Ласкаво просимо

до електронної бібліотеки Інституту журналістики

Головна || Законодавча база || Навчально-методичні комплекси || Наукові видання
Праці викладачів || Студентські роботи || Різне


Патріот сутінків

Святослав Пастушок

(із циклу "Моралізаторський займенник")

- Лікарю, я стільки років працював у галузі
кібернетичних наук, проте, так і не віднайшов істини: хто я?!.. Де я?!..
- Спокійно, я тобі відповім: ти дурень і в дурці.
Анекдот

Ви розмовляєте про переваги одних курортів над іншими, як згаяти час із насолодою, витративши мінімум чи максимум грошей. А він проклинає вас за те, що не даєте сконцентруватися на думках, дратуючи його лютий шлунок. Ви навчилися їсти королівську їжу, відпочивати на царських курортах, але не стали від того ні королевичами, ані царевичами. Він же прагне навчитися керувати своїм світом, де не важливі імена, лише вчинки. Існування без думок рівноцінне смерті, і щораніше усвідомиш, що ти дурень, то більше шансів з'явиться для того, щоб засвоїти це краще. Усвідомиш, і часу на роздуми стає зовсім мало.

Ранок після напівбезсонної ночі на цілком комфортній (комфорт і тепло - не одне і теж) килимовій підлозі почнеться як завжди. Після напівголодної медитації він покине стіни недоброзичливих галасливих кімнат. Народилася нова думка: "Україна - це країна романтиків та невдах... правда, є ще жлоби, які до жодної з цих категорій не належать", - використає пізніше.. Сніданок уже давно не передбачається: раніше був чай, хліб із маслом - потім чай або хліб із маслом - потім контрольована милосердна ненависть. Йому остогидло їсти в компанії з тими, що ховають ковбасу під кремом для рук та інших частин тіла у холодильнику, а фрукти - у відрі, на балконі. Але так не завжди: якось суботнього ранку він із батьком їв сало - зайшла, на щастя, ще наївна й недовихована квадратною нянькою молодша сестра (народжена від другого шлюбу), ледве не частуючи підлогу слиною, радісно виголосила: "А я покушаю колбаску!" У нього рідко виникає бажання нишпорити потаємними куточками великої квартири, хоч деякі з них він добре знає. Наприклад, остання банка варення два дні тому була під ліжком тієї самої.

Навіщось у нього є братик, народжений якраз тоді, коли він зрозумів, що фатальна помилка (годиться в доці) запрягла батька у ярмо. Це стало зрозуміло й природно тільки після восьми нових місяців, але на чужому весіллі сторонні навіть запросили сфотографуватися разом - так їм сподобалася дружна сім'я. Хто чия помилка - суперечне питання, та чомусь так склалося, що помилку радше припишуть чоловікові, аніж симпатичній здалека рептилії.

По дорозі до школи він купить півбатона або "Мівіну". Це зовсім незручно, бо треба весь час слідкувати, щоб не поганьбити себе чи, чого доброго, чесне ім'я єдиного бред-мейкера перед очима колег. Було б краще, якби в сортирі були кабінки з дверцятами, та правила встановлює Гра. Колись у такій кабінці в МакДональдсі (мережа безкоштовних туалетів по всьому світі) він волав Тридцятитрирічного про допомогу. О всемогутня Гра! Вона знає, що поет повинен бути голодним або закоханим, а краще, коли ці компоненти поєднуються.

Суспільство більше не реагує ні на жебраків-калік, ані на жебраків-музик. Якщо каліка хоче заробити грошей, йому неодмінно треба навчитися грати або співати, чи зовсім лепсько - танцювати. Тяжче музиці...

У школі він такий, як усі, майже як усі. Не те щоб гірший, просто рисує на уроках одноманітні візерунки і бореться зі своїм напівсолдатським шлунком, щоб той не так відверто болів, ревів, чого гірше, аби ненароком густо-гучно не випустив гази. Метеоризм - на уроці фізики недоречний. Чомусь він подобається багатьом, особливо часто на носі вискакують прищі - мабуть, це через його очі, які в нього такі ж чесні, як у найдосвідченіших крадіїв. Цілком імовірно, що ті, кому він імпонує, просто не бачать його, адже він уміє маскуватися так само добре, як ховати рани від сверблячки під довгими рукавами невдало випрасуваної сорочки.

Після школи він теж, як усі, майже такий. Щоправда, уміє ненавидіти дітей кохання та розбещеного телевізора - і бачити не свій біль. Не відчувати, а бачити. Без зойків, гримас, сліз. Особливо часто він це практикує, ідучи путівцями від квартири психічно напівхворої матері у своє домашнє пекло, де, можливо, уже гріє смолу зміїна матір і сестра.

(Не сестра матері й не та сестра, про яку йшлося вище, - мова йде про сестру змії та її матір). Знову його ніхто не розуміє. Солдатів ніхто нехоче розуміти, підкидають лише генералів.

Читач любить приклади - автор не заперечує. Зміїна матір і телефон: коли бідоласі телефонують, така-то матір не дає старому трубку, а промовляє поважно так: "Жанночка - к Васеньке". Коли мислитель із годинником на руці блукає по всесильній мережі, щоб знайти відповідь, о п'ятій ранку, вона заходить і запитує, скільки можна, їй же бо треба терміново телефонувати (як потім зрадливо доповідає дисплей трубки, до своєї колеги-робота "060"). Це не підлягає оскарженню - цілком повсякденний епізод.

Тест Люшера знову показав, що він на грані - було б дивно, якби сьогодні результат був оригінальнішим. Дивно, але йому не хочеться набити пику тому розумнику, що вибрав йому таке життя. Більше того, воно починає йому подобатися. Легше жити, коли знаєш, що тобі щось світить, адже художником чи солдатом не народжуються, а стають. Тільки треба ще зуміти народитися так, у таких умовах, щоб ним стати - він зумів. Парадоксом є те, що щастя метушиться у стражданні, а не покоїться в забутті; безглуздістю ж є купівля гаманця за останні гроші.

Утративши зв'язок з очевидною реальністю, здатність шукати відповіді на відповіді, він помандрує в країну брунькобрових ренегатів. Але це потім. А поки що його шкільні твори (метання перлів свиням) дивують глибокою та страшною реальністю, у якій він жив. У них не було початку чи закінчення, натомість був імпульс, який звільняв від лахміття живої кінострічки. Правда, дехто скаржився на божевільну багатозначність, невербально-підсвідомо проклинаючи нав'язливу асоціативність.

Слава Богу, у нас демократія, де кожен має право на Св. Розвиток. До таких обнадійливих слів звикли, як до хліба й батона: забули лишень наголосити, що в нас вона хвора. На щастя, безнадійно, а значить - вона весела. Хвора демократія - це коли в людини є свобода спати на підлозі трамваю, здорова - коли людині не треба знати більше, ніж вона має знати, щоб обивательствувати в напівавтоматизованому світі шаблоновізованого інтелекту. "На щастя" тому, що тільки в опівнічному трамваї, де, знову ж таки "на щастя", поки що не маструбують, маєш змогу розуміти, чого вчив тебе тренер.

Завтра ви сядете у свій літак до Болгарії; у вухах гундосливий Філя. Це ж не ви вкоротили віку чи вигідно виміняли життя жебрака. Ви ж бо не знали, що калитку поцупив колишній митець, котрий захопився Нірваною тільки з учорашнього дня, що тільки звідучора від нього стало тхнути собакою (чи дворовим котом, якого покусали песики), що вчора він сів на голку, убив поета й дав волю солдатові, але, не поступившись своїми принципами, - не перетворився на пасажира загальної думки, ганчірку, дорослого. Слабкий? Зламався? Тридцятитрирічний перестарався?

Це ви, що киваєте пальцем у чоботі, зламалися. Він краще зійде з потягу, зупинка "Стерилізований стандарт", яку більшість називає життям, - для сутінкових, проте не для патріотів. Принцип "трьох д" - доїдати, допивати, доношувати - завжди вважався більш благородним серед тих, котрі живуть за принципом одного - давати. Перевага нерозвиненої людини перед розвиненою твариною - очевидна. Навіть в очах прогресивного звіра.

Кінцівка. Це вас не стосується, у вас інший рай, хоч один і той само світ - бабусі та бандити однаково розмовляють про лічильники, та не однаково їх уявляють. У всякого своя доля... У Вас своя, у Когось нема, Хтось про неї перестане мріяти завтра.

Апендикс. Мій герой з таких, що не ходять до бані, він позіхав із закритою пащечкою. У нього не було вчителів. Мій герой - насправді не герой, він прудкий стрибун, який перестрибнув Сковороду. Він симетричних віршів ніколи не писав, але сьогодні помер, значить, завтра в поліетиленовому світі діти воєнних зрадників скинуть шапки та крикнуть: "Поет!"


© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові