Ласкаво просимо

На небі зорі миготять,
Не через те що вічно срібні,
І не тому роки летять,
Що до птахів вони подібні.

Рядки ці вигадав поет,
Що навкруги все серцем бачить,
Котрий під розстрілом комет
Одинаком сумним маячить.

Це він придумав цілий світ,
Який над дійсністю сміється,
Це він лишає диво-слід
В місцях, де іншим не вдається

У мріях навіть побувать.
Поет там був, усе там бачив,
І здатен вічністю блукать,
Адже у нього серце – зряче,

Котре без променя очей
Веде його в п’янку стихію,
Де він під куполом ночей
Свої думки по небу сіє.