Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Рубрикаційні норми редагування повідомлень

З. В. Партико

Для повідомлень, що їх публікують засоби масової інформації, норми редагування рубрик сформульовані в цілій низці робіт [1, 133-166; 2, 212-215; 3, 92-94, 210]. Проте ці норми не завжди сформульовані достатньо чітко і базуються на науковому рівні теорії редагування 70-80-х років. Тому постає потреба вдосконалити перелік рубрикаційних норм редагування.

Об'єктом статті є як окремі рубрики (назви повідомлень), так і їх системи (рубрикації, тобто сукупності рубрик, які включають назву повідомлення й назви всіх його композиційних одиниць вищих рівнів). Предмет статті - нормування вимог до цих рубрик. Мета статті полягає в тому, щоб сформулювати достатньо повний масив основних норм для загального редагування рубрик.

Види рубрик

Як відомо, рубрикація є моделлю композиційної будови (структури) повідомлення.

Рубрикаційні моделі класифікують за певними основами поділу.

По-перше, за часом створення. Відповідно, виділяють попередню рубрикацію, що створена до написання повідомлення, або план, а також фактичну рубрикацію, укладену на основі вже написаного повідомлення, або зміст (див. про них нижче).

По-друге, за ступенем деталізації. При цьому виділяють рубрикації: звичайні, які охоплюють лише рівень розділів; деталізовані, які охоплюють рівень розділів і рівень НФЄ; детальні, які охоплюють рівень розділів, НФЄ і навіть речень.

По-третє, за наявністю в рубрикації даних про обсяги кожної з композиційних одиниць. Відповідно, виділяють: рубрикації, що не містять даних про обсяги композиційних одиниць, і такі, що містять їх.

По-четверте, за наявністю рубрикації в складі повідомлення. Виділяють: рубрикації, які не публікують разом із повідомленням, а використовують лише під час редагування повідомлень (їх називають робочими); рубрикації, що винесені в окремий додаток до повідомлення, виступають як окремий елемент його видавничої структури і в яких вказано координати кожної композиційної одиниці (їх називають змістом).

Залежно від того, куди входять рубрики (в основний текст чи апарат видання), їх ділять на системні та позасистемні. Системні рубрики відтворюють лише основний текст; позасистемні - елементи апарату видання: передмови, списки літератури, покажчики, додатки, передмови тощо, які не належать до наскрізної нумерації композиційних одиниць основного тексту.

Залежно від того, чи відтворюють рубрики тему композиційної одиниці, їх ділять на тематичні, напівнімі та німі. У тематичних рубриках відтворюють тему композиційної одиниці; у напівнімих - зазначають лише назву рівня, до якого належить одиниця, та її порядковий номер (Частина N, Розділ N, Підрозіл N); у німих - спеціальними засобами (спуском, порожніми рядками, зірочками тощо) лише фіксують, що в цій позиції є рубрика. Уважають, що абзацний відступ, який розділяє НФЄ, також є німою рубрикою.

Крім того, рубрики ділять на нумеровані та ненумеровані. У нумерованих біля назви кожної рубрики ставлять її номер, а в ненумерованих - ні.

Є також рубрики, що, крім тематичних назв, містять назви композиційних рівнів (частина, розділ, підрозділ, параграф), а також рубрики, що назв цих рівнів не включають. Ті рубрики, що позначають частини, розділи, підрозділи та параграфи, як правило, включають у зміст.

Залежно від того, як розташовані рубрики щодо основного тексту, їх ділять на перериваючі, паралельні та внутрітекстові. Перериваючі відділяють одну композиційну одиницю від іншої та викликають паузу під час сприйняття повідомлення; паралельні дають змогу реципієнтові сприймати рубрику паралельно з основним текстом; внутрітекстові належать безпосередньо до основного тексту, а тому сприймаються як його складова частина. Таку класифікацію рубрик називають видавничою.

Поліграфічна класифікація виділяє рубрики: а) на окремій сторінці - шмуцтитули (основний текст, крім самої рубрики, на такій сторінці відсутній); б) на спуску сторінки - "шапки" (текст розташований внизу під рубрикою); в) збоку сторінки - "ліхтарики" (рубрика заверстана текстом лише справа чи зліва); г) упоперек сторінки - "поперечні" (текст розташований зверху та знизу рубрики); д) збоку сторінки - "кватирки" (рубрика із трьох боків - згори, знизу та зліва чи справа - заверстана текстом); е) всередині сторінки - "врізи" (рубрика із чотирьох сторін заверстана текстом).

Подані типи рубрик можна комбінувати різними способами.

Способи нумерації рубрик

Нумерація рубрик у повідомленні не є обов'язковою. Проте досить часто, щоби полегшити пошук потрібних композиційних одиниць і спростити посилання на них, рубрики нумерують.

Види нумерації рубрик. Нумерація рубрик може бути лінійною, ієрархічною (індексною) та комбінованою (лінійно-індексною). Лінійна нумерація передбачає, що всім композиційним одиницям згідно з місцем їх розташування в повідомленні присвоюють зростаючі порядкові номери. Індексна передбачає, що композиційні одиниці нумерують так само, як і в лінійній, але окремо в межах кожного композиційного рівня і в межах своєї "гілки"; між номерами ставлять спеціальні розділювачі (найчастіше крапки). Комбінована нумерація дає змогу вводити для двохрівневої композиції наскрізну нумерацію композиційних одиниць.

Способи нумерації рубрик. Лінійна нумерація може бути цифрова (номери рубрик позначають арабськими чи римськими цифрами) або літерна (номери позначають кириличними чи латинськими літерами). Вадами такого способу нумерації є те, що: а) зміна номера однієї композиційної одиниці (при видаленні одних чи вставленні інших) вимагає зміни номерів тих одиниць, які йдуть далі; б) для літерної нумерації кількість композиційних одиниць не може перевищувати кількості літер в алфавіті. При використанні літерної нумерації до тематичних рубрик часто додають назви композиційних рівнів: Розділ 1, Розділ 2, Розділ 3…; Розділ А, Розділ Б, Розділ В…; §1, §2, §3… тощо.

Індексна нумерація має кілька способів організації: індексна цифрова крапкова, індексна цифрова (або літерна) безкрапкова та індексна літерно-цифрова з використанням вербальних назв композиційних рівнів. Можливі й інші способи нумерації [4], проте вони надто складні для реципієнтів і незручні в користуванні.

Індексна цифрова крапкова нумерація полягає в тому, що фрагменти кожного композиційного рівня нумерують арабськими цифрами від 0 до N і записують послідовно, відділяючи крапками.

Приклад.

1. Ххххххх

1.1. Хххххххххх

1.2. Ххххххххх

2. Ххххххххххх

2.1. Хххххххххххх

2.1.1. Ххххххххх

2.1.2. Ххххххххх

2.2. Ххххххххххххх

3. Ххххххххххх

і т. д.

Отже, для внутрітекстових посилань номери розділів будуть зручними: 1.2; 2.1.2; 2.2 і т. п. Перевагою цього способу нумерації є також і те, що при зміні номера рубрики однієї композиційної одиниці виправлення не охоплюють нумерацію рубрик в інших "гілках". Наведений варіант індексної нумерації є найпоширенішим. Варіантом індексної цифрової крапкової нумерації є додавання до індексних номерів назв композиційних рівнів.

Приклад.

Частина 1. Ххххххх

Розділ 1.1. Хххххххххх

Розділ 1.2. Ххххххххх

Частина 2. Ххххххххххх

Розділ 2.1. Хххххххххххх

Підрозділ 2.1.1. Ххххххххх

Підрозділ 2.1.2. Ххххххххх

Розділ 2.2. Ххххххххххххх

Частина 3. Ххххххххххх

і т. д.

Приклад.

Розділ 1. Ххххххх

Підрозділ 1.1. Хххххххххх

Підрозділ 1.2. Ххххххххх

Розділ 2. Ххххххххххх

Підрозділ 2.1. Хххххххххххх

§ 2.1.1. Ххххххххх

§ 2.1.2. Ххххххххх

Підрозділ 2.2. Ххххххххххххх

Розділ 3. Ххххххххххх

і т. д.

Індексна цифрова (або літерна) безкрапкова нумерація має подібну структуру індексних номерів, але не використовує крапок.

Приклад.

1. Ххххххх

11. Хххххххххх

12. Ххххххххх

2. Ххххххххххх

21. Хххххххххххх

211. Ххххххххх

212. Ххххххххх

22. Ххххххххххххх

3. Ххххххххххх

і т. д.

Приклад.

А. Ххххххх

АА. Хххххххххх

АБ. Ххххххххх

Б. Ххххххххххх

БА. Хххххххххххх

БАА. Ххххххххх

ББА. Ххххххххх

ББ. Ххххххххххххх

В. Ххххххххххх

і т. д.

Основним недоліком такого способу нумерації є те, що на кожному ієрархічному рівні в цифровій нумерації може бути не більше 10, а в літерній - 33 для української кирилиці та 26 для латиниці композиційних одиниць. Таке обмеження не завжди може бути дотримане у видавничій практиці, що й звужує сферу використання цієї нумерації.

В індексному літерно-цифровому способі нумерації для утворення номерів використовують одночасно і цифри, і літери. До рубрик можуть додавати назви композиційних рівнів і тоді вони заміняють частину індексного номера.

Приклад.

Частина А. Ххххххх

Розділ 1. Хххххххххх

Розділ 2. Ххххххххх

Частина Б. Ххххххххххх

Розділ 1. Хххххххххххх

§1. Ххххххххх

§2. Ххххххххх

Розділ 2. Ххххххххххххх

Частина В. Ххххххххххх

і т. д.

Вадою такої нумерації є незручність внутрітекстових посилань, оскільки і Частина А, і Частина Б можуть мати Розділ 1.

Комбінована лінійно-індексна нумерація, як зазначено вище, передбачає існування в повідомленні не більше двох ієрархічних рівнів. Композиційним одиницям вищого рівня дають одну наскрізну нумерацію (цифрову або літерну), а одиницям нижчого - іншу, як правило, - цифрову. Крім того, композиційним одиницям можуть давати назви рівнів, до яких вони належать.

Приклад.

Розділ 1. Ххххххх

§1. Хххххххххх

§2. Ххххххххх

Розділ 2. Ххххххххххх

§3. Хххххххххххх

§4. Ххххххххх

§5. Ххххххххх

§6. Ххххххххххххх

Розділ 3. Ххххххххххх

і т. д.

Приклад.

Розділ А. Ххххххх

§1. Хххххххххх

§2. Ххххххххх

Розділ Б. Ххххххххххх

§3. Хххххххххххх

§4. Ххххххххх

§5. Ххххххххх

§6. Ххххххххххххх

Розділ В. Ххххххххххх

і т. д.

Недоліком такої нумерації є те, що вона не може мати більше, ніж два рівні ієрархії, а при виправленнях одного номера вимагає виправлення всіх наступних.

Рубрикаційні норми

1. Необхідність назви, рубрикації та змісту

* У засобах масової інформації будь-яке повідомлення повинне мати рубрику (назву).

Винятком можуть бути лише дуже короткі повідомлення інформаційних агентств за умови, що їх подають як добірку під загальною назвою. Наприклад: добірки новин у газетах, на радіо чи телебаченні.

Поряд із цим повідомлення можна ділити на такі, що не потребують рубрикації та змісту, й такі, що їх потребують.

У першому випадку повідомлення найчастіше виступає як суцільний текст, не поділений на композиційні одиниці (відповідно, й нема потреби в рубриках). Такі повідомлення (оповідання, наукові чи публіцистичні статті тощо) мають, як правило, невеликий обсяг, а тому зміст у них відсутній.

У другому випадку рубрикація може бути реалізована в таких варіантах: 1) перед розділами наявні лише їх рубрики ; 2) перед розділами наявні їх рубрики, які, крім того, зібрані окремо без визначення координат кожної рубрики в "псевдозміст" (цей варіант рубрикації використовують переважно газети й журнали); 3) перед розділами наявні рубрики, на основі яких сформовано зміст повідомлення (з номерами сторінок, часом появи в ефірі тощо). Зміст повідомлення, вказуючи координати (наприклад, номери сторінок) кожної композиційної одиниці, забезпечує реципієнтам найкоротший шлях до них.

Під час редагування повідомлень слід користуватися такими двома нормами.

* Чим більше за обсягом повідомлення, тим більша необхідність у ньому рубрикації.

* Коли у повідомленні є тематичні або напівнімі рубрики, то в його апарат необхідно включити рубрикацію (зміст).

2. Норми для рубрик

Загальні вимоги.

* Рубрика (назва) повідомлення чи його композиційної одиниці повинна відповідати його темі (для поняттєвих повідомлень), темі або ідеї (для образних та образно-поняттєвих повідомлень).

Виняток: повідомлення деяких видів (наприклад, рекламних, агітаційних), для яких основне - привернути увагу реципієнтів.

Як свідчить видавнича практика, у багатьох випадках (за деякими оцінками до 10 %) рубрики неправильно описують тему композиційної одиниці чи навіть повідомлення. Контроль цієї норми базується на використанні логічного закону тотожності, тобто передбачає тотожність змісту рубрики з темою композиційної одиниці.

* Рубрикація не може суперечити логічним правилам поділу понять

Вербальне й пунктуаційне оформлення рубрик.

* Коли метою повідомлення є задоволення естетичних, емоційних чи пізнавальних потреб реципієнтів, тоді рубрики повинні мати форму називних речень. 

* Коли метою повідомлення є задоволення пізнавальних потреб (детальне заучування матеріалу), тоді рубрики можуть мати форму речень-тез. 

* Коли метою повідомлення є досягнення політичних або комерційних цілей, тоді рубрики можна оформляти у вигляді питальних речень [1, 164-166].

* Рубрика-назва повинна обов'язково мати ключові слова (для поняттєвих повідомлень). Це бажано, але не обов'язково для обрезно-поняттєвих повідомлень.

* Рубрику, яка є назвою повідомлення, перед повідомленням пишуть великими літерами, а в змісті - великою пишуть лише першу літеру.

* У тексті після перериваючих рубрик крапку не ставлять.

Виняток: література для дітей до 10 років.

* Після внутрітекстових рубрик треба ставити крапку.

Виняток: при повторенні на початку абзацу тексту рубрики її можна включати в склад речення. У цьому випадку крапка після такої рубрики, звісно, зайва.

* Довжина рубрики (в кількості слів) не повинна перевищувати обсягу короткочасової пам'яті групи реципієнтів, для якої призначене повідомлення, тобто 7±2 слова.

До винятків із цього правила належать поняттєві повідомлення (наукові, технічні, ділові тощо), де довжина рубрики може бути більшою.

* Коли в рубрикаціях повторюються однакові елементи тексту, їх слід видаляти.

Приклад.

3. Інструментальні засоби КВП

3.1. Технічні засоби КВП

3.2. Програмні засоби КВП

3.3. Шрифтові засоби КВП

3.4. Ілюстраційні засоби КВП

3.5. Технологічні засоби КВП

3.6. Інформаційні засоби КВП

3.7. Лінгвістичні засоби КВП

Очевидно, що в цьому випадку з рубрик другого рівня слід видалити абревіатуру КВП (комп'ютеризація видавничого процесу), яка постійно повторюється, залишивши її в рубриці першого рівня.

Нумерація рубрик.

* Лінійну нумерацію слід використовувати для однорівневих композицій, а індексну - для багаторівневих. 

* Для найменш кваліфікованих реципієнтів слід використовувати лінійні цифрові (на основі арабських цифр) нумерації; для реципієнтів середньої кваліфікації - комбіновані лінійно-індексні (наскрізні); для реципієнтів високої кваліфікації - усі інші види індексних нумерацій (цифровій нумерації слід віддавати перевагу перед літерною, а крапковій - перед безкрапковою).

Назви рубрик.

* Чим нижча кваліфікація реципієнтів, тим більша потреба у використанні вербальних назв композиційних одиниць.

* Рубрики одного композиційного рівня повинні мати однакові назви.

Не можуть рубрики одного й того ж композиційного рівня в одній частині повідомлення називатися розділами, а в другій - параграфами (§).

Поліграфічне оформлення рубрик.

* В індексній рубрикації графічне оформлення повинне засвідчувати, до якого композиційного рівня належить та чи інша рубрика.

В основному тексті таке оформлення найперше слід реалізувати за допомогою різних кеглів, а після цього - за допомогою різних накреслень шрифтів. У змісті рубрики різних рівнів слід виділяти лівосторонніми втягуваннями різної величини (рис.) Внутрітекстові рубрики слід виділяти накресленням.

* Як у кожному окремому повідомленні, так і в збірнику повідомлень спосіб оформлення рубрик повинен бути єдиним.

Способи використання рубрик різних типів.

* Шмуцтитульні, "шапкові" та "поперечні" рубрики використовують у всіх видах повідомлень. 

* Шмуцтитульні рубрики слід використовувати для найвищих композиційних рівнів тоді, коли повідомлення є складним, має великий обсяг, багаторівневу композицію чи складну верстку. 

* Рубрики середніх композиційних рівнів слід оформляти у вигляді "шапок", а нижчих - у вигляді "поперечних" рубрик. 

* "Ліхтарики", "кватирки" та "врізи" застосовують лише в окремих видах літератури ("ліхтарики" - у мистецьких, "кватирки" - у навчальних, а "врізи" - у публіцистичних виданнях, особливо газетах).

* Внутрітекстові рубрики треба виділяти шрифтом.

Норми редагування для газетно-журнальних видань.

* Коли на сторінці є кілька повідомлень, то рубрики, що стосуються повідомлення із кількох стовпців, можна набирати на сумарну ширину цих стовпців.

Винятком є той випадок, коли повідомлення чітко відділені одне від одного іншими засобами (наприклад, лінійками).

* У сусідніх стовпцях ілюстрації чи врізні рубрики повинні бути на різних рівнях.

Якщо неможливо уникнути розташування рубрик на одному рівні, слід перевіряти, чи не виникають нісенітниці, пов'язані з їх послідовним читанням.

Рівні композиції Обсяг, с.

1 2 3 4

| | | |

|1. |Хххх|ххх |

| |1.1.| Хххххх|хххх 5

| |1.2.| Хххххх|ххх 5

|2. |Хххх|ххххххх|

| |2.1.| Хххххх|хххххх

| | |2.1.1. |Ххххххххх 7

| | |2.1.2. |Ххххххххх

| | | |2.1.2.1. Ххххххххххх 8

| | | |2.1.2.2. Хххххххх 4

| | |2.1.3. |Хххххххх ххххххххх 5

| | |2.1.4. |Хххххххх хххххххх 5

| |2.2.| Хххххх|ххххххх 6

|3. |Хххх|ххххххх| 10

| | | |

і т. д.

Висновки

1. Запропонована сукупність рубрикаційних норм редагування є більшою та вичерпнішою, ніж наявні у науковій та навчальній літературі.

2. Перелічену сукупність рубрикаційних норм редагування можна запропонувати для використання на практиці в засобах масової інформації.

3. Запропоновані норми вимагають проведення статистичного аналізу помилок у рубриках-назвах і рубрикаціях реальних повідомлень, на основі чого доцільно доповнити й розширити запропоновану нормативну базу.


1. Мильчин А. Э. Методика редактирования текста. - 2-е изд. - М.: Книга, 1980.
2. Сикорский Н. М. Теория и практика редактирования. - 2-е изд. - М.: Высшая школа, 1980.
3. Феллер М. Д., Квітко І. С., Шевченко —
М. Г. Довідник коректора. - Х.: Книжкова палата УРСР, 1972.
4. Памятная книга редактора. - М.: Книга, 1988.


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові