Легкий і гострий всюдихід дощу,
він протинає нас, і п'є свободу.
зі скла будинків сипле запах льоду,
і ми, в екстазі срібні: час ущух.
а зло спливає повз у дена вулиць,
ікони вікон бережуть своїх богів.
тремтім ще мить,
поки не повернулись
брудні єства зі спогадів і слів.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові