Ласкаво просимо

Невдалий подих. Пік мовчання.
З‘єднався шепіт в частокіл,
І лист скупий “до запитання”
Ковтнув багаторічний пил.

Нові слова, безглузді фрази,
Зачаті морем голосів,
У безвість канули відразу,
Як морок сну на нього сів.

Стріляй впритул по сивій тиші
Стрілою вільних блискавиць,
Гартуй мечі за час гостріші
І вживлюй в безвість сталі міць.

Не бійся осуду від люду,
Не бійсь цьому життя віддать:
Простіше стліть від самосуду,
Ніж вічність вироку чекать.