Ласкаво просимо

Місцеві друковані ЗМІ (на прикладі Криму)

УДК 070 (477-25)

Сьогоднi в Криму зареєстровано 600 видань, однак реально виходять приблизно 300 з них. Бiльшiсть – це регiональнi видання, що мають локальний вплив і локальну аудиторiю. Значна частина ЗМI має вузьку тематику і не прагне впливати на формування громадськоi думки. Бiльша частина видань виходить рідко, а тому не має постiйноi аудиторiї. Реально впливають на формування громадськоiї думки трохи бiльше нiж 10 кримських видань, включаючи й тi, що мають загальноукраїнський статус, але видаються в Криму. Варто зауважити, що ЗМI, зареєстрованi в Києвi як загальноукраїнськi видання, за змiстом та метою є цiлком кримськими (“Крымская газета”, “Крымское время”, “Кримська свiтлиця”, “Голос Крыма”, тошо), тому їх доцiльно розглядати як мiсцеву пресу. Як позитивну тенденцiю Республiканський комiтет з iнформацiї оцiнює збiльшення кiлькостi видань, заснованих приватними особами. Однак з’явилася нова тенденцiя, коли приватними особами реєструються видання, що є органами партiй або рухiв. Найбiльш вiдомi нацiональнi ЗМI.

Засновниками нацiональних видань Криму виступають нацiонально-культурнi органiзацiї нацiональних общин. Вони порушують специфiчнi проблеми нацiонального життя, реабiлiтації депортованих народiв, нового полiтичного устрою в Українi “Голос Крыма” – тижневий додаток до газети “Голос України”. Форма А2 на 6-8 сторiнках. Зареєстрована в Києвi у груднi 1993 року. Готується I друкується в Симферополi. Тираж 7,5 тисяч примiрникiв. Газета публiкує матерiали всiх полiтичних течiй кримськотатарського нацiонального руху. Порушує питання полiтичноi реабiлiтацiї депортованих, розвитку демократiї, вiдродження культури, освiти кримськотатарською мовою, змiцнення українськоi державностi.

“Авдет” (у перекладi “Повернення”) – фактичний орган меджлiсу кримськотатарського народу, хоча офiцiйним засновником виступає “Фонд Крым”, що і фiнансує дiяльнiсть меджлiсу. Друкується офсетним способом в Евпаторiйськiй мiськiй друкарнi на 4 сторiнках формату А3. Обстоює iнтереси кримських татар з точки зору дiячiв меджлісу. « Крим» – головний редактор Б. Мамутов. Тираж до 3-х тисяч. Публiкує матерiали про життя кримськотатарського народу.

“Йылдыз” – (у перекладi “Зірка”) – суспiльно-полiтичний і лiтературний журнал кримськотатарського народу. Видавався ще в Кримській АРСР та в Узбекистанi. В Криму з 1995 року. Засновник – Кримське вiддiлення Спілки письменникiв України.

Телебачення та радiомовлення.

У Криму зареєстровано 58 телерадiоорганiзацiй, з яких реально мовлення ведуть 42. Всi ТРК ведуть мовлення здебiльшого росiйською мовою. Хоча останнiм часом збiльшується обсяг мовлення українською мовою та мовами депортованих народiв. Вже 10 рокiв в Криму iснує кримськотатарська студiя телерадiомовлення. Минулого тиждня вона отримала нову назва. «Творче об’єднання кримськотатарських програм». Сьогоднi саме ця студiя відіграє велику роль у вирiшеннi багатьох проблем народу. Але обмеження нацiонального мовлення на ДТРК «КРИМ», не дозволяє повною мiрою показувати передачі, в яких телеглядачі моглиб познайомитися з iсторiєю кримських татар. Для цього насамперед необхiдне сучасне телевізійне обладнання, для створення передач.

Свобода слова.

Цiєю чи iншою мiрою, але практично всi ЗМI Криму перебувають пiд впливом влади, бiзнесу або полiтичних структур. I цей чинник визначає змiст публiкацiй та передач. Керiвництво Кримської Автономii вдається до рiзноманiтних засобiв, щоб мати вирiшальний вплив на тематику ЗМI. Пiдприємцi, що контролюють тi або ті видання, використовують їх для лобiювання своїх iнтересiв. Наприклад, газета “Крымское время” – депутата ВР України Л. Мiрiмского – мета якої захист iнтересiв росiйськомовного населення Криму.

Газета не вiдзначається толерантнiстю ні до органiв влади, ні до української мови, ні звичайно до кримських татар. Газета постiйно спрямовує читача на розв’язання міжнацiонального конфлікту в Криму. В той же час преса пiдконтрольна Леонiду Грачу ( голова В.Р. АРК). Отже, рiзноманiтнiсть ринку ЗМI створює кримським журналiстам непоганi умови для того, щоб реалiзувати своє право на свободу слова. Кожен, хто бажає висловити свої думки ( аж до найрадiкальніших ), в тому числi про дiяльнiсть Президента й Уряду України, може знайти засiб масової iнформацiї, що надає йому таку можливiсть. Найбiльшу свободу висловлювань мають у Криму журналiсти тих видань, що зареєстровані в Києвi та займають зважену позицiю ( як наприклад “Голос Крыма”, “Кримська Свiтлиця”), або власкори центральних видань. Слiд зазначити, що класифiкацiя ЗМI Криму надто умовна, оскiльки не враховує повною мiрою особливостей їхнього змiсту та iдеологiї. В полiтичному, науковому та духовному життi Криму панує декiлька iнтеграцiйних теорій, кожна з яких по-своєму оцінює значеня Криму, його роль та місце в історії . Згідно з ідеєю професора Цвєткова (ТЕІ), який розбив документ – “Тези про принципи спільного проживання в Криму”, що декларують Крим як самоцінний, самодостатній регіон, що має надзвичайне геополітичне і геостратегічне значення, достатнє для єднання всього Середземномор’я навколо нього. Вільно чи невільно, але змістові концепції всіх ЗМІ в Криму побудовані у відповідності з цими принципами. Причому, як можна здогадатися, домінують ідеї кримоцентризму, що спирається на російську мову та російську культуру. Саме тому Крим може стати предметом світового конфлікту.