УДК 621. 397. 2
Актуальність проблеми. Країна, де немає новин, викликає недовіру. Цей майже крилатий вислів зайвий раз підкреслює суспільну значимість такого поширеного інформаційного продукту як новини. Зміст новин до певної міри віддзеркалює рівень демократичності суспільства. В наші дні новини, насамперед телевізійні, стали мало не інформаційними серіалами, частковим джерелом пізнання світу та здобуття життєвого досвіду.
Новини, як свідчить вітчизняна інформаційна практика, теж служать інструментом політичного впливу та знаряддям корпоративного протистояння. Міра суспільної відповідальності журналістики в цьому контексті досить велика.
Актуальність виробництва новин обумовлена ще й проблемою суспільно-політичної консолідації громадської думки навколо національних інтересів. Якщо немає своїх новин або їхня якість надто низька, то в умовах інформаційної глобалізації може статися переорієнтація громадської думки на чужі новини, її втягування у вир сторонніх інтересів зі шкодою для власних. Опосередкованим свідченням цього може слугувати один несподіваний курйоз, виявлений напередодні минулих президентських виборів (осінь 1999 р.) київськими соціологами у прикордонних з Білоруссю районах Рівненщини. Як повідомляла тоді преса, на прохання дослідників зазначити в анкетах імена перших осіб держави жителі поліської глибинки серед інших назвали і білоруського лідера О.Лукашенка. З’ясувалося, що ця територія з технічних причин досі не охоплена трансляційним сигналом українського ТБ, і населення змушене дивитися телепрограми сусідньої держави з відповідними пізнавальними (а, можливо, й ідеологічними) наслідками.
Що таке новини? У загальному розумінні – це суспільно значима інформація, яка через комунікативні засоби оперативно доноситься до громадської думки з метою осягнення нею суспільних реалій. Новини, по суті, моделюють інформаційну картину дня, перетворюючи пересічного громадянина на опосередкованого (віртуального) учасника важливих суспільно-політичних подій та процесів. Зрештою, новини є своєрідним пульсом навколишнього світу, подихом реального життя, емоційним нервом суспільства. Помічено, що в період резонансних подій чи процесів зростає сплеск громадської уваги до програм новин. Крім того, новини про події, на думку експертів Агентства гуманітарних технологій, впливають і на самі події (“Современное новостное производство: аналитический доклад”, 2000, с.37).
В ідеалі новини мають бути різноплановими, щоб глядач на основі зіставлення спожитої інформації мав можливість самотужки робити для себе висновки та визначати світоглядні орієнтири. Проте реально тут переважає тенденційність. Останнім часом у пресі навіть виникають дискусії з приводу так званих “позитивних новин”. Керівники деяких відомих телеканалів проголошують доцільність виробництва новин зі знаком +, тобто насичення новинних програм лише позитивним змістом. Але що робити з непривабливими для влади повідомленнями? Лакування дійсності, як підтверджує соціальний досвід, – справа вельми безперспективна. Більше того, умови комерціалізації інформаційного простору вимагають інформаційної об’єктивності, що сприяє розширенню аудиторії, а отже, зростанню рекламного обсягу.
Як відомо, не кожна інформація, навіть суспільно значима, може бути новиною. Такою вона стає лише в процесі інформаційного виробництва, тобто, її “занурення” в подієвий контекст. Важливо, щоб новий факт привносив щось нове у цей контекст, збагачував його. Щоб аналізувалися наслідки та перспективи події.
Проблема журналістського опрацювання інформації неоднозначна. Побутує думка, що призначена для новинної програми інформація має зазнати лише певної технічної трансформації, а не смислового втручання; інакше вона стає не об’єктивною. Водночас незаперечною є необхідність участі журналіста у творенні новини зі щоденного інформаційного (сировинного) потоку. Актуальною є також потреба пошуку первісного смислу події, її увиразнення на загальному подієвому тлі. Отже, подання новини – це творчий процес, до певної міри навіть конвейєр. Новинне виробництво має свої технологічні закони, специфічний менеджмент. Процес перетворення факту в новину проходить декілька етапів. Він має колективний характер, вимагає діяти оперативно і сприймати інформаційний потік аналітично.
Характеристика новин провідних телеканалів. До провідних телеканалів відносяться насамперед три загальнонаціональних: Перший національний (УТ-1), “1+1”, “Інтер”. Провідними вважаються також телекомпанії, що за своїм трансляційним ресурсом наближаються до загальнонаціональних: ICTV, СТБ, “Новий канал”. Кожна з перелічених структур виробляє свої новини. До речі, таку “розкіш” можуть дозволити собі далеко не всі канали, оскільки виробництво новин – справа вельми затратна.
Новини провідних ТРК неоднорідні за стилем, змістом, методикою висвітлення подій. З технічної точки зору найкращі позиції займають новини від Першого національного – УТН. Завдяки ретрансляційним потужностям вони покривають майже всю територію України. Але за якістю УТН відчутно поступаються новинам комерційних каналів, про що свідчать рейтингові показники компанії AGB Ukraine (спільне підприємство Gonsulting Ukraine Group та світового лідера з електронного вимірювання телеаудиторії AGB Group), яка відстежує медійний ринок в Україні (див. на мал.).
В УТН переважає статичність подієвого висвітлення. Звичним явищем тут є, наприклад, невиправдане затягування сюжетів, порушення їхньої структурної єдності (сюжет часто зводиться до промови посадовця чи політика), це позначається на інформаційній динаміці, композиції випуску.
Певним парадоксом УТН як державної інформаційної структури є опозиціювання органам влади на догоду фінансово-політичним угрупованням. Звідси – часті “наїзди” на уряд, парламент з позицій інтересів кланів, а не громадськості. Тим самим, як вважають експерти Українського центру економічних та політичних досліджень ім. О.Разумкова, державний телеканал виконує деструктивну роль (“Дзеркало тижня”, 20 січня 2001 р.). Тут практично відсутнє балансування опонуючих сторін. Масштабна демонстрація політичних чвар викликає недовіру до влади. УТН доцільніше було б дбати про загальнонаціональні інтереси.
Першому національному ще притаманні застарілі методи пропагандистського маніпулювання, широко вживанні в радянські часи, зокрема тенденційні бліц-інтерв’ю “вулиці” на підтримку (або з метою осуду) того чи того явища, кампанії, особи. Така практика відштовхує мислячого глядача.
Водночас УТН привертає загальну увагу ексклюзивною інформацією. Ексклюзив – важливий рушій новинного рейтингу. Вміло використовуючи його, менеджери УТ-1 могли б істотно поліпшити ситуацію.
Новини комерційних каналів “1+1” (ТСН), “Інтер” (“Подробности”) відзначаються порівняно вищим професійним рівнем: сучасна стилістика, яскраве графічне оформлення, системна верстка, рубрикація тощо. Відмінність є і в підходах до висвітлення подій. Так, “інтерівські” новини телевізійні оглядачі здебільшого характеризують як заангажовані, оскільки канал не є суто комерційним проектом, а контролюється однією з впливових політичних партій. Канал “1+1” функціонує завдяки західним інвестиціям, тому має можливість поводитися більш незалежно й орієнтувати свої новини на стриману об’єктивність.
Багатий досвід у виробництві новин має ще один комерційний телеканал, – СТБ. Його “Вікна-новини” цінуються насамперед за аналітичність, уміння виділити основні акценти інформаційного дня. Схожі ознаки притаманні також “Репортерові” “Нового каналу”. Останній виділяється ще й ретельно продуманою графічною стилістикою, мовною інтонацією. Тут проглядаються певні елементи поняття “українська ментальність”, що дуже важливо з огляду на проблему виробництва українських новин.
А втім, ця проблема не мусить зводитися лише до мовно-стилістичних ознак. Важливим є тут і питання смислових акцентів. Так, останнім часом на телеканалі ICTV, в програмі “Факты”, їх розставляють “виписані” з Москви журналісти-інформаційники. Вже сама присутність заїжджих “зірок” в українському ефірі викликає неоднозначну реакцію. Неоднозначне ставлення і до пропонованої ними призми подій. Наприклад, неабиякий резонанс викликала порада одного із журналістів-вахтовиків, адресована київській владі, – вдатися до жорстких методів у боротьбі з опозицією в період розпалу “касетного скандалу”. “Це вам не Москва…” – обурювалися у відповідь українські журналісти. Можна всяке припускати, навіщо керівництво телеканалу ICTV найняло “остайбартерів”. Проте очевидною є безперспективність цієї затії. Українські новини мають виробляти українські журналісти, які знають ситуацію із середини, живуть одними проблемами зі своїм народом.
Загалом, новини стають помітним явищем у національному телеефірі. Без них не можлива іміджева респектабельність інформаційної структури. В кого немає своєї служби інформації, послуговується продуктом продакшн-студій. Найвідоміші серед них: інформаційні телеагентства “Вісті” та “Експрес-інформ”. Водночас для кожного авторитетного телеканалу актуальною є проблема пошуку свого новинного “почерку”.
Менеджмент новин. Насамперед програма новин має бути динамічною і стислою. Її максимальна тривалість – 15-20 хв. Тривалість кожного інформаційного сюжету (за поодиноким винятком) пересічно має становити 1 хв. Динамічність теж досягається завдяки аудісупроводу рубрик, використанню візуальних фрагментів у студії тощо. Все спрямовується на те, щоб глядач сприйняв цілісну картину інформаційного дня, найважливіших його подій, мов на одному подиху.
Якісний новинний продукт немислимий без солідної інформаційної бази: повідомлення агентств, моніторинг преси, інтернет-видань, власні інформаційні джерела, зокрема конфіденційні. Щоб “не потонути” в щоденному бурхливому інформаційному потоці, важливо ретельно продумати структуру служби інформації. В ній неодмінно має бути аналітичний підрозділ. Аналітики (ньюзмейкери) за кадром готують так звану “історію питання”, тобто своєрідну інформаційну розвідку проблеми, гідної для висвітлення. Аналітики формують також схему новинного повідомлення, беруть участь у визначенні запитань для озвучення в ефірі репортером або ведучим новин. Завдяки цьому досягається високий рівень компетентності. Тоді складається враження, що учасники програми діють злагоджено й оперативно.
Така командна форма виробництва новин є, по суті, конвейєром, де кожен виробник виконує чітко окреслені функції. Щоденний інформаційний ритм не дає можливості репортерові фахово вникнути в ту проблему, що її доводиться висвітлювати. На місці події добувається ексклюзивний фактаж, враження, але не завжди вдається осмислити причинно-наслідкову конструкцію події. Компенсувати це здатні аналітики, які довершують новину, грунтуючись на репортерській інформації. Деякі світові провідні агентства, як наприклад Cі-ен-ен, утримують ще й підрозділ, що прогнозує новини на завтра, моделюючи висвітлення очікуваних подій.
Структурним осердям новинної програми має бути експертиза провідної та резонансної події дня. Її різнобічне обговорення в студії (чи в сюжеті) компетентними особами є ознакою об’єктивності новин. Однак на практиці цієї ознаки часто не дотримуються. В студію, як правило, запрошується один експерт, який висловлює лише свою позицію, отже, немає опонування. І взагалі, вітчизняні новини здебільшого уникають експертизи, що зумовлено відомими проблемами зі свободою слова.
Ще одним важливим структурним елементом новин є журналістське розслідування – вивчення соціальної, кримінальної, культурологічної проблеми, центром якої є доля конкретної людини. Як документальний фрагмент, таке дослідження надає новинам публіцистичного забарвлення, якоюсь мірою завуальовує їхню офіційність. Водночас розслідування має бути стислим і динамічним, інакше руйнуватиметься загальна структура новин.
До менеджменту новин слід віднести також питання верстки. Що поставити на початок програми? – кожна структура вирішує на свій розсуд. Одні починають огляд подій з так званих “паркетних” повідомлень і сюжетів, інші – сенсацій, подій загальнолюдського, а то й планетарного, масштабу. На нашу думку, пріоритетною буде інформація, суть якої збігається з настроями громадської думки. Якщо новини починаються другорядною темою, то вони вже з перших хвилин втрачають довіру з боку глядача, який інтуїтивно відчуває, що від нього щось приховується, тому й надалі не сподівається отримати очікувані достовірні відомості.
Новинна програма складається з ряду тематичних блоків. Кожен блок “відбивається” один від одного візуальною графікою. Без виразної “відбивки” режисура новин виглядає хаотично.
Одним із технічних досягнень сучасного менеджменту новин є прямі включення. Окрім ефекту присутності, прямі включення дають можливість зробити новину багатоактовою дією. Глядач бачить подію в розвитку і цілковито поринає в її суть. У цьому зв’язку слід згадати й про таку форму прямого ефіру, як “вуличне телебачення”. ВулТБ свого часу активно використовувалося в новинах від телеканалу ICTV. Його ефективність очевидна, однак згаданий канал звів роль “вуличного телебачення” лише до “забалакування” резонансних подій на догоду корпоративним інтересам.
Обличчя новинної програми – це її ведучий. Саме через його призму глядач споживає інформацію. Соціологи переконують, що телевізійна аудиторія істотну частку своєї уваги віддає зовнішнім характеристикам ведучого, решту – змісту інформації. Відтак, важливим елементом новинного менеджменту виступає образ ведучого. Насамперед у ньому має відчуватися особистісний стрижень. Самодостатність ведучого значною мірою доповнюється і його репортерським досвідом. Аудиторія більше симпатизує тим ведучим, імідж яких навіює відчуття стабільності та надійності. Тому західна новинна практика надає перевагу ведучим зрілого віку, солідним на вигляд, досвідченим; такі викликають більше довіри в глядача. В образі ведучого цінується також коректність, він не має права на суб’єктивність, зокрема суто зовнішню. В провідних інформаційних агентствах Заходу журналістам заборонено демонструвати свої політичні симпатії навіть кольором краватки.
Іміджевий успіх ведучого залежить ще й від його відчуття аудиторії. Це сприяє вдосконаленню стилістики повідомлення, спонукає до простої, доступної мови. З особливостями аудиторії варто рахуватись і під час програмування новинного дня. Серед дня новини дивляться переважно підлітки та жінки. Тому ведучим денного випуску може бути журналіст порівняно молодшого віку. В вечірній період, прайм-тайм, бажаний більш універсальний ведучий, оскільки в цей час збирається наймасовіша телеаудиторія. Нічні випуски дивляться соціально активні вікові категорії: вони прийшли додому пізно, після насиченого робочого дня, і мають потребу довідатися, що ж відбувалося в державі та світі впродовж дня. Їм пасує молодий, енергійний ведучий. А сам випуск формується вже як аналітичний підсумок доби.
Образ репортера новин до певної міри має асоціюватися з поняттям “своя людина”. Тобто, автор інформаційного сюжету як одягом, так і стилем поведінки повинен бути наближеним до аудиторії, щоб глядач уявно сприймав його наче своїм “делегатом” десь там: у верхніх ешелонах влади, на місці події, у невідомій точці на карті. Певне розчарування викликають ті репортери, які в ефірі демонструють запопадливість перед своїм співрозмовником (надто перед посадовцями), киливаючи головою в такт відповіді. Такі епізоди досить часто трапляються у випусках новин.
У цілому, ідеологія новин має бути оптимістичною, сприяти суспільній консолідації. Людина прожила день зі своєю країною, вона хоче мати надію на завтра, хай деякі сьогоднішні події видалися суперечливими чи не зовсім приємними. Філософське сприйняття реальності, навіяне новинами, зароджує певний оптимізм: життя іде, завтра буде новий день, нові події, щось неодмінно зміниться на краще.