УДК 379. 823
Дитячий вік - період життя людини від народження до 11-12 років. За цей час дитина проходить великий шлях індивідуального розвитку: від безпомічного створіння, нездатного до самостійного життя, - до дитячої особистості, адаптованої в суспільстві, спроможної взяти відповідальність за себе [1; 98].
Починаючи з трьох-чотирьох років, дитина перебуває під значним впливом телебачення. Діти дошкільного віку (3-7 років, за В. С. Мухіною)[2, 165] є щирими прихильниками мультфільмів, захоплено поринають у світ казки, зацікавлено сприймають своєрідні діалоги ведучих з іграшками.
Особливої уваги заслуговує вплив теледискурсу на дошкільнят, вікові особливості яких зумовлює низький рівень критичного ставлення до інформації, що транслюється.
Термін “дискурс” ще два десятиліття тому мав значення - продукт усного спілкування [3, 397]. Сьогодні “дискурс (лат. discursus - міркування, фр. discours - промова) - сукупність висловлювань, що стосуються певної проблематики, розглядаються у зв'язку з цією проблематикою, а також у взаєминах між собою”[4, 201]. Отже, дискурс - це висловлювання, яке включає і невисловлене.
Теледискурс - це не лише процес телемовлення, а й мелодика (інтонація) звукового ряду, відтворення зображення на екрані, яке має бути простим, зрозумілим. Воно не повинно відвертати увагу і одночасно відкривати те, що дитина хоче побачити.
Для дошкільного віку характерною є пізнавальна спрямованість, готовність наслідувати авторитети як у діях, так і у мовленні.
Сприймаючи чуже слово, дитина активізує здатність наслідування, сама реалізує мовленнєву дію. Говорити вчиться ціною спроб і помилок, корегує свою мову відповідно до навколишніх мовленнєвих зразків[5, 125], серед яких і мова ведучих дитячих телепередач.
Тому неприпустимим у дитячих телепередачах є: користування одночасно двома мовами (у цьому разі українською та російською); порушення мовних норм, спотворення орфоепічних норм - перекручення та уподібнення власного мовлення до дитячого "сюсюкання".
Для спостереження я взяла три дні телепередач для дітей (на УТ-1): 30 січня 2001року для дитячих телепередач виділено 25 хвилин, з них 20 хвилин - російською мовою; 25 лютого 2001року - із 120-ти хвилин 36 - російською мовою; 28 березня - з 50-ти - 7 хвилин - російською мовою. (Див. мал. 1).
Отож, бачимо, що передачі для дошкільнят на першому національному каналі українського телебачення, на відміну від національних каналів польського чи російського, є двомовними. А це негативно впливає на розвиток і формування мовлення у дітей.
Проаналізуємо дитячу програму “В гостях у Дрьоми”, яку щосуботи о 9-й годині канал УТ-1 пропонує малюкам. Перше, що вражає, це не прості у вимові, не легкі для запам'ятовування, незвичайні для української мови імена головних героїв: Дрьома, Сеня, Семенович (так називається телевізор). Другим негативним фактом для української дитячої передачі є те, що у рубриці “Мультпарад” більшість мультфільмів російською мовою. Третє - часто ведучі цієї телепрограми неуважні до свого мовлення. Тому чуємо: вороб'ї відпочивають і лягають на куст, струмки бігуть, Семенович, - кличе Дрьома, символичне, рилигійне, найдишевіший, папір готов відобразити, побачити сeбе з боку, всьо вийде.
Мовлення в телепередачах для дошкільнят є одним з важливих чинників, які впливають на формування особистості дитини. Є чимало досліджень, які “з упевненістю показали, що всі психічні процеси в дитини - сприйняття, пам'ять, увага, мислення, уява - розвиваються через мовлення”[6, 5].
Порушення мовленнєвих норм у дитячих телепередачах негативно впливає на формування культури мови дошкільнят, які вже мають навички усного мовлення. “Як відомо, діти за нормального розвитку починають навчатись грамоти в той період, коли вони вже навчились говорити”[7, 86]. Діти дошкільного віку можуть логічно мислити і узагальнювати відомий їм фактичний та звуковий матеріал, встановлювати зв'язки між окремими явищами і робити свої, дитячі, висновки. Люди, які працюють для дітей - на радіо, на телебаченні чи у пресі, - повинні зважати на всі особливості дитячого сприйняття.
Якщо порівняти український телеефір з російським і польським, то побачимо: а) культура мовлення у телепередачах для дошкільнят на українських телеканалах не така внормована, як на польських чи російських; б) кількість телепередач на телеканалах України, Польщі та Росії - збігається. (Див. мал. 2).
Діти дивляться телевізор тоді, коли батьки зайняті роботою, коли хтось із дорослих вирішив подивитись телепередачу, переглядають телепрограми і фільми після 21 години, дивляться програми, що їх не цікавлять, “просто так”, іноді дивляться все підряд, аби не пропустити щось цікаве. Щоб діти дивились дитяче телебачення, воно має бути “дитячим”: цікавим, справедливим, освітнім.
1. Мухина В. С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество: Учебник для студ. вузов. - 3-еизд. - М., 1998. - С. 98.
2. Там само. - С. 165.
3. Михальская А. К. Педагогическая риторика: история и теория. - М., 1998. - С. 379.
4. Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів та ін. - К., 1997. - С. 201.
5. Багмут А. Й., Бровченко Т. О., Борисик І. В., Олійник Г. П. Інтонаційна виразність звукового мовлення засобів масової інформації. - К., 1994. - С. 125.
6. Розенгарт-Пупко Г. Л. Формирование речи у детей раннего возраста. - М., 1963. - С. 5.
7. Бельтюков В. И. Об усвоении детьми звуков речи. - М., 1964. - С 86.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові