Застелена жовтим дорога (як на розлуку),
Чуття вже розтрачені не позбираєш - не плач.
Якщо ще прийде, ти впізнаєш по стуку,
Підборів її, що прийшов твій палач,
Що кат твій одягся зі смаком й коштовно,
У тонкий гіпюр і китайські шовки.
Як це - понад все, і як все - незмістовно
За давністю злочину, термін - віки.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові