепції певного засобу масової інформації, організації та планування роботи самої редакції до випуску видання [1]. Усе це повинні робити самі студенти.

Студентське періодичне видання має свою нішу в інформаційному просторі й орієнтується здебільшого на молодіжну аудиторію. Воно повинне задовольняти потреби своїх читачів, представляти й висловлювати позицію спудеїв, захищати їхні права й інтереси, виявляти проблеми і намагатися знаходити шляхи їх розв'язання, інформувати про події, які мають відношення до активного молодіжного життя, та ін.

У 2007 році студенти третього курсу факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка факультету журналістики за власною ініціативою вирішили створити видання. Воно мало бути таким, яке могло б задовольнити потреби студентів цього закладу і не лише, а головне бути незалежним.

Дуже довго формували колектив редакції, але ще довше вибирали назву. Навіть серед студентів планувалося оголосити конкурс на найкраще найменування студентського видання. Але до таких крайніх заходів не дійшло. Одним із членів редакції, яка була створена зі студентів-журналістів третього курсу, було запропоновано теперішню назву — "Креденс". Що означає — шафка з посудом. У селах у ній зберігають різні потрібні та корисні дрібнички (нитки, шпильки, Біблію, фотографії, кольорові скельця та ін.). Ця назва дуже сподобалася й була прийнята. Основне завдання, яке поставили перед собою студенти, — створити своє якісне студентське видання, яке б задовольняло їх потреби і висвітлювало важливі теми. І спробувати свої сили у виданні газети.

Газета "Креденс" є двомісячником, але через проблеми з фінансуванням виходить і рідше. Перший номер був виданий за підтримки факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. А наступний номер — за спонсорські кошти та за рахунок вміщеної реклами у газеті. Коли побачив світ другий номер, "Креденс" уже був зареєстрований як спецвипуск газети "Молодіжні конкурсні сканворди і кросворди". Наклад газети — 800 примірників. Тираж третього номера збільшився на двісті примірників, а фінансував його той самий спонсор. Склад редакції постійно змінюється, за винятком шеф-редакторів (Ігор Полянський, Тетяна Хоменко), головного редактора (Ольга Конопка, а з третього номера ще й Христина Нога). Верстку та дизайн виказує редакторка "Креденсу" Ольга Конопка. У "штаті" редакції також є фотограф, Ігор Хомич. Нині видання вже має позаштатних кореспондентів у Києві та Кіровограді.

Газета виходить на 16 полосах формату A3. У ній є такі постійні рубрики: "Не наші координати" (уміщується інформація про те, як наших спудеїв вітає світ та їхні захопливі пригоди в ньому), "SOS" (сторінка присвячена молодіжним соціальним проблемам), "Persona grata" (тут читач може знайти інтерв'ю з цікавими студентами), "Кольорові скельця" (рецензії на нові літературні видання та новинки в кінематографії), "Світ-світлина" (фотографії, які висвітлюють найважливіші й найцікавіші події Львова), "Манускрипт" (сторінка історії нашого народу), "Акордеон" (музика), "З шухляди..." (літературні "доробки" студентів, а також під цією рубрикою друкується незакінчена новела, яка має продовження у кожному наступному випуску газети), "Шпульки і нитки" (остання сторінка, де вміщується розважальна інформація: кросворди чи сканворди та гуморески).

До змінних рубрик належать: "Персоналії" (уривки зі щоденника самотньої студентки), "Калейдоскоп" (дослідження, цікаві історії, пригоди), "Не шухляда" (цікаво та корисно знати), "Альманах" (поезія молодих поетів), "P.S." (рецепти), "Три колонки" (коментарі викладачів факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка на актуальні теми) тощо.

Газета "Креденс" розрахована на молодь, але його читають і люди старшого віку, тому що друкує корисну, потрібну й цікаву інформацію для кожного громадянина нашої держави (це матеріали таких рубрик як "SOS", "Манускрипт", "Персоналії", "Кольорові скельця", "Камертон", "З шухляди.", "Ненаші координати", "P.S.").

У цьому періодичному виданні публікуються не лише студенти факультету журналістики, а й інших факультетів Львівського університету, а також викладачі (Тарас Лильо, Ярина Кучерява), аспіранти (Марія Павлюх), відомі історики (Ігор Каганець) та молоді люди з інших міст України (Києва — Єжи Рудь, Руда, з Кіровограда — Наталка Бардалим, Анна Сарапіон).

У другому номері видання вміщено рекламу фотопослуг, інших видань загальноукраїнських. "Креденс" намагалися рекламувати у студентській газеті "Молоді люди". Реклама вийшла лише в одному випуску цієї газети. Але більше рекламної інформації не містили.

Редакція "Креденсу" постійно сподівається на те, що цю справу підхоплять студенти молодших курсів і не дозволять новоствореному виданню зникнути, адже воно не має обмежень щодо формату й висвітлення своїх думок та поглядів. А також це хороший "старт" для початківців у журналістській науці. Тим більше, що тут єдина цензура — самі студенти, і звертають увагу не на спосіб висловлення своїх думок, поглядів, а на якість того чи іншого матеріалу.

Для поліпшення видання потрібно провести дослідження, що дасть змогу побачити його недоробки та вади, а також зосередитися на перевагах. Редакція "Креденсу" постійно опитує своїх друзів, знайомих та викладачів, усі пропозиції яких бере до уваги. І завдяки читачам змінює теми публікацій. Окрім того, у газеті вміщено е-maiil, на який читачі можуть надсилати свої зауваження та пропозиції.

Газета розповсюджується в місцях найбільшого скупчення людей (в університетах, студмістечках, гуртожитках тощо).

Матеріали відбирають за якістю і темою. Немає поділу на "своїх" і "чужих", є лише матеріал. Тема, хоч би якого вона була важливою, актуальною, значущою, сама по собі ще не забезпечує успішного виступу в газеті. Для цього потрібні добре й цікаво написані матеріали. їхня сила й вагомість перебувають у прямій залежності від компетентності, глибини і гостроти публіцистичної розробки житгєво актуальних проблем.

Уся робота була покладена лише на студентів, і ніхто з кекрівництва в неї не втручався. Та й матеріалів, які б могли зашкодити чи дискридитувату університет чи когось, хто там працює, не було. У газеті вміщували лише ті публікації, які присвячувалися проблемам. За свою роботу кореспонденти не отримували ніяких винагород, а лише діставали естетичне. Адже гроші виділяються на папір та видавничі послуги. Спочатку факультет надавав у користування цифровий фотоаппарат, але невдовзі редакція відмовилася від нього, бо фотокореспонденти за власні кошти придбали професійну фототехніку.

Уся редакційна робота здійснюється за такою схемою: запропонування теми — опрацювання теми — написання тексту і набір його на комп'ютері — перевірка редактором — вичитка літредакторами — верстка — повторна вичитка літредакторами — вичитка шеф-редакторами — передача зверстаної газети спонсору — друкування — вихід готової продукції.

Нині спостерігається в редакції проблема з припливом нових і відпливом старих кадрів. Чомусь ті студенти, які були на початку видання газети, її співзасновниками, тепер відмовляються працювати у ній. Одні вважають, що їм уже не цікаво працювати в студентському виданні, інші говорять, що це марнування часу, а ще інші посилаються на зайнятість, бо вже начебто працюють у ЗМІ. Але насправді, на наш погляд, це не зовсім так, просто студенти не хочуть писати. Вони не знають, про що писати, не хочуть шукати цікаві теми, бояться конкуренції. Хоча це й звучить парадоксально для факультету журналістики, але так й є. Тому редакція змушена шукати охочих працювати у виданні на молодших курсах, інших факультетах, серед знайомих. Тож у штаті редакції є працівники, які за своєю професією нічого спільного з журналістикою не мають.

Газета "Креденс" за свою суттю є виданням тематичним, а інформаційним найближчий часом їй не вдасться стати через її періодичність.

Як і в інших сферах діяльності, в журналістиці кожен проходить певні етапи професійного становлення. Талант же творчого працівника формується поступово, внаслідок насамперед самостійної праці, набутого досвіду. Наголошуємо ще раз: не можна навчити писати — цього можна навчитися. Тим паче, не можна навчити стати майстром у творчій справі. Майстри народжуються у процесі поєднання природних здібностей, знань, наполегливої праці, терпіння. Як засвідчує практика, ті хто зі студентських лав вчився писати у створених виданнях, пізніше ставали блискучими журналістами. Це Микола Савельєв, Омар Узарашвілі, Володимир Панькєєв, які ще, будучи студентами, на початку 90-х рр. випускали першу незалежну в університеті стінгазету, а тепер — легенди журналістики.

Такі студентські видання існуватимуть довго, бо постійно буде приплив нових кадрів, адже у їх підготовці беруть участь студенти не лише факультету журналістики, а й історичного, фізичного, філологічного та інших, тим самим постійно вдосконалюватиметься й тематика публікацій. Завжди будуть люди, які братимуть на себе важкий тягар — самостійно видавати незалежну пресу, бо ці студенти хочуть навчитися писати, для них найбільша винагорода — бути надрукованим.

Повертаючись до студентської преси, спробуємо зробити її умовний поділ, як це зробив зі шкільною пресою Мар'ян Житалюк у своїй статті "Організаційні засади роботи редколегії шкільної газети" [4, 209—212]. Під словом "преса" слід розуміти не лише газети, а й журнали, інформаційні вісники) в таких ракурсах: періодична — святкова (ювілейна), стінна — багатотиражна, кольорова — чорно-біла, інформаційна — тематична, офіційна — неофіційна тощо.

Святкова (ювілейна) преса — це видання, присвячені подіям, ювілеям. Зрозуміло, виходить несистематично, лише з нагоди дат, як правило, за вказівкою керівництва вишу.

Стінна преса — це видання, розміщені на стендах. Виготовляється в одному примірнику. Тексти надруковані. Стінні газети можуть бути намальовані або гарно ілюстровані. Вони теж здебільшого виходять за вказівкою керівництва.

Багатотиражні видання — це різновид студентської преси, який відповідає основним параметрам і вимогам професійної журналістики. Тексти набирають на комп'ютері, літературний редактор їх виправляє, дизайнер і відповідальний секретар готують макет, технічний редактор верстає, коректори здійснюють три коректури (першу, другу і ревізійну), редактор підписує номер до друку, тираж видання розповсюджується між студентами, викладачами, поза межами навчального закладу.

Кольорова газета — для її тиражування потрібні великі гроші, які можуть дати спонсори.

Чорно-біле видання — це і стіннівка, і багатотиражка. їх може дозволити собі кожен факультет журналістики, а також студенти, які хочуть самі видавати студентську газету, що набагато дешевша за попередню.

Інформаційна преса — це ті видання, головне завдання яких інформувати про поточні події. У різних формах і жанрах — з коментарями, інтерв'ю, ілюстраціями тощо. Як правило, це газети і журнали, які виходять у світ з певною періодичністю, тобто регулярно й порівняно з невеликими інтервалами.

Тематична преса — це тип видань, які за своїм змістом, внутрішньою побудовою близькі до ювілейних, святкових. Проте ця преса не мусить бути присвячена ювілеям, річницям, святам. Іноді за основу беруть актуальну тему. Можливе як стінне, так і багатотиражне видання.

Офіційна преса є носієм офіційної позиції викладацького, секторального колективів. Колектив редакції складається зі студентів, але перед виходом чергового номера завжди проходить цензуру відповідального за неї викладача.

Незалежна преса — це видання, які керівництво навчального закладу не завжди підтримує, оскільки вони позацензурні, тобто неконтрольовані. При відборі матеріалів, оформлення, стилю, визначенні тематики редакційний колектив і редакційна рада, які складаються зі студентів, не вважають за доцільне ділитись своїми намірами і сумнівами з кимось іншим. Це бентежить, дратує і лякає деканат чи ректорат. Авторитет такого видання значно більший, ніж офіційного. Воно завжди дуже популярне серед читачів.

Незважаючи на те, на якому папері буде друкуватися газета, важливо, аби кожен факультет журналістики мав своє незалежне видання, навіть якщо воно виходитиме раз на рік. Студентська преса все ж має перспективи, тому що студентство дедалі активніше залучається до громадського життя і невдовзі назріє потреба створення загальнодержавного студентського видання [2].

1. Здоровега, В. Й. Теорія і методика журналістської творчості : підручник. — 2-ге вид., перероб. і до-пов. — Львів : ПАІС, 2004. — 268 с.

2. Кондик, В. Студентська преса в Україні: учора, сьогодні, завтра. — День. — 2004. — 19 листоп. — № 211.

3. Студентські ЗМІ: криза в новому поколінні // Універ студ. газ. КНУ ім. Тараса Шевченка. — 2007. — 23 верес.

4. Збірник праць кафедри української преси. — Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2001. — Вип. 4—6. — 758 с.