директор програм ТБ Черкаської ОДТРК
УДК 070: 316. 766
Цьогорічні виборчі перегони вже стали історією. Хтось у них переміг, хтось програв. Одні поринули у вир парламентських баталій, решта виходять з депресії після поразок. Соціологи і політологи узагальнюють процес у цілому, аналізують його і виводять універсальну формулу "Виборів — 2002". Принаймні, щоб прогнозувати наступні. Нас, журналістів, думаю, швидше цікавить роль, яку ми відіграли в передвиборному процесі. І як PR, використовуючи інтелектуальний труд журналістів та престиж ЗМІ, досягав бажаного результату — піднімав кандидата чи партію на вершину рейтингу — чи робив це з точністю до навпаки.
Черкащина — один із центральних регіонів України, а тому їй притаманні ознаки виборчого процесу, характерні Києву, Кіровограду, Вінниці та ще ряду сусідніх обласних центрів. Передусім, настрій виборців диктувався політичною і соціальною напругою в суспільстві.
Черкаський регіон, за результатами виборів 1998 року, було визнано "Червоним". Компартія тоді набрала 158 665 голосів (19 %) .
У нинішніх виборах комуністи поступились соціалістам — і тепер вони набрали 19 %. За підсумками голосування, несподіваним поворотом на виборах 2002 року став прорив у лідери Виборчого блоку політичних партій "Блок Віктора Ющенка "Наша Україна". Симпатики Юлії Тимошенко забезпечили її блоку 4 місце, і лише на 5-му — "За ЄДУ" і 6-му — соціал-демократи (об'єднані). Як же працював PR, який забезпечив партіям-переможницям 4-відсотковий бар’єр? На перший погляд, дивно, ні ТБ, ні радіо, ні основні регіональні друковані ЗМІ особливо не пропагували комуністів і соціалістів. А отже, спрацював інший механізм — "із вуст в уста", "від хати до хати". Скористались вивіреною роками загартованістю старих комуністів, зіграли на соціальній незахищеності людей похилого віку, зацікавили можливістю повернення історії назад. Це майже спрацювало. "Майже", тому що на політичному олімпі з'явилась нова фігура — Віктор Ющенко. Черкащани були просто захоплені його привабливістю (що немаловажно для політика) та його характером, поведінкою. Цим вдало скористався PR, який на нього працював. Власне, обирали Віктора Ющенка. Кандидати, що йшли від блоку, наприклад по мажоритарних округах, повністю повинні завдячувати своєму успіху тільки постаті лідера. Він багато їздив, з'являвся в самих Черкасах, бував у визначних місцях — батьківщині Тараса Шевченка (Моринцях) та місці його поховання (Каневі).
Журналісти, яких запрошували висвітлювати ці візити, здавалось, підігравали йому, не приховуючи симпатії. Проте на регіональному телеекрані Віктор Ющенко не був частим гостем. Прес-служба не досягала цілковитих домовленостей щодо безперешкодного користування послугами. Хоча в потрібний момент, під час масових зустрічей, це зігравало свою роль, ще й як. Склався такий собі імідж, "ображеного", а народ у нас ображених любить. За рахунок цього набрала солідних дивідендів у черкащан і Юлія Тимошенко. Державні ЗМІ її просто ігнорували (із зрозумілих причин), а приватні, як кажуть, "співали під ту музику, яку замовляли". А отже, така собі Жанна Д'Арк на український кшталт. Вона обіграла, за результатами виборів, на Черкащині всю СДПУ(о).
До речі, піар СДПУ(о) мав чітку схему і систему формування позитивного іміджу партії, її лідера та членів партії.
У Черкасах список СДеків (об'єднаних) очолював перший заступнк ЧОДА Вадим Льошенко. Як правило, так було і в інших регіонах.
І, нарешті, про "За ЄДУ". Тут якраз не було дефіциту пропаганди як з боку центральних, так і регіональних ЗМІ. Зрозуміло, собою посилено працював так званий адмінресурс. І результат — зворотна реакція. За "За ЄДУ" проголосували 38 933 виборці (4,9 %).
Щедрими на різноманітні PR-виверти були "Жінки за майбутнє", "Команда озимого покоління", "Партія зелених України". Наприклад, такої колосальної і швидкої "розкрутки" в регіоні, як "Жінки за майбутнє" не мала жодна партія чи ПО. Але 1,7 % голосів — результат недостатній для проходження до Верховної Ради.
Не обійти в аналізі результатів виборів і ролі PR елементу фінансової зацікавленості, що призводило нерідко до проявів "чорного" PR. У тому, що існували офіційні розцінки послуг, наданих щодо передвиборної агітації, немає ніякого секрету. Інша справа, які замовлення виконували журналісти. Характерною відмінністю цих виборів було розмаїття негативної інформації на опонентів, часто неперевіреної, фальсифікованої, підставної. Все це так чи інакше входило в плани PR окремих партій чи кандидатів. Як говорив один із кандидатів-мажоритарників (до речі, який таки став народним депутатом) Віктор Тимошенко (в. о. № 197): "Я стільки дізнався про себе за два дні до виборів, як ніколи досі в житті".
Коли вже зайшла мова про вибори в одномандатних округах, то тут теж було широке поле діяльності для PR-кампаній. Якраз "чорний" PR і можливість підкупу журналістів найлегше можна було виявити щодо конкретного кандидата. Цікаво розвивались передвиборні перегони за місце у Верховній Раді в 194 в.о. із центром у м. Городище. Головне змагання було між кількома платоспроможними киянами та заступником голови ЧОДА Сергієм Терещуком. PR, який працював на Наталю Огородник, голову правління АКБ "Національні інвестиції" досить якісно і швидко забезпечив їй лідируючі позиції у рейтингу. І лише опівночі, на 1 квітня ситуація виявилась на користь нинішнього народного депутата Сергія Терещука. До честі всіх кандидатів цього округу, жоден з них не використовував чорного піару.
196 в. о. із центром у м. Золотоноша. Основне змагання вели тоді чинний нардеп Богдан Губський та голова Чорнобаївської РДА Петро Душейко. На адресу останнього мали змогу отримати негативну інформацію про сімейні проблеми кандидата та інше, що компроментувало його, як господарника. Що ж, як сказав після виборів Петро Душейко (він же лідер Черкаської облорганізації Аграрної партії України): "У перемоги — багато батьків, поразка завжди залишається сиротою".
197 в. о. із центром у м. Сміла. Тут відразу чітко визначився лідер — голова правління Смілянсько-Кам'янського цукровиробничого об'єднання.
На успіх його передвиборної кампанії працювали PR-групи з Москви, Дніпропетровська, Києва, Черкас. Засоби виправдали мету. Зі значним відривом у кількості голосів Віктор Тимошенко став народним депутатом.
198 в. о. На той час чинний нардеп від цього регіону Михайло Онуфрійчук, заручившись всебічною підтримкою ЗМІ, систематично зустрічався з виборцями. Кандидат, що переміг, пан Чоломбітько, генеральний директор Київської компанії "Салюс", не міг собі дозволити подібної можливості. Виходить, у його PR-кампанії були в запасі ще вагоміші важелі впливу на електорат. Перемога дісталась йому.
У 199 в. о. відпрацьовувались PR-технології містечкового значення, а саме: обласні ЗМІ майже не впливали на процес. Усе вирішували ТБ та газети міста Умані. А також наочна агітація, як наприклад, календарі з портретами тощо.
Щодо 200-201 в. о. Легендою виборів 2002 року став Костянтин Русалін. Досі невідомий широкому загалу киянин, власник кількох черкаських заводів, за лічені години заполонив місто своєю візуальною рекламою. Світлові табло з його портретом та портретом дружини (тут, можливо, він собі нашкодив) були всюди, де б ти не їхав, чи не йшов. Так, прізвище Костянтина Русаліна запам'ятали всі. Однак виграв вибори Борис Райков, голова спостережної ради ЗАТ "Азот", який досить економно використовував ЗМІ (володіючи при цьому приватним ТБ).
І, нарешті, єдиний округ, в якому визнано вибори недійсними — 201.
Тут основна боротьба точилася між депутатом Верховної Ради попереднього скликання Олексієм Марченком та кандидатом, який втретє йшов на вибори, першим заступником Черкаського міського голови Володимиром Косминою. Доки вони обоє змагалися — виграв Микола Булатецький (блок Віктора Ющенка). Останній, до речі, як ніхто з кандидатів, не мав виходу ні на екрани телевізорів, ні в радіоефір, ні друковані ЗМІ. Незадоволений результатами виборів, Олексій Марченко, використавши ще одну з PR-технологій, знайшов можливість в судовому порядку визнати результати виборів по округу недійсними. На середину липня призначено перевибори.
Зрештою, попри всі "плюси" і "мінуси " виборчих перегонів 2002 року на Черкащині, варто зазначити, що головним досягненням була всезростаюча виборча активність регіону. Із 795 147 виборців узяли участь у голосуванні у багатомандатних округах 794 351 особа, тобто проголосували 71, 40 % проти 71, 47 %. Кількість виборців, які не підтримали жодного кадидата від партій — 1,83 %. Це певним чином є також і заслугою ЗМІ, ефективністю реклами та інформації, наданої PRівцями кандидатів та партій. Уникнути поширення негативних тенденцій "чорного" PR наступних виборів, напевно, не вдасться. Але будемо сподіватись, що суспільство стане більш захищеним щодо позитивної протидії.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові