Ласкаво просимо

Інформаційні технології: інтерактивна газета

студ.
УДК 070: 316. 766

Інформацію цілком правильно називають стратегічною сировиною на межі тисячоліть. Інформаційні технології стрімко увірвалися в усі сфери нашого життя, починаючи від інформаційних процесів, інформаційної діяльності всіх галузей науки і завершуючи новітніми розробками в галузі інформаційних технологій.

Не секрет, що ЗМІ, зокрема газетярська журналістика, завжди перебували в умовах гострої конкуренції. Тож зрозуміло, що в усі часи професійні комунікатори намагалися знаходити правильні засоби для привернення уваги читача та здобуття його прихильності. Одним із таких винаходів стала інтерактивність у пресі.

Взагалі англійське слово "interactive" (взаємодіючий; той, що впливає; взаємний) у сучасній журналістиці слід розуміти як оперативну діалоговість засобів масової інформації. Особливо часто інтерактивність використовується на радіо, і, як правило, це суттєво збільшує його аудиторію.

Деякі спеціалісти вважають, що інтерактивність — не для газет, що лише радіо та телебачення можуть уможливити реальний діалог. Це твердження, можливо, й резонне для журналів і тижневиків, та стосовно щоденних газет є достатньо спірним. Редакція щоденної газети завжди може організувати справу таким чином, аби читач, який сьогодні зателефонував до редакції, у наступному номері газети вже знайшов відповідь спеціаліста чи політика на своє запитання.

У принципі, нічого нового в інтерактивності немає. Не так давно в багатьох радянських (як, до речі, і в багатьох американських) редакціях існували відділи листів, які — як мінімум раз на місяць — готували до друку спеціальні шпальти "Листи наших читачів". Можливо, саме зараз настав час відродити цю непогану практику, звичайно, вже на абсолютно новому творчому, технічному та інформаційному рівні — адже загальний ефект від використання інтерактивності в газеті (який виявляється набагато раніше й чіткіше, аніж в будь-якому іншому ЗМІ) — це помітне зростання накладу. Це підтверджує не лише сучасний західний, але й наш старий досвід. У радянські часи серед газет, що не були офіційно обов'язковими, найбільші тиражі мали саме ті, які багато та вміло працювали з читацькими листами — "Літературна газета", "Труд", "Аргументи і факти".

Тепер варто розглянути технічний бік інтерактивності. Окрім звичайної журналістської оргтехніки, інтерактивна газета використовує всі можливі сучасні засоби зв'язку:
— багатоканальний телефон та автовідповідач;
— телефакс;
— абонентську поштову скриньку;
— електронну пошту;
— веб-сайт в Інтернеті з відкритою для записів "Книгою читачів" чи віртуальною рубрикою "Читач-репортер";
— пейджинговий (мобільний) зв'язок тощо.

Розглянемо інтерактивну газету з боку кадрового забезпечення.

Редакції не обійтись без спеціального відділу (листів чи то інтерактивності — суть не в назві). Якщо газета публікуватиме лише окремі інтерактивні рубрики загальною площею до однієї полоси на тиждень, то відділ інтерактивності може складатись із трьох працівників: редактора відділу й двох висококваліфікованих технічних працівників (набір, облік, запис усних звертань, робота з засобами зв'язку). Якщо щоденна газета публікуватиме інтерактивну полосу в кожному номері, штат відділу має складатись зі шести працівників: редактора відділу, оглядача, кореспондента, оператора набору, техсекретаря, оператора засобів зв'язку.

Останнім часом побутує тверження, що всі сучасні видання зовсім забули про діалог, — воно є не зовсім справедливим. Окремі елементи інтерактивності трапляються то в одній, то в іншій газеті. Наприклад, листи читачів з провінційними новинами завжди охоче публікує "Регіон", інтелектуальні дискусії іноді влаштовують на своїх сторінках "День" та "Дзеркало тижня", знамениті своїми іграми та вікторинами "Факты". Та, на жаль, подібних прикладів небагато, і в цілому інтерактивність наших вітчизняних газет можна охарактеризувати як недостатню, і, головне, — безсистемну. Адже інтерактивність щоденної газети дасть максимальний ефект тоді, коли буде так чи інакше торкатися всіх сфер щоденного життя читачів, тобто буде системною. Цього можна досягти впровадженням і поступовим удосконаленням спеціальної групи інтерактивних рубрик. Можна виділити основні напрями роботи під загальними назвами, як-от:
· Що я думаю про...
· Книга скарг та пропозицій
· А ось якби міністром був я...
· Репортаж ведуть читачі
· Самі собі соціологи (інтерактивні соцопитування)
· Інтер'ю беруть читачі
· Пропоную тему
· А чому, взагалі-то...?
· А я роблю це так (поради вмілих)
· Сезонні рубрики з обміну життєвим досвідом
· Готуємось до школи, ... Нового року тощо
· Господарочка
· Де відпочиваємо?
· Вікові рубрики, аналогічно попередньому
· Професійні рубрики.

Але, взагалі-то, інтерактивним можна зробити будь-який газетний жанр. Багато читачів залюбки скористуються можливістю по телефону чи пейжеру повідомити в редакцію новину чи конкретну життєву пораду. Цілком під силу сучасному читачеві й колективне співавторство інтерактивного репортажу, інтерактивної публіцистичної статті чи інтерв'ю.

Інтерактивне інтерв'ю готується заздалегідь: читачам газети та перехожим пропонують сформулювати запитання, які особисто вони хотіли б поставити, скажімо, міністру освіти чи солісту гурту "ВВ". Жоден журналіст просто так не придумає таких непересічних та цікавих запитань, які буквально з ходу можуть запропонувати читачі. А далі інтерв'юер просто виконує технічну роботу — передає запитання до адресата і публікує відповіді.

Яскравим прикладом такого інтерв'ю є постійна рубрика "Фактів", де запитання ставляться по телефону гостю редакції, тобто роль посередника-журналіста зводиться до мінімуму.

Інтерактивний репортаж також анонсується заздалегідь. Скажімо, напередодні Дня Києва чи визначного футбольного матчу читачам пропонується стати репортерами і після закінчення свята чи матчу пейджером, телефоном або електронною поштою передати свою коротку розповідь про те, що відбулося. А в редакції з цих невеличких цитат-вражень складають яскраву мозаїку репортажу. Авторів найбільш вдалих "цитат" можна заохотити невеличкими призами.

Інтерактивна публіцистична стаття на раніше оголошену тему також збирається з уривків читацьких листів та усних відгуків. Це не що інше, як давно відомий огляд листів, щоправда, у сучасній тональності.

Після такої розмови про інтерактивність, нібито переліку всіх її плюсів, виникає закономірне запитання: а чи справді читачі воліють цієї діалоговості? Опитування, проведене авторським агентством "Результат", свідчить про те, що аудиторія дуже схвально сприймає ініціативу інтерактивності. 64 % респондентів на запитання:

"Вибираючи газету, Ви б надали перевагу тій, що веде листування з читачами, друкує багато листів і в кожному номері відповідає на їх запитання?" відповіли однозначно "так", ще 12 % заявили, що, хоча "свою" газету міняти не збираються, але зроби вона такі нововведення, будуть їй тільки більше довіряти.