Ласкаво просимо

Роль маркованої лексики у створенні емоціогенної структури тексту

асп.
УДК 070: 316. 766

Суспільна ситуація, передбачливо сконструйована засобами масової інформації, загальний контекст понятєвих меж і всього того, що безапеляційно відноситься нами до широкої, сказати б, всеосяжної категорії — життя, так чи інакше зумовлюють конкретну поведінку індивіда, вияви його активного поводження і пасивності, однозначно виступаючи при цьому і засобом, і результатом впливу — відкритого чи прихованого.

У цьому контексті значну роль відіграють тексти як засоби не тільки продукування, але і розповсюдження статично оформленого, зафіксованого матеріально знімку соціальних чи інших процесів.

Слушною, на нашу думку, є теза про розвиток тексту як чинника соціального, пов'язаного з розвитком письма і друкування. Наслідком такого взаємозв'язку стало відчуження тексту від автора, що дало змогу накопичити деяку кількість текстів, зафіксувати певні відбитки життя. До виникнення письма і, пізніше, друкарства, такі моменти відчуження спостерігалися тільки в народнопоетичній творчості.

Відповідно до соціального характеру тексту, його суспільних функцій інформування і переконування (а для публіцистичного тексту вони стають головними) досить важливою проблемою є вивчення особливостей формування прагматичного (впливового) потенціалу тексту.

Смислово-логічна структура тексту не дає можливості сповна з'ясувати його прагматичні особливості, визначити ті елементи, які зрештою створюють емоційний потенціал твору, визначають особливості формуваня підтексту, додаткових смислів, породжують певні асоціації.

У свою чергу, аналіз публіцистичного тексту, з точки зору його експресивних елементів, експресивного наповнення, може дати результат тільки у плані кількісних співвідношень елементів експресії на одиницю інформації, що теж недостатньо.

Слушно передбачити, що поряд із смислово-логічною структурою в тексті існує структура емотивна (тут: сукупність мовних засобів, здатних справляти емоційний ефект). У контексті діяльнісного аспекту розгляду тексту вона набуває ознак структури емоціогенної. Під емоціогенною структурою слід розуміти структуру, яка визначає той емоційний, чуттєвий ефект, що виникає у читача під час і після сприймання тексту.

Важливо також наголосити на структурованості цих елементів, оскільки вони паралельно виступають і елементами смислово-логічної структури, тобто зв'язані змістом. Співвідношення ж інформативності й емоційності у тексті, на нашу думку, залежить від авторської настанови, а також фонових знань реципієнта, тобто від того, наскільки автор відчуває свого читача та рамкову ситуацію сприймання тексту (частотність, періодичність, мета, настанови, звернення реципієнта до каналу, яким передається продукований автором текст).

Кілька слів про марковану лексику. Загалом, у мовознавчій науці розглядається стилістично маркована лексика, тобто вживання окремих слів, які через семантику, походження чи морфемний склад набувають додаткових конотативних відтінків. Коли говорити про публіцистичний та художній твори, слід зазначити, що тут виникає маркованість, яку можна визначити як контекстуальну. Окремі слова і словосполучення у процесі сприймання твору набувають додаткових емоційних відтінків, пов'язаних із особливостями поєднання фактів (для публіцистичного тексту) і образів (для художнього), особливо, коли присутні нарізно оформлені семантичні повтори. Контекстуальна маркованість передбачає використання різноманітних стилістичних фігур, хоча це і не є обов'язковим.

Розглянемо особливості емоціогенної структури публіцистичного твору на конкретному прикладі вживання маркованих лексем. Показовими у цьому плані є деякі публікації в тижневику "ПіК". Гострота матеріалів, своєрідність стилю цього видання, при різноманітності стилів авторів, визначається саме особливою увагою до маркованої лексики, причому контекстуальна маркованість тут представлена дуже широко.

Опишемо емоціогенну структуру статті "Тиждень помсти глухуватих" (ПіК. — 2001. — № 13), в якій представлені такі марковані лексеми: "глухуватий", "політичний бомонд", "відтягнутися", "правлячий бомонд", "удосконалений сервіс", "травмований лідер" тощо.

Винесення у заголовок маркованої лексеми впливає на загальне сприймання статті в іронічному контексті. Цьому сприяє і постійне обігрування значень цього слова, що базується на різноаспектному трактуванні фрази Президента "… ми почули один одного, а хто глухуватий, той і пішов". Посилюється іронічне враження нагнітанням емоційних елементів. Автор використовує прийом зіставлення: СБУ і поліпшення умов утримання клієнтів; удосконалений сервіс і травмований лідер; лагідна посмішка дитячого лікаря і голова СБУ.

Такі опозиції в кінці твору не просто посилююють ефект іронічності у сприйманні описаних фактів, вони проекціюються на всі наведені в статті факти, таким чином виявляючи зв'язок з елементами інформативності.

Про структурну організацію цих елементів свідчить їх розміщення у творі, а також градаційний зв'язок маркованих лексем з виразними рисами наростання експресії.

Контекстуально ознак маркованості набувають винесене в заголовок слово "глухуватих" та лексеми "сирий" і "вибухівка" в контексті сирий порох у знайденій в парку Шевченка вибухівці і сира "вибухівка" опозиції.

Підсумовуючи, зазначимо, що дослід-ження емоціогенної структури у різних аспектах її вияву — досить перспективне з позиції визначення особливостей сприймання і продукування творів, а також для розкриття специфіки прихованого текстового впливу.

1.Человеческий фактор в языке: языковые механизмы экспрессивности. — М., 1991.
2. Різун В. Літературне редагування. — К., 1996.; Різун В. Аспекти теорії тексту // Нариси про текст. — К., 1998.; Феллер М. Д. Структура произведения. — М., 1981.
3. Киселева Л. А. Язык как средство воздействия. — М., 1978.