>(Китай)
УДК 070: 327 (477-4
2001 рік у Китаї називався роком ЗМІ. За останні 20 років, завдяки швидкому розвитку китайської економіки, преса увійшла в період свого розквіту. Значно зросла кількість газет та їх тиражі. У листопаді 2001 року КНР вступила до ВТО. Однак існує небезпека, що в наступні 3-5 років китайські засоби масової інформації відчуватимуть кризу через лібералізацію деяких галузей ЗМІ. Зважаючи на такі прогнози, китайська преса починає вживати заходів щодо підвищення своєї конкурентоспроможності.
Всупереч тенденціям до зниження ролі преси в розвинених країнах, китайська преса інтенсивно розвивалася з 1978 року після проголошення політики відкритості..
У кінці 2000 року в Китаї налічувалося 2046 газет із загальним річним тиражем 33 млрд примірників. Для порівняння, на початку 1978 року кількість газет становила 186, а в період з 1978 до 1989 року їх кількість та тираж стрімко зросли. До 1989 року кількість газет порівняно з 1978 роком збільшилася у 8 разів. У 1996 році кількість газет сягла рекордної позначки і становила 2235. У 1996 році з'явився перший китайський прес-холдинг. До 2001 року їх кількість зросла до 15.
Для існуючої загальнополітичної ситуації у нашій країні таку кількість можна вважати значною.
Прибуток від реклами є показником експлуатації газет. У 1983 році торговий обіг рекламної промисловості становив всього 75 млн юанів. До 2000 року він стрімко зріс і досягнув 21,2 млрд юанів. Наприклад, прибуток від реклами найбільшої газети Китаю "Гуанчжоу Жибао" перевищив 1 млрд. юанів. Реклама стає основою економіки і гарантом стабільного та безперервного розвитку преси (1 у. о = 8,3 юанів, 1 гривня = 1,55 юанів).
На сьогодні ринок китайської преси переживає незвичний період розвитку. Про це свідчить гостра конкуренція між друкованими виданнями, збільшення кількості, обсягу та тиражу газет, збагачення змісту друкованих ЗМІ. Конкуренція позитивно впливає на потенціал преси. Розглянемо нові риси китайських газет.
Газети стали об'ємнішими. Обсяг газет починає збільшуватися від 4 сторінок до 8, 16, 24, 48, а у деяких виданнях досягає 100. Збільшується кількість інформації, розширюється читацька аудиторія, водночас зростає кількість реклами. Рекламні площі китайської преси переважно становлять не більше 20-30 % усіх газетних площ, а в розвинених країнах до 40-70 %. Якщо не розширювати кількість сторінок, буде неможливим збільшення обсягу реклами. Для того щоб привернути увагу читачів, все частіше використовується кольоровий друк, це стає модним. На сьогодні налічується понад 300 кольорових газет.
Загострення цінової конкуренції. Деякі газети намагаються продавати свою продукцію за ціною, нижчою собівартості. Наприклад, кольорова газета, яка має 24 листи ні-фоліо, коштує лише 0,2 юанів, що становить всього 20 % від її собівартості. За рахунок низької ціни газета підвищує свій тираж, що дає можливість привабити більше рекламодавців. Таким чином, газета може спрямовувати частину своїх рекламних коштів на друк і поширення продукції, що можна назвати вдалим шляхом розвитку.
Збільшення кількості видів газет та поліпшення їх структури. За планової економіки у Китаї були поширені лише ті газети, які випускали партійні комітети. У 90-х роках ХХ століття бурхливо розвивалися галузеві та професійні газети, створювані при міністерствах та місцевих установах. На зламі тисячоліть популярність здобули міські газети, які мали більш реалістичний зміст. Саме вони, завдяки своєму свіжому та неординарному змісту, мали більшу частку рекламного пирога, залишивши далеко позаду загальнонаціональні та міжрайонні газети. Міські газети були більш популярними серед рекламодавців і вийшли переможцями у війні преси.
Газети стають все більше і більше спеціалізованими. З'явилися газети, які мають велику популярність, присвячені питанням Інтернету, нерухомості, моди, фінансів, автомобілів, а також певних професійних кіл, таких, як менеджери та "білі комірці".
Форми експлуатації змінюються. Раніше газети фінансувалися з державного бюджету, отримуючи асигнування. Перехід до самоокупності був складним випробовуванням для китайської преси, але вона гідно його подолала. У 1998 році було припинено державне фінансування газет, вони перейшли на повну самоокупність.
Зростання ролі капіталу в пресі. Преса як галузь, що швидко розвивається, означає не тільки суспільні обов'язки, вплив, репутацію, культуру та престиж, але й чималі гроші. Хоча у 80-х роках преса вже могла використовувати приватні капітали і займатися будь-яким видом законної діяльності, але потужні прес-холдинги з'явилися лише в 90-х роках. Точніше, у 1996 році з'явився перший прес-холдинг в Китаї "Гуанчжоу Жибао", який на сьогодні має 10 газет, один журнал, прес-центр обслуговування, службу реалізації газет, мережу магазинів, компанію нерухомості. У 2002 році його валовий прибуток перевищив 2 млрд юанів і загальна сума капіталу перевищила 2,7 млрд юанів. Він став одним із найбільших платників податків у провінції. На даний час у Китаї існує 15 таких прес-холдингів. Окрім своєї основної діяльності, вони займаються й іншими операціями і володіють значними фінансами.
Питома вага використання власних грошей при передплаті на газети зростає. Причина природна: раніше передплату на газети здійснювали переважно державні установи, які її й фінансували, а сьогодні люди змушені передплачувати видання самі. Міські газети збагатилися новим змістом. Частка від продажу газет за передплатою досягла 80 %, а для деяких — понад 90 %.
Спосіб доставки газет теж змінюється. Тепер газети використовують різні способи доставки друкованої продукції: власна служба доставки; інші служби доставки; доставка безпосередньо до дверей квартири і традиційна пошта. У кіосках можна побачити різні газети, а в редакціях є власний штат кур'єрів.
Місцеві газети стають третьою силою. Разом з бурхливим розвитком Інтернету і телебачення газета уже не має стільки колишнього монопольного становища. За даними статистичного опитування, серед читачів відсоток місцевих газет значно більший, аніж загальнонаціональних і міжрайонних, тому що у регіональних газетах більше місцевої інформації. Зміст інтерв'ю та інших інформаційних матеріалів також більше торкається місцевих жителів, подій і суспільного життя. Таке явище властиве великим містам, де швидко розвивається як економіка, так і культура. Саме тому, виходячи на регіональні ринки, рекламодавці надають перевагу використанню місцевих газет.
Сьогодні багато китайських газет звернули увагу на Інтернет, адже Інтернет-видання розвиваються високими темпами. Після того, як на початку 1995 року газета "Китайська торгівля", випереджаючи решту китайської преси, з'явилася в Інтернеті, друковані видання вирішили використати цю нову можливість. До 2000 року в китайському Інтернеті створюють свої електронні версії 1/7 частина всіх газет.
Часто електронні видання є лише копією друкованих, але спостерігається приємна тенденція, коли вони надають додаткову інформацію і краще інформаційне обслуговування.
Це стає новим поштовхом у розвитку преси.
Звичайно, ще існують деякі проблеми процесу швидкого розвитку преси. За короткий десятилітній період переходу до ринкових відносин, ринок ще не сформувався, що зумовлює наявність безладної конкуренції. З'явилося явище прихованої реклами, продажу газетної полоси; дисбаланс розвитку преси у різних районах; невідповідність законодавства і духу часу. Вирішити всі ці питання, зробити національні засоби масової інформації не лише значними і сильними, аби протистояти потужному впливу західної культури, але також нести відповідальність за розвиток китайської інформаційної справи і поширення східної культури — таке завдання китайських журналістів.
Величезне населення, історія цивілізації, яка налічує 5 тисяч років, два кити, на які повинна спиратися китайська преса. А це означає — величезний ринок і потенціал для виготовлення прекрасної медіа-продукції. Вони можуть використовуватися двома способами: або продовжувати імпортувати західну медіа-продукцію до Китаю, або експортувати китайську традиційну за кордон.
За даними оцінювання, китайський медіа-ринок становить приблизно 80-100 млрд. юанів. Генеральний директор китайського регіону світового медіа-магната ViaCOM вважав, що китайські ЗМІ — це остання неосвоєна у світі територія. Надприбуток приваблює і національний, і закордонний капітал. За аналізом доповіді Могенстанлі про світове інвестування, випливає, що для ЗМІ необхідно 8 років, щоби створити підприємство зі світовою конкурентоспроможністю. Цей термін коротший, ніж для галузей медицини, банкової справи, електроенергетики. Експерт вважає, що в Китаї цей термін буде коротшим на 2-5 років.
У новому тисячолітті 1,3 млрд людей будуть уважно стежити за розвитком китайської преси та поширенням китайської культури у цілому світі.
1. Сунь Яньцзюь. Пресса в Китае. — Китай.: Издательство "Сань Ся", 2002. — С. 369.
2. Пресса в 2001 году // Новая экономика — Китай. — 2001. — № 12. — С. 23.
3. Последняя отрасль сверхприбыли в новом веке // "СМИ и издательство. — 2001.— С. 6.
4. Юань Инь. Брось деньги в СМИ после потери надежды на Интернет. — 2001.— С.6.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові