Краплі диму на долонях,
М'який дотик підвіконня.
Затаїлася й чекає,
Вона дихає і знає:
На вечерю з'їла попіл,
Заблукала у Європі;
Азіати вранці-рано
Захлинулись океаном.
В нерозгаданому світі
Насадила повно квітів
І шукає в тім повіті
Свій полин в кінці століття.
М'який дотик підвіконня
Знай пече. І душить ковдра.
Трохи ще - і буду спати,
Присягаюсь, буду спати -
З попелу зростає завтра.
Тут для снів епікурейців
Несприятливе підсоння:
На добраніч, європейці,
На добраніч, азіати,
На все добре, підвіконня.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові