Не затримуюсь там, де не можна спинитись.
Не заходжу туди, куди можна не йти.
Кожен крок - лише мить, затасована в вічність,
Де під скальпелем слова твердіють ґрунти.
Крижаною водою чи листям опалим
Я скорочую дні в милосердній пітьмі,
Де кохання з годинників стрілки зірвало
І всадило у серце наступній зимі.
Другорядні обличчя - по-справжньому теплі...
Неприсвячені вірші - прозоро-палкі...
Довгі кола блукань в платонічному пеклі
І - червоні сльозинки крізь чисті думки...
© Інститут журналістики. Усі права застережені
Посилання на матеріали цього видання під час їх цитування обов'язкові