У наш час до авторів публікацій у пресі, теле- та радіопрограм існують підвищені вимоги. В умовах конкуренції слід пропонувати не просто інформацію як сукупність будь-яких відомостей, а інформацію як конкурентноспроможний товар. Урахуємо й психологію аудиторії, широчінь вибору засобів та жанрів у звертанні до неї та багато іншого. Не маючи необхідних знань з журналістики, психології, соціології, уникнути помилок вдається не завжди.
Обов'язок кожного журналіста – точність у передачі інформації. Деталі для статті, цифри та імена так само важливі, як і стаття в цілому. Найпоширеніший гріх – у неправильному написанні прізвища. Помилки у прізвищі спричиняють недовіру. Читач запитає себе, чи можна вірити решті інформації.
Цитати в лапках мають відображати тільки те, що сказала людина. Звичайно, без бруду, лайливих чи інших неприйнятних для преси виразів. Якщо ж у тексті є зміни, треба зняти лапки. У сумнівній ситуації перевірте сказане двічі. Краще зателефонувати людині ще раз і перепитати, ніж друкувати сумнівні речі. Те саме стосується і праці зі складним матеріалом. Іноді варто звернутися до експертів, аби упевнитися, що всі факти правдиві.
Матеріал не може бути точним, якщо йому бракує неупередженості. Якщо немає позиції однієї зі сторін, насамперед у конфлікті, публікація не матиме дійсної картини подій. Навіть незначні думки, на перший погляд, іноді заслуговують на те, щоб їх висвітили. Важливим фактором підвищення ефективності матеріалу є залучення читача до акції або інших активних дій.
У пресі поширюються дані про кризи, катастрофи, скандали тощо. Такі матеріали насичені незрозумілою термінологією, яка турбує своєю невизначеністю. Людину, яка отримує цю інформацію, охоплює відчай. Текст впливає і на почуття. Але між самим фактом та реальним відгуком на подію існує велика дистанція. Людина просто не може психологічно прийти в себе, потрапивши у стан неможливості вплинути на події. І тоді вона звикає ставитися до фактів у кращому разі "спокійно", у гіршому – стає зовсім байдужою. Народжується психологічна стомленість та несприйняття повідомлень, їх патетики та закликів. Читачі, слухачі, глядачі перестають реагувати на таку інформацію. Журналістам варто замислитися, подаючи наукову інформацію на кшталт надпису "Виходу немає". Пріоритетним має стати інший зразок – "Вихід поруч".
Для якісної підготовки матеріалів із науковою інформацією необхідно врахувати особливості й психології сприйняття. Психологи виділяють три види уваги, якими людина користується, коли читає той чи інший текст.
1. Підсвідома увага. Читача приваблюють, поки що несвідомо, такі подразники психіки людини: розмір, наявність малюнка або фотографії, особливості оформлення, колір, унікальність та інші фактори. У зв'язку з цим наукові матеріали в пресі бажано супроводжувати фотографіями. Редакції газет, особливо міських і районних, відчувають нестачу в ілюстративному матеріалі. Статті можуть мати найнесподіваніші фото. Голова мурашки, збільшена в декілька сот разів, нічим не поступиться фантасмагоричним сюжетам, а клітина рослини під потужним мікроскопом вражатиме своєю довершеністю.
2. Свідома увага. Перехід підсвідомої уваги на свідому виконує назва. Вона має бути живою та нестандартною, навіть незважаючи на нібито "солідність" наукової тематики. Завдання назви – привертати увагу, бути змістовною, але лаконічною (бажано не більше 10 слів). Для цього виду уваги характерна цілеспрямованість та зосередженість. У читача вже виникла мета – або читати цей матеріал, або шукати більш цікавий. Перші речення мають бути, за можливості, невеликими, нести в собі якийсь яскравий факт, що здатен зацікавити читача. А наукові матеріали в пресі часто починаються інакше. Наприклад, із довгого переліку організацій, які проводять певне дослідження. Ці відомості краще поставити в середину тексту, тому що на початку вони можуть відштовхнути від подальшого прочитання матеріалу. Та й сам текст треба намагатися писати короткими фразами, лише іноді чергуючи їх і зі складними реченнями. Вони є типовими для наукового стилю, а не для мови газет.
Проте прагнення урізноманітнити словниковий запас не повинно перетворюватися на вживання виключно іншомовних слів та термінів. За цим можна іноді побачити прагнення справити враження своєю "науковістю" на інших людей. Аудиторія засобів масової інформації надзвичайно різноманітна: за віком, освітою та фахом тощо. Бажано знаходити ті слова, які зрозумілі кожному.
3. Постсвідома увага. Невелика інформація буде здаватися читачам дуже довгою, якщо вона написана сухо та нецікаво. У той же час, значна за розміром стаття, написана яскраво з оригінальними прикладами, може бути сприйнята як коротка.
На формування постсвідомої уваги впливає і повторення основної думки тричі в тексті: на початку, у середині й обов'язково, як висновок, наприкінці. При цьому, звичайно, краще не використовувати ідентичні фрази.
Наведені вище можливості того, як звернути увагу читача є лише однією зі складових підвищення ефективності публікації. Ефективність матеріалів зростає тоді, коли їх зміст примусив замислитися, привів до роздумів, мав практичне значення, допоміг прийняти рішення, мотивував дію, іноді ознайомив із власним досвідом та емоційним сприйняттям складного питання автором тощо.
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
Проаналізуйте, наскільки вдалим є використання наукових даних у наведеному матеріалі. Його присвячено цікавій науковій проблемі інтродукції, або мовою вчених, переселенню особин окремих видів тварин і рослин за межі їхнього природного ареалу та адаптації до нових умов існування. Подивіться, як авторка, студентка Інституту журналістики, популяризує це складне питання.
Марія ГОЛОВКО
Мальовничі поліські краєвиди поблизу Чорнобиля я бачила лише на фотографіях. Тому що народилася за півроку до страшної трагедії, яка сталася на ЧАЕС у 1986-му. Як і до аварії, у "зоні відчуження" навесні розкриваються бруньки на деревах, влітку буяють трави, а восени золотий килим з листя вкриває холодну самотню землю, яку люди змушені були покинути. Саме шар цієї трав'янистої рослинності щороку збільшується і заважає землі "дихати". Не скоро сюди повернуться люди. Але вже зараз вчені роблять усе можливе, щоб чарівний поліський край не перетворився на пустку.
Працівники Інституту зоології імені І.І.Шмальгаузена Національної академії наук України запропонували переселити в "зону відчуження" табуни коней Пржевальського, які стали "першопрохідцями" завдяки своїй витривалості та здатності призвичаюватися до найскладніших умов. Хтось може подумати, що цей експеримент шкідливий для тварин. Але вчені доводять, що він іде на користь самій породі коней Пржевальського. Упродовж століття їх опікали люди. І поступово з диких вони почали перетворюватися на свійських. Науковці сподіваються, що великі і безлюдні чорнобильські простори повернуть коней Пржевальського до первісних умов життя і збережуть чистоту породи.
Коні, перевезені на поліські землі із заповідника "Асканія-Нова", розбилися на два табуни і вже освоїлися біля села Корогода неподалік Чорнобиля. Тут багато корму і є невеличке озерце. На новому місці навіть народилися перші лошата, їхні матусі не намилуються своїми первістками і самовіддано оберігають їх не тільки від хижаків, а й від своїх одноплемінників. Навіть зовсім дорослих лошат кобили продовжують годувати молоком, ніби усвідомлюють, що це потомство має бути особливо міцним та здоровим. Згодом гривасті мазунчики своїми могутніми копитами будуть витоптувати чорнобильський ґрунт, розбивати на ньому суху рослинність, щоб зморена земля з полегшенням зітхнула.
"Зірка", 7 листопада 2002 р.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові