студ.
УДК 070: 316. 766
Активізація політичної діяльності молоді на початку 90-х років спричинила не тільки прискорення державотворчих процесів в Україні, а й виникнення нової мовленнєвої культури. Молодь звернула на себе увагу не лише опозиційними заявами та рішучими революційними діями, вона була "іншою" у всьому. Друге життя дістала українська мова, адже саме нею розмовляли поборники незалежності, студенти, які були "рушійною силою історії". Рідна мова стає для них "нормальною", а російська — "малозрозумілою": "Непросто слухати лекції і відповідати на семінарах нормальною мовою, а поглиблювати знання у бібліотеках малозрозумілою російською" (Україна молода. — 1991. — № 3).
У цей час, майже після акції протесту студентів, виходить перший номер газети "Україна молода", в програмній статті якої зазначалося: "Газета орієнтована на молодь. Газета "Україна молода" — не тільки для тих, хто юний за віком, а й тих, хто прагне молодості, розквіту і оновлення України" (1991. — № 1).
Молоде, "неперефарбоване" видання стало виразником інтересів і поглядів нового покоління. Проаналізувавши його статті періоду 1991-1995 років стосовно молодіжної тематики, ми зможемо скласти мовний портрет об'єкта нашого дослідження, адже преса є художником сьогодення, своєрідним "модерним" літописом.
Назва, яку обрали творці для свого видання, в ті часи неодноразово використовувалася з різними номінативними відтінками. У даному випадку вона характеризувала не лише факт виникнення певної нової генерації українських громадян, на яких спрямовувалася ця газета, а й власне процес перманентного оновлення держави; соціальне явище, що розглядалося в загальній системі суспільних стосунків: "За цей рік, що існує "Україна молода", її назва від первинного трактування "газета для молоді" все більше тяжіє до розшифровки "газета молодої держави" (1992. — № 79).
Тут простежується навіть деяка традиційність та історична канва зазначеного словосполучення, яке, завдяки стійкості вживання, з роками стало поняттям. Починаючи з 1900 року, саме так іменували всілякі молодіжні часописи, як-от: "Молодь України", "Молода Україна". Пізніше, у 1995 році, так було названо молодіжну партію, яку очолив Олесь Доній — з утвердженням незалежності це словосполучення актуалізується.
Такі метаморфози переживало і поняття "Україна молода", яке для 90-х стало таким же нагальним, яким був вислів "молодша сестра", протягом 70 років існування Радянського Союзу.
У формуванні нового політичного іміджу України домінувала ідея прихильності майже всіх політичних партій до демократичних принципів і засад. Помітним було позитивне забарвлення цього терміна. По-перше, ним послуговувалися політики у процесі створення нових партій: Партія демократичного відродження України, Демократичний союз, СДПУ(о) та ін. По-друге, він став занадто вживаним у журналістських виступах, і, можливо, справді втратив своє первинне значення. "Демократизм" використовувався у пресі на противагу, як правило, поняттю "соціалізм" і всьому, що стосувалося соціалістичної епохи. Причому сам термін "соціалізм" подавався через кому з таким поняттям як "монархізм": "Прихильники соціалізму, архаїзму, монархізму не зголосилися відповідати на запитання" (1994. — № 25).
Молодь оцінювала суспільні процеси реальніше. Вона знала ціну здобутої, у великій мірі ними, "демократії", ціну своїм революційним виступам і боротьбі. Так з'являється трохи трансформований, новий політичний епітет-термін "д е м о к р а т и- з а т о р" з негативно-іронічним підтекстом: "Ще у 1990-му усілякі акції, присвячені Симонові Петлюрі, закінчувалися побиттям міліцейськими "д е м о к р а т и з а т о- р а м и" студентів та виключеннями учасників акцій з вузів" (1992. — № 14).
Стійкі словосполучення, які були на часі у творців радянської преси і мали піднесений характер, вводились у текст журналістами "молодіжки" часто, але вже з іншою, особливою підтекстовкою. У статтях простежувалася настанова на свідоме приниження. Так, скажімо, поважна, навіть пафосна цитата з Гімну Радянського Союзу, як "союз неделимых республик свободных", після розпаду останнього набула нового семантичного значення і вводилась у текст для підсилення негативних оцінних суджень: "пам'ятаєте, якого числа відбувся минулорічний березневий референдум? Отой, де йшлося про "е д и н ы й и н е д е л и м ы й "? 17-го. Число, що символізує обман, брехню. Як усе просто!" (1992. — № 1).
З'являлися нові поняття, терміни, а звичні ще вчора — втрачали свою актуальність, набуваючи статусу "архаїзмів". Таким словом у процесі державницької еволюції України і здобуттям незалежності стала абревіатура: В Л К С М: ""Л" упало "К" пропало, хто лишився на трубі? (комсомол зійшов з поїзда історії)" (1991. — № 13).
Поняття "к о м с о м о л" хоч і відживало, однак ще тривалий час звучало у статтях, присвячених проблемам молоді. На нього навішувалися ярлики типу "планова примусова масовість", "монополізм", "ворог". Для підсилення негативного ставлення використовувалися зменшувально-зневажливі форми типу "к о м с о м о л і я": "Міжнародний Комітет Молодіжних Організацій (МКМО), що є правонаступниками к о м с о м о л і ї, не виявив зацікавлення у становленні молодіжних демократичних організацій" (1992. — № 6).
Перехід на новий рівень комунікації, нові принципи відбору інформації в умовах мінімуму правил заборони, авторська індивідуалізація відроджувало стилістичну багатовимірність тексту, що спияло збагаченню його різними комунікативними засобами.
У мові "молодіжок" утверджувалась настанова на мовленнєву розкутість, порушення і руйнування усталених форм слововживання. "Україна молода" подає цілу соціологічну картину тогочасної молоді, яку навіть можна систематизувати у своєрідний "Тлумачний словник молодіжного сленгу": "Пофігісти" — їм усе байдуже. Люблять випивати, самі не знають, що вони хочуть"; "Чуваки" — мешканці переважно провінції. Життям вони йдуть легко, труднощі їх не лякають" (1995. — 14 квіт.).
Уведені в текст жаргонізми допомагали відтворити своєрідність обставин суспільно-політичного життя і характерів.
"Україна молода" була однією з перших газет "нового покоління". На відміну від існуючих на той час видань, вона була, в ідеологічному плані, чистим аркушем. Її історія — це історія Української незалежної держави. І, що важливо, з позиції нашої теми, вона висвітлювала політичні погляди та настрої молоді, формувала новий образ сучасника.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові