Ласкаво просимо

Короткий огляд

Ключові слова: комунікація, екологічна політика, українська преса, німецька преса, екологічна журналістика, навколишнє середовище, екологічна безпека, контентаналіз.

Монографія досліджує роль масової комунікації як інструменту екологічної політики. Дослідження проводилося на прикладі масмедіа з порівнянням досвіду України та Німеччини. Проведено контентаналіз провідних газет обох країн. Уперше в українському журналістикознавстві розроблено новий напрям – екологічну журналістику та простежено її взаємозв'язок з екологічною політикою. Розглянуто екологічну складову національної політики та безпеки. Досліджено вітчизняну екологічну пресу.

Визначено механізми впливу українських та німецьких засобів масової комунікації на екологічну діяльність держави. Викладено пропозиції стосовно поліпшення екологічної комунікації, вільного доступу до екологічної інформації та підвищення ролі екологічної політики.

У монографії підіймається низка проблем, котрі впливають на роботу журналістів, стосуються труднощів щодо отримання екологічної інформації від владних структур та розуміння наукових даних, недостатнього інтересу аудиторії до стану навколишнього середовища, наприклад, порівняно з економічними питаннями.

Окремий акцент зроблено на специфіці висвітлення проблем довкілля в суспільстві з обмеженою свободою преси. Один із висновків, зроблених у книзі – екологічна журналістика в Україні має важкий поступ, незважаючи на конституційні гарантії, наприклад, вільного доступу до інформації про стан навколишнього середовища.

"Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір". (Стаття 34). Конституція України проголошує:

"Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена". (Стаття 50).

У Книзі підкреслюється, що без преси не відбувалося б комунікації між громадянами та політиками стосовно екологічних проблем, бракувало б критики і контролю за діями влади.

Основні перепони ефективному висвітленню проблем довкілля в українській пресі:

Для успішного розвитку екологічної комунікації потрібні зміни в законодавстві: скоріша розробка та прийняття Закону про екологічну інформацію або доповнень до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Чіткого визначення також потребує статус вільного журналіста в Україні.

Цікава особливість екологічної тематики в українській пресі – соціальний акцент. Щоденні газети Німеччини вміщують матеріали про навколишнє середовище під науковими або технічними рубриками, в Україні ж – у розділах "Людина", "Суспільство" тощо. Відповідальними за висвітлення екологічної тематики переважно є журналісти відділу соціальних проблем газети, наприклад, "Дзеркала Тижня", "Робітничої газети" та інших.

Проведено контентаналіз висвітлення екологічних проблем у газетах Німеччини "Suddeutsche Zeitung", "Tageszeitung", "Frankfurter Allgemeine Zeitung". За контентаналізом чотирьох провідних газет України – "Урядовий кур'єр", "Голос України", "Зеркало недели", "Киевские ведомости" – зроблено такі висновки:

Для подальшого розвитку екологічної комунікації треба підвищити рівень і екологічної освіти в цілому. Екологічна журналістика як окремий курс існує поки що в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка та на факультеті журналістики Таврійського екологічного інституту в Криму. Упровадженню екологічної журналістики як окремої академічної дисципліни заважає нестача українських підручників та брак викладачів із відповідною кваліфікацією.

Участь військових у вирішенні екологічних проблем ставить нові завдання до підготовки військових журналістів, проблеми довкілля для яких мають стати частиною навчальних програм.

Оскільки автор брав участь у семінарі для екологічних журналістів під час четвертої пан'європейської конференції міністрів "Довкілля для Європи" в Орхусі, Данія, 1998 рік, матеріали та рекомендації цієї конференції враховано під час написання монографії. Наступна конференція відбудеться в Києві 2003 року. Ця публікація має також сприяти розробці відповідних заходів та документів.

У контексті ратифікації Україною Конвенції ООН "Про доступ до інформації, участь громадськості у прийнятті рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища" це видання є одним із перших практичних кроків на шляху її імплементації.

Застосування Конвенції буде сприяти розвитку стратегій та механізмів активної участі громадськості у прийнятті рішень і доступі до правосуддя з екологічних питань.

Дослідження української преси виконано автором в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Німецька частина дослідження проводилася в Католицькому університеті Айхштету, ФРН.