Ласкаво просимо

Комп’ютерні мас-медіа на межі століть

УДК (004 + 621. 39) “19”

У наш час бурхливого розвитку новітніх технологій з'явилися нові засоби масової комунікації. Це комп'ютерні мережі, об'єднані у Всесвітню Павутину (WWW), тобто, насамперед, Інтернет. Відразу виникає питання, а чи варто відносити Інтернет до засобів мас-медіа і досліджувати його саме з цієї точки зору. Для цього потрібно дати визначення процесу масової комунікації. На нашу думку, здається справедливим розуміння під масовою комунікацією процесу розповсюдження соціальної інформації (тобто інформації позагенетичної, семантичної, що фіксується в знаках) за допомогою технічних засобів (преса, радіо, телебачення, відео, кіно, комп'ютерні мережі тощо) на велику, розташовану в різних місцях аудиторію, спрямований на передачу нових знань та організацію громадського дискурсу.

Як особливий вид соціального спілкування масова комунікація здійснюється в масштабах всього суспільства, і є найважливішою умовою суспільного розвитку організації. Особливістю масової комунікації є перш за все її соціальна обумовленість, що дає підставу розглядати її у системі соціальних стосунків i як визначений вид даних відношень.

Важливою особливістю процесу масового спiлкування є використання машин, технологічних процесів, рiзних технiчних пристосувань, що дають можливість швидко збирати, опрацьовувати, випускати й розповсюджувати інформацію в масовому масштабі на великій території майже одночасно. Цьому служать новітні досягнення електроніки, ротаційної техніки, електрогравіювальних автоматів тощо. Великий прогрес технічних засобів масового спiлкування має значення не тільки для духовного контакту людей, й для розвитку економіки.

Як бачимо, комп'ютерні мережі повністю входять у масовокомунікаційні процеси, але, звичайно, відрізняються від традиційних засобів масової комунікації. Інтернет виділяється, насамперед, своєю децентралізованою системою. При цьому, на сучасному етапі розвитку комп'ютерних мереж, дуже слабкий, а іноді зовсім відсутній контроль з боку урядів чи фінансових структур. Саме відсутність цензури та можливість висловити свою думку на безмежну аудиторію обумовили особливу популярність Інтернету. До цього ще додається доступність цього засобу масової комунікації. Для повідомлень, переданих через Інтернет, характерні такі ознаки, як, по-перше, глобалізація, тобто вони розповсюджуються фактично в усьому світі, перетинають державні кордони й проходять десятки тисяч кілометрів. По-друге, широке використання можливостей мультімедіа, тобто текст може поєднуватись із рухомим зображенням та звуком. По-третє, інтерактивність, тобто на відміну від традиційних мас-медіа, для Інтернету притаманний активний двобічний зв'язок між комунікатором та реципієнтом, що сам у будь-який момент стає комунікатором.

Таким чином, Інтернет є надзвичайно привабливим засобом комунікації, і цим, до речі, пояснюється його безпрецедентний розвиток. Новітні засоби зв'язку дозволили об'єднати розрізнені комунікаційні системи в глобальну мережу. Завдяки цьому людина отримала можливість обмінюватися інформацією з усією планетою, не зважаючи на кордони та відстані. Саме Інтернет є однією з ознак переходу суспільства від індустріальної стадії розвитку до інформаційної. Але неврегульованість Інтернету породжує деякі проблеми. Вони привертають увагу політиків та урядів багатьох країн світу, в тому числі й України. Про увагу, яка приділяється цьому питанню, свідчить те, що воно виокремлювалось і в рекомендаціях учасників парламентських слухань "Свобода слова в Україні: стан, проблеми, перспективи", і в Указі Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 17 червня 1997 р. "Про невідкладні заходи щодо впорядкування системи здійснення державної інформаційної політики та удосконалення державного регулювання інформаційних відносин". Особливе значення має Указ Президента України № 346/98 "Про деякі заходи щодо захисту інтересів держави в інформаційній сфері" (квітень 1998 р.), згідно з яким Держкомзв’язку мав забезпечити вихід на закордонні мережі передачі даних тільки через операторів "Укртелеком, "Укркосмос" та "Інфоком". Усі міністерства, інші органи виконавчої влади, підприємства й організації мають передавати дані тільки через цих операторів. Не зважаючи на численні загрози, які можуть виникнути через Інтернет (про них ми поговоримо нижче), треба визнати, що Інтернет — це засіб спілкування наступного тисячоліття,тож перевага спілкування наступного тисячоліття, тож в його регулюванні має віддаватися не правовим засобам (законам, нормативним актам тощо), а зусиллям самих користувачів, тобто саморегулюванню.

До речі, в деяких країнах влада штучно обмежує розвиток Інтернету. Серед країн колишнього Радянського Союзу варто назвати Туркестан. Генеральним провайдером зв’язку там є державна компанія електрозв’язку "Туркментелеком". Так от станом на 1999 р. приватні особи не могли стати користувачами Інтернету навіть на рівні електронної пошти. Штучні обмеження призвели до того, що навіть у столиці країни Ашхабаді число користувачів (фірм будь-якої форми власності) складало 85-90 адрес.

Але, не зважаючи на всі перепони Інтернет дуже швидко завойовує нові ринки. Так, у 1999 р. близько 1,5 млн. росіян користувались Інтернетом (3 % населення країни). З них 600 тис. використовують Інтернет на дому, стільки ж у навчальних або академічних закладах, 500 тис. — на роботі.

У 1999 р. організацією "Репортери без кордонів" визначено 20 країн, – "найлютішими ворогами всесвітньої мережі Інтернет". До списку ввійшли 5 країн Середньої Азії, Азербайджан, Білорусь, Бірма, В’єтнам, Іран, Ірак, Китай, Куба, Лівія, Північна Корея, Саудівська Аравія, Сирія, Судан, Сьєрра-Леоне, Туніс.

Проблеми виникають при використанні Інтернету й у зв'язку з необхідністю забезпечити духовне відродження українського народу, неприпустимості порушення прав громадян на особисту та сімейну таємницю, захист честі, гідності та ділової репутації, таємницю листування. Необхідно забезпечити в умовах глобальних комп'ютерних мереж захист від пропаганди та агітації, порджує ненависть і ворожнечу. Швидко може виникнути за допомогою Інтернету й загроза інформаційній безпеці держави, тобто безпеці життєво важливих для суспільства систем управління транспортом, військами, господарством тощо. Можливість досягнення цих цілей, особливо першої, напряму пов'язана з розвитком власних інформаційних та телекомунікаційних технологій.

У цілому, проблеми правового врегулювання Інтернету перебувають у центрі уваги юристів та законодавців багатьох країн світу. У США влітку 1997 р. з ініціативою про створення Інтернету наступного покоління виступила адміністрація Б. Клінтона. Її концепція передбачає розвиток нових інтерактивних послуг через Інтернет. У Росії в грудні 1996 р. навіть відбулися спеціальні парламентські слухання "Росія та Інтернет: вибір майбутнього". За цих умов, щоб не залишитися на узбіччі прогресу при переході суспільства від індустріальної фази розвитку до інформаційної, Україні треба вжити низку заходів, які б сприяли всілякому розповсюдженню комп'ютерних мереж, і перш за все Інтернет. Шлях у майбутнє лежить тільки через загальну інформатизацію суспільства, а, значить, й через його повну комп'ютеризацію.