Ласкаво просимо

Крок 13. Мотивації

Розглянемо мотивації, акценти на яких у матеріалі здатні стимулювати увагу. Згідно теорії Маслоу, до них належать:
фізіологічна потреба – голод;
потреба у самозбереженні – здоров'я;
потреба в любові – прихильність, духовна близькість, позитивні емоції, почуття комфорту, спокою, гармонії, психологічне розслаблення;
потреба у пошані – реалізується через почуття власної гідності, престижу, схвалення з боку суспільства;
потреба у самоствердженні – має прояв у самореалізації та самовираженні через діяльність.

Потрібно наголошувати на взаємозв'язку проблеми, довкілля та нашого здоров'я. Це одразу збільшить інтерес до вашого матеріалу. Пам'ятайте: сьогодні модно бути здоровим.

Для досягнення найбільшого ефекту важливо визначитися, на яку аудиторію орієнтується текст. Акцентуючи увагу читачів на суспільному значенні, яку матимуть дії читача, слухача чи глядача, можна досягти його підтримки в проведенні тих чи інших заходів.

Але обираючи засоби висвітлення екологічних проблем, потрібно знаходити підхід до кожної аудиторії. Особливо ретельно продуманими мають бути матеріали, розраховані на молодь. Адже невміння зацікавити її у вирішенні екологічних проблем призводить до повної апатії, яка може проявлятися, зокрема, і в такій, дещо гиперболізованій позиції:

Я їм на брекфест,
на вечерю сертифікований хот-дог,
Я в екологію не вірю,
май дрінк – це маракуя сок:
із тетрапака просто в рот.

>("Деца у нотаря" – не просто корчма.
"Дзеркало тижня", 11-17 травня 2002 р.).

Згідно з канонами соціопсихології, друкована інформація повинна мати:
а) утилітарний ефект – використовуватися споживачем друкованої продукції для розв'язання своїх особистих проблем;
б) ефект посилення позицій – підвищити самоповагу читача й повагу до своєї референтної групи;
в) ефект присутності захисту – зміцнювати відчуття соціальної захищеності.

Існують ще ефекти естетичного збагачення, емоційної розрядки, розваги, задоволення пізнавального інтересу. На жаль, наша журналістика здебільшого займається лише задоволенням інтересу, хоча й пізнавальним його не завжди можна вважати. Причинами цього є, зокрема, поверхневий підхід до проблем, недостатнє залучення різноманітних джерел інформації, невикористані можливості співпраці з науковцями тощо.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Які мотивації ви використовуєте у власних матеріалах?
2. Проаналізуйте наведений нижче матеріал, орієнтуючись на знання про мотивації потреби у самозбереженні. Зверніть також увагу на роботу з науковими даними та термінами. Що, на вашу думку, можна поліпшити?
3. Проаналізуйте, наскільки вдалим є використання статистичних даних
. 4. Спробуйте скоротити матеріал без втрати його головної ідеї.

Тетяна ГАЛКОВСЬКА

Алергія великого міста

Нерідко буває так: приїжджає, здавалося б, цілком здорова людина в столицю й раптом різко починає чхати, кашляти, потерпати від болю в шлунку та безсоння. Трапляється, нездужати починають і кияни, повернувшись із відпочинку. Що це – складні процеси акліматизації, прояви алергії чи в місті настільки несприятлива екологічна обстановка?

– У даному випадку, – прояснила ситуацію районний терапевт Валентина Тищенко, – ми найімовірніше маємо справу з акліматизацією. Таке, справді, трапляється не так і рідко. Після курорту чи відпочинку в селі доводиться заново звикати не лише до клімату, а й до складу води та повітря. Точнісінько так само буває і з приїжджими, котрі, до того ж, можуть мати індивідуальну чутливість до деяких компонентів столичної води. Так, коли в ній більше магнію, то людині з високою чутливістю до нього забезпечено діарею.

Такої самої думки й лікар-алерголог Центру алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів і вуха при Інституті отоларингології АМН України Людмила Забродська:

– Якщо через два-три дні симптоми зникають, це означає, що їх спричинено акліматизацією. Алергія, як відомо, – це порушення імунної відповіді організму. Виявляється у вигляді нежиті, різноманітних набряків, шкірних реакцій тощо. Але подібні симптоми можуть бути наслідком і несправжніх алергічних реакцій, в яких не бере участь імунна система. У людини може бути просто індивідуальна чутливість до тих чи інших подразників, – деяких квітів, парфумерних запахів, холоду. Досить часто алергічні реакції є наслідком інших захворювань, приміром, шлунково-кишкового тракту.

– Як визначити, чи справді йдеться про алергію?

– Для цього досить провести лабораторні дослідження. У нас застосовується оригінальна методика діагностики, що дозволяє дати відповідь із максимальним ступенем точності. Пройшовши таке тестування, людина може визначитися: потрібно їй лікуватися чи можна просто ізолювати алерген. Приміром, коли в пацієнта алергія на шерсть або банани, то цілком реально відмовитися від вовняного одягу й виключити з раціону тропічні ласощі. Та якщо виявиться алергія на квітковий пилок, що під час цвітіння тієї чи іншої рослини в досить високій концентрації міститься в повітрі й уникнути контакту з ним практично неможливо, тоді ми рекомендуємо курс лікування. Коли хочете, можете протестуватися.

Я, звісно, хотіла. У невеличкій лабораторії мене попросили засукати рукави, а руки покласти на стіл долонями вгору. На кожну руку медсестра нанесла по шість крапель різних алергенів, а потім спеціальними ланцетами зробила під кожною з них отвір – щоб препарат потрапив під шкіру. Ланцети (ноу-хау Центру) є невеличкими пластмасовими голочками, які не проколюють, а наче розсовують шкіру, не пошкоджуючи її.

– Через 15 хвилин підійдете до лікаря, – сказала медсестра, закінчуючи процедуру.

Аби прискорити час, вирішила погортати матеріали, запропоновані в Центрі як інформація до роздумів. На що тільки в людей не буває алергії! На квітковий пилок і тополиний пух, домашніх кліщів і собачу шерсть, на тарганів і бджолину отруту, на рибу, цитрусові й сою. Є нещасні, котрі не переносять картоплю, моркву й капусту, каву, чай і какао, а також яблука, молоко, яйця і навіть пшеничне борошно. Відомий випадок, коли в чоловіка напади справжньої ядухи викликала присутність... рідної дружини. Багато хто не може носити вовняний одяг або синтетику, а з наближенням холодів починається нестерпна сверблячка.

А загалом алергічні захворювання (АЗ), на думку багатьох учених, посідають третє місце за поширеністю. Так, у США 20 % населення хворіє на виражені АЗ, а 40-50 % страждають від епізодичних симптомів алергії. Аналогічна статистика є і в країнах Європи. Висока поширеність таких захворювань, їх невчасне виявлення, труднощі та помилки при лікуванні, а також численні ускладнення провокують великі економічні втрати. Скрупульозні американці підрахували, що 1996 р. видатки на лікування хворих на поліноз сягнули 1,8 млрд дол., зокрема 276 млн – на придбання ліків. Є дані, що в Європі прямі витрати на лікування алергічного риніту становлять 1-1,5 млрд євро на рік. Річні витрати на безпосереднє лікування бронхіальної астми одного хворого в різних регіонах Росії наприкінці минулого століття коливалися в межах від 250 до 370 дол. тільки прямих видатків і ще майже стільки ж – непрямих.

Якщо порівняти світові дані про реєстровані в нас алергічний риніт (АР) і бронхіальну астму з даними офіційної статистики, то виявиться, що ми реєструємо лише кожного 15-60-го хворого з АР і кожного 10-20-го астматика. Хоча саме від своєчасного виявлення хвороби залежить ефективність лікування. Нерідко справа закінчується інвалідністю й летальним фіналом. У Росії лише 18 % пацієнтів направляють до фахівців на першому році захворювання на сезонний АР, у 30 % випадків інтервал між появою симптомів і виявленням становить два роки, у 43 % – три та в 10 % – понад чотири роки. В Україні, вважають фахівці, ситуація принаймні не краща.

Недавно в трьох містах – Вінниці, Комсомольську й Києві – учені Центру проводили акцію під назвою "Вияви алергію своєчасно". Так от, незалежно від місця проведення досліджень, понад 90 % виявлених хворих раніше не були відомі медичним закладам. Можна припустити, що така картина характерна для всієї країни. Це говорить про наявність величезної кількості хворих-алергіків, котрі не одержують адекватну допомогу.

Зростає не лише захворюваність, а й смертність від АЗ. І це при тому, що особливих труднощів у виявленні алергії немає. Для цього лише необхідно, щоб лікарі широкого профілю мали необхідні знання з алергології. Тож нині співробітники Центру проводять підготовку таких фахівців для всіх областей України і навчання їх методів експрес-діагностики. Фахівець зможе визначити наявність або відсутність у людини алергічного захворювання й направити її в спеціалізований центр, де нададуть кваліфіковану допомогу. Сьогодні пацієнт частіше потрапляє до алерголога з власної ініціативи: із запущеним захворюванням, коли шанси на зцілення мінімальні, а то й загалом дарма витрачає час і гроші на поїздку.

Виявлені на ранніх стадіях АЗ досить успішно лікуються, особливо розробленими нашими ученими спеціальними формами алергенів для специфічної імунотерапії, які можна без особливих побоювань застосовувати під дистанційним контролем алергологів. А стосовно кількості алергіків, то, виходячи з нечисленних літературних даних і результатів досліджень учених Центру, можна орієнтовно припустити, що на поліноз у країні хворіє 46 % дорослого населення, на цілорічний алергічний риніт – 7-9 %, на бронхіальну астму – 5-7 % і 6-10 % – на всі види алергічного дерматиту. У дітей ці цифри, за винятком дерматитів, трішки нижчі. Точніших даних поки що немає.

Тим часом належні чверть години минули і я зайшла в кабінет до Людмили Валеріївни.

– У вас легка алергія на домашнього пилового кліща, а також на пилок полину й амброзії. Приходьте – будемо лікуватися.

Невинний, на перший погляд, діагноз, не заспокоїв. Адже алергію ще називають хворобою цивілізації. Її можуть викликати найрізноманітніші, іноді непередбачувані чинники. Передусім – несприятливий вплив екологічної обстановки на людину, надто на маленьку. Провідні медики завжди розглядали цю хворобу як порушення рівноваги між організмом і довкіллям. А рівновага ця в сучасному світі порушується дедалі більше.

Найзагрозливіша ситуація склалася з повітрям. Сьогодні в Україні немає жодного міста, де повітря відповідало б санітарним нормам. Найвищий рівень забруднення, указують гігієністи, в Одесі – там він перевищує норму більш як удесятеро. Далі йдуть Єнакієве, Дзержинськ, Дніпропетровськ і Маріуполь. У Києві цей показник перевищує "планку" у 2,5-3 рази. Головний "винуватець" – не промисловість, а автотранспорт. Загазоване повітря руйнує навіть будинки, тож про людські легені годі й говорити! Люди дедалі частіше слабують на бронхіальну астму, хронічні бронхіти, онкологічні захворювання дихальних шляхів тощо. Автотранспорт має також негативний акустичний вплив, особливо на центральних магістралях. Дослідження свідчать про значний "внесок" автомобільного шуму в розвиток серцево-судинних захворювань, які є основною причиною смертності міського населення.

Не найкращої якості й питна вода. Попри значний спад промислового виробництва, екологічний стан водойм, на жаль, не поліпшився. Особливе занепокоєння в медиків викликає стан басейну Дніпра, воду якого п'є понад 75 % населення України. І хоча в районі столиці "аква віта" відносно чиста, але й вона не відповідає новим вимогам СанПіН "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання".

– Актуальність проблеми чистоти питної води останніми роками набрала особливої гостроти в зв'язку з новою інформацією про віруси, що циркулюють у ній, – коментує завідувачка лабораторії санітарної мікробіології Інституту гігієни й медичної екології ім. А.Марзєєва АМН України Галина Корчак. – На сьогоднішній день відомо близько 140 вірусів людини, що мають фекально-оральний шлях передачі й можуть забруднювати воду. Вивчається й роль питної води в інфікуванні людини найпростішими збудниками паразитарних захворювань, що раніш випадало з поля зору дослідників. Сьогодні забруднення поверхневих і ґрунтових вод антропогенною мікрофлорою відбувається інтенсивніше, ніж удосконалення й широке практичне впровадження нових більш ефективних методів водопідготовки. Поряд із біологічним, відбувається й забруднення хімічними сполуками, унаслідок чого мікроорганізми краще виживають і вторинно розмножуються. За даними ВООЗ (1997), близько 30 % гострих кишкових інфекцій у світі виникають через уживання контамінованої води. Ці інфекції посіли перше місце за поширеністю й шосте – за смертністю.

Такий "подвійний прес" з боку води й повітря найбезпосереднішім чином відбивається на харчуванні жителів столиці. Недавно вчені Українського НДІ харчування встановили: за концентрацією важких металів у харчових продуктах Київ належить до однієї з екстремальних техногенних зон. Крім столиці, до потенційно небезпечних з екологічного погляду належать такі промислові центри, як Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Нікополь, Черкаси й Шостка. Щоб визначити, якого токсичного навантаження зазнає населення цих міст, провели дослідження добових раціонів харчування. Виявилося, харчові раціони жителів промислових центрів посилюють рівень токсичного навантаження на людину екзогенних хімічних речовин – переважно свинцю, миш'яку, кадмію, ртуті й нітратів. Вчені вивели рівень умовного токсичного навантаження, який у раціонах киян перевищується в 4,8 рази. Причому найбільше в столичних продуктах міститься миш'яку.

Як відомо, вплив негативних чинників довкілля на живі клітини виявляється мутагенними й токсичними ефектами. Для наочності було проведено експеримент на білих безпородних пацюках. Їх розділили на дві групи й три тижні годували стандартним раціоном з екологічно чистих продуктів. При цьому тварини з другої групи разом із їжею споживали свинець, кадмій, миш'як, ртуть у кількостях, що в 4,8 рази перевищують умовно допустиму норму. Як у жителів Києва. На 21-й день було зафіксовано погіршення стану системи крові, ферментної системи, уповільнення регенеративних процесів у тканинах, порушення функцій печінки, подразнення кісткового мозку, дистрофія внутрішніх органів. Ясна річ, пацюки – істоти маленькі, і такі "конячі" дози важких металів дуже швидко призвели до сумних результатів. Але людина, крім супчику з миш'яком і котлетки зі свинцем, поглинає повітря на центральних магістралях міста й воду вельми сумнівної якості, потерпає від автомобільного шуму. Усе це потихеньку віднімає здоров'я, вкорочує віку.

У результаті в Києві смертність від інфекційних паразитичних захворювань майже у два з половиною рази вища, ніж у розвинених країнах світу. Утричі ми обігнали тих-таки західноєвропейців за смертністю від серцево-судинних захворювань і хвороб системи кровообігу. Дедалі більше киян "носить" туберкульоз, погіршується психічне здоров'я жителів столиці – до цього теж, на думку гігієністів, "доклало руки" несприятливе довкілля. Авжеж, складно довести залежність конкретного захворювання в даної людини від екологічних чинників. Повинно минути досить багато часу, мають нагромадитися негативні зміни в організмі, вичерпатися його адаптаційні можливості. І лише тоді розвинеться хвороба, можливо, алергія – на життя у великому місті.

"Дзеркало Тижня", 26 жовтня-1 листопада 2002 р.