Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Преса як джерело вивчення роботи апарату Верховної Ради України ІІ і ІІІ скликання

Ю.С.Ганджуров

Відомо, що ефективність роботи вищих органів державної влади та управління, передовсім парламенту України як представницького та єдиного законодавчого органу нашої держави, багато в чому залежить від його апарату. Про народних обранців у пресі достатньо публікацій. Аналіз їх інформаційної насиченості свідчить про неоднозначне ставлення громадськості до народних депутатів - місткість характерних ознак у матеріалах преси віддзеркалює часом полярні думки та висновки щодо діяльності депутатського корпусу.

Однак часто-густо за межами пильного журналістського ока залишається левова частка тієї щоденної та копіткої роботи, що зветься апаратною, а здійснюється чиновниками. Саме завдяки їхньому досвіду, професіоналізму парламентарі мають можливість матеріалізувати свій потенціал, право законодавчої ініціативи в законодавчі акти, що є колективним доробком Верховної Ради України. Як зауважив керівник апарату Верховної Ради України В. Коваль, "головне завдання апарату ВР - організаційне забезпечення діяльності парламенту" [1]. Реалізація зазначених програм здійснюється відповідними структурними підрозділами апарату, а саме: керівництвом апарату, секретаріатом Голови Верховної Ради України, секретаріатом Першого заступника Голови Верховної Ради України, секретаріатом заступника Голови Верховної Ради України, секретаріатами комітетів, депутатських фракцій та груп; головним науково-експертним управлінням; головним юридичним управлінням, головним управлінням документального забезпечення; головним організаційним управлінням; інформаційним управлінням; управлінням комп'ютеризованих систем; управлінням зв'язків із місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування; управлінням забезпечення міжпарламентських зв'язків; управлінням справами [2].

Природно, що діяльність цих підрозділів апарату втілилася в різноманітних документах: висновках на законопроекти, робочих матеріалах для депутатських запитів, порівняльних таблицях законопроектів, інформаційних матеріалах пресових служб тощо. Проте наймасовішим джерелом, яке відбиває процеси роботи апарату ВР, безумовно, є преса. При цьому важливо враховувати, що преса в системі інформаційної комунікації виконує такі основні функції:

- виступає носієм індивідуальних джерел, тобто матеріалів, які не трансформуються в процесі редагування чи коментування, а лише тиражуються газетами, та документів, що є самостійним видом джерела: закони, постанови, розпорядження, інформація прес-служби, звіти, запити тощо;

- віддзеркалює на рівні ідеографічного джерела зміст роботи структурних підрозділів апарату, коли авторами матеріалів виступають не лише кореспонденти газети, переважно парламентські, які спеціалізуються на висвітленні роботи єдиного законодавчого органу держави, а й безпосередні носії первинної інформації - працівники апарату, а також народні депутати України, що пишуть про роботу апарату;

- консолідовано, у спорідненому масиві джерел, преса відбиває класифікаційний зміст публікацій про апаратну роботу парламенту, що розкривається за допомогою аналітико-синтетичної критики джерел, а саме: визначення символів-інформантів, складання категоріальної схеми, здійснення необхідних статистичних процедур при залученні репрезентативної вибірки, а також застосування контент-аналізу до суб'єктів вибірки - масиву газетних публікацій як сукупності тематично споріднених масових джерел.

Отже, матеріали преси, що відбивають роботу парламентського апарату, мають вивчатися дослідником з урахуванням багатоаспектності їхнього тематичного спрямування, з одного боку, та з другого - різноманітного складу авторів публікацій: кореспондента, науковця, апаратника, народного депутата, оскільки між оцінками, часто полярними, конкретної ситуації (скажімо, думка про роботу окремого секретаріату комітету ВР) та тими, хто їх дає, існує прямий кореляційний зв'язок. Це дуже важливий елемент аналізу джерел. Адже, як зазначає М. Романюк, "… важливим є суб'єктивне трактування фактів, їх інтерпретація, оскільки це дозволяє з'ясувати позицію редакції й авторів, які виступають у пресі, що нерідко є виразниками різних соціальних верств і політичних течій" [3]. На останню тезу варто звернути особливу увагу з огляду на те, що проблема політизації державного апарату, зокрема апарату парламентського, є предметом публікацій, які віддзеркалюють вельми симптоматичну тенденцію в політичному житті суспільства, особливо напередодні парламентських виборів [4].

Природно, що зазначений масив публікацій у процесі джерелознавчої критики, передовсім логічної, розкриває сталий кореляційний зв'язок між критичними публікаціями та авторами-депутатами, які на час виходу публікації у світ репрезентували критичне ставлення частини депутатського корпусу до тогочасного керівництва парламенту. Мотивація оцінок, проте, віддзеркалює лише ситуаційну особливість газетного джерела, зміст якого в наступній фазі дослідження має бути підданий порівняльному аналізу при залученні тематично наближених публікацій.

У зв'язку з цим становлять інтерес публікації про роботу апарату Верховної Ради України, підготовлені його працівниками - начальниками управлінь, керівниками служб, відповідальними працівниками - державними службовцями, які мають відповідний досвід і добре обізнані на практиці з проблемами функціонування державного механізму [5]. Вивчення інформаційної місткості цієї групи публікацій, на нашу думку, достатньою мірою розкриває функції апаратної роботи. В усякому разі у системному поєднанні досить чітко вимальовуються її основні напрями, які в категоріальній схемі тематичного масиву за питомою вагою розподіляються таким чином:

- до першого блоку належать матеріали, що висвітлюють питання науково-правової експертизи законопроектів, юридичне, аналітичне, комп'ютеризоване обслуговування депутатського корпусу;

- до другого блоку входять публікації, що відбивають зміст організаційного забезпечення законодавчого процесу: функціонування секретаріатів комітетів Верховної Ради України, а також відділів обслуговування пленарних засідань;

- третій блок включає газетні матеріали, які віддзеркалюють зміст міжпарламентських контактів і зв'язків з органами місцевого самоврядування з питань звернень громадян, а також інформаційно-офіційну роботу прес-служби апарату Верховної Ради України.

Систематизація інформаційних ознак публікацій за певними поняттєвими блоками здійснювалася за комплексним принципом дослідження: окрема публікація за вміщеними символами-інформантами одночасно насичувала кожний блок. Наприклад, публікації М. Теплюка, Л. Шараєва, М. Яроша, А. Погорєлової мають комплексний характер і розкривають зміст кількох напрямів роботи - від інформаційно-документального до організаційного. Натомість матеріали, авторами яких є Е. Афонін, В. Лук'яненко, А. Мацюк, М. Швець, конкретизують сутність апаратної роботи до рівня функціонування підрозділів: інформаційно-бібліотечне забезпечення, науково-експертна робота, комп'ютерне обслуговування тощо.

Для подальшого опрацювання джерел, що відбивають роботу парламентського апарату, вбачається доречним застосування методу "добору зразків", що є одним з елементів комплексної системи дослідження матеріалів преси за методикою французького фахівця Ж. Кайзера [6]. У нашому випадку предметом добору та зіставлення зразків були матеріали узагальненого характеру, зокрема публікації Л. Горьового, В. Коваля - керівників апарату Верховної Ради України [7]. Результативність зіставлення символів-інформантів з комплексу апаратних функцій, окреслених у зазначених блоках, багато в чому залежала від особливостей носія інформації - газетних жанрів. У даному разі проблема порівняльного аналізу газетних матеріалів спрощується через їх рівноцінне авторське представництво та жанрову однотипність. Адже йдеться про інтерв'ю - найбільш зручний спосіб поширення інформації від керівництва апарату. До речі, В. Здоровега кваліфікує цей жанр як вирішальне джерело найновішої інформації [8]. Додамо: можливо, не лише найновішої, а й системної інформації, оскільки питання кореспондента значною, а в окремих випадках - вирішальною мірою, обумовлюють як композицію, так й інформаційну місткість джерела. Специфіка інтерв'ю полягає також у певній залежності особи, що дає інтерв'ю, від журналіста. З огляду на те, що на практиці трапляються випадки довільного викладу авторської думки в процесі редакційного опрацювання, саме цей жанр, за задумом, максимально авторизований, що підвищує його джерельну цінність, потребує особливої уваги. Можливо, що саме через це інтерв'ю, на відміну від інших газетних жанрів, набуло особливого статусу в новому Законі України "Про внесення змін до Закону України" “Про авторське право і суміжні права" від 11 липня 2001 року. У статті 13 цього документа чітко зафіксовано, що "опублікування інтерв'ю допускається лише за згодою особи, яка дала інтерв'ю" [9]. Є надія, що ця норма закону значною мірою унеможливить довільне тлумачення авторської думки інтерв'юерами. А це в свою чергу зменшить питому вагу інформаційних нашарувань у такому цінному джерелі, яким є інтерв'ю.

Серед інших матеріалів преси, питома вага яких за жанровим представництвом є меншою, впадає в око інформаційна група джерел, які представлені переважно у формі стислих жанрів - кореспонденцій, заміток. Вони здебільшого відбивають досить тенденційне ставлення їх авторів та, безперечно, замовників матеріалів до роботи парламенту щодо пошуку "смажених" фактів та скандальних інсинуацій [10]. Як зазначає І. Паславський, "преса дозволяє собі методичне цькування парламенту. Нав'язує масовому читачеві думку, що головною причиною всіх наших негараздів та невдач є парламент… Неважко, звичайно, відслідкувати, хто є замовником антипарламентської кампанії у засобах масової інформації" [11]. Природно, співвідношення матеріалів у ракурсі "позитив-негатив" при системному опрацюванні джерел не дає повної картини щодо інформаційної насиченості газетних публікацій, якщо для порівняльного аналізу не застосувати метод "експертних оцінок". Його сутність полягає у з'ясуванні зовнішніх чинників, що впливають на інформаційні потоки, а також на позицію автора. Зрозуміло, що автор, явно заангажований на брутальну критику, не є першим ланцюгом у комплексній кампанії з проведення чорних РR-акцій. "З точки зору суспільствознавців, ідеальним параметром було б співвідношення 50 : 50, - зазначає В. І. Шкляр, оцінюючи критичні потенції преси, - хоча сьогодні "негатив" за своїм вмістом у виданні… у 4-5 разів перевищує "позитив" [12]. У масиві джерел, що відбивають роботу парламентського апарату, таке співвідношення поки що не спостерігається, можливо, завдяки певному балансу політичних сил у суспільстві, віддзеркаленням якого і є парламент.

Аналіз газетних матеріалів на парламентську тематику відбиває цікаву для дослідника тенденцію до порівняльного вивчення апаратних структур у світлі світового, зокрема європейського досвіду. З точки зору спроб законодавчої імплементації правового поля України до європейських стандартів це вбачається цілком логічним. Зазначена тематика в масиві відповідних джерел представлена низкою публікацій, частина з яких підготовлена закордонними авторами, проте їх поширення та пропаганда системою вітчизняної бібліографічної комунікації свідчить про сталий інтерес до реформування парламентських структур [13].

Природно, аналіз джерел, які відбивають роботу апарату Верховної Ради України, не є вичерпним, оскільки предметом джерелознавчої критики мають стати також матеріали і регіональної преси. На користь цієї думки слугує й той факт, що в парламенті у сесійний період працює чимала група парламентських кореспондентів від обласних газет, які дістали акредитацію прес-служби апарату парламенту. Проте результати контент-аналізу споріднених масивів, індивідуальне опрацювання джерел та виявлення кореляційних залежностей тематики публікацій та авторського складу на наявній базі також дозволяють зробити висновок про важливість досліджень у напрямі підвищення інформативної віддачі масового джерела, яким є преса щодо подальшого аналізу функціонування одного зі складників політичної системи України - парламенту.

1. Інтерв'ю керівника апарату Верховної Ради України В. Коваля // Дзеркало тижня. - 2001. - 13 жовт.

2. Про структуру апарату Верховної Ради України: Постанова Верховної Ради України № 1678-ІІІ від 20. 04. 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - 4 серп. - №31.

3. Романюк М. Українське пресознавство на порозі ХХІ століття. - Львів, 2000. - С. 30.

4. Апарат Верховної Ради України обслуговує пленум комуністів. Скандал чи стиль роботи? // Час-Тайм. - 1997. - № 8. - С. 2.;
Дуцик Д. Мороз створив соціалізм… поки що лише у Верховній Раді. Питання про структуру апарату Верховної Ради України // Україна молода. - 1997. - 8 серп. - С. 1,3;
Дорошенко Ю. Верховний "Кіндрат" під спікерським кріслом "сховав" апарат: [Про реорганізацію апарату Верховної Ради України] // Україна молода. - 1996. - 15 жовт. - С. 3;
Иоффе Ю. Аппарат депутатов или они его? Комментарий работы аппарата Верховной Рады // Сегодня. - 1998. - 26 мая. - С. 4;
Иоффе Ю. В нашем случае простых решений не существует: [Призыв народного депутата Украины изменить технологию работы аппарата Верховной Рады] // Независимость. - 1998. - 24 нояб. - С. 3;
Иоффе Ю. Синдром императора: Огромный аппарат парламентских чиновников нужен спикеру совсем не для повышения эффективности законотворческой работы // Независимость. - 1999. - С. 3;
Карпов О. Кому - зелене, кому - червоне: [Про підготовку документів у Секретаріаті Верховної Ради України та Комітетах на розгляд сесії] // Голос України. - 1999. - 9 лют. - С. 9;
Карпов О. Перетворення депутатів у другосортну категорію в парламенті триває: [Про "війну" між апаратом Верховної Ради України та депутатським корпусом / Бесіду вела Д. Дуцик] // Україна молода. - 1998. - 15 вер. - С. 4;
Карпов О. Це перші кроки для виходу з кількарічного стану "млявоплинної шизофренії": [Про минулі гріхи і нинішні зміни в роботі Верховної Ради та її апарату] // Україна молода. - 2000. - 16 лют. - С. 4;
Кендзьор Я. Розумію, що зацікавлення роботою нашої комісії буде зростати: [Інтерв'ю з головою Тимчасової слідчої комісії з контролю, управління, перевірки фінансово-господарської діяльності Голови Верховної Ради України // Час. - 2000. - 28 січ. - С. 4-5;
Костенко Е. Аппарат Верховной Рады способен негативно влиять на политический процес в стране: [О функциях законодательного органа] // Панорама [Запорожская обл.] - 1998. - 22 окт. - С. 4;
Терновий М. Мороз чи опоненти? Апарат Верховної Ради України в очікуванні реорганізації // Молодь України. - 1996. - 21 лист. - С. 1;
Ткаченко О. Непомітність і відповідальність апаратника: [Про завдання, поставлені перед працівниками парламенту України] // Голос України. - 1999. - 13 трав. - С. 3;
Хто господар у Верховній Раді України? // Правда України. - 1996. - 11 жовт. - С. 3; Україна молода. - 1996. - 15 жовт. - С. 3.

5. Афонин Э. Институт библиотеки и институт государства: время решения: [Беседа с зав. отделом информационно-библиотечного обеспечения Секретариата Верховной Рады Украины / Беседу вел Б. Чечнев] // Зеркало недели. - 1999. - 25 сент. - С. 15;
Афонин Э. Искатель библиотеки Ярослава Мудрого знает, где ее искать: [Беседа с зав. отделом информационно-библиотечного обеспечения Секретариата Верховной Рады Украины / Беседу вел Б. Чечнев] // Зеркало недели. - 1999. - 16 янв. - С. 14;
Афонін Е. Парламентська бібліотека: стан, проблеми і перспективи розвитку // Вісник Програми сприяння Парламентові України. - 1999. - № 5. - С. 30-32;
Георгіца А. Шляхи вдосконалення організаційної структури парламенту України // Українська державність: історія і сучасність. - К., 1993. - С. 333-335;
Лук'яненко В. Роль і функції Прес-служби Верховної Ради України у забезпеченні інформування громадськості про роботу Верховної Ради // Вісник Програми сприяння Парламентові України. - 1999. - № 5. - С. 38;
Мандибура В. Вам аналітичний матеріал? Без проблем: про роботу Науково-аналітичного управління Секретаріату парламенту // Голос України. - 1999. - 3 вер. - С. 2;
Мандибура В. Науково-аналітичне забезпечення законодавчого процесу: Структура та завдання Науково-аналітичного управління // Вісник Програми сприяння Парламентові України. - 1999. - № 5. - С. 28-29;
Мацюк А. Сприяння становленню національної правової системи: Головні завдання Науково-експертного управління // Вісник Програми сприяння Парламентові України. - 1999. - № 5. - С. 23-27;
Мікула Л. Конституційні основи організації та діяльності Верховної Ради України // Українська державність: історія і сучасність. - К., 1993. - С. 362-363;
Опришко В. Інститут законодавства Верховної Ради України та його місце і роль у структурі апарату Верховної Ради України // Голос громадянина. - 1997. - № 2. - С. 39;
Павленко Р. Скільки палат потрібно парламенту України? // Нова політика. - 1996. - № 3. - С. 36;
Про структуру апарату Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 28. - Ст. 185;
Рекомендації щодо забезпечення відкритості законодавчої діяльності та вдосконалення роботи Прес-служби Верховної Ради України: [Круглий стіл "Відкритість законодавчої влади та роль Прес-служби в цьому процесі"] // Вісник Програми сприяння Парламентові України. - 1999. - № 4. - С. 19-21;
Структура Верховної Ради України і деякі питання роботи її Секретаріату // Вісник Програми сприяння Парламентові України. - 1998. - 15 трав. - С. 2-3;
Теплюк М. Закони мають давати позитивний результат: [Інтерв'ю керівника Юридичного управління Секретаріату Верховної Ради України] // Консультант. - 1998. - С. 1;
Теплюк М. Юридичне управління Секретаріату Верховної Ради України: Про основні функції управління // Вісник Програми сприяння Парламентові України. - 1999. - № 5. - С. 21-22;
Шараєв Л. На кухні Верховної Ради України. Структура апарату Верховної Ради України, обов'язки всіх підрозділів // Укр. Інвестиційна Газета. - 1998. - 26 трав. - С. 6;
Шаркова І. Інститут законодавства Верховної Ради України // Вісник Програми сприяння Парламентові України. - 1999. - № 5. - С. 39-40;
Швець М. Інформатизація законодавчого процесу: Структура та завдання Центру комп'ютеризованих інформаційних систем Секретаріату // Вісник Програми сприяння Парламентові України. - 1999. - № 5. - С. 33-37;
Ярош М., Погорєлова А. Координація дій - шлях до підвищення ефективності законодавчої роботи: Інформація про діяльність Управління орг. роботи з комітетами Секретаріату // Вісник Програми сприяння Парламентові України. - 1999. - № 5. - С. 18-21.

6. Докладніше див.: Голиков А. Т., Круглова Т. А. Источниковедение отечественной истории. - М.: "Российская политическая энциклопедия", 2000. - С. 348-356.

7. Горьовий Л. Парламентський апарат: призначення і роль: [Інтерв'ю Керівника апарату Верховної Ради України] // Голос України. - 1998. - 13 серп. - С. 1;
Коваль В. Эта должность "выписана" в Конституции!: [Интервью Руководителя аппарата Верховной Рады о том, что из себя представляет аппарат Верховной Рады] // Киев. ведомости. - 2000. - 14 февр. - С. 4;
Коваль В. Я зроблю все, щоб парламентський апарат був прозорим.: [Інтерв'ю про те, чи буде реформовано "деп. Адміністрацію" в майбутньому] // Україна молода. - 2000. - 19 лют.- С. 4.

8. Здоровега В. Теорія і методика журналістської творчості. - Львів: ПАІС, 2000. - С. 101.

9. Про внесення змін до Закону України "Про авторське право і суміжні права": Закон України від 11.07.2001 р., № 2627-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 43. - 28 жовт. - С. 214.

10. Бень А. Чотири "мерседеси" за п'ять тисяч… дітей // Голос України. - 1999. - 16 січ. - С. 4;
Ковтун Т. Что за шум на "хоздворе" учинился? или Депутат - разрушитель: [Отклик на публикацию в газете "Правда Украины" от 11 окт. 1996 г.] // Правда Украины. - 1996. - 24 окт. - С. 2;
Не цуценятами, а "мерседесами" схильна брати хабарі Верховна Рада: [Про придбання 4-х автомобілів марки "Мерседес"] // Веч. Київ. - 1998. - 29 груд. - С. 1;
Онисько О. Голови б'ються, а чуби тріщать в апарату: В Україні не лише два парламенти, але й два секретаріати Верховної Ради // Політика і культура. - 2000. - № 4. - С. 20-21;
Снова мерседесы. На сей раз для руководства Верховной Рады // Киев. ведомости. - 1999. - 16 янв. - С. 5;
Степаненко С. Аппарат депутатов или они его? Численность аппарата, обслуживающего депутатов // Сегодня. - 1998. - 26 мая. - С. 4;
Что по чем в парламентском буфете? // Киев. ведомости. - 1997. - 11 март. - С. 20;
Шаповал В. Побудова українського парламенту: у пошуках істини або хоча б реалій // Уряд. кур'єр. - 1996. - 27 лют. - С. 2;
Шеремет Е. Леся Танюка интересует, "хто з'їв мясо", а Василий Онопенко утверждает: "Знаю як!" [О книжной выставке "Авторские работы народных депутатов Украины" в библиотеке Верховной Рады Украины] // Факты. - 1998. - 8 окт. - С. 4.

11. Паславський І. Парламентська публіцистика: особливості, здобутки й прорахунки // Збірник праць української преси: На пошану професора В. Здоровеги. - Львів, 2000. - Вип. 3. - С. 238.

12. Шкляр В. І. Соціальна норма і престиж преси // Українська періодика: історія і сучасність / Док. та повід. четвертої Всеукр. наук.-практич. конф. 19-20 грудня 1997 р. / За ред. М. М. Романюка. - Львів, 1997. - С. 26.

13. Георгіца А. Парламентські служби забезпечення діяльності представницького органу: Зарубіжний досвід // Наук. вісн. Чернів. ун-ту: Серія "Правознавство". - 1996. - Вип. 1. - С. 257-264;
Георгіца А. Структура і органи зарубіжних парламентарів: [Порівняльно-правовий аналіз] // Ерліхівський збірн. - Чернівці, 1995. - Вип. 2. - С. 57-67;
Исаков В. Чем занято правовое управление Госдумы?: [Беседа с нач. управления] // Журн. рос. права. - 1999. - № 3 - С. 142-148;
Митюков М. Рабочие органы парламента // Нар. депутат. - 1992. - № 17. - С. 16-22;
Никитов В. Аппарат сверяет часы: [Итоговое собрание аппарата Совета Федерации] // Рос. Федерация сегодня. - 1999. - № 3. - С. 8-9;
Никитов В. В нашем аппарате работают "от и до": [Беседа с руководителем аппарата Совета Федерации Федер.
Собрания Рос. Федерации В. Никитовым] // Рос. Федерация. - 1998. - № 12. - С. 23-25; Сахаров Н., Виноградская Т. Модели руководства парламентским аппаратом: анализ зарубежного опыта // Власть. - 1996. - № 8. - С. 35-39;
Тресков В. Аппарат Думы // Рос. Федерация. - 1995. - № 22. - С. 17; Хмелько І. Апарат парламенту: порівняльне дослідження: [Чим подібні та чим різняться між собою системи комплектування кадрами парламентів Австралії, європ. країн, Ізраїлю та Півн. Америки] // Голос громадянина. - 1997. - № 2. - С. 39-46.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові