Ласкаво просимо

Мовні проблеми студентських видань
(на матеріалах преси міста Миколаєва)

УДК 81'271: 070. 48

На мовній ситуації сучасних засобів масової інформації (ЗМІ) позначається вплив як внутрішніх, так і зовнішніх чинників, що безпосередньо визначають роль мови в різних сферах суспільного життя та концепції мовного розвитку України.

Одним із внутрішніх чинників є абсолютизація комунікативної функції мови та поверхове тлумачення її на суто раціоналістичних засадах, що обумовлює сучасну духовну кризу, яка, після національного піднесення 90-х років, опанувала українське суспільство. Цьому є пояснення. Адже зазнаючи впродовж століть русифікації та репресій, українська мова втратила свій "дім буття" (Гайденгер), який був у кожному носії мови. Найбільше цей процес позначився на південних і східних областях України. А втім, схильність класифікувати обросійщення українців як загальнонаціональне явище не має під собою реальної основи, а з огляду на недостатнє вивчення, може в крайньому разі сприйматися швидше як явище двомовності, спровоковане в минулому (а почасти й сучасному) житті різними національними утисками. Численні виступи в засобах масової інформації шовіністично настроєних авторів із заявами про відсутність умов щодо розвитку російської мови не можна сприймати поза політичним контекстом. Потреба детального розгляду даного аспекту відпадає у зв'язку із загальновідомим співвідношенням російськомовної та українськомовної інформаційної продукції. Ототожнення проблем самовизначення, самоідентифікації народу з русифікацією не веде до розв'язання кризи українського мовомислення, а ще більше її загострює. Певний синтезований підхід з урахуванням усіх реалій дозволив би окреслити те коло найважливіших питань, які вимагають негайного вирішення, а це, зокрема, необхідність формування духовності українського народу за допомогою української мови у ЗМІ.

Наступним, не менш актуальним чинником у розвитку ЗМІ, є забезпечення як державних, так і зарубіжних інвестиційних вкладень.

У ряді миколаївських студентських газет ("Вагант", "Элита", "Педагог") неодноразово порушувалося питання стану сучасних мас-медіа, що свідчить про актуальність даної проблеми та зацікавленість молоді в її вирішенні. Хоч у багатьох публікаціях спостерігається певною мірою упереджене ставлення до створення національної програми розвитку вітчизняних мас-медіа. Так, в одній із статей МФ На УКМА "Вагант" ( № 1 ( 23 ) від 12 січня 2000 року) під назвою "Дещо про мораль та нашу економіку" автор розглядає складну економічну ситуацію в Україні та її негативні наслідки в ЗМІ, які зокрема проявляються у нефінансуванні програми підтримки української мови (культури), відсутність, технічного та організаційного забезпечення, а відтак і брак кваліфікованих кадрів, що в свою чергу зумовлює непрофесійність провідних українських мас-медіа. Доречним є також нагадування автора про відсутність іноземного інвестора, зацікавленого в розвиткові саме українського інформаційного ринку. Недостатню кількість україномовних видань, що чи не найвідчутніша у розважальному жанрі, автор пов'язує не лише з економічною скрутою, а й з відсутністю в народу почуття національної гідності, - але ж саме вона й становить у провідних європейських країнах основу економіки.

Така позиція відображає дискомфортне самопочуття молоді, зокрема студентів, у сучасному суспільстві, з його усталеними відносинами. Визначають і їхнє ставлення до громадських справ. Так, у російськомовній студентській газеті "Элита" ( № 2 ( 16 ) від 12 квітня 2000 року ) в статті "Свобода слова: а зачем она ?" подається трохи однобокий, у руслі соціалістичних позицій, але не безпідставний аналіз політичної монополізації сучасних ЗМІ, і, як наслідок, - обмеження свободи слова та звуження інформаційного простору. За приклад наводиться гучна історія із закриттям газети "Сільські вісті".

Для цих публікацій, як і для більшості студентських газет загалом ("Діоген", "Вагант", "Элита"), характерна манера іронізму. Відштовхуючись від наукової та публіцистичної лексики, студентські газети використовують форму нового іронізму, чим здійснюють переоцінку всіх дотеперішніх "словників" культури та широко впроваджують молодіжний сленг. Але таке трактування речей і подій, саме з огляду на коло читачів, для яких створюється матеріал, не тотожне перекручуванню, а швидше спирається на той спосіб переописання речей, який, за Ричардом Ротті, полягає в тому, щоб винайти модель лінгвістичної поведінки, яка давала б поштовх читачам і змушувала б їх шукати нові форми не-лінгвістичної поведінки (Т. Гундорева ).

Газета МДПУ "Педагог" стоїть ніби осторонь від інших періодичних студентських видань із загальною розважальною тенденцією. Так, аналізуючи мовну ситуацію в українських мас-медіа та в самому МДПУ зокрема, автор статті "Українська мова: умовність чи необхідність" резюмує: "...не знаючи мови, як можна говорити про національне виховання, національну освіту, коли немає тієї першооснови, на якій постає усвідомлення своєї тожсамості та причетності до долі нації ?"

( "Педагог" № 12 ( 17 ), грудень 2000 року ).

Надання українській мові статусу державної мало вплинуло на мовну ситуацію в мас-медіа Миколаєва. Друкована продукція під грифом "україно-російське видання" має швидше формальний характер, аніж реальний, оскільки левова частина матеріалу подається все-таки російською мовою. Що ж до студентських газет, то й там мовна ситуація далека від бажаної в плані професійного рівня.

З переходом ЗМІ на українську постала проблема мовної нормативності, що само собою вимагає поглибленого вивчення.

А проте слід зазначити, що на сучасному етапі інтенсивного впровадження української мови в різні сфери суспільного життя Миколаєва, досить чітко визначилися шляхи її відродження. Ефективність процесу можлива лише за умови цілеспрямованості мовної політики, яка поєднувала б рішучість із розсудливістю, тактовністю та навіть з обережністю в засобах. Адже саме мовна основа сприяє консолідації українського суспільства.