Приревнувала дощ. І чим це обернеться?
Складаю наперед собі сумний анонс:
Злякається, втече та потім повернеться -
Коханець без кохання, набридливий альфонс.
В чужі пісні ти лив, сідав чужим на руки,
Заліз в чужі думки, зростив чужі сади.
Та зранку вже в моє вікно, як завжди, стукав -
Я знову дощ впускаю. Як завжди.
А ввечері, коли поманять грози,
Він кригою мені на серці нашкребе:
"Є стільки почуттів, де не завадять сльози,
А ти лише одним обмежуєш себе".
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові