Слова, то тлінне, а мовчання вічне.
Чому ж твій голос зараз не мовчить?
То ж і без слів просте твоє обличчя
Саме відверто може говорить.
Чому говориш ти, закрити прагнеш
Мою провину і свою біду?
Тож, видно, ти насправді знаєш,
Що не залишусь я, що вже піду.
Мовчи і знай, що це твоє мовчання
Заб'ється в пам'ять в сокровенніший куток.
Слова - то лише голосу пізнання,
Мовчання - то є вічності ковток.
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові