Тримай мене за руки, допоки ще не впала,
Тримай мене міцніше на грані, на межі.
Я навіть вже забула, я забувати стала,
Що досі танцювала на гостренім ножі.
Допоки не втомилась свої живити рани,
Допоки не втомилась одним-одна - сама.
Прийшов у дім завчасно і з дому вийшов рано,
І дім опісля тебе мені став як тюрма.
Тримай мене за руки, допоки ще не впала -
Буденності й покори надтріснула вожжа.
Була я одержима, я, мабуть кріпко спала,
Коли всю ніч ходила по лезові ножа.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові