Ласкаво просимо

Лексикографічні переорієнтації у словниковому складі
засобів масової інформації

д. пед. н., проф.
УДК 070: 316. 766

У словниковому складі багатьох слов'янських мов відбуваються динамічні процеси, що є типовим явищем для кінця XX столітття. Воно зумовлене низкою чинників переважно екстралінгвального характеру, зокрема змінами в суспільному житті, демократизацією, більш близькими стосунками з державами всього світу. В сучасній мові — це поява великої кількості неологізмів, пасивізація лексем, відродження незаконно вилучених і забутих слів. Досить значну за обсягом групу лексики, близьку до актуалізованої як в мові сучасних мас-медіа, так і в загальнонародній практиці складають переорієнтовані слова [1, 150]. Ця лексика раніше вживалася тільки для позначення зарубіжних денотатів або дореволюційних реалій та понять, які починають активно використовуватися для номінації сучасного життя.

У зв'язку з відомими суспільно-політичними, економічними та культурними змінами в Україні також з'явилися нові реалії та поняття, тому для їх номінації було взято готові назви. Вони, звичайно, неоднорідні за своїм значенням, функціонуванням та стильовими і стилістичними особливостями. Більшість таких одиниць спорадично вживалася в нашій мові й у попередні роки, особливо у мові ЗМІ, коли йшлося про західні або дореволюційні поняття, але їх суть і зміст критикувалися, мали негативну, несхвальну маркованість.

Нині такі лексичні одиниці втратили або поступово втрачають негативне забарвлення й переходять до розряду нейтральних слів. Так, лексема "геополітика" мала раніше негативну маркованість і трактувалася як реакційна течія в буржуазній соціології, що намагається обґрунтувати загарбницьку політику імперіалістичних держав, зокрема недостатністю "життєвого просторус і була офіційною доктриною німецького фашизму [ 2, 153]. У наш час, передусім у мові ЗМІ, це слово, переорієнтоване також і на нашу дійсність, має позитивно оцінне забарвлення — "галузь державної зовнішньої політики, в якій враховуються особливості фізичної, економічної і політичної географії якої-небудь держави (держав)". Порівняйте: "Сьогодні ми запросили у студію фахівця з геополітики" або "Києво-Могилянська академія почала новий навчальний рік". Навіть саме словосполучення "Києво-Могилянська академія" завжди пов'язувалось з радикальним націоналізмом, осередком націоналістичних течій.

Слово "бізнес" у попередню добу мало дефініцію "комерційна, біржова чи підприємницька діяльність, як джерело наживи в капіталістичному світі" [3] і стосувалося лише зарубіжної та дореволюційної діяльності з негативною конотацією. Сьогодні воно називає діяльність, яка дає прибуток: "керівництво ЕБРР заявило про свій намір підтримати економічні реформи в Україні та значно розширити в 2001 році програму допомоги малому та середньому бізнесу через банки" [4]. Це стосується і лексичної одиниці "бізнесмен", яка мала негативну оцінку ("ділок") і стосувалася лише західної реалії "великий ділок, комерсант, підприємець" [3]. У сучасних засобах мас-медіа це слово набуло позитивної маркованості й стало стилістично нейтральним позначенням підприємців як у нашій країні , так і за її межами: "хотілося, щоб ця зустріч … послугувала для наших бізнесменів шансом зав'язати плідні партнерські відносини … з фірмами світу" [5].

Чимало лексичних одиниць, пристосовуючись до наших специфічних умов і особливостей, зазнають також незначних зрушень і в семантиці. Вони набувають додаткових відтінків значення або розширюють його. Наприклад, слово "спікер" — це "голова палати парламенту в ряді країн (в Англії — палати громад; Австралії і США — палати представників)" [2, 630]. У нашій країні та СНД це слово вживається у значенні "голова парламенту" — "спікер Верховної Ради України".

Ілюстрацією переорієнтації слова, в якому відбувається також і модифікація семантики, можуть служити лексеми "парламент", "парламентарій", "мер", "губернатор". Замість лексеми "народний депутат Верховної Ради України" в ЗМІ часто вживається слово "парламентарій", замість "Верховна Рада України" — "парламент України", замість "голова міської державної адміністрації" — "мер"; "голова облдержадміністрації" — "губернатор".

Поряд із зміною стилістичної маркованості та модифікацією значення лексика у мові ЗМІ зазнає також деідеологізації. Тлумачення наукових, філософських понять і категорій із галузі економіки, літератури, ідеології, мистецтва обов'язково включали в себе оцінні парні визначення: прогресивний — реакційний, соціалістичний — буржуазний, комуністичний — капіталістичний, колективний — індивідуальний, соцреалізм —реалізм та ін. При цьому перший член опозиції вживався як похвала, а другий — як негатив [5, 122]. Головну роль у такій лексичній системі відігравали слова-ідеологеми, слова-міфологеми, які підпорядковують собі семантику лексем, що ґрунтуються на них: колгоспник — фермер, піонер — бойскаут, робітник — підприємець, загальне — групове тощо.

Активні контакти України з іншими державами, демократизація суспільства сприяли процесові переорієнтації багатьох тематичних груп лексики. В наш час такі лексичні одиниці значно розширили свої функції й охопили всі галузі нашого життя. У лексиці істотно домінує лексико-сематична група слів для позначення важливих суспільно-політичних реалій та понять. З відродженням президентсько-парламентської форми правління, відповідно відновилися або запозичені та активно функціонують слова: президент — голова держави, інавгурація — урочистий вступ на посаду керівника держави, прем'єр — голова уряду, імпічмент — висловлення недовіри главі держави, вето — заборона на прийнятий парламентом закон тощо.

Функціонування в Україні президентсько-парламентської республіки сприяло переорієнтації слів типу: парламентаризм, спікер, центризм, фракції, лобізм, обструкція та ін.

У зв'язку з відомими соціально-політичними подіями в Україні відбулися глибокі соціально-економічні перетворення — відмирання старих економічних відносин та перехід до ринкових. Нині в активній лексиці з'явилися і функціонують такі реалії і поняття, що передаються словами: ринок, компанія, фірма, холдинг, менеджер, менеджмент, маркетинг, конкуренція, санація, ноу-хау, офіс, супермаркет тощо. З проведенням приватизації державної власності з'явилися номінації: сертифікат, акція, рента, ліквідність та ін.

Нові товарно-грошові відносини в Україні сприяли появі та поширенню нових понять і назв типу: банк, банкір, біржа, брокер, маклер, кліринг, іпотека та ін.

Поряд із досягненнями і позитивними реаліями в економіці, із Заходу до нас перейшли й різноманітні негативні явища, денотати та слова, зокрема: рекет, пролетаризація, інфляція, стагнація, банкрутство, а також давно забуте слово "нувориш", або новотворення з негативним оцінюванням — "новоукраїнець".

Досить велику групу становлять лексеми та терміни на позначення понять і реалій із сфери освіти, навчання та виховання. Нині й для нас характерні такі назви, як гімназія, гімназист, бакалавр, бакалаврат, магістр, магістрат, приват-доцент або приват-професор, триместр, колеж, коледж, гувернантка та ін.

Останнім часом активно функціонують лексичні одиниці та терміни для позначення мистецьких і культурних понять, реалій, явищ: шлягер, продюсер, комікс, шоу, поп-арт, бестселер та ін., які раніше не використовувалися або зазнали ідеологічної обробки.

Отже, істотні соціально-політичні перетворення, економічні й культурні зміни в нашій державі знайшли своє відображення в лексикографічній переорієнтації значного за обсягом складу лексичних одиниць. Переважно це слова, які раніше вживалися порівняно рідко і здебільшого тільки для позначення зарубіжних чи дореволюційних реалій та понять, що нині активно відроджуються для номінації сучасної дійсності. Особливу проблему вони становлять для одно- та двомовної лексикографії та перекладу.

1. Ферм Л. Особенности развития русской лексики в новейший период (на материале газет). — М., 1994.
2. Словник іншомовних слів / За ред. чл.-кор. АН УРСР О. С. Мельничука. — К.: Головна редакція УРЕ, 1975.
3. Словник української мови: В 11 т. — К.: Наук. думка, 1970-1980. — Т. 1.
4. Урядовий кур'єр. — 2001. — 25 груд.
5. Урядовий кур'єр. — 2001. — 17 квіт.
6. Ермакова О. П. Тоталитарное и посттоталитарное в семантике слова. — М., Русский язык, 1997. — С. 122.