Ласкаво просимо

Дизайн — важливий чинник іміджу телебачення

асп.
УДК 070: 316. 766

Найважливішою засадою дизайну є естетичність, доцільність. Використання дизайну як засобу візуальних комунікацій, двосторонніх зв'язків, що в даному разі притаманне специфіці телебачення і ґрунтується на зоровому сприйнятті, є важливим психофізичним впливом. Дизайн впливає на людей через речі, середовище, знаки, а тому важливо, щоб це середовище, у даному разі, скажімо, місце праці телеведучого, несло в собі риси духовності, внутрішньої інтеґрації різних духовних чинників, мало виразний рівень зв'язку з довкіллям, власне, з часом і його реаліями та естетичними й ідеологічними критеріями.

Отож, об'єктами дизайну є матеріальний і духовний світ. Як універсальний метод вирішення естетичних завдань, зокрема візуальних, дизайн — це це не тільки ремесло і вміння, а й метод творчого пізнання й перетворення світу. Найосновнішими з методів дизайну є метод компонування, нового поєднання частин, складених раніше. Завдяки компонуванню дизайн виявився спорідненим з композицією, головним чинником мистецтва та архітектури. Власне, компонування в дизайні — це поєднання елементів на засадах доцільності, раціональності, а композиція — це аналогічне поєднання елементів, але за законами краси. Останнім часом з'явився навіть термін "графічна граматика простору", що має на меті дослідження засобів відтворення глибинно-просторових характеристик композиції [1].

До чільних складників теледизайну належать: логотипи, оформлення студій, комп'ютерні заставки і перебивки, різноманітні мистецьки оформлені й освітлені задні плани, предмети інтер'єру, зокрема умеблювання, а також одяг ведучих, — власне, ще одна галузь дизайну — мистецтво художнього конструювання одягу. Загалом в останні роки проблема з дизайном потроху почала розв'язуватись не тільки на комерційному телебаченні, а й на державних каналах. Нині триває період пошуку свого неповторного стилю й іміджу, який буде представляти наше телебачення у вигідному становищі.

Робота теледизайнера вимагає дуже серйозної оцінки програми чи каналу, вивчення його психології та ідеології.

Досить плідно нині працюють дизайнери на каналі "ТЕТ", але в їхній роботі відчувається якась невизначеність і невпевненість. Там чомусь люблять ядучі кольори і нагромадження складних і масштабних композицій, котрі не можуть сконцентрувати увагу реципієнта через перенасиченість деталями. Це стосується й колірного та світлового вирішення. "Колір приносить людині радість", — говорив О. Довженко [2]. Поширений серед художників також виислів: колір — це душа живопису, а в сенсі телебачення колір має бути "душею передачі". З цього погляду, інколи дивує, що найпоширенішим панівним кольором, що є основою для колориту в цілому, для більшості українських каналів чомусь є блакитний в усіх його відтінках та варіаціях. Скажімо, донедавна він переважав у "Подробностях" на "Інтері" та в "Репортері на "Новому каналі". Цей самий колір, хіба що розбілений до млявої тональності, використовують на каналах "ТЕТ", "Гравіс", ТРК "Київ". Інколи здається, що вся розмаїтість веселки не існує для дизайнерів цих каналів, хоча розумієш, що це явище від недосконалості апаратури та відсутності коштів на нові проекти.

Щоправда, останнім часом на "ICTV" після зміни інвесторів у 2001 році традиційний блакитний тон поступився ширшій і соковитішій градації кольорів та відтінків, з'явилися багаті відтінки теплих золотавих, помаранчевих, зеленкуватих та вохристих барв, що надали динаміки та емоціональності передачам. "СТБ" теж, хоча й частково, відмовилося від блакитного.

У кінематографі та телебаченні колір — це безперестанні зміни як у межах кадру, так і в монтажі. Специфічними видами руху кольору є його видозміни у межах тону, рефлексів, відблисків, нюансів тону та кольору, відтінків, холодності й теплоти.

На відміну від малярства, у кіно та на телебаченні лінію здебільшого не малюють безпосередньо, вона існує у формі обрисів конкретних предметів, що наповнюють знімальний павільйон чи оточують коментатора на місці зйомок на вулиці, в інтер'єрах громадських споруд тощо. І в цих ситуаціях важлива так звана живописність зображення, тобто співвідношення малюнка предмета і світлотіні. Саме завдання створення найоптимальнішого й найестетичнішого, а тепер ще й кажуть найекологічнішого дизайнерського середовища, яке б благотворно впливало на глядача, покладається однаковою мірою на оператора та режисера.

Щодо створення предметного світу, формування "малюнка" кадру домінуюча роль належить режисерові, а у створенні "живописності" найголовніший — оператор. За умов гармонійності й багатства барв форма неодмінно досягає своєї завершеності. На телебаченні, що має справу з динамічними об'єктами і рухливими формами їх зображення, проблема світлотіні, живописності набуває не просто специфічних особливостей, а переходить у розряд іміджотворчих.

З цього погляду заслуговують на увагу дизайнерські знахідки на "Інтері". Попри всю часом недержавницьку заангажованість каналу, програма "Подробности" вирізняється своєю динамічною драматургією світла й кольору, динамічною композицією побудови кадру та його складових частин, умілим чергуванням руху, статики, кольору, світла, вчасною зміною кадрів, органічністю кольорів — насичених, холодних, теплих, які створюють особливу атмосферу передачі, яка нерідко сприймається легко, хоч і викликає спротив своїм політичним спрямуванням. Таким чином, вдале вирішення дизайнерського завдання в програмі створює їй імідж як такої, що намагається прирівнятися до кращих зарубіжних передач.

Всі прийоми динамічної композиції мають бути спрямовані на вирішення таких завдань: 1) виділення головних персонажів і предметів; 2) життєво переконливе відображення простору, яке реалізується одним із засобів динамічної композиції — рухом камери, а водночас і рухом кольору; 3) концентрація уваги глядача. Рух камери дозволяє відтворити природну динаміку кольору. Своєю безперервністю, тим, що зміна відбувається на наших очах, рух камери створює особливе відчуття справжності, реальності. Підсилюють це відчуття й такі деталі, як зважено й продумано забарвлені сценографічні лаштунки студії та вигляд, зокрема колір вбрання, диктора чи кореспондента. Усе це, разом із оперативністю реагування на події, створює програмі новин на каналі "Інтер" в цілому гарний імідж. Чого аж ніяк не скажеш про аналогічні програми новин на каналах "Гравіс", "ЮТАР", а часом і на "ТЕТ", де передачі одноманітні, нединамічні, бліді, не кажучи вже про відсутність оригінальних реквізитів, умеблювання, задніх планів [2].

Натомість дизайн "Нового каналу" є вже доволі цікавим і сучасним. У багатьох передачах каналу колір своєю мінливістю активно увиразнює відповідні моменти, що позитивно впливає на загальний емоційний тон кадру, сцени тощо. Кольорова акцентація узгоджується із загальною драматургією, відповідає сюжетним поворотам.

На жаль, цього не скажеш про програму "7 днів", яка з погляду дизайну, драматургії світла й кольору, одне слово, живописності була нудною, безбарвною, як стиль і зміст усієї передачі.

Слід зауважити, що згадані в негативному плані програми та передачі не піклуються про імідж усього телебачення. Причина цього — не тільки брак коштів, що насамперед, а й певна байдужість або й невисокий професіоналізм. Передусім це, мабуть, ще й від теоретичної необізнаності, адже спеціальної літератури дуже мало. Ю. Іллєн-ко, видатний майстер кольору в кіно, вважає, що одним із істотних завдань кольоротворення, такого важливого для успіху програми телебачення, для поліпшення її іміджу, є вироблення вміння вибудовувати так звану монтажно колірну мелодію. У ній має значення все — зміна кольорів, їх яскравості й насиченості, холодність і теплота, міра сольного звучання чи ансамблевості. Вибудовуючи колірну послідовність, особливу увагу слід звертати на колірні акценти [2].

Варто навести найважливіші функції кольору, що мають значення й для роботи теледизайнерів.

1. На інформаційно-пізнавальному рівні колір: розрізняє, виділяє, протиставляє, відокремлює, об'єднує.

2. Колір виконує конструктивно-формотворчу роль. Як за допомогою світлотіні, так і за участю градаційних колірних переходів колір вибудовує форму предметів, виявляє просторові ознаки предметів.

3. Колір може підсилювати чи зменшувати почуття, переживання, враження від дії, події, факту тощо.

4. Колір бере участь у формуванні архітектурно-просторових ознак у середовищі. Формуючи кольороклімат в архітектурно-просторових вирішеннях телевізійного простору, він виконує символічну, конструктивну і декоративну функції.

5. Колір формує відчуття настрою.

6. Різні епохи, архітектурні стилі в зображуваному середовищі мають свої колірно просторові ознаки, тому, вирішуючи колорит дизайнерського оформлення відповідної передачі, програми чи телевізійного фільму, слід пам'ятати, що вдало підібраний колір здатен викликати емоції, що у свою чергу викликаються специфікою впливу кожного кольору на психіку глядача. Тобто слід пам'ятати про активні й пасивні кольори, теплі й холодні барви та відтінки барв.

7. Для створення настрою потрібна не просто певна кількість кольорів, а насамперед певне поєднання їх з іншими кольорами.

8. Багатобарвна композиція в кадрі будується на різних співвідношеннях кольорів — простих і складних, що сприймаються миттєво або протягом певного часу.

9. Динаміка — специфічна форма композиції в телебаченні — обумовлює специфіку використання кольорозмін, цебто драматургію кольору [3].

10. Динамічно-монтажна композиція потребує особливої єдності елементів зображення. Кадри, що чергуються в монтажній фразі, сцені, телеепізоді, різні за колірним наповненням. Проте вони повинні мати єдине, підпорядковане одній меті, вирішення.

Не слід забувати й такої важливої деталі, як співвідношення колірних площин, плям з тлом. Уважається, що вміле зіставлення основного акценту зображення з тлом дає можливість краще вирізнити головне, скажімо, постать ведучого, а це вже шлях до успіху в глядача. У цьому плані допомагає досвід живопису, трансформований на телебачення, яке оперує, з одного боку, психологічно неповторним портретом людини у кадрі, а з другого — усталено канонічним типом портрета, наприклад диктора. Вибудовуючи простір, колір сприяє виявленню чи пом'якшенню його глибинності, акцентує композиційний центр, співвідносить і об'єднує окремі компоненти, організовує ціле. Саме завдяки правильному вирішенню співвідношення головного й другорядного — увиразнюються постать ведучого та атрибути біля нього та на задньому плані [4].

Як приклад, на "ОРТ" створюються прекрасні заставки, декорації, що відображають традиції і національний характер росіян. Російські дизайнери тонко відчувають специфіку кольору й світла, нерідко, особливо в рекламних роликах, вдаються до прийомів та засобів народного російського мистецтва. А на "УТ-1" дизайн майже не базується на етносі, та й загалом справляє враження сірості й буденності. А отой "національний колорит", що його використано російським шоуменом Л. Якубовичем у вражаючій своєю еклектичністю й відвертим шаржуванням деяких національних рис українців передачі "Діканька", дивує своїм несмаком і відвертим ігноруванням естетичних критеріїв.

Дуже важливе питання — дизайн телестудії, що є візиткою будь-якої телекомпанії, бо інформаційна чи розважальна програма має бути оформлена своєрідно, незвично і дотримуватись певних норм. Як про це іронічно сказав у газеті "День" кореспондент каналу "Інтер" Д. Жарких: "Принцип перший — незвичність. Незвичність здатна привернути увагу не тільки людини, а й нижчих хребетних. З 10 однакових кошенят з бантиками ви звернете увагу на того єдиного, у якого бантик іншого кольору. Цей принцип давно засвоїли поп-артисти: що безглуздіше вони виглядають, то більше шансів у них бути в центрі об'єктиву. Для того, щоб потрапити в поле зору камери, звичайно, необов'язково робити дурощі, але незвичність має бути в наявності неодмінно"[4].

Як би там не було, а все-таки студія і ведучий саме і є тими "кошенятами", на яких потрібно вдягнути бантики незвичного кольору. На Українському телебаченні повноцінну стильно оформлену студію має, як уже було сказано, "Новий канал". Сміливим оформленням студійного павільйону, включеннм у сюжет елементів комп'ютерної мультиплікації, спеціальних ефектів, колажів, поєднанням у кадрі кількох експозицій вирізнялася вже припинена програма В. Скуратівського та С. Маслобойщикова "Монолог" на "1+1". У ній автори органічно сполучили фрагменти шедеврів світового кіно з електронними елементами, комп'ютерними мультиплікаційними вставками, фотографією. А на тлі цього вельми яскравого калейдоскопа особливо виразною сприймалася й постать ведучого — культуролога В. Скуратівського.

Модерний стиль, на який орієнтуються дизайнери багатих каналів, має свої нюанси, адже на такі декорації потрібні чималі кошти. Саме через це студії оновлюють дуже рідко. Та й сам модернізм має риси яскравості й символізму, чіткості й простоти деталей, які здатні просто-таки закарбовуватись у пам'яті людини. За цих обставин потрібно дуже велику увагу приділяти одягу ведучих, які працюють у модернових студіях. Він повинен не тільки відповідати стилю студії, а й постійно змінюватись.

Дуже вдалий вихід винайшли дизайнери "Нового каналу", які часом вдаються до театрального прийому дизайну — рухомих стін, столів на колесах, спеціальних поличок, які може рухати під час передачі ведучий, як це має місце в одній з ранкових передач. Програма транслюється з однієї кімнати, але через постійну перестановку меблів здається, що її проводять з різних студій. У зв'язку з цим буде слушним ввести у термінологію теледизайну нову назву — "рухомий дизайн" у телестудіях. Його доволі успішно вже кілька років використовує "Новий канал", а нині — "ICTV".

Освітлюючи якісь частини, а якісь залишаючи темними, створюючи відчуття світла й тіні, ліплячи об'єм і виявляючи фактуру, забарвлюючи щось у чисті, активні тони, додаючи до чогось світлові рефлекси, роблячи щось прозорим, а щось густим, щось темним, а щось ясним і чистим, дизайнери формують екранний предметний і психологічний світ, виявляють у ньому певні смислові, емоційні та особистісні характеристики.

Проблема дизайну студії залишається дуже болючою у телевізійному світі України, бо потребує значних коштів, тому дуже вигідним прийомом-рятівником є комп'ютерна графіка. Комп'ютерний дизайн особливих успіхів досяг у кліпових формах, у музичних програмах для молоді, таких, як Biz-TV — "СТБ", заставках та особливо рекламі. Комп'ютерна графіка справді хороший вихід, але тільки тоді, коли це виконано професійно й зі смаком, з використанням не лише з комп'ютерних технологій, а й мистецтва шрифтів, акторської гри, анімації, кольорознавства. Слід зазначити, що закономірно побудовані на логічно вмотивованому підґрунті зорові образи мають значно вищий показник засвоєння та відтворення у свідомості, аніж "намальовані від руки" художником лише за інтуїцією чи емоційною проекцією прообразів на аркуші паперу.

Музичні, розважальні й тематичні програми, а також кліпи та всі різновиди телереклами є дуже благодатним матеріалом для роботи теледизайнерів, бо в них, на відміну від теленовин, можна виявляти будь-яку фантазію, придумувати нові образи і форми, водночас не забуваючи про художній смак і дотримання стилів. Для розробки дизпроекту цих програм насамперед потрібно врахувати такі аспекти, як вік глядацької аудиторії, тематика, час виходу в ефір.

Вік глядацької аудиторії є важливим індикатором правильної розробки дизпроекту. Аудиторія дошкільного віку потребує яскравих фарб, анімаційних заставок, має бути присутній ефект казковості й фантастичності в студіях. Інколи для оформлення студії використовують елементи з дитячих казок. Молодший шкільний вік потребує тієї ж яскравості й казковості, як у дошкільнят, але в ускладненому варіанті, тобто вже можна використовувати ускладнену комп'ютерну графіку, заставки з ребусами, відеозагадки. Середній і старший шкільний вік — це вже підлітки, яким потрібно знати про все, що заборонено. Ця вікова категорія потребує обережного і дорослого до неї ставлення, тому в оформленні не повинно бути ні краплі інфантилізму, бо це є болючим місцем дітей, які прагнуть стати дорослими. Потрібно, щоб студія була оформлена в молодіжному модерновому стилі з геометричними елементами, з яскравими кольорами. Аудиторія від 20 до 30 — це вік визначень і становлень, це час, коли людина шукає своє місце під сонцем. У такому випадку в дизайні можна використовувати елементи класики, скажімо, бароко. Кольори вже мають бути не такими яскравими, можна використати елемент домашнього затишку в студії. Від 30 до 50 — це вже здебільшого люди, які визначились у житті, мають сім'ї. І їм необхідно відчути в дизайні якусь легкість і спокій, які б відволікали їх від повсякденних проблем. Для таких реципієнтів бажано використовувати пастельні кольори, вдалим буде застосування елементів флори (зелень, квіти), які надають затишку в студії. Стосовно стилю в даному разі можна використовувати як класицизм, бароко та "а ля буржуа", так і модерн, але у формі, яка б не кричала і не виділялась на тлі ведучого і була більш нейтральна і спокійна. Пенсіонери — це найпроблемніша аудиторія. Критичне ставлення до всього, що не відповідає моральним засадам їх покоління, говорить про важливість стилю ретро і так званого стилю "а ля буржуа" в студіях. Одяг не повинен бути дуже відкритим у жінок і дуже яскравим у чоловіків. Загалом архаїчні елементи можуть вписуватися в дизайнерські проекти дуже вдало.

У цілому Українське телебачення, цей феномен, який жваво реагує на зміни в Україні і водночас змінює й нас самих, попри всі негаразди й прикрощі фінансового плану, все-таки вирішує проблеми дизайну. Деякі дослідники, зокрема О. Чекмишев, вбачають у телебаченні один з енергоресурсів для виходу України з економічної та духовної кризи до рівня, коли можна буде, за висловом Л. Ковалевської, забути "культуру бідності та бідність культури".

1. Словник іншомовних слів: / За ред. О. С. Мельничука. — К., 1974. — С. 209.
2. Горпенко Володимир. Архітектоніка фільму: Режисерські засоби: способи формування структури екранного видовища: В 5 т. — К., 2000. — Т. 4. — С. 67.
3. Яковлєв Микола. Формування професійного мислення художників міфічного дизайну // Українська академія мистецтва: Дослідницькі та науково-методичні праці. — К., 1998.— Вип. 8. — С. 41.
4. Жарких Денис. Медіа і влада // День. — 2001. — 19 січ.