Всі запитання впали на дно,
Земні коливання пішли в мої сни.
Що буде завтра - тепер все одно,
Ми - незаконні діти весни.
Хоч би сп'яніти біля коша,
Та обійняти брудні килими.
Зебра смугаста - наша душа,
Ми - незаконні діти зими.
Я не поріжу ні струн, ані вен,
Тільки до плахи коней не жени!
Ні. Це не біль. Це лиш вади антен.
Я - незаконна дитина весни…
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові