Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Жорстока дійсність твоїх мрій

Алла Якимчук

Проза реального життя студенства у Києві

„Маленьке місто на тебе давить. Ти прагнеш більшого. Ти хочеш туди, де вирує життя. Тебе манять ліхтарі великого міста. Тобі тут душно, тісно. Твої мрії давно вже там. А те, що тут ... все це немає значення. То зараз, а в майбутньому перед тобою розкриється все те , що ти не можеш мати тут. Все не так. А там все по-іншому... Бо там вогні яскраві, різнокольорові ... Бо там інше життя. Все інше...”

Ти у Києві. Перед тобою новий етап твого життя. Ти вже не та, що інша. Бо ти вже вступила у ВУЗ. Але ти ще не студентка, бо не було посвяти, не було першої сесії. Але й ти вже не просто випускниця, бо в тебе є папірець із запрошенням на навчання. Великі очі від великої кількості машин і народу, від широких доріг, шуму і різноманіття. Ти по-новому дивишся на нього, на місто твоїх мрій. Але разом з тим розумієш, що ти ще не зовсім одна тут. Поблизу батьки, які розпитують як краще добратися за потрібною вам адресою. Ще хтось щось вирішує за тебе. А тобі хочеться вже робити це все самій. Бо ти ж нібито вже самостійна.
А ось і перші сльози в Києві, бо все ж таки страх пробирає. Ти була дома такою сміливою, але з тобою враз щось сталося ... Все ж таки лишаєшся одна тут. У місті твоєї мрії.

Потрапивши у місто своєї мрії, ти намагаєшся для початку його зрозуміти, пізнати, а вже потім - стати його частинкою, поєднатися з ним у віковічному шлюбі. Шлюбі, який є нерівноправним, адже ти не зможеш жити без своєї другої половинки, а вона без тебе – спокійно. Таких, як ти тут мільйони. Тож Київ стає об’єктом прискіпливого вивчення, починаючи від користування метро і аж до Подільського духу. Пройшовши цей етап пізнання, розумієш, що тобі потрібно вивчити не лише всі найоригінальніші місця твого міста, але й позбавитися безмежної цікавості й до нічного життя твого міста. З самого початку навчання на тебе тиснуть такі фактори, як одногрупники, друзі вдома, дівчата по кімнаті, нові знайомі по гуртожитку. Кожному ти маєш щось про себе розповісти. Якось самоствердитися для самої себе. А це один із способів. І ось всі твої перші стипендії йдуть на нічні клуби, диско – бари, кафе... Але все це дуже скоро набридає, через безглузду витрату грошей і яскраві сни на лекціях.
Протягом усього навчання щоразу відкриваються все нові і нові грані міста своєї мрії, але підґрунтя вже зроблено. Скелет створено, його залишилося лише вдягнути. І тут все залежить лише від індивідуальності кожного студента...

Для кожного студента священним місцем залишається дім. Адже саме сюди повертаєшся щораз і тут нічого не змінюється. Саме тут найрідніші тобі люди. Тут спогади дитинства і юності. І саме тут ти отримуєш гроші. Про це місце ти розповідаєш на початку „нового життя” всім. Бо тобі просто дуже тяжко без того всього і всіх. Ти спочатку дуже часто приїздиш, але з часом все рідше і рідше. Тому що в тебе налагоджується там нове життя...

Гуртожиток або квартира.(Так як за статистикою більшість студентів живе в гуртожитках, то далі мова йтиме саме про це специфічне місце for spending time.) . Саме тут ти пізнаєш всі істини життя. Вчишся думати, робиш помилки, одну за іншою. Але найголовніше, що не жалкуєш. Зовсім не жалкуєш. Бо життя, яке складається з цих помилок стає дуже насиченим. Насиченим радістю, любов’ю і страшними істериками, марно витраченим часом, коли ти лежиш і просто дивишся в стелю, бо тобі болить. Бо вчора знову що-небудь де-небудь з будь-якого приводу з ким-небудь. Але все це не так, все це має бути по-іншому. І ти розумієш це. Тому й болить. І це не алкоголізм, не куріння як цигарок, так і рідної з широких українських степів коноплі , не бездумні заняття “тіпа” коханням, а просто вміння виживати у жорстоко поставлених тобі умовах. Дуже болить. Але через хвилину тобі на допомогу приходять друзі, справжні, яких тут зустрічаєш, а також згадки про незабутні вечірки по декілька діб, симпатії і антипатії... А головне приходить розуміння, що це просто школа виживання і життя, після якого тобі вже нічого не страшно!...

ВУЗ. Місце навчання, заради якого ти покинула рідну домівку. Саме тут ти маєш вчитися, здобувати знання і диплом. Своє майбутнє. Для кожного дуже важливим є (знову, зауважте!) самоствердження між одногрупниками, однокурсниками. Одні само стверджуються за рахунок батьків і їх грошей, а інші - знаннями, є й просто улюбленці, які займають особливе місце в житті курсу. Але можу з точністю сказати, що одягом ніколи не ствердишся. Це може діяти перші два тижні. Теж саме стосується і тих, хто має надію лише на батьківські гроші. Ти просто маєш бути самим собою, але з якоюсь особливою родзинкою.

Намагайся все встигати – ось найголовніша заповідь для кожного студента. Вчитися, гуляти, не висипатися, зустрічатися, кохати, страждати, писати курсові, заливати баньки горілкою, харчуватися вівсянкою, молоком і батоном, зустрічати сонце на Трухановому острові, ходити пішки з одного кінця Києва в інший, просто дуріти... Саме це і є студентським життям з усіма його “прєлєстями"...


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові