Для ефективного висвітлення екологічних проблем надзвичайно важливо мати зворотний зв'язок. Саме завдяки реакції дописувачів на ту чи іншу подію або публікацію журналісти можуть зрозуміти, наскільки їх активність корисна для аудиторії. Найпоширенішими видами зворотного зв'язку є листи та дзвінки, анкетування аудиторії.
Багато з редакцій сьогодні задовольняються своєрідною відпискою: "Листування з читачами ведеться на сторінках газети". Роблячи цей крок, вони позбавляють себе ще недостатньо оціненого ресурсу – майбутніх читацьких листів.
Лист як журналістський жанр виник у результаті пристосування форми особистого та ділового листування до потреб журналістики. Опублікований лист стає здобутком масової аудиторії. Тому на сторінках преси мають з'являтися тільки ті з них, які важливі для всієї аудиторії. Привнесення в ділове та особисте листування ідей, значущих для суспільства в цілому, було необхідною умовою становлення листа як самостійного жанру журналістики.
Публікації, виконані в такому жанрі, часто називають епістолярною журналістикою (від грецького – послання). Епістолярну журналістику варто вирізняти поміж інших жанрів, починаючи із замітки і закінчуючи оглядом, які теж друкуються в рубриці "Листи наших читачів" у багатьох газетах та журналах.
Лист як епістолярний жанр має свої особливі характерні риси. Першою з цих рис – форма безпосереднього звернення автора до адресата. Друга риса – прагнення автора змусити адресата активно діяти.
Можливість листа бути не просто засобом спілкування, але й інструментом ефективного впливу на широке коло читачів, супроводжується певними ознаками.
По-перше, у своїх листах автори іноді висловлюють найпотаємніші почуття. Тому вважається, що в епістолах інших людей також можна прочитати те, що ті думають інколи насправді. Ця психологічна установка закріплювалася у свідомості протягом століть. І не враховувати її журналісти не можуть.
По-друге, у листі, як ні в жодному іншому матеріалі, автор може висловити свої думки, що наболіли, відобразити всі відтінки почуттів. А це кращий шлях для досягнення взаєморозуміння між автором і читачем.
По-третє, лист чітко виділяє та називає коло адресатів, обраних автором. Таким чином зосереджується увага аудиторії, зростає очікування нею реакції на опублікований лист. Сучасна преса часто використовує листи як засіб звернення до відомих особистостей чи політичних діячів, розраховуючи на їх участь у вирішенні тієї чи іншої проблеми, яка відтепер знаходиться під контролем усієї аудиторії.
По-четверте, часто лист у газеті – це привселюдний виклик адресату, запрошення до відкритої дискусії, в якій він має продемонструвати не тільки свої професійні якості чи свою владу, а й особисту мужність, інтелект, моральну стійкість.
Звичайно, що не кожен може виступити у ролі лицаря на турнірі, обличчям до обличчя опонента. Тому мало кому до вподоби подібні виклики. У результаті між автором листа та адресатом може виникнути часом незрима, але всім чітко зрозуміла конфліктна ситуація. А це приваблює читачів, тримає їх у стані напруженого очікування, спонукає слідкувати за кожним наступним номером газети чи журналу, в яких може з'явитися відповідь на лист. Це, зрозуміло, примножує можливість впливу публікації на читачів.
Основні групи аудиторії:
Перша – листи, адресовані конкретним особам. Публікації цього типу характеризуються чітко вираженими рисами, котрі належать засобам міжособистісного спілкування, експресивністю, безпосередньою апеляцією до тих можливостей, які має адресат стосовно предмету розмови, до його вчинків, реакції, які пов'язані з предметом листа. При цьому стиль останнього тим вільніше, чим ближче до нього за соціальним станом його адресат.
Друга – листи, що адресовані яким-небудь соціальним групам, населенню країни в цілому. Наприклад:
У міській раді вирішено питання про термінове будівництво загальноміського звалища в Першотравневій балці. Передбачається, що цей об'єкт підвищеної екологічної небезпеки можна буде експлуатувати 23 роки (дані "Укркомунпроекту", м. Дніпропетровськ), хоч він ще не пройшов громадську експертизу. Досвід будівництва нашого сумно відомого сміттєспалювального заводу і звалища на Мекензієвих горах, що привели севастопольців до екологічної катастрофи, нічому не навчив законодавчу владу міста. Уже третій раз здійснюються непродумані дії, адже звалище буде знаходитися всього в кілометрі, а схоже, і того менше, від унікальних башточок фортеці Каламіта, над інкерманським Свято-Климентів-ським монастирем. Зараз, коли ці місця почали відвідувати тисячі туристів і паломників не тільки ближнього, але і далекого зарубіжжя, коли вчені США звернули увагу на унікальність міста-держави Херсонес, а Інкерманська долина з IV ст. до н. е. була його складовою частиною, коли зарубіжні вчені й меценати мають намір прикласти всіх зусиль для того, щоб зробити Севастополь історичним центром світового рівня, ці місця вирішили поганити звалищем. А якщо брати до уваги той факт, що останнє буде знаходитися на висоті 200 метрів над рівнем моря, якраз над усіма цими пам'ятниками, що мають багатовікову історію, і розміщуватися під кутом до Інкермана, то в умовах сейсмічності цієї зони неважко уявити, що нас чекає, тим більше, що внаслідок розробки кар'єрів з видобутку інкерманського каменя вже знищено ряд історичних цінностей, зокрема чудотворне джерело Святого Клімента й частину монастирської стіни.
Ми, священнослужителі, прихожани, паломники, жителі Інкермана, категорично протестуємо проти такого рішення і вимагаємо відмінити його, щоб потомству залишити СВЯТИНІ не сплюндрованими, а приклад гідний.
Гріх жити за принципом: "Після нас і трава не рости!"
Ієромонах о. ІЛІАК,
намісник Інкерманського монастиря з братією.
(з екологічного Інтернет-видання
http://www.sevastopol-eco.chat.ru/nauc.htm)
Шановне панство!
Павлоград і так перебуває у стані екологічної катастрофи. Люди в нас мруть як мухи. Півміста вже затоплене ґрунтовими водами. Пропадає підземна вода. Сусідні річки отруєні. Дуже забруднене повітря. Нам тільки знищення ракет бракує, щоб Павлоград перейменувати на Павлогроб...
Олексій МАЛАКОВ,
шахтар, депутат Павлоградської міськради,
член екологічного блоку "Солідарність в ім'я виживання".
Дніпропетровська область.
"Робітнича газета", 4 листопада 2001 р.
Можливо, що ступінь емоційного звернення до адресата в цьому матеріалі значно нижчий, ніж у листах першої групи. Багато в чому це пояснюється тим, що доля Павлограда залежить далеко не від читачів газети, а від владних структур, і сам автор це розуміє.
Якщо говорити про сприйняття цього листа конкретним читачем газети, то воно буде залежати від занепокоєності цим питанням. Його реакція в даному разі може виявиться й у формі схвалення думки автора листа, і у формі байдужого перегляду публікації.
Підготовка будь-якого листа починається з усвідомлення мети написання його автором. Виділяють такі цілі публікації.
1. Інформувати газету, щоб привернути її увагу до будь-якого факту. Приводом для подібних листів іноді є статті в цій газеті, що торкаються подібних тем, які читач сприймає залежно від особистого соціального досвіду. Після прочитання в газеті такого матеріалу в читача виникає уявлення про теми, які цікавлять редакцію, і якщо його досвід підказує йому подібні теми, то він повідомляє про це в листі. Від попереднього типу такі листи відрізняються тим, що несуть у собі не тільки опис, фактаж події, а й ретельний аналіз. Листи такого типу найбільше відображають суспільний інтерес.
2. Сформулювати загальнозначущу проблему, висловити бачення вирішення проблеми, яку винесла на обговорення редакція.
3. Надрукувати свій твір.
4. Отримати компетентну думку редакції чи читачів, аби пересвідчитися у своїй правоті чи вирішити, як бути у складній ситуації. Ця мета зумовлена потребою читача у соціальній орієнтації, його намаганням звірити свої погляди з цінностями та життєвими нормами, які відстоює газета. Інколи листи такого роду свідчать про соціальну незрілість читачів-кореспондентів, про їх недостатньо розвинене самоусвідомлення. Найчастіше це стосується молодих людей, що розгубилися перед складністю життя.
5. Вплинути за допомогою газети на той чи інший соціальний інститут, на якусь групу людей, на громадську думку. Це листи критичного характеру або скарги. Вони свідчать про невдоволення автора, про обмеження його прав. В очах авторів листів газета є авторитетним органом, представником громадських інтересів, який має вплив на окремих особистостей, групи людей чи соціальні інститути. Тому найчастіше в газету звертаються люди, яким було відмовлено в допомозі.
6. Отримати від газети будь-яку інформацію. Це може бути як пізнавальна, так і утилітарна інформація. Основною причиною появи таких листів є брак відомостей у суспільстві або невміння використовувати існуючи джерела інформації. Найбільше відчувається недостатність юридичних знань. Таким чином у читачів формується уява про те, якою інформацією володіє редакція, на які питання дає вона відповіді.
Інформація, яку хочуть отримати автори листів, може бути пов'язана з опублікованим раніше матеріалом. Питання, що стосуються статті, можуть бути найрізноманітнішими: читачі хочуть познайомитися з журналістом, дізнатися про його героїв, отримати роз'яснення з приводу незрозумілих їм подій матеріалу.
7. Поділитися з газетою своїми думками щодо конкретної статті, щоб редакція врахувала побажання читача. Таким чином, автори листів беруть участь у редакційному процесі керування газетою. У посланнях такого типу може висловлюватися згода з позицією редакції, визнання важливості порушеної теми, часто наводяться приклади, які підтверджують правильність суджень. Читачі можуть також і не погоджуватися з вибором чи висвітленням теми.
8. Повідомити газеті свою думку про її діяльність у цілому, для того, щоб узяти участь у регулюванні, керуванні цією діяльністю. Ця мета дуже близька до попередньої. Але тут об'єктом висловлювання автора служать не окремі матеріали газети, а її діяльність у цілому. Листи такого роду часто свідчать про більш серйозніше ставлення читача до газети, про широке розуміння її характеру та функції. Як правило, вони вміщують конкретні рекомендації, які мають сприяти повнішому задоволенню редакції інтересів та поглядів аудиторії.
9. Звернутися через газету до певної людини або групи людей, встановити з ними зв'язок. Газета в цьому випадку виконує роль трибуни, яку хоче використовувати автор. Найчастіше в таких листах читач намагається когось розшукати.
10. Існують послання, читаючи які, важко зрозуміти, чого намагався досягти автор. Інколи він сам пише, що не може пояснити, чого він хоче й навіщо написав цього листа. У такому разі, мова йдеться про приховану мету між рядками. Одним із характерних прикладів є так звані листи-сповіді.
Таким чином, метод класифікації та типології є одним з основних методів аналізу редакційної пошти, в якому б аспекті вона б не вивчалася. Розглянувши метод вивчення листів, перейдемо до такого питання: ступінь задоволеності особистості як фактор, що впливає на звернення в редакцію.
Основну роль у зверненні особи до газети грає не соціальна ситуація, а особистий фактор. Це положення носить загальний характер і це можна охарактеризувати так:
1. До газети пишуть соціально активні громадяни, зорієнтовані на неї, і такі, що позитивно ставляться до газети.
2. Також пишуть люди, чимось невдоволені, хоча схвально налаштовані щодо видання.
Отже, вплив трьох основних типологічних властивостей особистості (соціальна активність, ступінь задоволеності, позитивне ставлення до газети) на звернення в редакцію здійснюється не окремо один від одного, а в певному поєднанні двох факторів. Ставлення до газети є загальним фактором як для першої, так і для другої групи. Крім того, одне положення не виключає іншого, тому що невдоволення може бути одним з мотивів активності.
За дослідженнями соціологів, чоловіки соціально активніші, ніж жінки. Ця перевага особливо значуща в трьох групах із чотирьох. Однак серед тих, хто звертається з проханнями, скаргами кількість саме жінок збільшується.
Потреба висловлювати свою думку стосовно певних подій у газеті існує, насамперед, у тих читачів, кому вже за 40 років. Можливо, молодь має більше змоги задовольнити свою потребу у спілкуванні з людьми. На активність листування також впливає рід діяльності. Найчастіше пишуть або пенсіонери, які мають достатньо вільного часу, або молодь, яка шукає відповіді на питання, що її хвилюють.
Авторами листів, які несуть у собі інформацію про різноманітні події та факти, про читацькі інтереси й думки, або ставлять проблему перед редакцією, усією аудиторією, найчастіше є читачі у віці від 50 років та молодь від 16 до 29 років.
Третій вид пошти – це прохання про допомогу або скарги. Їх автори розраховують на втручання газети, на силу друкованого слова. Далеко не завжди автор очікує, що його листа буде надруковано на шпальтах газети. Найчастіше від редакції очікують інших дій: це може бути втручання кореспондента або офіційний документ від редакції. Зрозуміло, що за кожною дією, документом газети стоїть її авторитет. Саме на це й розраховують читачі, коли, звертаючись до редакції, очікують впливу на певні соціальні інститути, розраховують на підтримку суспільства. Іноді написанню листа передує конфліктна ситуація, в якій брали участь самі автори.
Четвертий вид пошти – листи з найрізноманітнішими запитаннями до редакції. Частина їх може стосуватися яких-небудь виступів газети. Читачу буває не все зрозуміло в надрукованому матеріалі або в нього виникає бажання дізнатися про подробиці, поближче познайомитися з його автором тощо. Листи такого характеру вказують на те, що газетна публікація відповідала інтересам читача, привернула його увагу до інших тем. Вони відображають пізнавальні потреби аудиторії. Часом із газетним матеріалом пов'язанні побутові чи інші утилітарні інтереси. Зазвичай це відбувається з повідомленнями про новини в науці, техніці, медицині тощо.
Частина листів із запитами не пов'язана з виступами газети, а стосується сфер життя, про які читач отримує недостатньо інформації, а також часто відчуває потребу в юридичній інформації.
Протягом усієї історії теорії масових комунікацій мали місце дві кардинально протилежні думки щодо пасивності та активності аудиторії мас-медіа. Останнім часом дослідники висловлюються на користь активності читачів.
На думку українських журналістикознавців Г.Кривошеї та В.Шкляра, сучасні читачі поділяються на дві категорії:
– такі, що читають періодику, обговорюють між собою і аж ніяк не реагують на опубліковане чи передане засобами масової інформації. Таких більше, це основа читацької аудиторії;
– ті, хто співпрацює з виданнями, листуються з ними, надсилає свої твори, критикує чи підтримує виступи журналістів, бере участь у масових заходах редакції.
Треба відверто сказати, що нині редакції газет одержують не так багато листів, як у попередні десятиріччя. Це викликано кількома обставинами, і серед них – головним є ставлення до листів у самій редакції.
Колишнє гасло – "за кожним листом людина", зобов'язувало працівників редакції приділяти максимум уваги листам читачів, більше друкувати і використовувати їх у своїй творчості. Сьогодні теж ніхто не заперечує значення листів читачів, проте працювати з ними в редакціях іноді не мають бажання. Пояснення в усіх випадках єдине: немає часу журналістам займатися ними, крім того, пересилка обходиться досить дорого. Редакції загальнодержавних газет "Голос України", "Урядовий кур'єр" та "Робітнича газета" одержують у середньому по 10-15 тис. листів за рік кожна, але використовують ледь чи десяту частину з них.
З досвіду роботи автора в "Робітничій газеті" можна сказати, що листи щодня з'являлися на робочому столі. Проте в щоденному темпі роботи вдавалося ледве знайти час на їх читання. Але цей час не марнувався. Для видання, навіть із мережею власних кореспондентів, надзвичайно важливим є зв'язок із регіонами. Байдуже ставлення до них рано чи пізно вплине на передплату.
Насамкінець треба сказати, що листи читачів є одним із засобів спілкування газети та її аудиторії. Завдяки ним редакція може:
– скласти уявлення про аудиторію;
– дізнатися про її потреби, побажання;
– дослідити результативність своєї діяльності, ефективність впливу на аудиторію;
– вивчити механізми сприймання аудиторією переданої інформації, характер реакції на неї, наприклад, бажаність різних ефектів, тем чи інших повідомлень;
– з'ясувати ступінь задоволення аудиторії обсягом і характером газетних матеріалів.
Спілкуючись на сторінках із читачами, редакція працює на свій авторитет. Приділяючи якомога більше уваги читачеві, газета "заробляє" повагу до себе, довіру. Видання, які активно підтримують зв'язок зі своїм читачем, мають набагато більші наклади, ніж газети, які ігнорують цей фактор. Особливо це важливо для нещодавно створених екологічних видань, котрі мають малий наклад.
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Розглянемо одне з видань. Проаналізуйте, чи вміщує воно листи читачів, зверніть увагу на аргументацію.
2. Спробуйте вдало скоротити текст листа, запропонованого викладачем, орієнтуючись на змістові пріоритети.
1. Чи обрана вами тема дійсно здатна зацікавити масову аудиторію?
2. Чи вдало підібрано назву матеріалу?
3. Чи є інформаційний привід для вашого матеріалу?
4. Чи допомагає розкрити тему обраний вами жанр ?
5. Чи всі доцільні джерела екологічної інформації використано?
6. Чи є елемент новизни саме у вашому творі (у порівнянні
з іншими матеріалам та екологічною інформацію в Інтернеті)?
7. Чи вдалося перевірити надану інформацію?
8. Чи не було порушено етичні аспекти роботи з екологічною інформацією?
9. Чи вдалося уникнути недоліків у інтерпретації наукової інформації?
10. А ви узгодили посилання в тексті зі співрозмовниками?
11. Чи всі терміни і статистичні дані зрозумілі масовій аудиторії?
12. Чи враховано теорію мотивацій у вашому тексті?
13. А ви порахували "індекс туманності" для вашого матеріалу?
14. Чи є у вас ідеї щодо оформлення (фото, малюнки, графіки, таблиці або аудіо- чи відеододатки тощо)?
15. Чи передбачили, яким може бути зворотний зв'язок з аудиторією? (Якщо редакція не заперечує, можете вказати і свою електронну пошту.)
Звичайно, така контрольна перевірка не є обов'язковою для всіх матеріалів. Але на початку роботи ця таблиця може стати неоціненним помічником. Звертайтеся до неї частіше. Це допоможе вам у майбутньому враховувати принципи, закладені для перевірки, уже автоматично.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові